Відмінності між версіями «Береза (місто)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
 
(Не показані 17 проміжних версій 15 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Населений пункт Білорусі
 
{{Населений пункт Білорусі
 
| тип = [[місто]]
 
| тип = [[місто]]
| назва = Береза
+
| місцева назва = Бяроза
| місцева назва = Бяроза
+
| прапор = Flag of Biaroza-Kartuskaja.svg
| прапор =
+
| опис прапора = Прапор Берези
  +
| герб = Coat of Arms of Biaroza, Belarus.svg
| опис прапора =
 
| герб = Coat of Arms of Biaroza, Belarus.png
+
| опис герба = Герб Берези
| опис герба = Герб м. Береза
 
| розташування = Belarus location map.svg
 
| опис розташування = Береза на карті Білорусі
 
| mapx = 50
 
| mapy = 180
 
| marksize =
 
 
| область = [[Берестейська область]]
 
| область = [[Берестейська область]]
 
| район = [[Березівський район (Білорусь)|Березівський район]]
 
| район = [[Березівський район (Білорусь)|Березівський район]]
Рядок 20: Рядок 14:
 
| статус =
 
| статус =
 
| поділ =
 
| поділ =
  +
| населення = 29 408 осіб (2016)<ref name="2016-Estimate">[http://www.belstat.gov.by/ofitsialnaya-statistika/publications/izdania/public_bulletin/index_4944/ Численность населения на 1 января 2016 г. и среднегодовая численность населения за 2015 год по Республике Беларусь в разрезе областей, районов, городов, поселков городского типа.] {{ref-ru}}</ref>
| населення = 29 700 (2005).
 
 
| площа =
 
| площа =
 
| ref-площа =
 
| ref-площа =
Рядок 26: Рядок 20:
 
| поштові індекси =
 
| поштові індекси =
 
| код =
 
| код =
| координати = {{coord|52|33|N|24|58|E|scale:100000|display=inline,title}}
+
| координати = {{coord|52|33|N|24|58|E|type:city(29408)_scale:100000|display=inline,title}}
  +
| карта розташування1 = Білорусь Берестейська область
| висота =
 
  +
| розмір карти1 = 300 <!-- 300 за замовчуванням -->
 
| висота =
 
| водойма = р. [[Ясельда]], притока [[Прип'ять|Прип'яті]]
 
| водойма = р. [[Ясельда]], притока [[Прип'ять|Прип'яті]]
| етнікон =
 
 
| станція = [[Береза Картузька (станція)|Береза Картузька]]
 
| станція = [[Береза Картузька (станція)|Береза Картузька]]
| відстань =
+
| відстань =
| залізниця о =
+
| залізниця о =
| ref-залізниця о =
+
| ref-залізниця о =
| автошлях о =
+
| автошлях о =
| ref-автошлях о =
+
| ref-автошлях о =
| фізична о =
+
| фізична о =
| ref-фізична о =
+
| ref-фізична о =
| залізниця с =
+
| залізниця с =
| фізична с =
+
| фізична с =
| автошлях с =
+
| автошлях с =
| етнікон =
+
| етнікон =
| міста-побратими =
+
| міста-побратими =
| день населеного пункту =
+
| день населеного пункту =
| рада =
+
| рада =
| адреса =
+
| адреса =
| веб-сторінка =
+
| веб-сторінка =
| голова =
+
| голова =
| ремарки =
+
| ремарки =
 
}}
 
}}
 
{{Otheruses|Береза (значення)}}
 
{{Otheruses|Береза (значення)}}
'''Бере́за''' (колишня: '''Береза-Картузька'''; {{lang-be|Бяро́за'' або ''Бяро́за-Карту́ская}}, {{lang-pl|Bereza Kartuska}})&nbsp;— місто в [[Білорусь|Білорусі]], на річці [[Ясельда|Ясельді]], притоці [[Прип'ять|Прип'яті]]: адміністративний центр [[Березівський район (Білорусь)|Березівського району]] [[Брестська область|Брестської області]].
+
'''Бере́за''' (колишня: '''Береза-Картузька'''; {{lang-be|Бяро́за}} або {{lang-be|Бяро́за-Карту́ская}}, {{lang-pl|Bereza Kartuska}})&nbsp;— місто в [[Білорусь|Білорусі]], на річці [[Ясельда|Ясельді]], притоці [[Прип'ять|Прип'яті]]: адміністративний центр [[Березівський район (Білорусь)|Березівського району]] [[Брестська область|Брестської області]].
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
Перша згадка про село ''Бяроза'' сходить до [[1477]], коли власник села Ян Гамшей заснував тут [[костел]] Святої Трійці. Наприкінці [[XV століття]] а Бяроза стає торговим містом, отримавши міську хартію і право на проведення щотижневої ярмарки.
 
Перша згадка про село ''Бяроза'' сходить до [[1477]], коли власник села Ян Гамшей заснував тут [[костел]] Святої Трійці. Наприкінці [[XV століття]] а Бяроза стає торговим містом, отримавши міську хартію і право на проведення щотижневої ярмарки.
   
У період з [[1538]] до [[1600]] року - великий центр [[кальвінізм]]у.
+
У період з [[1538]] до [[1600]] року&nbsp;— великий центр [[кальвінізм]]у.
   
 
В [[1617]] Бяроза стає власністю канцлера [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] [[Лев Іванович Сапега|Лева Івановича Сапіги]] з родини литовських магнатів [[Сапіги|Сапіг]], який в першу чергу засновує тут новий католицький костел (колишній після того, як більше півстоліття знаходився в руках кальвіністів, остаточно зубожів). Сапіга також дозволив місцевим євреям відкрити школу і [[синагога|синагогу]]. У цей час у місті вже існувала і [[Білоруська греко-католицька церква|греко-католицька церква]].
 
В [[1617]] Бяроза стає власністю канцлера [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] [[Лев Іванович Сапега|Лева Івановича Сапіги]] з родини литовських магнатів [[Сапіги|Сапіг]], який в першу чергу засновує тут новий католицький костел (колишній після того, як більше півстоліття знаходився в руках кальвіністів, остаточно зубожів). Сапіга також дозволив місцевим євреям відкрити школу і [[синагога|синагогу]]. У цей час у місті вже існувала і [[Білоруська греко-католицька церква|греко-католицька церква]].
   
Після його смерті в [[1633]] Бяроза за заповітом переходить до його старшого сина [[Ян Станіслав Сапіга|Яна Станіслава Сапіги]] (†1635) - маршалка Великого князівства Литовського, а потім — до його молодшого брата, [[Сапега Казимир Лев|Казимира Лева Сапіги]].
+
Після його смерті в [[1633]] Бяроза за заповітом переходить до його старшого сина [[Ян Станіслав Сапіга|Яна Станіслава Сапіги]] (†1635)&nbsp;— маршалка Великого князівства Литовського, а потім&nbsp;— до його молодшого брата, [[Сапега Казимир Лев|Казимира Лева Сапіги]].
   
 
Казимир Лев Сапіга успадкував від свого батька не тільки здатності до державних справ і видатний розум, але й глибоку побожність. За своє життя він заснував чимало костьолів і монастирів, одним з яких став картезіанський [[монастир]] у Бярозі.
 
Казимир Лев Сапіга успадкував від свого батька не тільки здатності до державних справ і видатний розум, але й глибоку побожність. За своє життя він заснував чимало костьолів і монастирів, одним з яких став картезіанський [[монастир]] у Бярозі.
   
Костьол було урочисто закладено в [[1648]]. Будівництву перешкодили нещастя, що звалилися на Річ Посполиту в тому ж році — початок [[Хмельниччина|козацької війни]] і смерть польського короля [[Владислав IV|Владислава IV]]. Лише [[3 січня]] [[1650]] в [[Варшава|Варшаві]] був підписаний акт заснування монастиря, який Сапіги передали в користування чернечому ордену картезіанців, що переселилися сюди з італійського містечка Тревізо ({{lang-it|Treviso}}). За цей благородний жест Сапіг Папа Олександр VII надав Леву Сапізі титул князя, а монастир згодом розбудувався: став найбільшим у Польсько-литовському королівстві.
+
Костьол було урочисто закладено в [[1648]]. Будівництву перешкодили нещастя, що звалилися на Річ Посполиту в тому ж році&nbsp;— початок [[Хмельниччина|козацької війни]] і смерть польського короля [[Владислав IV|Владислава IV]]. Лише [[3 січня]] [[1650]] в [[Варшава|Варшаві]] був підписаний акт заснування монастиря, який Сапіги передали в користування чернечому ордену картезіанців, що переселилися сюди з італійського містечка Тревізо ({{lang-it|Treviso}}). За цей благородний жест Сапіг Папа Олександр VII надав Леву Сапізі титул князя, а монастир згодом розбудувався: став найбільшим у Польсько-литовському королівстві.
   
У зв’язку з появою монастиря місто отримало свою другу назву — Береза-Картуська ({{lang-pl|Bereza Kartuska}}). Монастир сприяв розвитку місцевої торгівлі і ремесел. Поступово розширяючись, монастир став одним з найбільших у всій [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
+
У зв'язку з появою монастиря місто отримало свою другу назву&nbsp;— Береза-Картуська ({{lang-pl|Bereza Kartuska}}). Монастир сприяв розвитку місцевої торгівлі і ремесел. Поступово розширяючись, монастир став одним з найбільших у всій [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
[[Файл:BiarozaKlastar-NapaleonOrda.jpg|thumb|200px|ліворуч|Картезіанський монастир — малюнок: Наполеон Орда]]
+
[[Файл:BiarozaKlastar-NapaleonOrda.jpg|thumb|200px|ліворуч|[[Березовський монастир|Картезіанський монастир]]&nbsp;— малюнок: Наполеон Орда]]
 
В [[1706]] монастир зазнав облоги, після чого був узятий штурмом, підпалений та розграбований військами шведського короля [[Карл XII|Карла XII]]. Двома роками пізніше шведські війська ще раз розграбували місто, що призвело до практично повного його спустошення. Збиток був нанесений місту також російськими військами під командуванням [[Суворов Олександр Васильович|Олександра Суворова]] в [[1772]], під час [[Поділи Речі Посполитої|розподілу Речі Посполитої]].
 
В [[1706]] монастир зазнав облоги, після чого був узятий штурмом, підпалений та розграбований військами шведського короля [[Карл XII|Карла XII]]. Двома роками пізніше шведські війська ще раз розграбували місто, що призвело до практично повного його спустошення. Збиток був нанесений місту також російськими військами під командуванням [[Суворов Олександр Васильович|Олександра Суворова]] в [[1772]], під час [[Поділи Речі Посполитої|розподілу Речі Посполитої]].
   
 
Після третього поділу Речі Посполитої місто разом з монастирем перейшло до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Під час придушення польського повстання [[1831]] місто було зайняте російськими військами. Російська влада закрила монастир, і в [[1866]] році, після чергового повстання, монастирський комплекс був частково зруйнований, а цеглу використали для будівництва «червоних казарм» і православної церкви в Березі. Костьол, який перебував на території монастиря, був зруйнований в [[1868]].
 
Після третього поділу Речі Посполитої місто разом з монастирем перейшло до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Під час придушення польського повстання [[1831]] місто було зайняте російськими військами. Російська влада закрила монастир, і в [[1866]] році, після чергового повстання, монастирський комплекс був частково зруйнований, а цеглу використали для будівництва «червоних казарм» і православної церкви в Березі. Костьол, який перебував на території монастиря, був зруйнований в [[1868]].
   
Місто увійшло у [[Смуга осілості|смугу осілості]] і було заселено євреями, що були переселені з інших районів Російської імперії. На початку 30-х років [[XX століття]] вони становили 53% населення міста. В [[1871]] недалеко від міста була прокладена залізниця [[Варшава]] — [[Москва]], що з’єднала місто з сусідніми великими містами. В [[1878]] в місті було сім вулиць і близько 200 будинків. Населення міста та околиць становило близько 5000 чоловік. У місті діяли католицький костел і православна церква, кілька єврейських синагог.
+
Місто увійшло у [[Смуга осілості|смугу осілості]] і було заселено євреями, що були переселені з інших районів Російської імперії. На початку 30-х років [[XX століття]] вони становили 53&nbsp;% населення міста. В [[1871]] недалеко від міста була прокладена залізниця [[Варшава]]&nbsp;— [[Москва]], що з'єднала місто з сусідніми великими містами. В [[1878]] в місті було сім вулиць і близько 200 будинків. Населення міста та околиць становило близько 5000 чоловік. У місті діяли католицький костел і православна церква, кілька єврейських синагог.
   
 
В [[1917]] місто було захоплено [[Німеччина|Німеччиною]], а по закінченні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] протягом декількох років переходило з рук в руки: спочатку увійшло до [[Білоруська Народна Республіка|Білоруської Народної Республіки]], якій недовго судилося існувати, [[19 січня]] [[1919]] було узяте Червоною Армією, але вже [[14 лютого]] [[1919]] захоплене поляками. У ході [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] місто двічі ставало ареною боїв. Після закінчення війни воно, як і вся [[Західна Білорусь]], відійшло до Польщі.
 
В [[1917]] місто було захоплено [[Німеччина|Німеччиною]], а по закінченні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] протягом декількох років переходило з рук в руки: спочатку увійшло до [[Білоруська Народна Республіка|Білоруської Народної Республіки]], якій недовго судилося існувати, [[19 січня]] [[1919]] було узяте Червоною Армією, але вже [[14 лютого]] [[1919]] захоплене поляками. У ході [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] місто двічі ставало ареною боїв. Після закінчення війни воно, як і вся [[Західна Білорусь]], відійшло до Польщі.
   
З червня [[1934]] по [[17 вересня]] [[1939]] будинки колишніх російських казарм були використані для розміщення [[Береза-Картузька (концтабір)|табору для супротивників правлячого режиму Береза-Картузька]]. Як стверджують польські джерела, створення табору було викликано ростом «тероризму» на початку 1930-х і вбивством міністра внутрішніх справ [[Броніслав Перацький|Броніслава Перацкого]]. Саме існування цього табору, як і його юридична база, відкрито ставились під сумнів усіма політичними силами, які виступали проти режиму «санації». У таборі було ув’язнено активних учасників як і революційного руху в Польщі, так і націоналістичного та революційного рухів у Західній Україні та Західній Білорусі, таких, як-от, відомий український письменник [[Гаврилюк Олександр Якимович|Олександр Гаврилюк]], перу якого належить видатна щодо свого ідейно-художнього значення книга «Береза Картузька».
+
З червня [[1934]] по [[17 вересня]] [[1939]] будинки колишніх російських казарм були використані для розміщення [[Береза-Картузька (концтабір)|табору для супротивників правлячого режиму Береза-Картузька]]. Як стверджують польські джерела, створення табору було викликано ростом «тероризму» на початку 1930-х і вбивством міністра внутрішніх справ [[Броніслав Перацький|Броніслава Перацкого]]. Саме правомірність цього табору, як і його юридична база, відкрито ставились під сумнів усіма політичними силами, які виступали проти режиму «санації». У таборі було ув'язнено активних учасників як і революційного руху в Польщі, так і націоналістичного та революційного рухів у Західній Україні та Західній Білорусі, таких, як-от, відомий український письменник [[Гаврилюк Олександр Якимович|Олександр Гаврилюк]], перу якого належить видатна щодо свого ідейно-художнього значення книга «Береза Картузька».
   
У таборі дозволялося містити людей до трьох місяців без суду, винятково по адміністративному рішенню поліції або глави воєводства. Табір мав дротові огородження під високою напругою. Арештанти носили повстяний одяг із круглим повстяним капелюшком, на ногах дерев’яні черевики. У невеликі камери з цементним підлогою набивали по 40 чоловік. Щоб ув’язнені не сідали, підлогу постійно поливали водою. Долею в’язнів була виснажлива робота і постійні побої.
+
У таборі дозволялося тримати людей до трьох місяців без суду, винятково за адміністративним рішенням поліції або глави воєводства. Табір мав дротові загородження під високою напругою. Арештанти носили повстяний одяг із круглим повстяним капелюшком, на ногах&nbsp;дерев'яні черевики. У невеликі камери з цементною підлогою набивали по 40 осіб. Щоб ув'язнені не сідали, підлогу постійно поливали водою. Долею в'язнів була виснажлива робота і постійні побої.
   
Незважаючи на протести, табір продовжував існувати, ставши з часом місцем інтернуванія представників і інших політичних партій. Очолював його інспектор поліції Ян Греффнер з [[Познань|Познані]]. Згідно з польським джерелам, у таборі містилося до 800 чоловік. У радянських джерелах табір називався «концентраційним», а його існування вважалося свідченням «фашистської» сутності режиму. За радянським даними, до початку 1938 року число ув’язнених перевищувало тут 7 тисяч.
+
Незважаючи на протести, табір продовжував існувати, ставши з часом місцем інтернування і представників інших політичних партій. Очолював його інспектор поліції Ян Греффнер з [[Познань|Познані]]. Згідно з польськими джерелами, в таборі утримувалося до 800 осіб. У радянських джерелах табір називався «концентраційним», а його існування вважалося свідченням «фашистської» сутності режиму. За радянськими даними, до початку 1938 року число ув'язнених перевищувало тут 7 тисяч.
   
  +
1 квітня 1939&nbsp;а. межі міста розширені за рахунок передачі села Новосілки з [[Селецька волость|ґміни Сєлєц]]<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19390270178 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 24 marca 1939 r. o zmianie granic miasta Berezy Kartuskiej w powiecie prużańskim, województwie poleskim. Dz.U. 1939 nr 27 poz. 178] {{ref-pl}}</ref>.
За польськими даними, з початком війни проти гітлерівської Німеччини табір був закритий, всі ув’язнені звільнені, а в таборі містилися німецькі військовополонені, а також диверсанти і шпигуни — дванадцять із них були піддані військово-польовому суду і розстріляні.
 
   
 
За польськими даними, з початком війни проти гітлерівської Німеччини табір був закритий, всі ув'язнені звільнені, а в таборі утримувалися німецькі військовополонені, а також диверсанти і шпигуни&nbsp;— дванадцять із них були піддані військово-польовому суду і розстріляні.
У вересні 1939 місто разом з усієї Західної Білорусі було приєднано до СРСР, а в червні [[1941]] окуповане німецькими військами.
 
   
 
У вересні 1939 місто разом з усією Західною Білоруссю було приєднано до СРСР, а в червні [[1941]]&nbsp;— окуповане німецькими військами.
Під час війни в місті було створено [[гетто]] для євреїв, яких звозили сюди з сусідніх районів. Більше 8 тисяч євреїв загинули тут в ході масових розправ і померли від голоду. В охороні гетто і розправах брав участь 208-й латиський поліцейський батальйон.
 
  +
 
Під час війни в місті було створене [[гетто]] для євреїв, яких звозили сюди з сусідніх районів. Більше 8 тисяч євреїв загинули тут у ході масових розправ і померли від голоду.
   
 
Після війни місто остаточно увійшло до складу [[СРСР]], а решту польського населення було виселено на польську територію.
 
Після війни місто остаточно увійшло до складу [[СРСР]], а решту польського населення було виселено на польську територію.
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
* [http://belvirtclub.narod.ru/weekend/320_bereza.htm Картезианский монастырь в Бярозе] {{ref-ru}}
+
* [https://web.archive.org/web/20100805054800/http://belvirtclub.narod.ru/weekend/320_bereza.htm Картезианский монастырь в Бярозе] {{ref-ru}}
* [http://bereza.by.ru/ Берёза-news] — неофициальный сайт новостей {{ref-ru}}
+
* [http://bereza.by.ru/ Берёза-news]&nbsp;— неофициальный сайт новостей {{ref-ru}}
 
* {{УРЕ}}
 
* {{УРЕ}}
* {{SgKP|I|140|Bereza Kartuska}}.— S. 140-141. {{ref-pl}}
+
* {{SgKP|I|140|Bereza Kartuska}}.— S. 140—141. {{ref-pl}}
   
 
{{Belarus-geo-stub}}
 
{{Пружанський повіт}}
 
{{Пружанський повіт}}
 
{{Берестейська область}}
 
{{Берестейська область}}
   
  +
[[Категорія:Береза (місто)| ]]
{{Belarus-geo-stub}}
 
 
[[Категорія:Міста Берестейської області]] [[Категорія:Бяроза]]
 
 
[[Категорія:Берестейщина]]
 
[[Категорія:Берестейщина]]
  +
[[Категорія:Населені пункти Березівського району (Білорусь)]]
 
[[Категорія:Міста Берестейської області]]
  +
[[Категорія:Приватні духовні міста Речі Посполитої]]
  +
[[Категорія:Районні центри Берестейської області]]

Поточна версія на 00:54, 10 серпня 2019

місто Береза
біл. Бяроза
Coat of Arms of Biaroza, Belarus.svg Flag of Biaroza-Kartuskaja.svg
Герб Берези Прапор Берези
Biaroza Belarus.JPG
Основні дані
52°33′ пн. ш. 24°58′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 24.967° сх. д. / 52.550; 24.967Координати: 52°33′ пн. ш. 24°58′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 24.967° сх. д. / 52.550; 24.967
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Березівський район
Перша згадка 1477
Населення 29 408 осіб (2016)[1]
Площа 43,3 км²
Транслітерація назви Biaroza
Поштовий індекс 225210
Телефонний код +375-1643
Висота 150 м[2] м.н.р.м.
Водойма р. Ясельда, притока Прип'яті
Відстань
Найближча залізнична станція Береза Картузька
Місцева влада
Веб-сторінка bereza.gov.by
Береза. Карта розташування: Білорусь
Береза
Береза
Береза. Карта розташування: Берестейська область
Береза
Береза
Береза (Берестейська область)

CMNS: Береза на Вікісховищі

Бере́за (колишня: Береза-Картузька; біл. Бяро́за або біл. Бяро́за-Карту́ская, пол. Bereza Kartuska) — місто в Білорусі, на річці Ясельді, притоці Прип'яті: адміністративний центр Березівського району Брестської області.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село Бяроза сходить до 1477, коли власник села Ян Гамшей заснував тут костел Святої Трійці. Наприкінці XV століття а Бяроза стає торговим містом, отримавши міську хартію і право на проведення щотижневої ярмарки.

У період з 1538 до 1600 року — великий центр кальвінізму.

В 1617 Бяроза стає власністю канцлера Великого князівства Литовського Лева Івановича Сапіги з родини литовських магнатів Сапіг, який в першу чергу засновує тут новий католицький костел (колишній після того, як більше півстоліття знаходився в руках кальвіністів, остаточно зубожів). Сапіга також дозволив місцевим євреям відкрити школу і синагогу. У цей час у місті вже існувала і греко-католицька церква.

Після його смерті в 1633 Бяроза за заповітом переходить до його старшого сина Яна Станіслава Сапіги (†1635) — маршалка Великого князівства Литовського, а потім — до його молодшого брата, Казимира Лева Сапіги.

Казимир Лев Сапіга успадкував від свого батька не тільки здатності до державних справ і видатний розум, але й глибоку побожність. За своє життя він заснував чимало костьолів і монастирів, одним з яких став картезіанський монастир у Бярозі.

Костьол було урочисто закладено в 1648. Будівництву перешкодили нещастя, що звалилися на Річ Посполиту в тому ж році — початок козацької війни і смерть польського короля Владислава IV. Лише 3 січня 1650 в Варшаві був підписаний акт заснування монастиря, який Сапіги передали в користування чернечому ордену картезіанців, що переселилися сюди з італійського містечка Тревізо (італ. Treviso). За цей благородний жест Сапіг Папа Олександр VII надав Леву Сапізі титул князя, а монастир згодом розбудувався: став найбільшим у Польсько-литовському королівстві.

У зв'язку з появою монастиря місто отримало свою другу назву — Береза-Картуська (пол. Bereza Kartuska). Монастир сприяв розвитку місцевої торгівлі і ремесел. Поступово розширяючись, монастир став одним з найбільших у всій Речі Посполитої.

Картезіанський монастир — малюнок: Наполеон Орда

В 1706 монастир зазнав облоги, після чого був узятий штурмом, підпалений та розграбований військами шведського короля Карла XII. Двома роками пізніше шведські війська ще раз розграбували місто, що призвело до практично повного його спустошення. Збиток був нанесений місту також російськими військами під командуванням Олександра Суворова в 1772, під час розподілу Речі Посполитої.

Після третього поділу Речі Посполитої місто разом з монастирем перейшло до Російської імперії. Під час придушення польського повстання 1831 місто було зайняте російськими військами. Російська влада закрила монастир, і в 1866 році, після чергового повстання, монастирський комплекс був частково зруйнований, а цеглу використали для будівництва «червоних казарм» і православної церкви в Березі. Костьол, який перебував на території монастиря, був зруйнований в 1868.

Місто увійшло у смугу осілості і було заселено євреями, що були переселені з інших районів Російської імперії. На початку 30-х років XX століття вони становили 53 % населення міста. В 1871 недалеко від міста була прокладена залізниця Варшава — Москва, що з'єднала місто з сусідніми великими містами. В 1878 в місті було сім вулиць і близько 200 будинків. Населення міста та околиць становило близько 5000 чоловік. У місті діяли католицький костел і православна церква, кілька єврейських синагог.

В 1917 місто було захоплено Німеччиною, а по закінченні Першої світової війни протягом декількох років переходило з рук в руки: спочатку увійшло до Білоруської Народної Республіки, якій недовго судилося існувати, 19 січня 1919 було узяте Червоною Армією, але вже 14 лютого 1919 захоплене поляками. У ході радянсько-польської війни місто двічі ставало ареною боїв. Після закінчення війни воно, як і вся Західна Білорусь, відійшло до Польщі.

З червня 1934 по 17 вересня 1939 будинки колишніх російських казарм були використані для розміщення табору для супротивників правлячого режиму Береза-Картузька. Як стверджують польські джерела, створення табору було викликано ростом «тероризму» на початку 1930-х і вбивством міністра внутрішніх справ Броніслава Перацкого. Саме правомірність цього табору, як і його юридична база, відкрито ставились під сумнів усіма політичними силами, які виступали проти режиму «санації». У таборі було ув'язнено активних учасників як і революційного руху в Польщі, так і націоналістичного та революційного рухів у Західній Україні та Західній Білорусі, таких, як-от, відомий український письменник Олександр Гаврилюк, перу якого належить видатна щодо свого ідейно-художнього значення книга «Береза Картузька».

У таборі дозволялося тримати людей до трьох місяців без суду, винятково за адміністративним рішенням поліції або глави воєводства. Табір мав дротові загородження під високою напругою. Арештанти носили повстяний одяг із круглим повстяним капелюшком, на ногах — дерев'яні черевики. У невеликі камери з цементною підлогою набивали по 40 осіб. Щоб ув'язнені не сідали, підлогу постійно поливали водою. Долею в'язнів була виснажлива робота і постійні побої.

Незважаючи на протести, табір продовжував існувати, ставши з часом місцем інтернування і представників інших політичних партій. Очолював його інспектор поліції Ян Греффнер з Познані. Згідно з польськими джерелами, в таборі утримувалося до 800 осіб. У радянських джерелах табір називався «концентраційним», а його існування вважалося свідченням «фашистської» сутності режиму. За радянськими даними, до початку 1938 року число ув'язнених перевищувало тут 7 тисяч.

1 квітня 1939 а. межі міста розширені за рахунок передачі села Новосілки з ґміни Сєлєц[3].

За польськими даними, з початком війни проти гітлерівської Німеччини табір був закритий, всі ув'язнені звільнені, а в таборі утримувалися німецькі військовополонені, а також диверсанти і шпигуни — дванадцять із них були піддані військово-польовому суду і розстріляні.

У вересні 1939 місто разом з усією Західною Білоруссю було приєднано до СРСР, а в червні 1941 — окуповане німецькими військами.

Під час війни в місті було створене гетто для євреїв, яких звозили сюди з сусідніх районів. Більше 8 тисяч євреїв загинули тут у ході масових розправ і померли від голоду.

Після війни місто остаточно увійшло до складу СРСР, а решту польського населення було виселено на польську територію.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]