Бородай Олександр Юрійович
 | Нейтральність цієї статті є під сумнівом. |
| Олександр Юрійович Бородай | |
|---|---|
 | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 16 травня 2014 |
| Попередник | посада заснована, Денис Пушилін (як співголова «уряду ДНР») |
| Наступник | Олександр Захарченко |
| Народився | 25 липня 1972 (46 років) Москва, РРФСР |
| Громадянство |  СРСР →  Росія |
| Освіта | філософський факультет МДУ ім. Ломоносова |
| Батько | Юрій Бородай |
|
| |
|
| |
Олександр Юрійович Бородай (25 липня 1972, Москва, РРФСР) — російський терорист, журналіст, політолог, один з ідеологів так званого «російського світу». З 16 травня по 7 серпня 2014 — прем'єр-міністр терористичної організації ДНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Москві в сім'ї філософа євразійської орієнтації Юрія Бородая (1934—2006). Сестра — фахівець з античної та середньовічної філософії Тетяна Бородай.
Брав участь у подіях вересня-жовтня 1993 в Москві на боці Верховної ради РРФСР, що протистояла президенту Борісу Єльцину у складі однієї з бойових груп, де, за його словами, був «не найголовнішим, але й не самим рядовим».
У 1994 закінчив філософський факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова і пізніше — аспірантуру, під час навчання в якій спеціалізувався з соціальної філософії, займався проблемами етнічних конфліктів і теорією еліт.
З грудня 1993 по червень 1994 працював експертом Російського фонду реформ. З червня 1994, працюючи військовим кореспондентом РІА «Новості», висвітлював першу чеченську війну, знімав телевізійні репортажі для НТВ, ОРТ. У 1997 був військовим оглядачем газети «Завтра», дописує концептуальні статті до видань, що сповідували євразійство.
З березня до листопада 1998 був радником з інвестицій в медіасферу голови Круглого столу бізнесу Росії Геннадія Гафарова, при цьому з червня 1998 переважно працював незалежним PR-консультантом. Брав участь у більш ніж десяти виборчих кампаніях різного рівня.
У серпні 1999 спеціальні кореспонденти газети «Завтра» Олександр Бородай та Ігор Стрєлков разом з бійцями спецпризначення МВС побували в Кадарській зоні в Дагестані з метою відвідування кількох сіл, де проживали ваххабіти[1]. У цьому виданні О. Бородай регулярно публікується з 1996. Тематика його матеріалів — міжнаціональні відносини в країнах колишнього СРСР, армія, ситуація в Чечні і на Північному Кавказі[1].
У 2001-2002 роках — заступник головного редактора журналу «Русский предприниматель».
З квітня 2001 — співзасновник і генеральний директор ЗАТ «Социомастєр», що спеціалізується на консалтингу в кризових ситуаціях.
Зв'язок з ФСБ[ред. | ред. код]
25 липня 2002 року російське видання АПН (рос. Агентство политических новостей) повідомило, що на пост заступника директора ФСБ з інформаційної політики та спецпроектів призначений Олександр Бородай, генерал-майор ФСБ. Він відповідатиме за «організацію найбільш делікатних операцій ФСБ на політичному полі». Джерелом інформації про призначення виступало неназване джерело у адміністрації президента РФ. Видання повідомило, що 35-річний Олександр Бородай є дипломованим філософом, випускником філософського факультету МГУ, який до цього працював у газеті «Завтра» Олександра Проханова.[2][3][4]
30 липня 2002 року російське видання The Moscow Times опублікувало спростування Олександра Бородая про його призначення у ФСБ. У повідомленні було сказано, що у телефонній розмові Бородай назвав своє призначення у ФСБ цілковитою неправдою, і пояснив це жартом, влаштованим з нагоди його 30-річчя, а видання АПН назвав сенсаціоналістським.[5]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Неодноразово приватно відвідував Україну після Помаранчевої революції. Хобі — мандри Індією.[джерело?]
Розлучений. Перша дружина — студентка МДУ Катерина Казакова. Троє дітей.[джерело?]
Примітки[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Бородай Олександр Юрійович |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бородай Олександр Юрійович |
- ↑ а б Бородай, Александр; Стрелков, Игорь (27 вересня 1999). Кадарская зона (Специальные корреспонденты “Завтра” ведут репортаж из Дагестана) [Кадарська зона (Спеціальні кореспонденти “Завтра” ведуть репортаж з Дагестану)]. zavtra.ru (російською). Завтра.РУ. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 6 cічня 2015.
- ↑ Кореспондент АПН (25 липня 2002). На Лубянку приходит новое руководство [Лубянка очікує на нове керівництво]. www.apn.ru (російською). Агентство Политических Новостей. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 6 cічня 2015.
- ↑ Белый, Петр (27 липня 2002). Лубянка начинает жить завтрашним днем [Лубянка починає жити завтрашнім днем]. www.pravda.ru (російською). Правда.РУ. Архів оригіналу за 2 листопада 2002. Процитовано 6 cічня 2015.
- ↑ Белый, Петр (27 липня 2002). Лубянка начинает жить завтрашним днем [Лубянка починає жити завтрашнім днем]. www.pravda.ru (російською). Правда.РУ. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 6 cічня 2015.
- ↑ News in Brief | News | The Moscow Times. 2014-07-14. Процитовано 2018-11-11.
