Відмінності між версіями «Борис Джонсон»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
(Не показано 23 проміжні версії 4 користувачів)
Рядок 53: Рядок 53:
 
{{у соціальних мережах}}
 
{{у соціальних мережах}}
 
{{Othernames|Джонсон}}
 
{{Othernames|Джонсон}}
'''Александр Борис де Пфеффель-Джонсон''' ({{lang-en|Alexander Boris de Pfeffel Johnson}}; {{н}} [[19 червня]] [[1964]])&nbsp;— [[Велика Британія|британський]] політик і [[журналіст]], колишній [[міністр закордонних справ Великої Британії]]<ref name="ministr">{{cite web
+
'''Александр Борис де Пфеффель-Джонсон''' ({{lang-en|Alexander Boris de Pfeffel Johnson}}; {{н}} [[19 червня]] [[1964]])&nbsp;— [[Велика Британія|британський]] політик і [[журналіст]], колишній [[міністр закордонних справ Великої Британії|міністр закордонних справ Британії]]<ref name="ministr">{{cite web
 
|url=http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/07/160713_uk_cabinet_of_ministers_om
 
|url=http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/07/160713_uk_cabinet_of_ministers_om
 
|назва= Борис Джонсон став міністром закордонних справ Британії
 
|назва= Борис Джонсон став міністром закордонних справ Британії
Рядок 63: Рядок 63:
 
|видавець= |дата-доступу=14.07.2016}}</ref> з [[Європейський Союз|ЄС]], колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер [[Лондон]]а. На [[Парламентські вибори у Великій Британії 2015|парламентських виборах]] у [[2015]] році Джонсон був обраний членом [[Палата громад Великої Британії|парламенту]], при цьому він продовжував виконувати свої обов'язки мера Лондона до травня 2016 року. З 24 липня 2019 року обіймає посаду [[Прем'єр-міністр Великої Британії|прем'єр-міністра Великої Британії]] та голови [[Консервативна партія (Велика Британія)|консервативної партії]].
 
|видавець= |дата-доступу=14.07.2016}}</ref> з [[Європейський Союз|ЄС]], колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер [[Лондон]]а. На [[Парламентські вибори у Великій Британії 2015|парламентських виборах]] у [[2015]] році Джонсон був обраний членом [[Палата громад Великої Британії|парламенту]], при цьому він продовжував виконувати свої обов'язки мера Лондона до травня 2016 року. З 24 липня 2019 року обіймає посаду [[Прем'єр-міністр Великої Британії|прем'єр-міністра Великої Британії]] та голови [[Консервативна партія (Велика Британія)|консервативної партії]].
   
== Біографія ==
+
== Життєпис ==
 
Борис Джонсон народився у [[Нью-Йорк]]у, де в той час працював його батько, однак незабаром родина повернулася до [[Лондон]]а де його матір мала закінчувати навчання в [[Оксфорд]]і. У родині Борис був старшим сином з чотирьох дітей його батька Стенлі Джонсона, колишнього депутата [[Європейський парламент|Європейського парламенту]]. Батько також працював в [[Європейська комісія|Європейській комісії]] та [[Світовий банк|Світовому банку]].
 
Борис Джонсон народився у [[Нью-Йорк]]у, де в той час працював його батько, однак незабаром родина повернулася до [[Лондон]]а де його матір мала закінчувати навчання в [[Оксфорд]]і. У родині Борис був старшим сином з чотирьох дітей його батька Стенлі Джонсона, колишнього депутата [[Європейський парламент|Європейського парламенту]]. Батько також працював в [[Європейська комісія|Європейській комісії]] та [[Світовий банк|Світовому банку]].
   
Рядок 78: Рядок 78:
   
 
== Політична діяльність ==
 
== Політична діяльність ==
[[Файл:Boris Johnson on the podium.jpg|міні|праворуч|250пкс|Борис Джонсон після обрання мером Лондона]]
+
[[Файл:Boris Johnson on the podium.jpg|міні|праворуч|250пкс|Джонсон після обрання мером Лондона]]
У [[1997]] році Джонсон взяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни&nbsp;— був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід Південь, однак зазнав поразки. Однак вже у [[2001]] році йому вдалося обратися до [[Палата громад Великої Британії|Палати громад парламенту]] від виборчого округу Хенлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі ''«Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні»''. У [[2004]] році його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді [[2003]] року Джонсона було призначено віце-президентом [[Консервативна партія (Велика Британія)|Консервативної партії Великої Британії]].
+
[[1997]] Джонсон взяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни&nbsp;— був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід Південь, однак зазнав поразки. Однак вже у [[2001]] році йому вдалося обратися до [[Палата громад Великої Британії|Палати громад парламенту]] від виборчого округу Хенлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі ''«Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні»''. У [[2004]] році його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді [[2003]] року Джонсона було призначено віце-президентом [[Консервативна партія (Велика Британія)|Консервативної партії Великої Британії]].
   
 
З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді [[2004]] року після того, як його звинуватили у брехні стосовно позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць у газеті ''The Spectator's''. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі на думку однопартійців докази брехні у пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів [[Девід Камерон|Девіда Камерона]] Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.
 
З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді [[2004]] року після того, як його звинуватили у брехні стосовно позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць у газеті ''The Spectator's''. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі на думку однопартійців докази брехні у пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів [[Девід Камерон|Девіда Камерона]] Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.
Рядок 87: Рядок 87:
 
9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1740316-boris-dzhonson-podav-u-vidstavku-z-posta-ministra-zakordonnikh-sprav-velikoyi-britaniyi Борис Джонсон подав у відставку з поста міністра закордонних справ Великої Британії /УНН, 9.7.2018/]</ref>
 
9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1740316-boris-dzhonson-podav-u-vidstavku-z-posta-ministra-zakordonnikh-sprav-velikoyi-britaniyi Борис Джонсон подав у відставку з поста міністра закордонних справ Великої Британії /УНН, 9.7.2018/]</ref>
   
Обіймає посаду голови [[Консервативна партія (Велика Британія)|консервативної партії]] та [[Прем'єр-міністр Великої Британії|прем'єр-міністра Великої Британії]] 24 липня 2019 року.<ref>{{Cite web|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/07/23/7098798/index.amp|title=Новим прем'єр-міністром Британії обраний Борис Джонсон|last=|first=|date=|website=Європейська правда|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
+
Обіймає посаду голови [[Консервативна партія (Велика Британія)|консервативної партії]] та [[Прем'єр-міністр Великої Британії|прем'єр-міністра Великої Британії]] 24 липня 2019 року.<ref>{{Cite web|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/07/23/7098798/index.amp|title=Новим прем'єр-міністром Британії обраний Борис Джонсон|last=|first=|date=|website=Європейська правда|publisher=|language=|accessdate=}}</ref> Як стало відомо в листопаді 2019-го, Консервативна партії Бориса Джонсона отримала пожертви від дев'яти росіян, яких видання [[Таймс|The Times]] пов'язує з російським режимом. Серед них [[Темерко Олександр Вікторович|Олександр Темерко]] (колишній віце-президент [[ЮКОС]], пожертвував 1,2 млн фунтів), Любов Чернухіна (дружина колишнього заступника міністра фінансів РФ Володимира Чернухіна, пожертвувала 450 тис. фунтів), Євген Лебедєв ( син Олександра Лебедєва, що володіє лондонською газетою Evening Standard)<ref>{{Cite web|title=У Британії назвали імена російських спонсорів партії Джонсона|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/britanii-nazvali-imena-rossiyskih-sponsorov-1573398366.html|website=РБК-Украина|accessdate=2019-11-10|language=ru}}</ref>.
   
 
== Прем'єр-міністр ==
 
== Прем'єр-міністр ==
   
У 2019-му році, коли Тереза Мей визнала свій провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Борис Джонсон офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета ІІ попросила його сформувати новий склад уряду<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/07/24/7098870/ Борис Джонсон офіційно став новим прем'єром Британії]</ref>. Є прихильником жорсткого «Brexit» і одним із найскандальніших політиків Великої Британії <ref>[https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/putin-shozhij-na-elfa-dobbi-a-tramp-bozhevilnij-scho-vidomo-pro-novogo-premera-velikobritanii.htm "Путін — безжалісний тиран, схожий на ельфа Доббі": чому новий прем'єр Британії вигідний Україні]</ref>.
+
2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Джонсон офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета ІІ попросила його сформувати новий склад уряду<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/07/24/7098870/ Борис Джонсон офіційно став новим прем'єром Британії]</ref>. Є прихильником жорсткого «Brexit» і одним із найскандальніших політиків Великої Британії <ref>[https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/putin-shozhij-na-elfa-dobbi-a-tramp-bozhevilnij-scho-vidomo-pro-novogo-premera-velikobritanii.htm "Путін — безжалісний тиран, схожий на ельфа Доббі": чому новий прем'єр Британії вигідний Україні]</ref>.
   
 
З прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2746435-tramp-privitav-dzonsona-i-dodav-so-toj-dobre-robitime-svou-robotu.html Трамп привітав Джонсона і додав, що той добре робитиме свою роботу]</ref> та назвав його «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом»<ref>[https://podrobnosti.ua/2309176-donald-tramp-zadovolenij-obrannjam-borisa-dzhonsona.html Дональд Трамп задоволений обранням Бориса Джонсона]</ref>.
 
З прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2746435-tramp-privitav-dzonsona-i-dodav-so-toj-dobre-robitime-svou-robotu.html Трамп привітав Джонсона і додав, що той добре робитиме свою роботу]</ref> та назвав його «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом»<ref>[https://podrobnosti.ua/2309176-donald-tramp-zadovolenij-obrannjam-borisa-dzhonsona.html Дональд Трамп задоволений обранням Бориса Джонсона]</ref>.
   
 
27 липня Джонсон вперше провів переговори з Трампом. Вони обговорили ситуацію в Ірані та домовились про зустріч на саміті Великої сімки <ref>[https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/britaniya-ssha-dzhonson-vpershe-proviv-peregovori-z-trampom-50034395.html Джонсон вперше провів переговори з Трампом]</ref>.
 
27 липня Джонсон вперше провів переговори з Трампом. Вони обговорили ситуацію в Ірані та домовились про зустріч на саміті Великої сімки <ref>[https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/britaniya-ssha-dzhonson-vpershe-proviv-peregovori-z-trampom-50034395.html Джонсон вперше провів переговори з Трампом]</ref>.
  +
  +
13 грудня 2019 року «Консервативна партія» Юориса Джонсона отримала 364 голоси та покращила свій результат на 47 місць. Їхні головні конкуренти - Лейбористська партія втратила 59 місць і мають 203 голоси <ref>[https://www.bbc.com/ukrainian/news-50767649 Вибори в Британії: партія Джонсона впевнено перемогла й пообіцяла швидкий брекзит]</ref>.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 124: Рядок 126:
 
[[Категорія:Випускники Оксфордського університету]]
 
[[Категорія:Випускники Оксфордського університету]]
 
[[Категорія:Критики Європейського союзу]]
 
[[Категорія:Критики Європейського союзу]]
  +
[[Категорія:Німці США]]
  +
[[Категорія:Французи США]]
  +
[[Категорія:Німці Англії]]
  +
[[Категорія:Французи Англії]]
  +
[[Категорія:Випускники Ітона]]
  +
[[Категорія:Випускники коледжу Бейлліол]]
  +
[[Категорія:Журналісти The Daily Telegraph]]
  +
[[Категорія:Політики XXI століття]]
  +
[[Категорія:Чинні керівники держав]]
  +
[[Категорія:Члени Таємної ради Великої Британії]]
  +
[[Категорія:Політичні письменники]]
  +
[[Категорія:Британські журналісти]]
  +
[[Категорія:Журналісти The Times]]
  +
[[Категорія:Письменники з Лондона]]
  +
[[Категорія:Англійські письменники XX століття]]
  +
[[Категорія:Англійські письменники XXI століття]]
  +
[[Категорія:Люди, які втратили громадянство США]]
  +
[[Категорія:Англікани]]
  +
[[Категорія:Американці англійського походження]]
  +
[[Категорія:Письменники США]]

Поточна версія на 19:53, 15 грудня 2019

Борис Джонсон
Boris Johnson
англ. Boris Johnson
Борис Джонсон Boris Johnson

Нині на посаді
На посаді з24 липня 2019
ПопередникТереза Мей

Нині на посаді
На посаді з24 липня 2019
ПопередникТереза Мей

Час на посаді:
13 липня 2016 — 9 липня 2018
Прем'єр-міністр  Тереза Мей
ПопередникФіліп Геммонд
НаступникДжеремі Гант

Час на посаді:
4 травня 2008 — 6 травня 2016
Прем'єр-міністр  Девід Камерон
ПопередникКен Лівінгстон
НаступникСадік Хан

Народився19 червня 1964(1964-06-19) (55 років)
Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Flag of the United States.svg США (1964–2016)
Політична партіяКонсервативна партія Великої Британії
ДружинаМарина Віллер
ПрофесіяЖурналіст
РелігіяАнгліканець
parliament.uk/biographies/commons/boris-johnson/1423

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Александр Борис де Пфеффель-Джонсон (англ. Alexander Boris de Pfeffel Johnson; нар. 19 червня 1964) — британський політик і журналіст, колишній міністр закордонних справ Британії[1] (подав у відставку 9 липня 2018[2]), один з лідерів кампанії за вихід Великої Британії[3] з ЄС, колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер Лондона. На парламентських виборах у 2015 році Джонсон був обраний членом парламенту, при цьому він продовжував виконувати свої обов'язки мера Лондона до травня 2016 року. З 24 липня 2019 року обіймає посаду прем'єр-міністра Великої Британії та голови консервативної партії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Борис Джонсон народився у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, однак незабаром родина повернулася до Лондона де його матір мала закінчувати навчання в Оксфорді. У родині Борис був старшим сином з чотирьох дітей його батька Стенлі Джонсона, колишнього депутата Європейського парламенту. Батько також працював в Європейській комісії та Світовому банку.

У дитинстві Борис Джонсон отримав значні пошкодження слуху і йому було зроблено декілька операцій. Навчання отримував спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітон-коледжі і в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу. В університеті його обирали президентом студентської спілки. Завдяки його походженню та впливовим батькам, деякі сприймають Бориса Джонсона як представника британської еліти (вищого класу).

Перший шлюб Борис Джонсон взяв у 1987 році з Аллегрою Мостін-Оуен, але подружнє життя не тривало довго і шлюб був скасований у 1993 році. Того ж року він одружився з Мариною Вілер, юристом і журналістом за фахом. Родини Вілер і Джонсона ще до шлюбу протягом десятиліть підтримували дружні зв'язки, зокрема Марина Вілер раніше навчалася в Європейській школі в Брюсселі разом зі своїм майбутнім чоловіком. У шлюбі народилося четверо дітей.

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Журналістьську кар'єру Борис Джонсон розпочав з посади кореспондента-стажера у газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віце-канцлером Оксфордського університету. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, потім у 1987 році його взяли до The Daily Telegraph. У Брюселі він працював кореспондентом і помічником редактора цієї газети з 1989 по 1999 рр. З 1994 по 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем у газеті Spectactor, а з 1999 року по 2005 вже редактором.

Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, навіть часто викликали суперечливі погляди. Пізніше, його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти, його слова часто вириватимуть з контексту, або навіть пародіюватимуть його журналістський сенсаційний стиль.

Джонсон є автором трьох книг: «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха» і «В мене є для вас погляди». Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 році роман: «Сімдесят дві діви». Інша книга: «Нова британська революція» була написана після його обрання мером Лондона. За журналістську працю Джонсона висували на Премію Британської телевізійної академії. Як продюсер Джонсон сприяв виходу в 2006 році серії документальних фільмів «Мрія про Рим», в якому порівнюється Римська імперія та сучасний Європейський Союз.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Джонсон після обрання мером Лондона

1997 Джонсон взяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід Південь, однак зазнав поразки. Однак вже у 2001 році йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Хенлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі «Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні». У 2004 році його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віце-президентом Консервативної партії Великої Британії.

З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні стосовно позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць у газеті The Spectator's. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі на думку однопартійців докази брехні у пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона у виборах 2008 року. У своїй кампанії Джонсон сконцентрувався здебільшого на передмістях столиці, де консерватори мали значну підтримку. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером із Ліберальної партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці.

9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.[4]

Обіймає посаду голови консервативної партії та прем'єр-міністра Великої Британії 24 липня 2019 року.[5] Як стало відомо в листопаді 2019-го, Консервативна партії Бориса Джонсона отримала пожертви від дев'яти росіян, яких видання The Times пов'язує з російським режимом. Серед них Олександр Темерко (колишній віце-президент ЮКОС, пожертвував 1,2 млн фунтів), Любов Чернухіна (дружина колишнього заступника міністра фінансів РФ Володимира Чернухіна, пожертвувала 450 тис. фунтів), Євген Лебедєв ( син Олександра Лебедєва, що володіє лондонською газетою Evening Standard)[6].

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Джонсон офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета ІІ попросила його сформувати новий склад уряду[7]. Є прихильником жорсткого «Brexit» і одним із найскандальніших політиків Великої Британії [8].

З прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп[9] та назвав його «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом»[10].

27 липня Джонсон вперше провів переговори з Трампом. Вони обговорили ситуацію в Ірані та домовились про зустріч на саміті Великої сімки [11].

13 грудня 2019 року «Консервативна партія» Юориса Джонсона отримала 364 голоси та покращила свій результат на 47 місць. Їхні головні конкуренти - Лейбористська партія втратила 59 місць і мають 203 голоси [12].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Борис Джонсон став міністром закордонних справ Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Процитовано 14.07.2016. 
  2. Борис Джонсон пояснив причини своєї відставки
  3. Борис Джонсон: побоювання від "брекзиту" дуже перебільшені. BBC Україна. 04.07.2016. Процитовано 14.07.2016. 
  4. Борис Джонсон подав у відставку з поста міністра закордонних справ Великої Британії /УНН, 9.7.2018/
  5. Новим прем'єр-міністром Британії обраний Борис Джонсон. Європейська правда. 
  6. У Британії назвали імена російських спонсорів партії Джонсона. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-10. 
  7. Борис Джонсон офіційно став новим прем'єром Британії
  8. "Путін — безжалісний тиран, схожий на ельфа Доббі": чому новий прем'єр Британії вигідний Україні
  9. Трамп привітав Джонсона і додав, що той добре робитиме свою роботу
  10. Дональд Трамп задоволений обранням Бориса Джонсона
  11. Джонсон вперше провів переговори з Трампом
  12. Вибори в Британії: партія Джонсона впевнено перемогла й пообіцяла швидкий брекзит

Джерела[ред. | ред. код]