Болото Мох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:39, 10 лютого 2011, створена ДмитрОст (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{Картка:Природоохоронна територія | name = Мох | зображення = | зображення_підпис = | шир...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Мох
52°00′15″ пн. ш. 31°57′29″ сх. д. / 52.00444444444399750° пн. ш. 31.95833333333300175° сх. д. / 52.00444444444399750; 31.95833333333300175Координати: 52°00′15″ пн. ш. 31°57′29″ сх. д. / 52.00444444444399750° пн. ш. 31.95833333333300175° сх. д. / 52.00444444444399750; 31.95833333333300175
Розташування: Щорський район, Чернігівська область Чернігівська область, Україна
Найближче місто: с. Єліне
Площа: 98 га
Заснований: 1974
Керівна
організація:
Корюківський держлісгосп
Мох. Карта розташування: Земля
Мох
Мох

Мох — болото, гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Знаходиться в Щорському районі неподалік від с. Єліне у Чернігівській області. Створена в 1974 р. Площа 98 га. Прлоща охоронної зони 652 га. Перебуває у віданні Корюківського держлісгоспу. Знаходиться на території Новоборовицького лісництва (кв 19, 20, 25, 26). Заказник розташований на другій лівобережній терасі р. Снову в оточенні соснового лісу. Переважають торф'янисті ґрунти. Торфовий поклад глибиною до 2,5 м належить до мішаного перехідного типу. Має водорегулююче значення.

Флора заказника має бореальний характер. Тут виявлено близько 50 видів судинних рослин.

Переважна частина болота вкрита мезотрофними, олігомезотрофними пухівково-сфагновими угрупованняпухівкою піхвовою (Eriophorum vaginatum) і Sphagnum falax) з розрідженими сосною звичайною (Pinus sylvestris), березою пухнастою (Betula pubescens) та березою повислою (В. pendula) заввишки до 3 м. У трав'яно-чагарничковому ярусі цих угруповань ростуть багно болотне (Ledum palustre), журавлина болотна (Oxycoccus palustris), осока ситничковидна (Carex juncella), андромеда багатолиста (Andromeda polifolia). Серед інших видів у цьому ярусі поодиноко трапляються осока пухнатоплода (Carex lasiocarpa), куничник сіруватий (Calamagrostis canescens), теліптерис болотний (Thelypteris palustris), верба попеляста (Salix cinerea). Моховий ярус (проективне покриття 80-90%) має багатий видовий склад. Крім Sphagnum falax у зниженнях зростають Sphagnum cuspidatum, Drepanocladus fluitans та D. exanulatus, куртинами на купинах, утворених пухівкою піхвовою (Eriophorum vaginatum), трапляються Polytrichum gracile та Pleurozium shreberi.

Периферійна частина зайнята мезоевтрофними осоково-сфагновими угрупованнями з переважанням осоки омської (Carex omskiana) з негустим деревостаном, утвореним березою пухнастою (Betula pubescens) та березою повислою (Betula pendula). У густому травостої, крім домінанта, значну участь (10-20%) мають куничник сіруватий (Calamagrostis canescens), осока пухнатоплода (Carex lasiocarpa), осока чорна (С. nigra) та пухівка піхвова (Eriophorum vaginatum), трапляються куртини вовчого тіла болотного (Comarum palustre). Наявні вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), кизляк китицецвітий (Naumburgia thyrsiflora), мітлиця собача (Agrostis cuninu).

Ближче до краю болота в ценозах зростає роль осоки чорної (Сагех nigra). На периферійних ділянках моховий ярус розріджений.

Невеликі ділянки болота з неглибокими торфовими покладами зайняті угрупованнями з домінуванням у деревному ярусі берези пухнастої (Betula pubescens), у трав'яному - пухівки піхвової (Eriophorum vaginatum), у моховому - Sphagnum falax. У моховому ярусі, крім домінанта, трапляються Aulacomnium palustre та Polytrichwn gracile.

На периферійні заліснені підвищені ділянки болота з прилеглого соснового лісу чорницевого заселяються щитник шартрський (Dryoptеris cartusiana), чорниця (Vaccinium myrtillus) та брусниця (V. vitisidaea).

Джерела