Відмінності між версіями «Близькосхідний інститут»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Близькосхідний інститут''' (відомий ще як "'''Інститут східних мов'''"). Заснований у [[Київ|Києві]] навесні 1918 зусиллями професорів [[Сташевський Євген Дмитрович|Є.Сташевського]], [[Богаєвський Петро Михайлович|П.Богаєвського]] та І.Бабата (вони ж були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консульський і комерційний факультети, призначався для підготовки дипломатичних кадрів незалежної України. Програмою передбачалось опанування студентами мов, історії та культури [[Близький Схід|близько]]-, [[Середній Схід|середньосхідних]] та [[Східна Європа|балканських країн]]. Арабські і турецькі мови викладав [[Кезма Тауфік Гаврилович|Т.Кезма]], перську – М.Джафар та П.Лозієв, історію – [[Кримський Агатангел Юхимович|А.Кримський]]. 1920 '''Б.і.''' реорганізовано в Інститут зовнішніх зносин з навчальними циклами: близькосхідним, англосаксонським, германським, романським, слов'янським. У подальшому інститут перетворено на Торгово-промисловий технікум, при якому з 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства ім. [[Наріман Наріманов|Н.Наріманова]], де читалися лекції, доповіді, захищалися дипломні роботи. Доробок семінару – видання "Востоковедение. Etudes orientales" (1925), що містило матеріали Л.Левитського, [[Курц Борис Григорович|Б.Курца]], І.Фальковича та ін. 1925 семінар об'єднався з аналогічним семінаром, що діяв при [[Київський інститут народного господарства|Київському інституті народного господарства]], після чого центр орієнталістики став незабаром філіалом утвореної 1926 в Харкові Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства.
+
'''Близькосхідний інститут''' (відомий ще як "'''Інститут східних мов'''"). Заснований у [[Київ|Києві]] навесні 1918 зусиллями професорів [[Сташевський Євген Дмитрович|Є.Сташевського]], [[Богаєвський Петро Михайлович|П.Богаєвського]] та І.Бабата (вони ж були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консульський і комерційний факультети, призначався для підготовки дипломатичних кадрів незалежної України. Програмою передбачалось опанування студентами мов, історії та культури [[Близький Схід|близько]]-, [[Середній Схід|середньосхідних]] та [[Східна Європа|балканських країн]]. Арабські і турецькі мови викладав [[Кезма Тауфік Гаврилович|Т.Кезма]], перську – М.Джафар та П.Лозієв, історію – [[Кримський Агатангел Юхимович|А.Кримський]]. 1920 '''Б.і.''' реорганізовано в [[Інститут зовнішніх зносин]] з навчальними циклами: близькосхідним, англосаксонським, германським, романським, слов'янським. У подальшому інститут перетворено на Торгово-промисловий технікум, при якому з 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства ім. [[Наріман Наріманов|Н.Наріманова]], де читалися лекції, доповіді, захищалися дипломні роботи. Доробок семінару – видання "Востоковедение. Etudes orientales" (1925), що містило матеріали Л.Левитського, [[Курц Борис Григорович|Б.Курца]], І.Фальковича та ін. 1925 семінар об'єднався з аналогічним семінаром, що діяв при [[Київський інститут народного господарства|Київському інституті народного господарства]], після чого центр орієнталістики став незабаром філіалом утвореної 1926 в Харкові Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства.
  +
== Див. також ==
  +
* [[Інститут зовнішніх зносин]]
  +
 
== Джерела та література ==
 
== Джерела та література ==
 
* ''Черніков І.Ф.'' [http://history.org.ua/?termin=Blyzkoskhidnyj_instytut Близькосхідний інститут] // {{ЕІУ|1| }}
 
* ''Черніков І.Ф.'' [http://history.org.ua/?termin=Blyzkoskhidnyj_instytut Близькосхідний інститут] // {{ЕІУ|1| }}

Поточна версія на 07:11, 5 січня 2018

Близькосхідний інститут (відомий ще як "Інститут східних мов"). Заснований у Києві навесні 1918 зусиллями професорів Є.Сташевського, П.Богаєвського та І.Бабата (вони ж були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консульський і комерційний факультети, призначався для підготовки дипломатичних кадрів незалежної України. Програмою передбачалось опанування студентами мов, історії та культури близько-, середньосхідних та балканських країн. Арабські і турецькі мови викладав Т.Кезма, перську – М.Джафар та П.Лозієв, історію – А.Кримський. 1920 Б.і. реорганізовано в Інститут зовнішніх зносин з навчальними циклами: близькосхідним, англосаксонським, германським, романським, слов'янським. У подальшому інститут перетворено на Торгово-промисловий технікум, при якому з 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства ім. Н.Наріманова, де читалися лекції, доповіді, захищалися дипломні роботи. Доробок семінару – видання "Востоковедение. Etudes orientales" (1925), що містило матеріали Л.Левитського, Б.Курца, І.Фальковича та ін. 1925 семінар об'єднався з аналогічним семінаром, що діяв при Київському інституті народного господарства, після чого центр орієнталістики став незабаром філіалом утвореної 1926 в Харкові Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]