Відмінності між версіями «Биківці (Польща)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
Рядок 60: Рядок 60:
   
 
У 1939 році в селі проживало 440 мешканців, з них 270 українців-грекокатоликів, 95 [[Латинники|українців-римокатоликів]], 70 поляків і 5 євреїв<ref>''Кубійович В.'' [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10893/file.pdf Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939].&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— с.&nbsp;44.</ref>.
 
У 1939 році в селі проживало 440 мешканців, з них 270 українців-грекокатоликів, 95 [[Латинники|українців-римокатоликів]], 70 поляків і 5 євреїв<ref>''Кубійович В.'' [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10893/file.pdf Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939].&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— с.&nbsp;44.</ref>.
  +
<center><gallery>
 
  +
Файл:Биківці вид на церкву.jpg| Вид на церкву з поля<br/> (фото до 1936 р.).
  +
Файл:Биківці хата .jpg|Хата<br/> (фото до 1936 р.).
  +
Файл:Биківці церква.jpg|Церква<br/> (фото до 1936 р.).
  +
Файл:Биківці поле.jpg|Поле<br/> (фото до 1936 р.).
  +
Файл:Биківці фрагмент забудови.jpg|Фрагмент села<br/> (фото до 1936 р.).
  +
Файл:Биківці хата.jpg|Хата<br/> (фото до 1936 р.).
  +
Файл:Биківці поле вид на церкву.jpg|Вид на церкву з поля<br/> (фото до 1936 р.).
  +
</gallery></center>
 
10 вересня 1939&nbsp;р. село захопила південна мотоколона під командуванням Франца Ґайґера, однак уже наприкінці вересня німці передали село Червоній армії відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова. 27 листопада 1939&nbsp;р. територія включена до новоствореної [[Дрогобицька область|Дрогобицької області]], а 17 січня 1940&nbsp;р.&nbsp;— до [[Ліськівський район|Ліськівського району]]. В 1940&nbsp;р. з фільварку зробили колгосп «імені [[Вторгнення СРСР до Польщі|17 вересня]]». Вздовж дороги до села зведені бункери «[[Лінія Молотова|лінії Молотова]]», руїни яких збереглися досі. В червні 1941&nbsp;р. село здобуте словацькими військами, загиблі словаки поховані на цвинтарі на околиці села. Цвинтар відкритий тодішнім президентом Словаччини о. [[Йозеф Тисо|Йозефом Тисо]]. В липні [[1944]] року радянські війська оволоділи селом і вже через місяць почата насильна мобілізація в Червону армію. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання [[Радянсько-польський договір 1945|Радянсько-польського договору про державний кордон]] територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі, а українське населення терором спонукалося до [[Виселення українців з Польщі до УРСР|виїзду в СРСР]]. Тих українців, які не виїхали, в 1947&nbsp;р. під час [[Операція «Вісла»|операції «Вісла»]] депортовано на понімецькі землі<ref>[http://lemky.com/244-operaciyi-visla-spisok-viselenikh-u-khodi.html Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок]</ref> або ув’язнено в [[Концентраційний табір у Явожні|концтаборі Явожно]], а на їх місце поселили поляків. В 1949&nbsp;р. поляки зруйнували церкву.
 
10 вересня 1939&nbsp;р. село захопила південна мотоколона під командуванням Франца Ґайґера, однак уже наприкінці вересня німці передали село Червоній армії відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова. 27 листопада 1939&nbsp;р. територія включена до новоствореної [[Дрогобицька область|Дрогобицької області]], а 17 січня 1940&nbsp;р.&nbsp;— до [[Ліськівський район|Ліськівського району]]. В 1940&nbsp;р. з фільварку зробили колгосп «імені [[Вторгнення СРСР до Польщі|17 вересня]]». Вздовж дороги до села зведені бункери «[[Лінія Молотова|лінії Молотова]]», руїни яких збереглися досі. В червні 1941&nbsp;р. село здобуте словацькими військами, загиблі словаки поховані на цвинтарі на околиці села. Цвинтар відкритий тодішнім президентом Словаччини о. [[Йозеф Тисо|Йозефом Тисо]]. В липні [[1944]] року радянські війська оволоділи селом і вже через місяць почата насильна мобілізація в Червону армію. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання [[Радянсько-польський договір 1945|Радянсько-польського договору про державний кордон]] територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі, а українське населення терором спонукалося до [[Виселення українців з Польщі до УРСР|виїзду в СРСР]]. Тих українців, які не виїхали, в 1947&nbsp;р. під час [[Операція «Вісла»|операції «Вісла»]] депортовано на понімецькі землі<ref>[http://lemky.com/244-operaciyi-visla-spisok-viselenikh-u-khodi.html Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок]</ref> або ув’язнено в [[Концентраційний табір у Явожні|концтаборі Явожно]], а на їх місце поселили поляків. В 1949&nbsp;р. поляки зруйнували церкву.
 
Гробниця Тарнавєцького та могили загиблих у вересні 1939 року воїнів збереглися на церковному кладовищі.
 
Гробниця Тарнавєцького та могили загиблих у вересні 1939 року воїнів збереглися на церковному кладовищі.

Поточна версія на 12:29, 6 липня 2019

Село
Биківці
пол. Bykowce
Bykowce main road.jpg

Координати 49°32′36″ пн. ш. 22°16′32″ сх. д. / 49.54361111002777562° пн. ш. 22.27555556002777948° сх. д. / 49.54361111002777562; 22.27555556002777948Координати: 49°32′36″ пн. ш. 22°16′32″ сх. д. / 49.54361111002777562° пн. ш. 22.27555556002777948° сх. д. / 49.54361111002777562; 22.27555556002777948

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Сянік
Перша згадка 1435
Населення 796 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-500
Автомобільний код RSA
SIMC 0359103
GeoNames 774719
Офіційний сайт bykowce.pl
Биківці. Карта розташування: Польща
Биківці
Биківці
Биківці (Польща)
Биківці. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Биківці
Биківці
Биківці (Підкарпатське воєводство)

Биківці (пол. Bykowce) — лемківське село в Польщі, в гміні Сянік Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 796 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Лежить при державній дорозі № 28. Знаходиться за 5 км на схід від адміністративного центру повіту — Сяніка і за 58 км на південь від адміністративного центру воєводства — Ряшева.

Історія[ред. | ред. код]

Село закріпачене в 1435 р. під назвою Ритарівці. До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.

З середини XIX ст. до 1928 р. фільварком володіла родина Тарнавецьких, опісля — родина Планетів (був нотаріусом).

У 1929 році село нараховувало 367 мешканців. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

В селі була дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в 1900 році. Належала до парафії Вільхівці Сяніцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

У 1939 році в селі проживало 440 мешканців, з них 270 українців-грекокатоликів, 95 українців-римокатоликів, 70 поляків і 5 євреїв[2].

10 вересня 1939 р. село захопила південна мотоколона під командуванням Франца Ґайґера, однак уже наприкінці вересня німці передали село Червоній армії відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова. 27 листопада 1939 р. територія включена до новоствореної Дрогобицької області, а 17 січня 1940 р. — до Ліськівського району. В 1940 р. з фільварку зробили колгосп «імені 17 вересня». Вздовж дороги до села зведені бункери «лінії Молотова», руїни яких збереглися досі. В червні 1941 р. село здобуте словацькими військами, загиблі словаки поховані на цвинтарі на околиці села. Цвинтар відкритий тодішнім президентом Словаччини о. Йозефом Тисо. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом і вже через місяць почата насильна мобілізація в Червону армію. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі, а українське населення терором спонукалося до виїзду в СРСР. Тих українців, які не виїхали, в 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі[3] або ув’язнено в концтаборі Явожно, а на їх місце поселили поляків. В 1949 р. поляки зруйнували церкву. Гробниця Тарнавєцького та могили загиблих у вересні 1939 року воїнів збереглися на церковному кладовищі. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква Покрова Богородиці[ред. | ред. код]

Перша церква у Биківцях, ймовірно, розташовувалась на місці під назвою "церквище" і була заснована в 1626 році. Наступна побудована в 1724 році, на пагорбі біля лісу, за ініціативою греко-католицького священика Антонія Криницького в українському національному стилі і розташовувався біля старого кладовища. Пошкоджена у 1944 артилерійськими снарядами під час військових дій. Була зруйнована, з дозволу місцевої влади, групою мешканців поляків у 1949 році.[4]


Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 418 94 288 36
Жінки 378 79 227 72
Разом 796 173 515 108

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Биківці (Польща)

Див. також[ред. | ред. код]