Відмінності між версіями «Бенуа Жако»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 73: Рядок 73:
 
* {{рік в кіно|2013}}: Венеція 70: Перезавантаження майбутнього / ''Venice 70: Future Reloaded''
 
* {{рік в кіно|2013}}: Венеція 70: Перезавантаження майбутнього / ''Venice 70: Future Reloaded''
 
* {{рік в кіно|2014}}: [[3 серця (фільм)|3 серця]] / ''3 coeurs''
 
* {{рік в кіно|2014}}: [[3 серця (фільм)|3 серця]] / ''3 coeurs''
* {{рік в кіно|2015}}: [[Щоденник покоївки]] / ''Journal d'une femme de chambre''
+
* {{рік в кіно|2015}}: [[Щоденник покоївки (фільм, 2015)|Щоденник покоївки]] / ''Journal d'une femme de chambre''
   
 
== Нагороди і номінації ==
 
== Нагороди і номінації ==

Версія за 18:38, 30 липня 2015

Бенуа Жако
Benoît Jacquot
Benoît Jacquot Césars 2013.jpg
Б. Жако на церемонії вручення премії «Сезар», 2013
Дата народження 5 лютого 1947(1947-02-05) (73 роки)
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Роки активності 1975 — наш час
IMDb ID 0415245
Commons-logo.svg Бенуа Жако у Вікісховищі

Бенуа́ Жако́ (фр. Benoît Jacquot, нар. 5 лютого 1947) — французький кінорежисер і сценарист.

Життєпис

Бенуа Жако народився 5 лютого 1947 року в Парижу. В 17-річному віці став асистентом режисера Бернара Бордері́ на зйомках одного з фільмів про Анжеліку. На початку 1970-х років він працював на телебаченні, де знімав документальні фільми і екранізації художніх творів (зокрема, Кафки і Бланшо). Також брав участь в створенні експериментальних картин Маргерsт Дюрас «Наталі Гранже» і «Пісня Індії» (1975)[1].

Першим самостійним повнометражним фільмом став «Вбивця-музикант», знятий у 1976 році за мотивами творів Ф. М. Достоєвського з Анною Каріна в головній ролі[2].

У 1981 році поставив мелодраму, яка принесла Бенуа Жако справжній успіх, — «Крила голубки» (1981) з Ізабель Юппер та Домінік Санда в головних ролях. Успіхом у глядачів у 1980-ти роки користувалися також театральні роботи Бенуа Жако та поставлені ним телефільми.

У 1997 році Бенуа Жако поставив драму «Сьоме небо», номіновану на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю. У 1998 році він зняв стрічку «Школа плоті» з Ізабель Юппер (номінація на Золоту пальмову гілку на кінофестивалі в Каннах), у 2002 — драму «Адольф» з Ізабель Аджані. У 2000 році зняв костюмовану драму про маркізу де Сада («Сад») з Даніелем Отеєм в головній ролі, у 2001-м створив кіноверсію опери Джакомо Пуччіні «Тоска»[3].

У 2003 році був постановником опери Жюля Массне «Вертер» в Королівському театрі Ковент-гарден.

Фільм Бенуа Жако «Тільки не скандал» брав участь в конкурсній програмі 56-го Венеційського кінофестивалю 1999 року. «Прощавай, моя королево», що отримав десять номінацій премії «Сезар» 2013 року, відкривав 62-й Берлінський міжнародний кінофестиваль в лютому 2012 року[4][5].

У 2014 році Бенуа Жако поставив фільм «3 серця», який номінувався на «Золотого лева» 62-го Венеційського кінофестивалю[6].

Вибіркова фільмографія

Режисер

Нагороди і номінації

Нагороди та номінації[7]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1997 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Сьоме небо Номінація
1998 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Школа плоті Номінація
1999 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Тільки не скандал Номінація
2006 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Недоторканний Номінація
2012 Берлінський кінофестиваль Золотий ведмідь Прощавай, моя королево Номінація
Приз Луї Деллюка Найкращий фільм Нагорода
2013 Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Премія «Сезар» Найкраща режисерська робота Номінація
Премія «Сезар» Найкращий сценарій (Прощавай, моя королево) Номінація
2015 Берлінський кінофестиваль Золотий ведмідь Щоденник покоївки Номінація
Премія «Люм'єр» Найкращий режисер 3 серця Номінація

Примітки

  1. Benoît Jacquot: Sa biographie. AlloCiné. Процитовано 9 квітня 2015. 
  2. NY Times.com: The Musician Killer. nytimes.com. Процитовано 9 квітня 2015. 
  3. Tosca — film 2000 — AlloCiné
  4. Marie Antoinette drama to open Berlin Film Festival. BBC. 5 January 2012. Процитовано 9 квітня 2015. 
  5. Benoît Jacquot’s Les Adieux à la reine to Open the 62nd Berlinale. Berlin Film Festival. Процитовано 9 квітня 2015. 
  6. Venice Film Festival Lineup Announced. Deadline. Процитовано 9 квітня 2015. 
  7. Повний перелік нагород Бенуа Жако на сайті IMDb

Посилання