Відмінності між версіями «Байвенко Володимир Онисимович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta14))
м (виправлення включення вилученого файлу: Файл:Av pov 1.jpg (by DelinkerBot))
Рядок 13: Рядок 13:
 
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
 
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
 
| країна = {{UNR}}
 
| країна = {{UNR}}
| рід військ = [[Повітряний флот УНР]] [[Файл:Av pov 1.jpg|border|75пкс|]]
+
| рід військ = [[Повітряний флот УНР]]
 
| роки служби =
 
| роки служби =
 
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Штабс-капітан}}<br/><br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Підполковник}}
 
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Штабс-капітан}}<br/><br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Підполковник}}

Версія за 22:00, 2 грудня 2019

Володимир Онисимович Байвенко
Народження 2 вересня 1885(1885-09-02)
Житомир
Смерть 5 грудня 1941(1941-12-05) (56 років)
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Повітряний флот УНР
Звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-капітан

10 УНР 30-03-1920 Підполковник.svg Підполковник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

Володи́мир Они́симович Байве́нко (2 вересня 1885, Житомир — †5 грудня 1941) — підполковник Армії Української Народної Республіки.

Володимир Байвенко народився 2 вересня 1885 року у Житомирі. Закінчив Рівненське реальне училище, у 1906 році — Київське піхотне юнкерське училище. Служив у 126-му піхотному Рильському полку (Острог). У 1907 році склав іспит на звання військового інженера при Миколаївському інженерному училищі та перевівся до 5-го саперного батальйону (Київ).

У 1913 році закінчив Офіцерську повітроплавну та авіаційну школу. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. На початку 1916 року потрапив у полон.

Після поверення з полону, з 1 березня 1918 року — літун 1-го Волинського авіаційного дивізіону військ Центральної Ради, згодом — Армії УНР та Армії Української Держави. З 1 листопада 1918 року — помічник командира цього дивізіону. З 30 січня 1919 року — командир 1-го кадрового Республіканського авіаційного дивізіону Дієвої армії УНР. З 20 квітня 1919 року — голова технічного відділу інспекції авіації та повітроплавання Дієвої армії УНР.

З 1 липня 1919 року — начальник 1-го відділу Навчального дивізіону авіаційної школи Української Народної Республіки, яка мала бути створена інспекцією авіації Дієвої армії УНР. З 1 серпня 1919 року — помічник командира 1-го Київського авіапарку Дієвої армії УНР.

З 25 березня 1920 року перебував у резерві старшин Військово-повітроплавної управи Військового міністерства УНР. З 8 червня 1920 року — булавний старшина 2-го відділу організаційної управи Головного управління Генерального штабу УНР.

У листопаді 1920 року був інтернований в таборі у Ченстохові. Був одним з організаторів і скарбником спілки Українських військових інвалідів у цьому місті. У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі у Ченстохова. Брав участь у численних заходах організованих відділом Українського Центрального Комітету в Ченстохова під керівництвом капітана Українського флоту Святослава Шрамченка.

Помер 5 грудня 1941.

Джерела