Бахматов Максим Ісанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максим Ісанович Бахматов
Народився 20 жовтня 1978(1978-10-20) (40 років)
Усть-Камчатськ, Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність продюсер, телеведучий, тележурналіст
Посада Керуючий партнер інноваційного центру UNIT.City В Києві

Максим Ісанович Бахматов (творчий псевдонім — рос. Ледокол Бахматов, нар. 20 жовтня 1978 у місті Усть-Камчатськ Камчатського краю РРФСР) — український телеведучий, шоумен, КВНщик (1996—2005), автор, резидент українського Comedy Club (2006—2007), засновник німецької IT- компанії UkrGerman Enterprise (UGE) (2005—2014), продюсер, підприємець, засновник і керівник компанії ЗАТ «Ledokol».

З 18 червня 2015 року по 21 березня 2017 року працював генеральним директором Національного експоцентру України Державного управління справами.

З квітня 2017 року затверджений керуючим партнером інноваційного центру-містечка UNIT.City в Києві.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 жовтня 1978 року у місті Усть-Камчатськ Камчатського краю РРФСР.

У 1995 році закінчив середню школу № 84 у місті Львів.

У 2000 р. отримав диплом Київського Міжнародного Університету за спеціальністю Міжнародна Економіка; у 2003-му — диплом МВА IMI.

Навчаючись в університеті, у 1998 році він починає працювати у компанії сотового зв'язку МТС, пройшовши шлях від оператора call-центру до провідного експерта дилерської сотової мережі. Потім, у 2002—2003 рр., він працює директором з розвитку бізнесу в агентстві Leo Burnett, а також sales-менеджером Samsung у Прибалтиці.

У 2005 році створив компанію UkrGameExport, яка займалася продюсуванням та просуванням комп'ютерних ігор.

У 2005 році, він створює IT-компанію UkrGerman Enterprise (UGE) разом з німецьким колегою Едуардом Зінгером. За 9 років, UGE виросла у провідну компанію, серед клієнтів якої такі відомі фірми, як Panasonic, Sanyo, німецький Commerzbank а також інші загальновідомі бренди. Влітку 2014 року UGE зацікавилася провідна українська софтверна компанія — SoftServe. Спільний проект був оцінений у понад $2 млн і став у 2014 році найсуттєвішим в сфері IT-ринку держави.[2]

Державно-службова діяльність[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Виступ на Камеді-клаб
Searchtool.svg Він постійно у творчому пошуку
Searchtool.svg З соратниками по оновленню Експоцентру

18 червня 2015 року призначений виконуючим обов'язки генерального директора Національного Експоцентру України Державного управління справами. У квітні 2016 року призначений Генеральним директором НЕУ.[3]

Разом з директором з розвитку Національного Експоцентру України Максимом Яковером, створив і реалізував попередню концепцію реорганізації комплексу.[4],[5],[6]

21 березня 2017 року пішов з посади керівника експоцентру.[7]

З квітня 2017 року став керуючим партнером інноваційного центру-містечка UNIT.City в Києві.[8]

Творчо-організаційна діяльність[ред. | ред. код]

Зі студентських років захоплюється творчим напрямком клубів кмітливих та винахідливих. У 1996—2005 рр. — директор і капітан команд КВК «ДИПКОРПУС», Збірна Києва-Кіровограда, Збірна Києва «АЛЯСКА», які отримали в цей час різноманітні почесні творчі нагороди і титули: Чемпіон Києва 1998 року, Чемпіон Відкритої Слобожанської Ліги-2001, 2003. Чемпіон Вищої Української Ліги 2005 року.

З лютого 2006 року, він береться за розвиток проекту Comedy Club в Україні[ru], заробивши за перший рік діяльності близько $2,3 млн, що стало безпрецедентним явищем в українському шоу-бізнесі на той час.

У 2007 році Бахматов вийшов з проекту для того, щоб займатися новими незалежними творчими телепроектами.[9]

Відомі телепроекти[ред. | ред. код]

Comedy Club[ред. | ред. код]

У 2006 році, спільно з Артуром Джанібекяном, за прикладом російського телепроекту Comedy Club, він створює компанію Comedy Club UA, у якій стає співвласником, генеральним продюсером та провідним резидентом. Розробляє власну творчу концепцію маркетингу та промоушену, відкриває вісім регіональних офісів компанії, яка нараховувала понад 100 працівників. За один рік Comedy Club UA заробив близько $2,3 млн. (при інвестиціях у 34 тис. дол.), що на той час стало безпрецедентним явищем в українському телебізнесі. Перші 22 випуски вийшли в ефір з 9 вересня 2006 року по 10 лютого 2007 року на телеканалі «Інтер». У другому сезоні було 14 випусків, які транслювалися на телеканалі «1+1» з 30 березня по 8 липня 2007 року. У цьому ж році, проект отримує почесну творчу нагороду «Золоте перо», як найкраще телевізійне розважальне шоу України.

У 2007 році між М. Бахматовим та його колегами по бізнесу виникають суперечності у творчих та організаційних питаннях. Задля прозорої оцінки фінансового стану проекту, вперше в телепросторі України, для проведення вичерпного незалежного аудиту запрошують авторитетну міжнародну аудиторську компанію Ernst & Young . За результатами компетентної перевірки було встановлено, що станом на серпень 2007 року, компанія Comedy Club UA коштувала 1. 560. 000 $. При інвестиціях у $34 000, її обіг у 2006—2007 рр. становив $2 300 000$, а прибуток — $540.000. Але, через суттєві розбіжності у творчих намаганнях, у 2007 році М. Бахматов виходить із компанії Comedy Club UA, щоб зайнятися власними творчими телепроектами.[10],[11],[12],[13].

Ledokol Bakhmatov Group[ред. | ред. код]

У 2008 році створює компанію Ledokol Bakhmatov Group. В тому ж році — 2008-му — «Лєдокол Бахматов», спільно з дизайнером та 3D художником Олексієм Мартиненко, створює компанію NII VFX (3D-анімація і пост-продакшн студія), яка стає складовою частиною Ledokol Bakhmatov Group. Також у червні 2009 року він запрошує інвестора Мохаммада Захура і створює спільну компанію Ledokol Istil. В означеному творчому тандемі були створені відомі телепроекти.[14],[15].

«Українці Афігенні»[ред. | ред. код]

У вересні 2008 року на телеканалі ICTV в ефір щотижня починає виходити перше українське псевдодокументальне скетч-шоу «Українці Афігенні (UA)», у якому М.Бахматов виступає автором ідеї та головним продюсером. Матеріали подавалися глядачу як документальні, хоч усі вони були вигаданими. Через певний час шоу почало виходити на телеканалі ТЕТ.[16],[17].

«Шоу без назви»[ред. | ред. код]

У жовтні 2009 року на телеканалі «K-1» виходить іронічно-політичне «Шоу без назви» з відомим співаком-композитором Кузьмою Скрябіним. Головною телевізійною локацією було обрано старий гараж, де головні герої обговорюють різноманітні новини та проблеми щоденного буття в Україні.

Найпопулярнішими серед телеглядачів стали головні персонажі телешоу — Єгор Лупан та Петя Бампер, які виступали в ролі кандидатів у Президенти України. Єгор Лупан — збірний вигаданий образ українських чиновників та політиків, головна мета яких при владі — максимально збагатитися та влаштувати своє життя. При цьому, Лупан, на відміну від своїх прототипів з українського політикуму, не ховаючись, декларує свої справжні наміри: він обіцяє красти, підтасовувати голоси виборців, підвищувати комунальні тарифи, знижувати прожитковий мінімум, брати хабарі, будувати шикарні вілли та купувати вертольоти за рахунок платників податків. Окрім самого телешоу, Лупан дає прес-конференції, робить голосні заяви у інформаційному просторі, виходить на чати відомих інтернет-видань. Стався неординарний випадок, коли під час прямої онлайн-конференції у «Комсомольській правді в Україні», у листопаді 2009 року: тодішній президент Віктор Ющенко під час прямої телефонної лінії прокоментував висунення у президенти Лупана, сприйнявши його за справжнього кандидата. Після завершення виборчої компанії, Лупан проголосив, що іде з політики і проголосив себе королем України Лупаном І.

У грудні 2009 року творча команда М. Бахматова виводить на політичну арену телешоу ще одного успішного вигаданого персонажа — кандидата у президенти України від неіснуючої партії «40 років без урожаю» Петю Бампера. Він виступає в ролі технічного кандидата Єгора Лупана, рядовим трактористом, звичайним хлопцем з села, який постійно вкрай негативно оцінює внутрішню політику України. Обидва вигадані персонажі мали значний успіх у телеглядачів.[18],[19],[20],[21],[22],[23].

«Булки»[ред. | ред. код]

Восени 2009 року на телеканалі М-1 починає транслюватися перше в Україні щоденне іронічно-гумористичне кулінарне телешоу «Булки» з екстравагантною ведучою Валерією Бордо. Протягом 5 хвилин телеглядачу в гумористичній легкій подачі пропонувалися рецепти різноманітних страв. Загалом в ефір вийшло 250 випусків телешоу.[24],[25],[26].

«П'ятниця. Вечір»[ред. | ред. код]

1 квітня 2010 року на телеканалі «Україна» відбулася прем'єра шоу «П'ятниця. Вечір». Співведучим Максима Бахматова став відомий музикан Валерій Харчишин. Гостями першого випуску стали Савік Шустер, Іван Дорн та Влад Яма.[27],[28],[29].

Благодійні проекти[ред. | ред. код]

Частинка серця[ред. | ред. код]

Восени 2014 року благодійний фонд «Серця майбутнього» та Українська біржа благодійності оголосили про проведення незвичного благодійного проекту «Частинка серця», з метою зібрання коштів для проведення дороговартісних кардіологічних операцій у важко хворих, особливо потребуючих дітей. Учасник проекту мусив прожити місяць у вітрині магазину «Цитрус» на Хрещатику, сприяючи збору необхідних фінансових коштів. З поміж 200 претендентів, Максим Бахматов був обраний головним учасником проекту. За 33 дні безперервного проживання у вітрині магазину, завдяки цьому незвичному проекту було зібрано понад 1,6 мільйонів гривен, які дали змогу врятувати життя 32 дітей. Даний благодійний проект отримав значний резонанс і широко висвітлювався у ЗМІ.[30],[31],[32].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох дітей.

Батько — Бахматов Ісан Адольфович — композитор, диригент.

Мати — Сердцева Алла Григорівна — хореограф.

Захоплення[ред. | ред. код]

Професійне плавання. Брав участь у чемпіонаті Європи з плавання у вересні 2013 року в Ейндговені.[33]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Как выглядит первый в Украине инновационный городок /AIN.UA, 07.04.2017/
  2. Сайт Національного експоцентру України
  3. Сайт Державного управління справами
  4. Сайт Національного експоцентру України
  5. Победить "совок" и заработать на идеях: главные достижения новой команды ВДНГ /”Сегодня”, 20.01.2017/
  6. Парк развлечений “Зима” на ВДНХ посетило почти 500 000 гостей /”Лиза”’/
  7. Бахматов і Яковер йдуть з ВДНГ /Українська правда/
  8. Как выглядит первый в Украине инновационный городок /AIN.UA, 07.04.2017/
  9. Сайт Національного експоцентру України
  10. Максим «Ледокол» Бахматов: Литвин от наших шуток напрягается, а Черновецкого аж прет /«Комсомольская правда в Украине», 14.03.2007./
  11. Сайт творчого конкурсу «Золоте перо»
  12. Смех за деньги /Контракты, 19.02.2008./
  13. Ледокол-Бахматов уходит из Камеди-клаб /Медиаклуб/
  14. Максим Бахматов основал продакшн-компанию Ledokol Bakhmatov Group /Медиабизнес,17.10.2007./
  15. ISTIL стала інвестором продакшн-комп. /Телекритика, 06.08.2009./
  16. О проекте Украинцы Афигенные /Сайт ICTV /
  17. Бахматов запускает на ICTV проект Украинцы Афигенные /«Корреспондент», 12.09.20098/
  18. Голосуй за Лупана /«Корреспондент», 28.10.2009./
  19. Гумористична біографія Єгора Лупана /Обозреватель/
  20. Виктор Ющенко: «Я не сказал ни одного слова, обидного для россиян» /«Комсомольская правда в Украине», 11.11.2009./
  21. Відеовипуски «Шоу без назви» /UA/
  22. Петя Бампер — народный кандидат /«Корреспондент», 24.12.2009./
  23. Відео за участю Петі Бампера /Ютюб/
  24. Бахматов запустит ироничное кулинарное шоу для мужчин /«Корреспондент», 18.02.2009./
  25. Бахматов покажет шоу для настоящих мужчин /«Главред», 09.09.2009./
  26. Випуски «Булки» /Ютюб/
  27. Съемки шоу "Пятница.вечер /Секунда/
  28. Ради Шустера Харчишин и Бахматов стали на каблуки /«Комсомольская правда в Украине»/
  29. Ледокол Бахматов устроит украинцам «Пятницу. Вечер» /Обозреватель/
  30. Шоумен Максим «Ледокол» Бахматов месяц проживет витрине магазина на Крещатике ради детей с пороком сердца /газета «Факты»/
  31. Двухлетнюю Софийку Решетняк с пороком сердца успешно прооперировали /газета «Факты»/
  32. Жизнь в витрине
  33. Сайт чемпіонату змагань “Swimrankings” 1-6 вересня 2013

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Відеоматеріали[ред. | ред. код]