Відмінності між версіями «Битва на річці Шайо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (орфографія)
Рядок 20: Рядок 20:


== Передумови ==
== Передумови ==
У [[1240]] році, під час [[Монгольська навала|монгольського походу на Русь]], угорський король Бела IV відмовив сватам сина [[Михайло Чернігівський|Михайла Всеволодовича Чернігівського]] [[Ростислав Михайлович|Ростислава]] до своєї доньки Анни, а потім і [[Данило Галицький|Данилу Романовичу Галицькому]], який особисто прибув до угорського двору для заручин свого сина [[Лев Данилович|Льва]] до угорської принцеси Констанції. Кожний з цих візитів був хронологічно пов'язаний з монгольською загрозою [[Києв]]у.<ref>Цікаво, що Данило вертався з Угорщини на Русь вже під час монгольської навали, проте, не зміг повернутись в Галич, оскільки «''мало з ним було дружини''» і повернувся в Угорщину. Брат Данила — Василько Волинський утік в Польщу до Конрада Мазовецького.</ref> Угорському королю не потрібна була війна з монголами, а видати своїх доньок заміж за руських князів означало стати їх союзниками у війні проти монголів. Бела IV вирішив перечекати, доки монголи зруйнують Русь і Галицько-Волинське князівство, вичерпають наступальний темп і повернуть додому. Тоді можна було б без особливих витрат захопити спустошений [[Галич]] і решту [[Галичина|Галичини]].
У [[1240]] році, під час [[Монгольська навала|монгольського походу на Русь]], угорський король Бела IV відмовив сватам сина [[Михайло Чернігівський|Михайла Всеволодовича Чернігівського]] [[Ростислав Михайлович|Ростислава]] до своєї доньки Анни, а потім і [[Данило Галицький|Данилу Романовичу Галицькому]], який особисто прибув до угорського двору для заручин свого сина [[Лев Данилович|Льва]] до угорської принцеси Констанції. Кожний з цих візитів був хронологічно пов'язаний з монгольською загрозою [[Київ|Києву]].<ref>Цікаво, що Данило вертався з Угорщини на Русь вже під час монгольської навали, проте, не зміг повернутись в Галич, оскільки «''мало з ним було дружини''» і повернувся в Угорщину. Брат Данила — Василько Волинський утік в Польщу до Конрада Мазовецького.</ref> Угорському королю не потрібна була війна з монголами, а видати своїх доньок заміж за руських князів означало стати їх союзниками у війні проти монголів. Бела IV вирішив перечекати, доки монголи зруйнують Русь і Галицько-Волинське князівство, вичерпають наступальний темп і повернуть додому. Тоді можна було б без особливих витрат захопити спустошений [[Галич]] і решту [[Галичина|Галичини]].


У [[1241]] році монголи, попередньо захопивши [[Київ]], [[Володимир-Волинський]] і [[Галич]], основними силами вторглися в [[Польща|Польшу]]. Решта монгольського війська пробилась через [[верецький перевал]] на територію, підконтрольну угорській короні, і [[12 березня]] [[1241]] року монголи здобули [[Мукачеве|Мункач]] та [[Ужгород|Унгвар]]. 16 березня передовий загін монголов начолі з [[Шибан]]ом (близько 10&nbsp;000 вершників) з'явився під [[Будапешт|Пештом]]. Корпус Кадана пройшов південним маршрутом, через [[Молдова|Молдавію]] і [[Трансильванія|Трансильванію]], зруйнувавши дорогою міста Варадин, Арад, Перг, Егрес, [[Тімішоара|Темешвар]].
У [[1241]] році монголи, попередньо захопивши [[Київ]], [[Володимир-Волинський]] і [[Галич]], основними силами вторгнулися в [[Польща|Польщу]]. Решта монгольського війська пробилась через [[верецький перевал]] на територію, підконтрольну угорській короні, і [[12 березня]] [[1241]] року монголи здобули [[Мукачеве|Мункач]] та [[Ужгород|Унгвар]]. 16 березня передовий загін монголів на чолі з [[Шибан]]ом (близько 10&nbsp;000 вершників) з'явився під [[Будапешт|Пешт]]ом. Корпус Кадана пройшов південним маршрутом, через [[Молдова|Молдавію]] і [[Трансильванія|Трансильванію]], зруйнувавши дорогою міста Варадин, Арад, Перг, Егрес, [[Тімішоара|Темешвар]].


== Співвідношення сил ==
== Співвідношення сил ==
Монгольське війско, налічувало від 20 до 40 тисяч вершників.Чисельність угорсько-хорватського війська іторики оцінють від 30 до 60 тисяч вояків.<ref name=RH>Р. П. Храпачевский. Военная держава Чингихана — М: ООО «Издательство ACT», 2004[http://rutenica.narod.ru/batu.html]</ref> Джувейні, оценює сили угорців <ref>Джувейни. История завоевателя мира[http://www.vostlit.info/Texts/rus3/Juweini/frametext.htm]</ref> у 450 тисяч вояків, і згадує повідомлення Шибана про те, що «їх удвічі більше за монгольське військо». Рашид-Ад-Дін в аналогічномо описі<ref>Рашид-Ад-Дин. Сборник летописей[http://www.vostlit.info/Texts/rus16/Rasidaddin_3/frametext2.html]</ref> пише про 400 тисяч воїнів, однак, відносиьт це до подій у [[Волзька Булгарія|Волзькій Булгарії]] у [[1236]] році.
Монгольське військо, налічувало від 20 до 40 тисяч вершників.Чисельність угорсько-хорватського війська історики оцінюють від 30 до 60 тисяч вояків.<ref name=RH>Р. П. Храпачевский. Военная держава Чингихана — М: ООО «Издательство ACT», 2004[http://rutenica.narod.ru/batu.html]</ref> Джувейні, оцінює сили угорців <ref>Джувейни. История завоевателя мира[http://www.vostlit.info/Texts/rus3/Juweini/frametext.htm]</ref> у 450 тисяч вояків, і згадує повідомлення Шибана про те, що «їх удвічі більше за монгольське військо». Рашид-Ад-Дін в аналогічному описі<ref>Рашид-Ад-Дин. Сборник летописей[http://www.vostlit.info/Texts/rus16/Rasidaddin_3/frametext2.html]</ref> пише про 400 тисяч воїнів, однак, відносить це до подій у [[Волзька Булгарія|Волзькій Булгарії]] у [[1236]] році.


== Хід битви ==
== Хід битви ==
[[Файл:Battle of Muhi.jpg|thumb|400px|План битви]]
[[Файл:Battle of Muhi.jpg|thumb|400px|План битви]]
Угорсько-хорватске військо 6 днів переслідувало монгольський передовой загін Шибана, на сьомий день ввечері зупинилося в долині Мохі, перед річкою Шайо.
Угорсько-хорватське військо 6 днів переслідувало монгольський передовий загін Шибана, на сьомий день ввечері зупинилося в долині Мохі, перед річкою Шайо.


Вночі основні сили монгольського війська начолі з [[Субедей|Субедеєм]] переправились через річку на лівому фланзі і обійшли угорський укріплений табір з півдня. Інша частина монгольської армії під проводом Бату і Шибана захопила міст через річку і розгромила угорський сторожевий загін. Зранку, [[11 квітня]] монголи розпочали обстріл розташованого в долині угорського табору з оточуючих пагорбів з [[лук]]ів і [[баліста|камнеметальних машин]], потім після нетривалого [[штурм]]у увірвались до табору. Проте, монголи не замкнули кільце оточення і угорському війську вдалося відійти на захід, однак закріпитися угорці не змогли і розпочали безладний відступ. Монголи поступово знищували по частинах деморалізоване і погано кероване угорсько-хорватське військо в ході переслідування протягом 6 днів і «на плечах відступаючих» увірвались до [[Будапешт|Пешту]].
Вночі основні сили монгольського війська на чолі з [[Субедей|Субедеєм]] переправились через річку на лівому фланзі і обійшли угорський укріплений табір з півдня. Інша частина монгольської армії під проводом Бату і Шибана захопила міст через річку і розгромила угорський сторожовий загін. Зранку, [[11 квітня]] монголи розпочали обстріл розташованого в долині угорського табору з оточуючих пагорбів з [[лук]]ів і [[баліста|каменеметальних машин]], потім після нетривалого [[штурм]]у увірвались до табору. Проте, монголи не замкнули кільце оточення і угорському війську вдалося відійти на захід, однак закріпитися угорці не змогли і розпочали безладний відступ. Монголи поступово знищували по частинах деморалізоване і погано кероване угорсько-хорватське військо в ході переслідування протягом 6 днів і «на плечах відступаючих» увірвались до [[Будапешт|Пешту]].


== Наслідки ==
== Наслідки ==
Загибель війська спричинила ситуацію, коли угорські землі опинились абсолютно беззахисними перед завойовниками. Корпус Кадана від [[Будапешт|Пешту]] пройшов до [[Адріатичне море|Адріатичного моря]], розоривши на шляху міста [[Хорватія|Хорватії]] і [[Далмація|Далмації]].
Загибель війська спричинила ситуацію, коли угорські землі опинились абсолютно беззахисними перед завойовниками. Корпус Кадана від [[Будапешт|Пешту]] пройшов до [[Адріатичне море|Адріатичного моря]], розоривши на шляху міста [[Хорватія|Хорватії]] і [[Далмація|Далмації]].


Угорський король [[Бела IV]] утік під захист австрійського герцога [[Фрідрих II (герцог Австрії)|Фридриха II]], віддав йому за допомогу проти монголів казну і три угорських [[комітат]]и. Корпус Бату, з'єднався з прибулим з Польщі після [[Битва при Легниці|перемоги під Легніцею]] корпусом [[Байдар]]а, не ризикнув вступити в бій з обєднаними силами [[Чехія|Чехії]], [[Австрія|Австрії]] і [[Каринтія|Каринтії]]. За іншою версією, причиною повороту монголів на схід стало отримане повідомлення про смерть великого хана [[Угедей|Угедея]] в грудні [[1241]] року. На зворотньому шляху частина монгольського війська зазнала поразки від військ болгарского царя [[Іван Асень II|Івана Асеня II]].
Угорський король [[Бела IV]] утік під захист австрійського герцога [[Фрідрих II (герцог Австрії)|Фрідриха II]], віддав йому за допомогу проти монголів казну і три угорських [[комітат]]и. Корпус Бату, з'єднався з прибулим з Польщі після [[Битва при Легниці|перемоги під Легніцею]] корпусом [[Байдар]]а, не ризикнув вступити в бій з об'єднаними силами [[Чехія|Чехії]], [[Австрія|Австрії]] і [[Каринтія|Каринтії]]. За іншою версією, причиною повороту монголів на схід стало отримане повідомлення про смерть великого хана [[Угедей|Угедея]] в грудні [[1241]] року. На зворотньому шляху частина монгольського війська зазнала поразки від військ болгарского царя [[Іван Асень II|Івана Асеня II]].


== див. також ==
== Див. також ==
* [[Монголо-татарська навала]]
* [[Монголо-татарська навала]]
* [[Оборона Києва (1240)]]
* [[Оборона Києва (1240)]]
Рядок 45: Рядок 45:


== Посилання ==
== Посилання ==
{{reflist}}
{{Примечания}}


== Література ==
== Література ==

Версія за 12:37, 15 липня 2010

Монгольські походи
Західний похід монголів
Battle of Mohi 1241.PNG
Битва на річці Шайо. Мініатюра XIII століття
Координати: 47°58′40″ пн. ш. 20°54′47″ сх. д. / 47.97777777780554942° пн. ш. 20.91305555558333396° сх. д. / 47.97777777780554942; 20.91305555558333396
Дата: 11 квітня 1241
Місце: річка Шайо, Угорщина
Результат: Перемога монголів
Сторони
Монгольська імперія Armoiries Hongrie ancien.svgУгорщина,
Хорватія
Командувачі
Бату
Субедей
Шибан
король Угорщини Бела IV
Коломан, герцог хорватський
Військові сили
близько 40 000 близько 60 000
Втрати
близько 1 000[1] близько 40 000[1]

Битва на річці Шайо (на річці Сайо, Соленій; в долині Мохі) — відбулась 11 квітня 1241 року між військами угорського короля Бели IV і його брата, хорватського герцога Коломана, с одного боку, і монгольськими військами на чолі з Бату, Шибаном, Каданом і Субедеєм, з іншого. Битва була однією з останніх в рамках Західного походу монголів 12361242 років, зокрема, походу на Русь і в Центральну Європу 12401242 років. Угорсько-хорватська армія зазнала нищівної поразки.

Передумови

У 1240 році, під час монгольського походу на Русь, угорський король Бела IV відмовив сватам сина Михайла Всеволодовича Чернігівського Ростислава до своєї доньки Анни, а потім і Данилу Романовичу Галицькому, який особисто прибув до угорського двору для заручин свого сина Льва до угорської принцеси Констанції. Кожний з цих візитів був хронологічно пов'язаний з монгольською загрозою Києву.[2] Угорському королю не потрібна була війна з монголами, а видати своїх доньок заміж за руських князів означало стати їх союзниками у війні проти монголів. Бела IV вирішив перечекати, доки монголи зруйнують Русь і Галицько-Волинське князівство, вичерпають наступальний темп і повернуть додому. Тоді можна було б без особливих витрат захопити спустошений Галич і решту Галичини.

У 1241 році монголи, попередньо захопивши Київ, Володимир-Волинський і Галич, основними силами вторгнулися в Польщу. Решта монгольського війська пробилась через верецький перевал на територію, підконтрольну угорській короні, і 12 березня 1241 року монголи здобули Мункач та Унгвар. 16 березня передовий загін монголів на чолі з Шибаном (близько 10 000 вершників) з'явився під Пештом. Корпус Кадана пройшов південним маршрутом, через Молдавію і Трансильванію, зруйнувавши дорогою міста Варадин, Арад, Перг, Егрес, Темешвар.

Співвідношення сил

Монгольське військо, налічувало від 20 до 40 тисяч вершників.Чисельність угорсько-хорватського війська історики оцінюють від 30 до 60 тисяч вояків.[3] Джувейні, оцінює сили угорців [4] у 450 тисяч вояків, і згадує повідомлення Шибана про те, що «їх удвічі більше за монгольське військо». Рашид-Ад-Дін в аналогічному описі[5] пише про 400 тисяч воїнів, однак, відносить це до подій у Волзькій Булгарії у 1236 році.

Хід битви

План битви

Угорсько-хорватське військо 6 днів переслідувало монгольський передовий загін Шибана, на сьомий день ввечері зупинилося в долині Мохі, перед річкою Шайо.

Вночі основні сили монгольського війська на чолі з Субедеєм переправились через річку на лівому фланзі і обійшли угорський укріплений табір з півдня. Інша частина монгольської армії під проводом Бату і Шибана захопила міст через річку і розгромила угорський сторожовий загін. Зранку, 11 квітня монголи розпочали обстріл розташованого в долині угорського табору з оточуючих пагорбів з луків і каменеметальних машин, потім після нетривалого штурму увірвались до табору. Проте, монголи не замкнули кільце оточення і угорському війську вдалося відійти на захід, однак закріпитися угорці не змогли і розпочали безладний відступ. Монголи поступово знищували по частинах деморалізоване і погано кероване угорсько-хорватське військо в ході переслідування протягом 6 днів і «на плечах відступаючих» увірвались до Пешту.

Наслідки

Загибель війська спричинила ситуацію, коли угорські землі опинились абсолютно беззахисними перед завойовниками. Корпус Кадана від Пешту пройшов до Адріатичного моря, розоривши на шляху міста Хорватії і Далмації.

Угорський король Бела IV утік під захист австрійського герцога Фрідриха II, віддав йому за допомогу проти монголів казну і три угорських комітати. Корпус Бату, з'єднався з прибулим з Польщі після перемоги під Легніцею корпусом Байдара, не ризикнув вступити в бій з об'єднаними силами Чехії, Австрії і Каринтії. За іншою версією, причиною повороту монголів на схід стало отримане повідомлення про смерть великого хана Угедея в грудні 1241 року. На зворотньому шляху частина монгольського війська зазнала поразки від військ болгарского царя Івана Асеня II.

Див. також

Посилання

  1. а б Морган, Дэвид (1990) Монголы. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-17563-6.
  2. Цікаво, що Данило вертався з Угорщини на Русь вже під час монгольської навали, проте, не зміг повернутись в Галич, оскільки «мало з ним було дружини» і повернувся в Угорщину. Брат Данила — Василько Волинський утік в Польщу до Конрада Мазовецького.
  3. Р. П. Храпачевский. Военная держава Чингихана — М: ООО «Издательство ACT», 2004[1]
  4. Джувейни. История завоевателя мира[2]
  5. Рашид-Ад-Дин. Сборник летописей[3]

Література

  • Р. П. Храпачевский. Военная держава Чингисхана — М: ООО «Издательство ACT», 2004[4]
  • «История военного искусства VI—XVI вв.», Разин Е. А. «Омега-Полигон», С.-Пб., 1999[5]