Басань (Пологівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Басань
Basan gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Пологівський
Громада Басанська сільська рада
Код КОАТУУ 2324280501
Облікова картка Басань 
Основні дані
Засноване 1790
Населення 1422
Площа 8,864 км²
Густота населення 160,42 осіб/км²
Поштовий індекс 70643
Телефонний код +380 6165
Географічні дані
Географічні координати 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. / 47.39333; 36.16083Координати: 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. / 47.39333; 36.16083
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми р. Токмачка
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 70643, с. Басань, вул. Центральна, 337; тел.3-66-31 ,3-66-02
Карта
Басань. Карта розташування: Україна
Басань
Басань
Басань. Карта розташування: Запорізька область
Басань
Басань

CMNS: Басань у Вікісховищі

Баса́нь — село в Україні, у Пологівському районі Запорізької області. Населення становить 1422 осіб. Орган місцевого самоврядування — Басанська сільська рада.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР, зокрема через терор Голодоморами — 1932—1934 та 1946—1947.

Географія

Село Басань знаходиться на березі річки Мала Токмачка, вище за течією примикає село Семенівка, нижче за течією примикає село Тарасівка. Примикає до села Шевченкове. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Через село проходить автомобільна дорога Т 0401.

Історія

Басань заснована 1790 козаками-переселенцями зі Старої Басані — тепер Бобровицького району Чернігівської області.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 5595 осіб (2791 чоловічої статі та 2804 — жіночої), з яких 5542 — православної віри[1].

З 1917 — у складі УНР. Після 70-річного періоду російської комуністичної окупації — знову у складі держави Україна.

Герб Басанської сільської ради

На синьому полі — золота бджола на золотих сотах, правіше від неї — керамічний глечик, з якого ллється вода. На золотому полі під бджолою — герб Кальміутської Паланки.

Бджола — то працьовитість, а ще чистий степ, пишні трави й квіти. Глечик вказує на поклади керамічної глини, а ще він є символом злагоди. Вода, що витікає з глечика — басанська, з чудовими властивостями, вода — це джерело життя.

Герб Кальміутської Паланки говорить про те, що в селі було багато козаків, навіть надовго збереглися козацькі традиції й назви. Герб увінчаний короною із золотих колосків, що вказує на сільський характер поселення.

Посилання

Примітки

  1. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)