Баківці (Жидачівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Баківці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Рада/громада Баковецька сільська рада
Код КОАТУУ 4621580301
Основні дані
Населення 383 осіб
Площа 1,193 км²
Густота населення 321,04 осіб/км²
Поштовий індекс 81712[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°32′29″ пн. ш. 24°22′01″ сх. д. / 49.54139° пн. ш. 24.36694° сх. д. / 49.54139; 24.36694Координати: 49°32′29″ пн. ш. 24°22′01″ сх. д. / 49.54139° пн. ш. 24.36694° сх. д. / 49.54139; 24.36694
Середня висота
над рівнем моря
299 м
Водойми Кривуля
Місцева влада
Адреса ради 81712, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Баківці, вул. Львівська, 2, тел. 61-5-41
Карта
Баківці. Карта розташування: Україна
Баківці
Баківці
Баківці. Карта розташування: Львівська область
Баківці
Баківці

Баківці у Вікісховищі?

Ба́ківці — село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 383 особи. Орган місцевого самоврядування — Баковецька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 40 км від Жидачева і 13 км від залізничної станції Вибранівка на лінії Львів-Івано-Франківськ.

На схід від села розташоване озеро на найвищій вершині Жидачівського району (401 м). На околицях також є поселення колонії стрижів у закинутому кар'єрі з оголеною породою.

Історія[ред. | ред. код]

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Баківці вперше згадуються в історичних джерелах у 1475 році.

Селяни брали участь у повстанні під проводом Мухи в 1490 року, у визвольній війні українського народу 1648–1654 рр.

В 1603 році польський шляхтич Миколай Осторуг отримав Баківці в Львівській землі разом з Трибоківцями, Репеховом.[2]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни в навколишніх лісах активно діяла Українська Повстанська Армія. В лісі «Бунчі» в серпні 1944 року була організована сотня «Берези». До її складу входили:

  • Поручинський Антін 1917 р. н. — сотенний «Берези» родом з села Репехів,
  • Крайківський Михайло, очолив першу чоту,
  • Комаринський Василь очолив другу чоту (обидва родом із села Бертишева),
  • Палажій Дмитро очолив третю чоту, (родом із с. Кнісело).

Загалом сотня надічувала понад 140 вояків. В урочищі Піддрібниця на околицях села 9 вересня 1944 року відбувся бій між військами УПА та НКВД. 8 вересня 1944 р. сотня «Берези» отримала наказ покинути ліс «Бунчі» і перейти у більш масивні Любишанські ліси. Там поповнити запаси зброї на базових криївках, а також об'єднатись з сотнями «Крилатих» та «Леви», щоб координувати спільні дії боротьби проти більшовицьких військ. Проте перед відходом розвідники сотні виявили, що навколишні ліси і села заблоковані військами НКВД. На світанку сотня «Берези» перебувала у вільховому чагарнику вище села Баківці, щоб вибалками пробратись до села. Та, як виявилося, Баківці також були оточені більшовиками. В такій складній ситуації відбулася нарада, на якій обговорювалося дві пропозиції: перша — вступити в бій, прорвати кільце і вийти з оточення, або, друга — заховати усю зброю і виходити як цивільні особи. Найбільшу підтримку здобула друга пропозиція. Проте більшовики відкрили вогонь, з української сторони у бою загинуло понад 100 осіб.

До кінця зими 1947 року в Баківському лісі була повстанська криївка. 27 лютого 1947 відбувся бій між загонами НКВД та українськими повстанцями. У бою загинули вояки УПА Малькут Ілько, Малькут Микола, Винник Олекса, Лаба Олекса, Наконечний Олекса, Працьовитий Степан, Шлиян Іван та Дорош Андрій.

Радянський період[ред. | ред. код]

В радянський період за успіхи в розвитку сільського господарства 29 місцевих колгоспників були удостоєні державних нагород — орденів і медалей СРСР. Бригадир тракторної бригади Б. П. Дворчин був нагороджений орденом Леніна, доярка Є. І. Холявка — орденами Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора, бригадири С. Н. Чайка і Н. Н. Красуляк, доярка Є. А. Підвірний — орденом Трудового Червоного Прапора.

Населення[ред. | ред. код]

За даними «Історії міст і сіл УРСР» у 1968 році в селі мешкало 449 осіб і було 155 дворів. За даними перепису населення 2001 року у селі мешкало 383 особи[3].

Мовні особливості[ред. | ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова, вживані у Баківцях:

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є греко-католицька парафія Положення Ризи Пресвятої Богородиці.

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

У 1968 році у місцевій школі навчалося 160 учнів, працювало 14 вчителів, була бібліотека з книжковим фондом 12,5 тис. примірників та два дитячі садки.

Культура[ред. | ред. код]

У селі є клуб із залом на 120 місць.

Політика[ред. | ред. код]

За радянського часу у селі була партійна і комсомольська організації (створені в 1948 році), які у 1968 році об'єднували 29 комуністів і 45 членів ВЛКСМ.

Господарство[ред. | ред. код]

У селі діють підприємства:

За радянських часів у селі було створено колгосп «імені 60-річчя Радянської України». Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових і технічних культур, розведенні племінних телиць та відгодівлі великої рогатої худоби. Колгосп обробляв 6078 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 4647 га орної землі. Відтак, у часи незалежної України, землі колгоспу розділили на паї між жителями селами.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку (1989).

Встановлено пам'ятник односельцям-воякам УПА, які загинули 27 лютого 1947 року в Баківському ліс на місці повстанської криївки (1995). Стела споруджена в традиціях українського січового стрілецтва, зверху якої розміщено головний орден УПА «Бойові заслуги». Встановлено пам'ятний Хрест на честь воїнів УПА сотні «Берези», які загинули від рук НКВД (2009).

Також є пам'ятка природи — тополя чорна (осокір) — «патріарх», яку, за легендою, посадив Богдан Хмельницький.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Jan Dzięgielewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1567–1612) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384.— S. 514–515. (пол.)
  3. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 321

Посилання[ред. | ред. код]