Баруленков Валерій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баруленков Валерій Володимирович
Валерій Баруленков.jpg
Народився 10 вересня 1941(1941-09-10)[1] (77 років)
с. Новосьолка Александровського району Івановської області РРФСР, нині Владимирської області РФ
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Alma mater Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Нагороди
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1985
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Звання Заслужений будівельник України

Вале́рій Володи́мирович Баруленков (нар. 10 вересня 1941(19410910), с. Новосьолка Александровського р-ну Івановської обл. РРФСР, нині Владимирської обл. РФ) — український інженер-будівельник, генеральний директор ТОВ «ТрансРейл Україна», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1985).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 вересня 1941 року в селі Новосьолці Александровського району Івановської області РРФСР (нині у Владимирській області Росії).

Середню школу закінчив у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

У 1958 р. вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту (ДІІТ, нині — Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка Всеволода Лазаряна). Навчався на факультеті «Організація будівництва залізниць». Грав за інститутську команду з баскетболу. Навчаючись на четвертому курсі, проходив піврічну практику в АР Комі на будівництві залізниці Мікунь — Кослан Північної залізниці. У 1963 р. захистив диплом, отримавши фах інженера-будівельника шляхів сполучення.

Працював майстром, виконробом БУ 145 м. Фастів тресту «Південзахідтрансбуд» Мінтрансбуду СРСР (1963—1966), брав участь у будівництві об'єктів Фастівського залізничного вузла, реконструкції рефрижераторного депо на станції Фастів II. Пізніше працював інженером, старшим інженером виробничого відділу тресту «Південзахідтрансбуд» (1966—1969), головним інженером Управління механізації (1969—1971), заступником керуючого (1971—1974) трестом «Південзахідтрансбуд».

У 1974—1975 рр. — заступник завідуючого відділом будівництва Київського обкому Компартії України.

З 1975 до 1987 рр. — керуючий трестом «Південзахідтрансбуд».

В 1984 р. закінчив Академію народного господарства, м. Москва, РРФСР

З 1987 по 1990 рр. — заступник голови Київського міськвиконкому.

З 1990 по 1992 рр. — заступник керівника будівництва судноплавного каналу Кейтеле—Пяйянне (Фінляндія).

З 1992 по 1994 рр. — торговий представник Посольства України в Фінляндії та Швеції, Норвегії, Данії (м. Гельсінкі).

В 1994 р. повернувся до України, в 1996 р. створив українсько-швейцарську транспортно-логістичну компанію із залізничних перевезень «ТрансРейл Україна», став її генеральним директором.

В. В. Баруленков — талановитий організатор, під керівництвом і за безпосередньої участі якого:

Захоплюється риболовлею та тенісом.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1974—1990 рр. неодноразово обирався депутатом Київської міської ради народних депутатів.

У 1975—1987 рр. неодноразово обирався членом ЦК профспілок працівників залізничного транспорту і транспортного будівництва.

У 1988 р. його обрали першим президентом тенісного клубу м. Києва.

Академік Академії будівництва України.

Родина[ред. | ред. код]

Майбутню дружину Ірину, студентку факультету «Промислове та цивільне будівництво», зустрів у ДІІТ, пізніше Ірина Василівна працювала на будівництві Київської ГЕС, у Київдніпротрансі, викладачем Київського будівельного технікуму.

У родині дві доньки: Юлія — викладач англійської мови; Анна — менеджер із маркетингу та розвитку транспортно-логістичної компанії «ТрансРейл Україна».

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Енциклопедичні видання

  1. Баруленков Валерій Володимирович — випускник факультету «Організація будівництва залізниць» // Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна / [редкол.: О. М. Пшінько (голова) та ін. ; керівник проекту Р. В. Тимченко]. — Київ: Логос Київ, 2015. — 343 с. : фот. — ISBN 978-966-97440-3-6, с. 239
  2. Баруленков Валерий Владимирович // Транспортное строительство. Энциклопедия. В 2 томах. Том 2. Инженеры. Ученые. Организаторы транспортного строительства. — Москва: Центр "Трансстройиздат. 2002, с. 26-27
  3. Баруленков Валерій Володимирович // Будівництво. Видатні інженери України. Біографічно-енциклопедичний збірник. — Київ: Укрархбудінформ, 2001, с. 832. ISBN 966-95449-1-2

Мемуари

  1. Валерій Баруленков. Український державний діяч. Почесний транспортний будівельник. Почесний будівельник Росії. Заслужений будівельник України // Салій І. М. Про Київ і моїх сучасників. — Київ: Кий, 2013. — 600 с. ISBN 978-966-8825-34-7, с. 291—316.
  2. Валерій Баруленков // Салій І. М. Від утопії до утопії: 100 років експериментів. Досить ілюзій: у 2 кн. — Київ: Кий, 2018. — Кн. II. — 480 с. ISBN 978-617-7177-12-7, ISBN 978-617-7177-14-1, с. 169—193.