Б'єрнстьєрне Б'єрнсон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
м (See-Saw Itch перейменував сторінку з Б'єрнстьєрне Б'єрнсон на Б’єрнстьєрне Б’єрнсон поверх перенаправлення: Так було перейменовано 6 лип...)

Версія за 19:11, 5 березня 2012

Портрет Б’єрнстьєрне Б’єрнсона, за Abriß der Weltliteratur // Bibliothek des allgemeinen und praktischen Wissens, Band 5, 1905, S. 57
Nobel prize medal.svg

Б’є́рнстьєрне Мартініус Б’є́рнсон (трапляється також транскрипція Бйорнсон; норв. Bjørnstjerne Martinius Bjørnson; 8 грудня 1832, Доврефельд — 26 квітня 1910) — норвезький письменник, публіцист і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1903), автор тексту норвезького національного гімну.

Рішуче виступав проти заборони української мови у Російській імперії і проти закону Аппоньї в Угорщині, що мав на меті знищити українські школи на Закарпатті.

Біографія

Народився у Доврефельді. У ранніх оповіданнях оспівував патріархальне життя селян. Перші драми пов’язані з боротьбою за нац. незалежність Норвегії. У п'єсах «Банкрутство» (1875), «Редактор» (1875), «Рукавиця» (1883) Б’єрнсон виступив як представник критичного реалізму, осуджував хижацтво буржуазії, продажність преси, захищав права жінки. В своїх публіцистичних творах обстоював права української культури на її вільний розвиток. Найвизначнішим твором Б’єрнсона є драма «Понад наші сили» (1883–1885).

Слова з поезії Б’єрнсона «Я вибираю березіль!» були використані видатним реформатором українського театру Лесем Курбасом для назви Мистецького об’єднання «Березіль».

Бйорнсон і Україна

До творчості Бйорнсона зверталися І. Франко (стаття до перекладу другої частини драми «Понад наші сили», 1900) і Леся Українка (стаття «Нова суспільна драма», 1901). Бйорнсон щиро цікавився історією та культурою українського народу, виступав із статтями про національно-культурний рух в Україні, засуджував політику російського царизму і польської шляхти щодо українців, друкувався у журналі «Ukrainische Rundschau» («Український огляд»), що виходив німецькою мовою у Відні. Бйорнсон знав і високо оцінював твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, В. Стефаника. Листувався з І. Франком, Р. Сембратовичем, В. Кушніром, Я. Федорчуком. Казка Бйорнсона «Ліс» у перекладі І. Франка була опублікована в журналі «Зоря» (1886). Ряд творів класика норвезької літератури переклали Л. Гринюк, М. Павлик, Є. Ярошинська, М. Лозинський, А. Крушельницький.[1]

Твори

Українські переклади

  • Понад наші сили. «Літературно-науковий вісник», 1910, № 10, 11 [з передмовою Івана Франка]
  • Мужицькі оповідання. Коломия, 1913
  • Арне. Чернівці, 1914
  • Норвезька сторона. ЛА "Піраміда". Львів, 2010 (п’єси «Сюньове Сульбакен» та «Весільний марш»)

Література

Посилання

  1. http://www.ukrlit.vn.ua/zaruba/biography/byornson.html

Шаблон:Link GA