Битва під Комарним

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:53, 3 жовтня 2019, створена Oleh z Kalusha (обговорення | внесок) (оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва під Комарним
Польсько-турецька війна 1672-1676
PL Czambuly.JPG
Виправа на татарські чамбули, барельєф у королівському палаці Вілянув
Дата: 7-9 жовтня 1672 року
Місце: околиці Комарного
Результат: перемога Речі Посполитої
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svgРіч Посполита Gerae-tamga.png Кримське ханство
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьманщина
Командувачі
POL COA Janina.svgЯн III Собеський Нуреддин-султан
Петро Дорошенко
Військові сили
2,5-3 тис. кінноти і драгонії. 10 тис. татар, 400 липків, 400 козаків
Втрати
невеликі вціліло 1,5 тис. татар, решта убиті або полонені

Битва під Комарним сталася 9 жовтня 1672 року під час походу Собеського проти чамбулів у ході польсько-турецької війни 1672—1676.

Після перемоги над татарами під Немировим великий коронний гетьман Ян Собеський (2,5-3 тис. кінноти і драгунів) рушив 9 жовтня на Городок. Коли він минав Яворів, то зорієнтувався по загравам вогнищ, що головні сили татар йдуть у напрямку на Перемишль і Самбір. У цій ситуації Собеський вислав у напрямі Городка Ягеллонського 20 жовнірів, а сам з головними силами вирушив на південний захід у напрямі Рудків з метою перерізати татарам шлях відступу на південь. Під Хошанами Собеський розбив один з чамбулів, а від бранців довідався, що в долині під Комарним на західному березі Ставу Клітецького знаходиться татарський кіш нуреддина-солтана (10 тис. кримських татар, 400 липківських татар а також 400 козаків Дорошенка).

Бажаючи застати ворога зненацька, Собеський, не зважаючи на дощ і непролазну грязюку на шляхах, пройшов без зупинки 57 кілометрів. Собеський вирішив частиною сил зв'язати татарську орду, тоді як його головні сили мали ударити по лівому крилу татар, щоб відрізати їх від переправи через Верещицю і греблі через ставки. На чолі групи, що мала завдати демонстраційного удару (1000 жовнірів) став Стефан Бідзінський. Сам Собеський став на чолі головної ударної групи, що налічувала 1,5 тис. жовнірів, до складу якої увійшов весь його контингент гусарів.

Близько 16 години татари помітили групу Бідзінського і кинули проти нього свої головні сили. Групу Собеського татари побачили лише тоді, коли та навалилася на їхній фланг. У цій ситуації татари кинулися тікати на захід, прагнучи прослизнути між групами Собеського і Бідзінського. Та частина татар, що спробувала пробитися через греблю, була витята дощенту. Решта, хоч і була атакована з обох сторін, змогла прорватися у напрямі Бенькової Вишні і Рудків. Уночі коронним військам удалося наздогнати татар коло переправи через Вишню і завершити їхній розгром. Із сильної армії нуреддин-султана тільки 1,5 тис. татар змогло переправитися через Дністер і долучитися до одного з чамбулів армії ханського сина Хаджі Гірея.

У день битви під Комарним польські вояки пройшли близько 100 кілометрів і звільнили з ясиру 20 тис. людей.

Джерела[ред. | ред. код]