Байков Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байков Олександр Олександрович
The Soviet Union 1970 CPA 3935 stamp (Alexander Baykov).jpg
Народився 25 липня (6 серпня) 1870
Фатеж Курська область
Помер 6 квітня 1946(1946-04-06)[1] (75 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність металург, політик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Сфера інтересів хімія, металознавство, металургія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь професор, академік АН СРСР
Вчителі Менделєєв Дмитро Іванович і Коновалов Дмитро Петрович
Аспіранти, докторанти Q4151648? і Boris Viktorovitsj Stark[d]
Член Російська академія наук і Академія наук СРСР
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Ленінграда» Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня
Сталінська премія Заслужений діяч науки і техніки РРФСР

CMNS: Байков Олександр Олександрович на Вікісховищі

Олександр Олександрович Байков (25 липня (6 серпня) 1870(18700806), Фатеж Курська область РФ6 квітня 1946, Москва) — металург і хімік, засновник ленінградської наукової школи металознавців. Академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942—1945). Лауреат Державної премії СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1945). Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення у 1893 році Санкт-Петербурзького університету, працював на кафедрі фізичної хімії цього ж університету. З 1895 по 1902 рік викладав у Санкт-Петербурзькому інституті шляхів сполучення. У 1902 році перейшов у Санкт-Петербурзький політехнічний інститут.

У 1918 році переїхав до Сімферополя, у цьому ж році створив і очолював до 1923 року кафедру хімії Таврійського університету[2]. У 1921—1923 роках був ректором цього ж університету.

З 1923 працює професором кафедри неорганічно хімії Ленінградського університету. Також працював у Інституті металургії АН СРСР.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукові праці присвячені питанням фізикохімії металургійних процесів і прикладної неорганічної хімії. Досліджував процеси твердіння в'яжучих матеріалів і корозії, вогнетривів. Розробив теорію затвердіння цементів.

Створив низку нових курсів з різноманітних розділів металургії, металографії, хімії та технології вогнетривів.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії СРСР (1943). Герой Соціалістичної Праці (1945).

У 1948 році його ім'я присвоєно Інституту металургії АН СРСР.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Байков Александр Александрович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Кафедра загальної та фізичної хімії. Архів оригіналу за 5 січень 2016. Процитовано 27 грудень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]