Баловне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:53, 9 серпня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Баловне
Balovne s.png Balovne prapor.png
Герб Баловного Прапор Баловного
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Новоодеський район
Рада/громада Баловненська сільська рада
Код КОАТУУ 4824880401
Основні дані
Засноване 1679
Населення 2 792
Площа 2,95 км²
Густота населення 946,44 осіб/км²
Поштовий індекс 56664
Телефонний код +380 5167
Географічні дані
Географічні координати 47°03′00″ пн. ш. 31°53′24″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
27 м[1]
Водойми р. Південний Буг
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Баловне
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Баловне, вул. Миру, 93
Карта
Баловне. Карта розташування: Україна
Баловне
Баловне
Баловне. Карта розташування: Миколаївська область
Баловне
Баловне

Ба́ловне — село в Україні, в Новоодеському районі Миколаївської області, центр сільської ради. Розташоване на лівому березі річки Південного Бугу, за 17 км на південь від районного центру і за 5 км від залізничної станції Баловне. Населення становить 2 792 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село засноване наприкінці XVII століття запорізьким козаком Баловним, звідки, вважають, і походить його назва. Пізніше сюди прибули переселенці з Чернігівської і Київської губерній.

З XVIII століття належало до Гур'ївської волості Херсонського повіту Херсонської губернії. Станом на 1886 рік у ньому мешкало 1 598 осіб, налічувалось 316 дворів, існували православна церква, земська поштова станція, три лавки[2].

Після встановлення радянської влади, у 1920 році в селі були створені партійний і комсомольський осередки, комітет незаможних селян, у 19201922 роках організовано сім товариств із спільної обробки землі.

Станом на 1970 рік в селі мешкало 2 330 осіб . Тут була розміщена центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 3 594 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури та займалось тваринництвом, видавало багатотиражну газету «Прапор комунізму». За виробництвом вовни колгосп займав перше місце в районі. За трудові успіхи багато колгоспників буди відзначені радянськими орденами і медалями, зокрема голова колгоспу Є. І. Карач, пташниця В. Д. Кучеренко і рільник П. І. Яновський — орденом Трудового Червоного Прапора. В селі працювали середня школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека. У 1967 році хоровому колективу будинку культури було присвоєно звання народного.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

Поблизу села в кургані скіфських часів знайдено довгий меч та золотий перстень.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У центрі села, на братській могилі 32-х воїнів, що загинули під час відвоювання села в роки німецько-радянської війни, у 1965 році встановлено обеліск.

Символіка[ред. | ред. код]

30 липня 2009 року, рішенням № 13 XXII сесії селищної ради у селі була затверджена офіційна символіка — герб і прапор. Автор обох символів І. Янушкевич[3][4].

Релігія[ред. | ред. код]

18 вересня 2011 року в селі освячено та урочисто відкрито Храм Різдва Пресвятої Богородиці[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погода в селі Баловному
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Українська геральдика
  4. Українська геральдика
  5. Регіональний інформаційний портал «Прибужжя»[недоступне посилання з серпень 2019]

Література[ред. | ред. код]