Відмінності між версіями «Байбак Петро Трохимович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (додано Категорія:Персоналії:Мерефа за допомогою HotCat)
(Не показані 113 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
 
| зображення = File:Байбак Петро Трохимович.jpg
 
| зображення = File:Байбак Петро Трохимович.jpg
 
| розмір_зображення = 220px
 
| розмір_зображення = 220px
| підпис_зображення = Петро Байбак. Фото з Українського щоденника "Свобода"
 
   
  +
|посада =
| посада = [[Файл:Organization_of_Ukrainian_Nationalists-M.svg|25px]] Член делегації Харківщини до складу Української Національної Ради в Києві від фракції [[ОУН]] [[Файл:Flag of OUN(640х480).jpg|25px]]
 
  +
[[Файл:Organization_of_Ukrainian_Nationalists-M.svg|25px]] Провідник мережі [[Організація українських націоналістів (мельниківці)|ОУН(м)]] в [[Австрія|Австрії]] [[Файл:Flag of OUN(640х480).jpg|25px]]
| початок_терміну = [[1941]]
 
| кінець_терміну = [[1942]]
+
| початок_терміну = [[1945]]
  +
| кінець_терміну = [[1946]]
| дата_народження = [[26 січня|26 січня]] [[1914|1914]]([[1913|1913]]?)
 
  +
 
| посада2 = [[Файл:Organization_of_Ukrainian_Nationalists-M.svg|25px]] Член делегації Харківщини до складу Української Національної Ради в Києві від фракції [[Організація українських націоналістів (мельниківці)|ОУН(м)]] [[Файл:Flag of OUN(640х480).jpg|25px]]
  +
|початок_терміну2 = [[1941]]
  +
|кінець_терміну2 = [[1942]]
  +
 
| дата_народження = [[26 січня|26 січня]] [[1914|1914]]([[1913|1913]]?)
 
| місце_народження = [[Мерефа|с.Мерефа]]([[Люботин|Люботин]]?), [[Харківська губернія|Харківська губернія]], [[Харківський повіт|Харківський повіт]], {{RUSold}}
 
| місце_народження = [[Мерефа|с.Мерефа]]([[Люботин|Люботин]]?), [[Харківська губернія|Харківська губернія]], [[Харківський повіт|Харківський повіт]], {{RUSold}}
 
| дата_смерті = [[13 жовтня| 13 жовтня]] [[1991|1991]]
 
| дата_смерті = [[13 жовтня| 13 жовтня]] [[1991|1991]]
Рядок 15: Рядок 20:
 
| відомий_як = політичний та громадський діяч
 
| відомий_як = політичний та громадський діяч
 
| релігія = [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]]
 
| релігія = [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]]
| громадянство = {{RUSold}} →<br/>{{UNR}} →<br/>{{USSR}} →<br/>{{GERnazi}} →<br/>{{USA}}
+
| громадянство = {{RUSold}} →<br/>{{UNR}} →<br/>{{USSR}} →<br/>{{GERnazi}} →<br/>{{AUT}} →<br/>{{USA}}
 
| національність = [[Українці| українець]]
 
| національність = [[Українці| українець]]
 
| діти = Віктор, <br/>Михайло
 
| діти = Віктор, <br/>Михайло
 
}}
 
}}
   
  +
'''Петро Трохимович Байбак''' ([[26 січня|26 січня]] [[1914|1914]] ([[1913|1913]]?<ref>[https://inforegion.kh.ua/media/attachments/2019/12/05/kharkiv_.3_.1.pdf Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл.]
'''Петро Трохимович Байбак''' ([[26 січня|26 січня]] [[1914|1914]]([[1913|1913]]?), [[Мерефа|с.Мерефа]]([[Люботин|Люботин]]?), [[Харківська губернія|Харківська губернія]], [[Харківський повіт|Харківський повіт]], [[Російська імперія|Російська імперія]] - [[13 жовтня|13 жовтня]] [[1991|1991]], [[Нью-Йорк|Нью-Йорк]], [[США|США]])<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.]</ref> - український політичний та громадський діяч, член [[ОУН(м)|ОУН(м)]]<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>. Шеф Харківського району та голова міста Мерефи за часів німецької окупації в період з [[1941|1941]] по [[1943|1943]] роки<ref>[[На зов Києва|На зов Києва: Український Націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво "Новий Шлях"/ Торонто - Нью-Йорк/ 1985. С. 264-276.]]</ref>
 
  +
ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1).
  +
ISBN 978-966-649-015-8. с.153</ref>), [[Мерефа|с. Мерефа]] ([[Люботин|Люботин]]?<ref>[https://inforegion.kh.ua/media/attachments/2019/12/05/kharkiv_.3_.1.pdf Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл.]
  +
ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1).
 
ISBN 978-966-649-015-8. с.153</ref>), [[Харківська губернія|Харківська губернія]], [[Харківський повіт|Харківський повіт]], [[Російська імперія|Російська імперія]]<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref> — [[13 жовтня|13 жовтня]] [[1991|1991]], [[Нью-Йорк|Нью-Йорк]], [[США|США]])<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.]</ref> український політичний та громадський діяч, член [[ОУН(м)|ОУН(м)]]<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>. Шеф Харківського району та голова міста Мерефи за часів німецької окупації в період з [[1941|1941]] по [[1943|1943]] роки<ref>[[На зов Києва|На зов Києва: Український Націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво "Новий Шлях"/ Торонто - Нью-Йорк/ 1985. С. 264-276.]]</ref>.
  +
  +
== Ранні роки (1913—1936) ==
  +
Народився [[26 січня]] [[1914]](за іншими даними у [[1913]] році<ref>[https://inforegion.kh.ua/media/attachments/2019/12/05/kharkiv_.3_.1.pdf Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл.]
  +
ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1).
  +
ISBN 978-966-649-015-8. с.153</ref>) року у слободі [[Мерефа]](за іншими даними в [[Люботин|Люботині]]<ref>[https://inforegion.kh.ua/media/attachments/2019/12/05/kharkiv_.3_.1.pdf Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл.]
  +
ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1).
  +
ISBN 978-966-649-015-8. с.153</ref>), що на [[Слобожанщина|Слобожанщині]] біля [[Харків|Харкова]] у родині робітника-залізничника. З [[1920]] по [[1927]] року вчився у місцевій залізничній семирічці. З [[1927]] по [[1931]] здобував середню технічну освіту, а з [[1932]] до [[1936]] — вищу технічну освіту<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>.
  +
  +
[[File:Дім Петра Байбака.jpg|міні|Дім в Мерефі, де до еміграції
  +
мешкав П. Байбак (нині вулиця 5-го вересня б. 131)]]
  +
  +
== Арешт ==
  +
Влітку [[1936]] року, під час розправ сталінського режиму з національними та троцькістсько-бухаринською опозиціями П. Байбак був заарештований та відданий під слідство [[НКВС]]. Після більш річного слідства 28 жовтня [[1937]] року, вже в добу «єжовського» терору, був засуджений на 10 років [[Виправно-трудовий табір|виправно-трудових таборів]] по обвинуваченню у пропаганді та агітації [[Український буржуазний націоналізм|українського буржуазного контрреволюційного націоналізму]]. Був депортований до таборів на будівництво Куйбишівського гідровузла на річці [[Волга]]<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>. За офіційною довідкою з кримінальної справи:<blockquote>На момент арешту студент [[Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого|Харківського юридичного інституту ім. Кагановича]]. Заарештований 28 жовтня [[1937]] року за к.-р. агітацію (ст. 54 прим. 10 ч. 1 КК УРСР) і ухвалою [[Трійка НКВС|особливої трійки УНКВС]] по [[Харківська область|Харківській обл]]. від 8 грудня [[1937]] року позбавлений волі у [[Виправно-трудовий табір|ВТТ]] на 10 років. Термін покарання відбував у Самартабі. Постановою слідчастини УДБ [[НКВС]] [[УРСР]] від 9 вересня [[1939]] року, справу направлено на дослідування, а постановою слідчастини Харківського місквідділу НКВС від 16 березня [[1940]] року термін покарання скорочено до фактично відбутого зі звільненням з-під варти. Реабілітований [[5 грудня]] [[1989]] року<ref>[https://inforegion.kh.ua/media/attachments/2019/12/05/kharkiv_.3_.1.pdf Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл.]
  +
ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1).
  +
ISBN 978-966-649-015-8. с.153</ref>.</blockquote>По 32-х апеляціях був звільнений [[15 квітня]] [[1941]] року з «чорним білетом», без зняття судимості, без реабілітації та без права проживати у 20-х найбільших містах СРСР<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>.
  +
  +
== Німецька окупація та членство в ОУН (1941—1943) ==
  +
Під час німецької окупації України був головою районної Кооперативної ради, Церковної ради та «<nowiki/>[[Просвіта|Просвіти»]] в місті [[Мерефа]].
  +
  +
За щедру матеріально-харчову допомогу голодуючій інтелігенції [[Харків|Харкова]], в таємниці від німецького окупанта, по доносу і провокаціям російських білогвардійців — «єдино-нєдєлімців» був заарештований харківським [[Гестапо]], двічі переніс тиф у гестапівській катівні та завдяки старанням зверхників [[ОУН]], що через підставних осіб підкупили німецьких окупаційних чиновників, по кількох місцях П. Байбак був звільнений.
  +
  +
Одразу після звільнення вступив до [[ОУН|Організації Українських Націоналістів]] у [[Харків|Харкові]] у [[Собор Архистратига Михаїла|день св. Архистратига Михаїла]] [[21 листопада|21-го листопада]] [[1941]] року, склавши приречення на руки відпоручника [[Провід Українських Націоналістів|Проводу Українських Націоналістів]] на [[Слобожанщина|Слобожанщину]] Богдана Коника. Наприкінці [[1941]] року Петро Байбак був найменований від фракції [[ОУН]], як наймолодший член, до 5-особової делегації Харківщина до складу [[Українська Національна Рада|Української Національної Ради]] в [[Київ|Києві]]<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>.
  +
{{Початок цитати}}Ми не займалися тоді теоретично-академічними ділянками ОУН, як «декалог» чи ідеологія ОУН. Ми для тих речей не мали достатньо часу і це нас не припікало. Ми журилися і вболівали станом нашого народу — як той стан поліпшити. І тому наші місцеві члени ОУН пішли в народ, розтопилися в ньому, з апостольським пієтизмом і вірою, з пожертвою та самовідреченням від своїх інтересів сіяли зерна ідеї, віри та надії на майбутнє.
  +
{{Кінець цитати|П. Байбак<ref>[[На зов Києва|На зов Києва: Український Націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво "Новий Шлях"/ Торонто - Нью-Йорк/ 1985. С.-270.]]</ref>}}
  +
  +
Під загрозою [[більшовики|більшовицького]] наступу був змушений із дружиною та сином відступати на Захід. У [[Львів|Львові]] та [[Бучач|Бучачі]] (1943—1944) відновив контакт з [[ОУН]]<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>.
  +
  +
== На еміграції (1944—1991) ==
  +
=== Словаччина та Австрія ===
  +
Перебув трагічні перипетії влітку [[1944]] року в оточенні червоних партизанів у [[Словаччина|Словаччині]]. Восени [[1944]] року опинився у [[Відень|Відні]], а в кінці січня 1945 переїхав до [[Зальцбург|Зальцбургу]], [[Австрія]], де у травні його застала капітуляція [[Третій рейх|Німеччини]] та американська окупація. У [[Зальцбург|Зальцбурзі]] на початку травня [[1945]] року був співфундатором заснування [[Український національний комітет|Центрального українського національного комітету]] на всі три альянтські зони, який боронив українських біженців від примусової більшовицької [[репатріація|репатріації]]; був два роки культурно-освітнім та пресовим референтом комітету; у [[1947]] році був відповідальним редактором і адміністратором офіціозу [[Провід Українських Націоналістів|ПУН'у]] газети «Промінь». [[22 січня]] [[1946]] року у [[Мюнхен|Мюнхені]] був співфундатором утворення Товариства українських політичних в'язнів (ТУПВ), а згодом — першим головою цього Товариства на [[Австрія|Австрію]] ([[1946]]—[[1947]]). Петро Байбак був учасником 1-ї Повоєнної Жовтневої Конференції [[ОУН]], яка відбувалась 29—31 жовтня [[1945]] року в [[Мюнхен|Мюнхені]]; провідник мережі [[Організація українських націоналістів (мельниківці)|ОУН(М)]] на [[Австрія|Австрію]] ([[1945]]—[[1946]]); учасник III Великого Збору Українських Націоналістів (ВУН) у [[Німеччина|Німеччині]] — [[1947]] рік<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>.
  +
  +
=== США ===
  +
До [[Америка|Америки]] Петро Байбак з родиною прибув [[22 серпня|22-го серпня]] [[1949]] року. Жив у [[Мінесота|Мінесоті]] до листопада [[1953]], де працював в місцевій управі 32-го Відділу [[ОДВУ]]. У [[Нью-Йорк|Ню Йорку]] кілька разів був головою Управи 10-го Відділу [[ОДВУ]] та членом ЦУ [[ОДВУ]], посідавши обов'язки культурно-освітнього референта та генерального секретаря ЦУ [[ОДВУ]]. Є членом Головної Управи ДОБРУС'у (Демократичне Об'єднання бувших Репресованих Українців совєтами); членом Головної Команди СВУР'у (Союз Ветеранів Українського Резистансу); був співробітником Українського Термінологічного Т-ва та Українського Соціологічного Інституту; був учасником І та ІІІ [[Світовий Конґрес Українців|Світового Конґресу Вільних Українців]]. Учасник та член Президії останнього 10-го [[Великий збір ОУН|ВЗУН]] в Канаді восени [[1983]] року<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]</ref>.
  +
  +
=== Ювілей ===
  +
[[File:Петро Байбак 1984.jpg|міні|Петро Байбак під час відзначення 70-річчя. 1984 рік]]
  +
  +
У 70-ліття Петра Т. Байбака в [[1984]] році - 10-ий Відділ [[ОДВУ]] в [[Нью-Йорк|Ню Йорку]] влаштував ювілейний бенкет<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.]</ref>. [[Павло Дорожинський|П.Дорожинський]] тепло привітав Ювілянта в імені [[Провід Українських Націоналістів|Проводу Українських Націоналістів]] та в імені всього членства ІСНО у діяспорі.
  +
  +
== Смерть та поховання ==
  +
[[File:Оголошення про смерть Петра Байбака.jpg|міні|Оголошення про смерть П. Байбака в Українському щоденнику "Свобода" за 16 жовтня 1991 року]]
   
  +
В неділю, [[13 жовтня|13-го жовтня]] [[1991]] року, відійшов у вічність на 78-му році працелюбного життя інж. Петро Трохимович Байбак. Панахиду по покійному відслужив о. Григорій Рикуча в середу, 16-го жовтня, о годині 7-ій вечора в похоронному заведенні П. Яреми, 129 Схід 7-ма вулиця в [[Нью-Йорку|Ню Йорку]]. Після панахиди в останню дорогу прощали покійного: Ю. Солтис - Голова Центральної Управи [[ОДВУ|Організації Державного відродження України]]; І. Поліщук - від Українського Резистансу та В. Процик від 10-го Відділу [[ОДВУ]] в [[Нью-Йорку|Ню Йорку]]. В четвер, 17-го жовтня 1991 року, о год. 9-ій рано в українській православній церкві Всіх Святих, 206 Схід 11-та вул. в [[Нью-Йорку|Ню Йорку]], о. Г. Рикуча відправив Службу Божу з Панахидою, а відтак тіло покійного перевезено на вічний спочинок в [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|Пантеон Української Православної Церкви в Бавнд Бруку]]. У присутності родини та кількох десятків друзів в тім числі і харків'ян, о. Г. Рикуча відслужив Панахиду та попрощав покійного в далеку дорогу. Над домовиною покійного висів синьо-жовтий прапор 64-го Відділу [[ОДВУ]] (Оселя ім. О. Ольжича з Лігайтону), звідки друзі прибули віддати останній поклін своєму товаришеві по праці та зброї. Від теренового керівництва [[ОУН]] в [[Америка|Америці]] останнє прощання для покійного Петра відчитав М. Роговський. На закінчення присутні при зливнім дощі відспівали "Видиш, брате мій", і земля прийняла страждальне тіло покійного<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.]</ref>.
==Життєпис==
 
  +
{{Початок цитати}}
  +
''Ти впав тоді, коли перші жовтневі листки падали на землю, напередодні здійснення Твоїх і наших мрій, коли твориться на нашій рідній землі Воля нашого Народу - Самостійна Україна, за яку Ти віддав все своє сповнене праці життя. Спи спокійно, дорогий друже! Нехай буде вічна пам'ять великому патріотові та ідейному борцеві за волю України, а американська земля нехай буде для Тебе легкою!''
  +
{{Кінець цитати|'''Український щоденник "Свобода", 8 листопада 1991 року'''<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.]</ref>}}
   
  +
== Джерела та література ==
== Література ==
 
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.]
+
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-214.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 «СВОБОДА» Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч. 214.]
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.]
+
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1984/Svoboda-1984-095.pdf#search=%22%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D0%B0%D0%BA%22 «СВОБОДА» Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч. 95.]
* [[На зов Києва|На зов Києва: Український Націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво "Новий Шлях"/ Торонто - Нью-Йорк/ 1985. С. 264-276.]]
+
* [[На зов Києва|На зов Києва: Український Націоналізм у II світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво «Новий Шлях»/ Торонто Нью-Йорк/ 1985. С. 264—276.]]
  +
*[https://inforegion.kh.ua/media/attachments/2019/12/05/kharkiv_.3_.1.pdf Реабілітовані історією. Харківська область: Книга третя. — Р 31 Ч. 1/КЗ «Редакційно-видавнича група Харківського тому серії “Реабілітовані історією”». — К. ; З. : Оригінал, 2015. — 672 с. : іл.]ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч. 1).ISBN 978-966-649-015-8. с.-153.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 21:55, 19 січня 2021

Петро Трохимович Байбак
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg Провідник мережі ОУН(м) в Австрії Flag of OUN(640х480).jpg
1945 — 1946
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg Член делегації Харківщини до складу Української Національної Ради в Києві від фракції ОУН(м) Flag of OUN(640х480).jpg
1941 — 1942
Народився 26 січня 1914(1913?)
с.Мерефа(Люботин?), Харківська губернія, Харківський повіт, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 13 жовтня 1991
Нью-Йорк, США США
Похований Цвинтар святого Андрія
Відомий як політичний та громадський діяч
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСР
Третій Рейх Третій Рейх
Австрія Австрія
США США
Національність українець
Діти Віктор,
Михайло
Релігія УАПЦ

Петро Трохимович Байбак (26 січня 1914 (1913?[1]), с. Мерефа (Люботин?[2]), Харківська губернія, Харківський повіт, Російська імперія[3]13 жовтня 1991, Нью-Йорк, США)[4] — український політичний та громадський діяч, член ОУН(м)[5]. Шеф Харківського району та голова міста Мерефи за часів німецької окупації в період з 1941 по 1943 роки[6].

Ранні роки (1913—1936)

Народився 26 січня 1914(за іншими даними у 1913 році[7]) року у слободі Мерефа(за іншими даними в Люботині[8]), що на Слобожанщині біля Харкова у родині робітника-залізничника. З 1920 по 1927 року вчився у місцевій залізничній семирічці. З 1927 по 1931 здобував середню технічну освіту, а з 1932 до 1936 — вищу технічну освіту[9].

Дім в Мерефі, де до еміграції мешкав П. Байбак (нині вулиця 5-го вересня б. 131)

Арешт

Влітку 1936 року, під час розправ сталінського режиму з національними та троцькістсько-бухаринською опозиціями П. Байбак був заарештований та відданий під слідство НКВС. Після більш річного слідства 28 жовтня 1937 року, вже в добу «єжовського» терору, був засуджений на 10 років виправно-трудових таборів по обвинуваченню у пропаганді та агітації українського буржуазного контрреволюційного націоналізму. Був депортований до таборів на будівництво Куйбишівського гідровузла на річці Волга[10]. За офіційною довідкою з кримінальної справи:

На момент арешту студент Харківського юридичного інституту ім. Кагановича. Заарештований 28 жовтня 1937 року за к.-р. агітацію (ст. 54 прим. 10 ч. 1 КК УРСР) і ухвалою особливої трійки УНКВС по Харківській обл. від 8 грудня 1937 року позбавлений волі у ВТТ на 10 років. Термін покарання відбував у Самартабі. Постановою слідчастини УДБ НКВС УРСР від 9 вересня 1939 року, справу направлено на дослідування, а постановою слідчастини Харківського місквідділу НКВС від 16 березня 1940 року термін покарання скорочено до фактично відбутого зі звільненням з-під варти. Реабілітований 5 грудня 1989 року[11].

По 32-х апеляціях був звільнений 15 квітня 1941 року з «чорним білетом», без зняття судимості, без реабілітації та без права проживати у 20-х найбільших містах СРСР[12].

Німецька окупація та членство в ОУН (1941—1943)

Під час німецької окупації України був головою районної Кооперативної ради, Церковної ради та «Просвіти» в місті Мерефа.

За щедру матеріально-харчову допомогу голодуючій інтелігенції Харкова, в таємниці від німецького окупанта, по доносу і провокаціям російських білогвардійців — «єдино-нєдєлімців» був заарештований харківським Гестапо, двічі переніс тиф у гестапівській катівні та завдяки старанням зверхників ОУН, що через підставних осіб підкупили німецьких окупаційних чиновників, по кількох місцях П. Байбак був звільнений.

Одразу після звільнення вступив до Організації Українських Націоналістів у Харкові у день св. Архистратига Михаїла 21-го листопада 1941 року, склавши приречення на руки відпоручника Проводу Українських Націоналістів на Слобожанщину Богдана Коника. Наприкінці 1941 року Петро Байбак був найменований від фракції ОУН, як наймолодший член, до 5-особової делегації Харківщина до складу Української Національної Ради в Києві[13].

Ми не займалися тоді теоретично-академічними ділянками ОУН, як «декалог» чи ідеологія ОУН. Ми для тих речей не мали достатньо часу і це нас не припікало. Ми журилися і вболівали станом нашого народу — як той стан поліпшити. І тому наші місцеві члени ОУН пішли в народ, розтопилися в ньому, з апостольським пієтизмом і вірою, з пожертвою та самовідреченням від своїх інтересів сіяли зерна ідеї, віри та надії на майбутнє.

— П. Байбак[14]

Під загрозою більшовицького наступу був змушений із дружиною та сином відступати на Захід. У Львові та Бучачі (1943—1944) відновив контакт з ОУН[15].

На еміграції (1944—1991)

Словаччина та Австрія

Перебув трагічні перипетії влітку 1944 року в оточенні червоних партизанів у Словаччині. Восени 1944 року опинився у Відні, а в кінці січня 1945 переїхав до Зальцбургу, Австрія, де у травні його застала капітуляція Німеччини та американська окупація. У Зальцбурзі на початку травня 1945 року був співфундатором заснування Центрального українського національного комітету на всі три альянтські зони, який боронив українських біженців від примусової більшовицької репатріації; був два роки культурно-освітнім та пресовим референтом комітету; у 1947 році був відповідальним редактором і адміністратором офіціозу ПУН'у газети «Промінь». 22 січня 1946 року у Мюнхені був співфундатором утворення Товариства українських політичних в'язнів (ТУПВ), а згодом — першим головою цього Товариства на Австрію (19461947). Петро Байбак був учасником 1-ї Повоєнної Жовтневої Конференції ОУН, яка відбувалась 29—31 жовтня 1945 року в Мюнхені; провідник мережі ОУН(М) на Австрію (19451946); учасник III Великого Збору Українських Націоналістів (ВУН) у Німеччині1947 рік[16].

США

До Америки Петро Байбак з родиною прибув 22-го серпня 1949 року. Жив у Мінесоті до листопада 1953, де працював в місцевій управі 32-го Відділу ОДВУ. У Ню Йорку кілька разів був головою Управи 10-го Відділу ОДВУ та членом ЦУ ОДВУ, посідавши обов'язки культурно-освітнього референта та генерального секретаря ЦУ ОДВУ. Є членом Головної Управи ДОБРУС'у (Демократичне Об'єднання бувших Репресованих Українців совєтами); членом Головної Команди СВУР'у (Союз Ветеранів Українського Резистансу); був співробітником Українського Термінологічного Т-ва та Українського Соціологічного Інституту; був учасником І та ІІІ Світового Конґресу Вільних Українців. Учасник та член Президії останнього 10-го ВЗУН в Канаді восени 1983 року[17].

Ювілей

Файл:Петро Байбак 1984.jpg
Петро Байбак під час відзначення 70-річчя. 1984 рік

У 70-ліття Петра Т. Байбака в 1984 році - 10-ий Відділ ОДВУ в Ню Йорку влаштував ювілейний бенкет[18]. П.Дорожинський тепло привітав Ювілянта в імені Проводу Українських Націоналістів та в імені всього членства ІСНО у діяспорі.

Смерть та поховання

Файл:Оголошення про смерть Петра Байбака.jpg
Оголошення про смерть П. Байбака в Українському щоденнику "Свобода" за 16 жовтня 1991 року

В неділю, 13-го жовтня 1991 року, відійшов у вічність на 78-му році працелюбного життя інж. Петро Трохимович Байбак. Панахиду по покійному відслужив о. Григорій Рикуча в середу, 16-го жовтня, о годині 7-ій вечора в похоронному заведенні П. Яреми, 129 Схід 7-ма вулиця в Ню Йорку. Після панахиди в останню дорогу прощали покійного: Ю. Солтис - Голова Центральної Управи Організації Державного відродження України; І. Поліщук - від Українського Резистансу та В. Процик від 10-го Відділу ОДВУ в Ню Йорку. В четвер, 17-го жовтня 1991 року, о год. 9-ій рано в українській православній церкві Всіх Святих, 206 Схід 11-та вул. в Ню Йорку, о. Г. Рикуча відправив Службу Божу з Панахидою, а відтак тіло покійного перевезено на вічний спочинок в Пантеон Української Православної Церкви в Бавнд Бруку. У присутності родини та кількох десятків друзів в тім числі і харків'ян, о. Г. Рикуча відслужив Панахиду та попрощав покійного в далеку дорогу. Над домовиною покійного висів синьо-жовтий прапор 64-го Відділу ОДВУ (Оселя ім. О. Ольжича з Лігайтону), звідки друзі прибули віддати останній поклін своєму товаришеві по праці та зброї. Від теренового керівництва ОУН в Америці останнє прощання для покійного Петра відчитав М. Роговський. На закінчення присутні при зливнім дощі відспівали "Видиш, брате мій", і земля прийняла страждальне тіло покійного[19].

Ти впав тоді, коли перші жовтневі листки падали на землю, напередодні здійснення Твоїх і наших мрій, коли твориться на нашій рідній землі Воля нашого Народу - Самостійна Україна, за яку Ти віддав все своє сповнене праці життя. Спи спокійно, дорогий друже! Нехай буде вічна пам'ять великому патріотові та ідейному борцеві за волю України, а американська земля нехай буде для Тебе легкою!

Український щоденник "Свобода", 8 листопада 1991 року[20]

Джерела та література

Примітки

  1. Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл. ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1). ISBN 978-966-649-015-8. с.153
  2. Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл. ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1). ISBN 978-966-649-015-8. с.153
  3. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  4. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.
  5. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  6. На зов Києва: Український Націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво "Новий Шлях"/ Торонто - Нью-Йорк/ 1985. С. 264-276.
  7. Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл. ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1). ISBN 978-966-649-015-8. с.153
  8. Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл. ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1). ISBN 978-966-649-015-8. с.153
  9. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  10. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  11. Реабілітовані історією.Харківська область: Книга третя. - Р 31 Ч.1/КЗ "Редакційно-видавнича группа Харківського тому серії "Реабілітовані історією". - К. ; З. : Оригінал, 2015. - 672 с. :іл. ISBN 978-966-649-121-6 (Кг. 3., Ч.1). ISBN 978-966-649-015-8. с.153
  12. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  13. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  14. На зов Києва: Український Націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів/ Зібрала й упорядкувала Колеґія Дослідів Історії Українського Національного Руху/ Видавництво "Новий Шлях"/ Торонто - Нью-Йорк/ 1985. С.-270.
  15. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  16. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  17. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, СУБОТА, 19 травня, 1984. С-3, ч.95.
  18. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.
  19. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.
  20. "СВОБОДА" Український щоденник, ДЖЕРЗІ СІТІ І НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 8 листопада, 1991. С-3, ч.214.