Береш Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:41, 9 червня 2018, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Додано шаблон для медалей)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Береш
Олександр Михайлович Береш
Береш Олександр.jpg
Загальна інформація
Громадянство Україна Україна
Народження 12 жовтня 1977
Первомайськ
Смерть 29 лютого 2004
Обухівська траса,
поблизу Києва
Причина смерті дорожньо-транспортна пригода
Зріст 170 см
Дружина Світлана
Діти донька Валерія
Спорт
Вид спорту спортивна гімнастика
Дисципліна поперечина, кінь
Спортивне звання заслужений майстер спорту України
Клуб Динамо
Нац. збірна Україна Україна
Статус професіонала 1996
Тренери Анатолій Шемякін
Ігор Коробчинський
Ігор Писаренко
Завершення виступів 2004
Особисті рекорди командні змагання: 230.306 (2000)
багатоборство: 58.212 (2000)
кінь: 9.712 (2000)
поперечина:9.750 (2000)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Гімнастика
Олімпійські ігри
Срібло Сідней 2000 командні змагання
Бронза Сідней 2000 абсолютна першість
Чемпіонат світу з гімнастики
Срібло Гент 2001 поперечина
Бронза Лозанна 1997 поперечина
Бронза Гент 2001 кінь
Бронза Гент 2001 командні змагання
Чемпіонат Європи
Золото 2000 Бремен абсолютна першість
Золото 2000 Бремен поперечина
Бронза 2000 Бремен кінь
Командний чемпіонат Європи
Срібло 2001 Різа командні змагання
Срібло 2003 Москва командні змагання

Олександр Михайлович Береш (12 жовтня 1977, Первомайськ, Луганська область — 29 лютого 2004, Київ) — український гімнаст, призер Олімпійських ігор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Олександр розпочав зайняття гімнастикою у спорткомплексі «Юність». Першим його тренером була Ніна Сергіївна Колеснікова, тренер у Первомайській ДЮСШ олімпійського резерву облради спортивного товариства «Динамо» (вона тоді проводила відбір дітей у секцію гімнастики).[1] До спортивної школи Береш потрапив сам у віці шести років, не повідомивши про це батьків. Під керівництвом Ніни Колеснікової освоїв ази гімнастики, а через півроку потрапив до Леоніда Олександровича Гурова. До другого класу займався також футболом, але пізніше, за рішенням Гурова, відмовився від нього на користь гімнастики.

Певний час Олександр Береш навчався у Луганському спортивному інтернаті, проте пізніше повернувся додому, де став займатися під керівництвом Ігоря Олександровича Писаренка. Перші змагання, у яких він взяв участь, відбулися у Луганській області. Там він зайняв третє місце та перше з фізичної підготовки, отримавши грамоту та значок. Після першого успіху став посилено тренуватися.

Дебют у збірній[ред. | ред. код]

Тренера Береша Ігоря Писаренка запросили до Херсонського спортивного інтернату на посаду старшого тренера, після чого він покликав Береша із собою. У Херсоні Олександр швидко прижився і за рік занять у шостому класі потрапив у резерв збірної України. У 17 років дебютував у її основному складі. Спочатку він не вразив тренера Анатолія Шемякіна, оскільки той вважав Олександра слабким фізично. Однак, після довгих тренувань, Олександр показав свої здібності: під керівництвом Ігоря Коробчинського завоював ряд нагород на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх.

Міжнародні успіхи[ред. | ред. код]

На спортивній олімпійській базі в основний час тренувалися гімнасти дорослої збірної, а спортсмени молодіжної команди спостерігали за їхніми тренуваннями. Більшу частину гімнастів становили учасники Олімпіади 1992 року. Олександр виступав у збірній з 1994 року під десятим та одинадцятим номерами. У 1996 році він зазнав травми ліктя, але швидко відновився та вступив до інституту. Тим часом у збірній змінилося керівництво: старшим тренером став Володимир Шаменко, який серйозно посварився з Олександром. Той в підсумку припинив ходити на тренування та зайнявся навчанням. Після відсторонення Шаменка та приходу на посаду головного тренера Шемякіна Береш повернувся в команду.

У 1997 році в Угорщині відбулися міжнародні змагання, де Україну представляв тільки Олександр Береш, і там він сенсаційно здобув перемогу. Того ж року він дебютував на чемпіонаті світу і зайняв підсумкове 9 місце. Змагаючись із такими асами спортивної гімнастики, як Іван Іванков і Олексій Нємов, Береш посів третє місце на поперечці, і бронзова медаль стала єдиною нагородою для України. У 1998—1999 роках Береш багаторазово вигравав Гран-прі, але на офіційних чемпіонатах світу та Європи зазнавав невдач. На Літній Універсіаді 1999 став абсолютним чемпіоном.

У 2000 році Береша запросив до себе тренуватися Ігор Коробчинський. Саме під його керівництвом Олександр став абсолютним чемпіоном Європи, а на Олімпіаді в Сіднеї завоював срібло у командних змаганнях та бронзу у багатоборстві. Постійні травми призвели до того, що з 2001 року Олександр не виступав у багатоборстві через болі у плечах. У тому ж 2001 році Береш здобув вищу освіту, закінчивши магістратуру в Херсонському державному університеті. У 2004 році Олександр планував у складі олімпійської збірної України виграти золоту медаль та повернутися у багатоборство.

Загибель[ред. | ред. код]

Ввечері 29 лютого 2004 року Олександр разом із товаришем по збірній Сергієм Вяльцевим на автомобілі Peugeot 307 повертався до Києва з олімпійської бази у Конча-Заспі, де був у гостях у свого друга. Під час виїзду на Обухівську трасу машина Береша потрапила в аварію, зіткнувшись із BMW 740 з номерами Верховної Ради. За кермом була Наталя Мартинюк, донька першого заступника Голови Верховної Ради комуніста Адама Мартинюка.[2][3] Вже за три дні заступник міністра внутрішніх справ Петро Коляда заявив, що ДТП сталося з вини Олександра.[4] Втім, судом було встановлено, що винуватцем аварії став водій BMW Сергій Антонюк, якого засудили на 5 років за убивство, але вдова Береша не отримала ані компенсацій, ані вибачень за звинувачення, ніби він сам був винен в аварії.[5]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Олександр зростав без батька. Познайомився зі своєю майбутньою дружиною після одного з чемпіонатів. У шлюбі в них народилася донька Валерія. За його власними словами, найбільше у людях цінував щирість та довіру. Своїм хобі вважав поїздки на природу, перегляд спортивних змагань, а також більярд і сауну.[1] Планував збудувати у Херсоні приватну спортивну школу.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ст. (6 жовтня 2000) — за досягнення вагомих спортивних результатів на XXVII літніх Олімпійських іграх в Сіднеї[7]
  • Премія Кабінету Міністрів України за внесок молоді у розбудову держави за 2002 рік у номінації «За спортивні досягнення»[8]
  • Стипендія Кабінету Міністрів України для знаменитих спортсменів, тренерів і діячів фізичної культури та спорту (26.04.2002)[9]
  • Стипендія Кабінету Міністрів України для знаменитих спортсменів, тренерів і діячів фізичної культури та спорту (17.07.2003)[10]
  • Державна стипендія (отримувач — донька загиблого — Береш Валерія Олександрівна) (01.04.2004)[11]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • Щорічно у Херсоні відбувається турнір пам'яті Олександра Береша.[12] Спершу турнір проводився двічі на рік: у день народження Береша (12 жовтня) у Первомайську та у день смерті (29, в невисокосний рік — 28 лютого) у Херсоні.[1] Проте, у зв'язку з російською окупацією Первомайська, турнір там не проводиться після 2013 року.[13]
  • Переможець змагань на паралельних брусах на Олімпіаді в Афінах Валерій Гончаров присвятив свою золоту медаль Олександру Берешу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в БЕРЕШ Олександр Миколайович - на сайті Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва
  2. Загинув 27-річний український гімнаст Олександр Береш — на сайті Хрещатик
  3. ДОЧКА МАРТИНЮКА БУЛА В МАШИНІ, ЧЕРЕЗ ЗІТКНЕННЯ З ЯКОЮ ЗАГИНУВ ГІМНАСТ БЕРЕШ — на сайті Українська правда
  4. Олександр Береш загинув з власної вини — на сайті City Ukraine
  5. П'ЯТЬ РОКІВ ЗА ВБИВСТВО — на сайті Україна молода
  6. "все наши мечты переехал тот злосчастный бмв — и дом, и качалку, и стрекоз!.. " — на сайті Факти
  7. Указ Президента України № 1114/2000 від 6 жовтня 2000 року «Про нагородження учасників збірної команди України XXVII літніх Олімпійських ігор»
  8. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 972 «Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за внесок молоді у розбудову держави»
  9. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 226-2002-р «Про призначення стипендії Кабінету Міністрів України для видатних спортсменів, тренерів та діячів фізичної культури і спорту» на сайті Верховної Ради
  10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 445-2003-р «Про призначення стипендії Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам та діячам фізичної культури і спорту» — на сайті Верховної Ради
  11. Розпорядження Президента України № 59/2004-рп від 1 квітня 2004 року «Про призначення державної стипендії» — на сайті Верховної Ради
  12. Турнир по спортивной гимнастике памяти Александра Береша — на сайті Вгору
  13. Традиционный турнир памяти заслуженного мастера спорта Украины Александра Береша — на сайті міста Первомайськ

Посилання[ред. | ред. код]