Відмінності між версіями «Батьківщина-Мати (Київ)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Заміна шаблону координат на {{coord}} див. Вікіпедія:Проект:Географічні координати)
Рядок 8: Рядок 8:
 
| країна = {{UKR}}
 
| країна = {{UKR}}
 
| місце розташування = Київ, [[Національний музей історії Великої Вітчизняної війни]]
 
| місце розташування = Київ, [[Національний музей історії Великої Вітчизняної війни]]
| координати = {{Coor dms |50|25|35.47|N|30|33|47.47|E|scale:1000}}
+
| координати = {{coord|50|25|35.47|N|30|33|47.47|E|scale:1000|display=inline,title}}
 
| архітектурний стиль = <!-- не обов'язковий -->
 
| архітектурний стиль = <!-- не обов'язковий -->
 
| автор проекту = [[Бородай Василь Захарович]]
 
| автор проекту = [[Бородай Василь Захарович]]

Версія за 15:33, 24 лютого 2010

«Батьківщина-Мати»

50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861Координати: 50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861
Тип колосальна статуя[d]
Країна

Україна Україна

Розташування Київ, Національний музей історії Великої Вітчизняної війни
Архітектурний стиль Соціалістичний реалізм
Автор проекту Бородай Василь Захарович
Архітектор Вучетич Євген Вікторович
Матеріал сталь
Висота 102 м
Засновано 9 травня 1981
Встановлено 1981 рік
Сайт warmuseum.kiev.ua/eng/skulp.shtml
Батьківщина-Мати (Київ). Карта розташування: Україна
Батьківщина-Мати (Київ)
Батьківщина-Мати (Київ) (Україна)

Батьківщина-Мати у Вікісховищі?

Батьківщина-Мати  (рос. Родина-мать) — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії Великої Вітчизняної війни . Відкрита в 1981 році.

Автор монументу — народний художник СРСР скульптор В.З.Бородай.

Назва

Спочатку пам'ятник замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-мати» увійшла до ужитку майже відразу ж після зведення.

Проектування

Перший проект «Батьківщина-Мати» розробив ще в 1970-х скульптор Євгеній Вучетич, але спорудженя почалося набагато пізніше. Коли в 1974-му році Євгеній Вучетич помер, поект взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Український архітектор змінив проект скульптури і почав його будівництво.

Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 80-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.

Статуя ліплена із образу борзнянки, скульпторки Галини Никифорівни Кальченко[1].

Будівництво

Файл:Прар.jpg
"Спорудження Батьківщини-Мати"

Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі.

Скульптуру збирали стометровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.

З неіржавіючої сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 тонн скульптура була зварена на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання імені Е. О. Патона. Частини скульптури перевозили вночі, щоб не привертати увагу людей.

Файл:Gvgh.jpg
"Збирання монументу"

Зварникам монументу «Батьківщина-Мати», платили 50 карбованців в день (велика на той час сума), але оплата відповідала роботі, оскільки зварники обпікали собі очі від такої кількості невпинної роботи. Інженери ж отримували звичайну зарплатню, але були задоволені і тим, що будують одне з «Чудес» Києва.

За часи монтажу на скульптуру було накладено 30 км зварних швів.

Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно монумент «Батьківщина-мати» повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус силою до 9 балів.

Щоб перевірити стійкість скульптури, 10-ти метрову копію випробовували на міцність у Москві, в набільшій у СРСР турбіні.

Протестували проти будівництва «Батьківщина-Мати» священники Києво-Печерської Лаври, вони казали, що висота монументу повинна бути менша Великої Лаврської Дзвінниці (97 м), монумент виріс у висоту 102 м, але через те що Дзвінниця розташована на пагорбі, над рівнем моря «Мати-Батьківщини» на 12 метрів нижча Великої Лаврської Дзвінниці.

Меч споруди зменшили на 6 метрів, оскільки архітектори вирішили, що жінка не здатна підняти такий великий меч.

Файл:Fgd.jpg
"Випробування стійкості монументу"

Після закінчення будівництва скульптури в «Батьківщини-мати» збільшили ніс. Також при огляді зауважили, що груди різні (права менша лівої), але архітектор відповів, що при піднятті руки грудь зменшується.

Відкриття монументу планувалось на 9 травня 1980 року, але відзначилось тільки за рік по тому.

Експлуатація

9 травня 1981 року відбулося гучне відкриття монументу, сам Леонід Брежнєв приїхав на відкриття стометрової киянки. «Батьківщина-Мати» стала новим символом Києва.

В 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою.

Влітку 2002 року був дозволений підйом екскурсантів на майданчики відмітки 36 метрів і 92 метри. Проте після того, як в квітні 2003 року молодий чоловік впав з верхнього майданчика і розбився, доступ туристів був обмежений.

В 2009 році почата реставрація споруди.

Характеристики

"План конструкції"
  • Загальна висота монументу з постаментом — 102 метри.
  • Висота скульптури «Батьківщина-Мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) — 62 метри.
  • В одній руці статуя тримає 16-метровий меч вагою в 9 тонн,а в іншій — щит розміром 13 на 8 метрів з гербом СРСР (вагою в 13 тонн).
  • Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн.
  • Сам каркас починається на глибині 17,8 метра (від входу в музей). На цю глибину йде бетонний колодязь діаметром 34 метри.
  • На щиті «Батьківщина-Мати» має оглядовий майданчик.
  • В середині скульптури знаходяться два ліфти: Один з ліфтів піднімається з дев'ятьма зупинками до самої "голови" «Матері-Батьківщини», в якій є люки і технічні майданчики. Можна піднятися в "руку" з щитом і в іншу - з мечем. Там теж є монтажні майданчики.
  • На найвищій точці меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.

Скульптори і Архітектори

Джерела

Примітки

  1. Чернігівщина у вогні: Календар 2003/Чернігівське земляцтво; Автю-упорядник І.М.Корбачю - Київ: Український центр деховної культури, 2002. - 768 сю: ілю ISBN №966-628-051-5