Відмінності між версіями «Берендейка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(доповнення, зображення, джерела, оформлення, вікіфікація)
(доповнення, джерело)
Рядок 3: Рядок 3:
 
{{Otheruses}}
 
{{Otheruses}}
 
'''Беренде́йка'''<ref name=autogenerated1>{{ВТ-ЭСБЕ|Берендейка, ремень}}</ref>&nbsp;— частина історичного [[військове спорядження|військового спорядження]] ([[амуніція|амуніції]]) європейської [[піхота|піхоти]] з [[вогнепальна зброя|вогнепальною зброєю]], в тому числі&nbsp;— московських [[Пищальники (військо)|пищальників]], пізніше [[стрільці]]в.
 
'''Беренде́йка'''<ref name=autogenerated1>{{ВТ-ЭСБЕ|Берендейка, ремень}}</ref>&nbsp;— частина історичного [[військове спорядження|військового спорядження]] ([[амуніція|амуніції]]) європейської [[піхота|піхоти]] з [[вогнепальна зброя|вогнепальною зброєю]], в тому числі&nbsp;— московських [[Пищальники (військо)|пищальників]], пізніше [[стрільці]]в.
  +
  +
Назва «берендейка» первісно означала «різьблена дерев'яна фігурка»; вона пов'язана з місцем виготовлення таких фігурок&nbsp;— селом Берендєєво (нині Ярославської області)<ref>{{Фасмер|Берендейка}}</ref>.
   
 
== Опис ==
 
== Опис ==

Версія за 19:59, 17 серпня 2019

Берендейка й порохівниця
Німецька берендейка для аркебузи.

Беренде́йка[1] — частина історичного військового спорядження (амуніції) європейської піхоти з вогнепальною зброєю, в тому числі — московських пищальників, пізніше стрільців.

Назва «берендейка» первісно означала «різьблена дерев'яна фігурка»; вона пов'язана з місцем виготовлення таких фігурок — селом Берендєєво (нині Ярославської області)[2].

Опис

Являла собою ремінь через плече (перев'язь), до якого підвішувалося приладдя для заряджання рушниці: порохові заряди в дерев'яних трубочках[3], сумка для куль, запас ґнота, порохівниця (натруска чи ріг з порохом).

Історія

Берендейки з'явилися, очевидно, в Саксонії, наприкінці XVI століття, а на початок XVII вже використовуються в багатьох європейських арміях[4]. Число трубочок із зарядами зазвичай дорівнювало 11-12 (звідси й інша назва «12 апостолів»), а виготовлялися вони з дерева чи бляхи, дерев'яні обтягалися шкірою (частіше чорною, червоною чи іншою темною). Трубочки споряджалися кришками[5]. Ґніт зберігався в окремій сумці, або намотувався на ремінь, або на порохівницю. Московським стрільцям видавали 1-3 сажні ґнота на кожного[6]. Наприкінці XVII століття, з впровадженням паперових набоїв, берендейки виходять з ужитку[4].

Див. також

Галерея

Примітки

  1. Берендейка, ремень // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  2. Берендейка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  3. Берендейка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  4. а б Вендален Бехайм «Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.)»
  5. Волков В. А. «Ручное огнестрельное и холодное оружие (конец XV — первая половина XVII вв.)»
  6. Летин С. «О русском стрелецком войске XVII века» Архівовано 2009-11-06 у Wayback Machine.
  7. Илл. 106. Стрельцы в 1613 году. (Вид изображает Церковь Василия Блаженного и Кремлёвскую стену в Москве, в начале XVII столетия) // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1. (рос.)

Джерела