Бої під Харковом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:45, 5 серпня 2018, створена Ahonc (обговорення | внесок) ((GR) Duplicate: File:Zurab Natiyiv.jpgFile:Military parade in Kharkiv, 1918.jpg Exact or scaled-down duplicate: c::File:Military parade in Kharkiv, 1918.jpg)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Military parade in Kharkiv, 1918.jpg

Бої під Харковом

Історія[ред. | ред. код]

Після нетривалих боїв під Харковом на початку квітня 1918 року більшовики відступили на останню лінію оборони міста Харкова яка була добре укріплених і проходила по лінії Мерчик - Огульці - Мерефа. В цей же час німці вели наступ на Харків з північного заходу з боку Охтирки, на цій ділянці оборону тримав частини Сіверса, Примакова, Руднєва, Аусемма, Кіквідзе.

2-й Запорізький полк за допомогою броньовиків в ніч з 3-го на 4 квітня увірвалися на станцію Огульці і зайняли її , незважаючи на те що в районі станції курсував більшовицької бронепоїзд.

Вранці 4 квітня бронедивізіон разом з піхотою посадженої на машини і кіннотою і увірвалися на станцію Люботин. А тим часом кіннота з броньовиком прорвалася в тил противника і підірвала залізничні колії між Люботином і Харковом. Червоноармійці не знаючи цього під час відступу з Люботина зазнали аварії на тій ділянці де було пошкоджено залізничне полотно, покидавши свої ешелони більшовики відступили.

На станції Люботин в руки української армії потрапила велика кількість військового майна. Бронеавтомобілів 7, гармати, літаки, радіостанції, обмундирування, провіант і ін.

Після заняття Люботина Болбочан бажаючи зберегти величезні склади військового майна в Мерефі від розграбування і німців вислав туди загін який зайняв місто і взяв склади під свою охорону.[1]

В ешелонах на станції Люботин було виявлено велику кількість розстріляних і порізаних коней, в одній з кімнат станції було виявлено велику кількість заарештованих засуджених до розстрілу. Біля колодязя на станції лежало багато трупів розстріляних і закатованих більшовиками переважно офецеров.


А тим часом запорожці продовжували наступ і рано вранці 6 квітня зайняли Харків.[2]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Монкевич Б. “Похід Болбочана на Крим”: Спогади / Редактор-упорядник Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Київ, “Наш формат”, 2014. – 272 с.; іл.. – (Серія “Українська воєнна мемуаристика”. – Кн. 7). Наклад 2000 пр. Обкладинка тверда, повнокольорова, повнокольорові форзаци, 127 світлин та 11 карт.
  • «Летопись революции» 1924. №3 (8) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У.

1922 — 1933

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Монкевич Б. “Похід Болбочана на Крим”: Спогади Стр 76
  2. Монкевич Б. “Похід Болбочана на Крим”: Спогади Стр 77

Шаблон:Оборона Донецько - Криворізької республіки