Брайнін Валерій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Брайнін Валерій Борисович
Valeri Brainin.jpg
Основна інформація
Дата народження 27 січня 1948(1948-01-27) (74 роки)
Місце народження Нижній Тагіл, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Громадянство Німеччина і СРСР
Професії композитор, мовознавець, поет, письменник, музикознавець, музичний педагог, теоретик музики, перекладач, дитячий письменник
Мова російська

Вале́рій Бори́сович Бра́йнін (Ві́ллі Бра́йнін, також Бра́йнін-Па́ссек і Бра́йнен; 27 січня 1948, Нижній Тагіл) — поет[1], перекладач, есеїст, культуролог, музикознавець, музичний педагог, винахідник[2], культур-менеджер, композитор.

Сім'я та юні роки

Народився у родині австрійського поета й перекладача, політемігранта Бориса Львовича Брайніна[ru] (літ. псевдонім Sepp Österreicher, 1905—1996) і дитячого лікаря Асі Іллівни Брайнін (уродж. Пассек, 1919—2005). Батько, Борис Львович Брайнін, походить із віденської родини Брайнінів (нім. Brainin), що дала світові багатьох видатних діячів культури та науки.

В. Б. Брайнін здобув математичну (спец. мат. школа, золота медаль, призер мат. олімпіад), лінгвістичну (факультет ін. мов педінституту, не закінчив), композиторську (муз. училище, з відзнакою) та музично-педагогічну (пед. університет, із відзнакою) освіту. 1970 року був виключений із Нижньотагільського педагогічного інституту за правозахисну діяльність.[3]

До 1970 року був керівником літературної студії Нижньотагільського міського й районного будинків піонерів і школярів, брав участь у діяльності літературної студії при Нижньотагільскій міській бібліотеці як один із чільників. Під час навчання у Свердловську (нині Єкатеринбург) був членом міського літоб'єднання, організував поетичний клуб ім. Пабло Неруди при Уральській консерваторії.[4] У цей період авторські твори В. Б. Брайніна виконувалися на міських площадках і в ефірі Всесоюзного радіо на радіостанції «Юність». Після переїзду до Москви його твори виконувались на відомих сценах, в тому числі й у Большому театрі (струнний квартет № 2 на концерті молодих композиторів у Бетховенському залі, виконаний солістами оркестру Большого театру). Створював вокальну, камерну та симфонічну музику, музику для театру.

Діти В. Б. Брайніна — психолог Андреєва Кристина Валеріївна (1971—1997), музичний педагог Брайнін Агата Валеріївна (1973), Брайнін Віллі (молодший) (William Braynen, 1977, вивчає політичну філософію, живе у США).[5] Сестра В. Б. Брайніна, Лідія (1950), живе у США.

Видатні родичі

див. також Брайнін.

Літературна діяльність

Член Московського клубу «Поезія» («метареаліст другого призову», за визначенням Ю. Арабова). Перша публікація (Ленінградський журнал «Костёр», 1965) відбулася за підтримки тодішнього редактора відділу Л.Лосева. Наступна публікація відбулася через 14 років («Московский комсомолец») і супроводжувалася відгуком А.Тарковського, тривале спілкування з яким справило на Брайніна помітний вплив. Третя публікація відбулася ще через 10 років («Дружба народов»). Із 1990 року публікувався в журналах «Знамя», «Новый мир», «Арион», «Огонёк», «Грани», «Partisan Review» й ін., в антологіях «Строфы века» (упор. Є.Євтушенко) і «Строфы века-2» (упор. Е.Вітковський). Регулярні виступи з есеями на радіо «Свобода» та Бі-бі-сі (1991—2000).

  • Брайнин-Пассек, В. К нежной варварской речи. Стихотворения. Составитель Михаил Безродный. Предисловие Юрия Арабова. — СПб.: Алетейя, 2009. — 94 c. — (Серия «Русское зарубежье. Коллекция поэзии и прозы»). ISBN 978-5-91419-277-5

Музично-педагогічна та наукова діяльність

Автор музично-педагогічної системи «Розвиток музичного інтелекту у дітей»,[6][7] [8] [9][10][11] що ґрунтується на ідеях семіотики, теорії інформації, структурної лінгвістики, дитячої психології (Ж.Піаже, Л.Виготський), а також на ідеях, які інспіруються практичними методами розвитку музикального слуху й музичного мислення: «абсолютне» сольфеджіо, релятивна сольмізація Джона Кьорвена, Агнес Хундеггер, Золтана Кодая, Карла Орфа, Ріхарда Мюнніха, естонського хормейстера Хейно Кальюсте (Heino Kaljuste), Едвіна Гордона, ритмічна сольмізація Galin-Paris-Chevé[12]. Основною метою системи Брайніна є розвиток випереджувального (прогнозуючого) музичного сприйняття у потенціального слухача серйозної музики і/або професіонального музиканта.[13] Крім того, він є відомим дитячим фортепіанним педагогом. Серед учнів Брайніна є лауреати національних і міжнародних конкурсів.[14] [15][16] [17][18][19]

Автор концепції еволюції музичної звуковисотної системи й походження мікрохроматики.[20]

Автор концепції взаємооднозначної відповідності кольорів спектра і ступенів модальних ладів (див. Кольоровий слух).[21]

Автор культурологічної концепції «Нова класика».[22][23][24] [25] [26]

Наукові праці й есеї опубліковано в Австрії, Німеччині, Італії, Малайзії, Нідерландах, Росії, Україні, Франції, ПАР.[27]

Архів В. Б. Брайніна зберігається в Бременському університеті.

Професійна та громадська діяльність

З 1974 до 1990 р. викладав за своєю методикою в Тираспольському музичному училищі та в Московській середній спеціальній музичній школі їм. Гнесіних.

Запрошений професор Віденської Вищої школи музики та мистецтва виконання (1992), Вищої школи музики «Моцартеум» у Зальцбурзі (1993), Центра з дослідження музичної дидактики(італ.) у Флоренції (1992—1995), Колумбійського технолого-педагогічного університету (2005) та ін.

Ініціатор, організатор, координатор журі міжнародного конкурсу музикантів-виконавців Classica Nova™[28] (музика XX сторіччя, перший конкурс присвячено пам'яті Шостаковича, Ганновер 1997, визнаний[29] Книгою рекордів Гіннеса як найбільший музичний конкурс).

З 2004 р. — президент РЗСІСМЕ (Російської загальнонаціональної секції ІСМЕ)[30]. (ISME[31] — International Society for Music Education — Міжнародне товариство музичної освіти при Музичній раді ЮНЕСКО.)[32] Сприяв відновленню традиції, що була перервана за розпаду СРСР, коли припинила існування радянська секція ІСМЕ, заснована Д. Б. Кабалевським.

Віце-президент Ганноверського Толстовського фонду.[33]

Керівник науково-методичної лабораторії «Нові технології музичної і муз.-пед. освіти» Московського педагогічного держ. університету.[34] Артистичний директор мережі музичних шкіл ФРН.[35]

Наукові товариства та творчі спілки

Відгуки

Посилання

Примітки

  1. В.Брайнін-Пассек [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.] на інтернет-ресурсі «Журнальный зал»
  2. Метод развития музыкального слуха и устройство для его осуществления — Патент RU № 2075785 C1. Архів оригіналу за 1 березня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 
  3. С.Чупринин. Писатели Германии. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 1 червня 2009. 
  4. Tichomirova E. Russische zeitgenössische Schriftsteller in Deutschland. Ein Nachschlagewerk. — München: Verlag Otto Sagner, 1998
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 1 червня 2009. 
  6. В.Брайнін. Тіні на стіні або Нариси можливого підходу до розвитку музичного мислення у дітей. // Музична педагогіка та виконавство. Збірник статей, випуск 3, упоряд. П. Ф. Серотюк, с. 3-27, Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2009, 64 с. [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-10-0481-7. З російської переклали М.Герасименко-Голота[недоступне посилання], М.Голота, О.Щетинський. (укр.)
  7. В.Брайнін. Слухач серйозної музики і його виховання. // Музична педагогіка та виконавство. Збірник статей, випуск 2, упоряд. П. Ф. Серотюк, с. 3-11, Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2009 [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.]. ISBN 978-966-408-619-3. З російської переклали О.Постумент, О.Щетинський (укр.)
  8. В.Брайнін. Про розвиток музичного мислення дитини (для батьків і усіх зацікавлених). // Музична педагогіка та виконавство. Збірник статей, випуск 1, упоряд. П. Ф. Серотюк, с. 5-20, Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008 [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.]. ISBN 978-966-408-620-9. З російської переклали М.Козяр, О.Щетинський. (укр.)
  9. [[https://web.archive.org/web/20090628022953/http://www.brainin.org/Method/index_ru.html Архівовано 28 червня 2009 у Wayback Machine.] [Архівовано 28 червня 2009 у Wayback Machine.] Brainin Method (пол.)](італ.)(ісп.)(нім.)(рос.)(англ.)
  10. Стенограма семінару В. Б. Брайніна в Московському пед. держ. університеті на Російському загальноосвітньому інтернет-порталі [Архівовано 29 лютого 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. О.Щетинський. Обучать интонационному мышлению! О музыкально-педагогической системе Брайнина. «Музыкальная академия», № 1, Москва 1993: Вид. «Композитор» [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.](рос.).
  12. Chevé, E., Paris, N. Méthode élémentaire de musique vocale. — Paris, 1846
  13. Brainin Method: youtube (англ.)
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 1 червня 2009. 
  15. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 1 червня 2009. 
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 
  17. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 1 червня 2009. 
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 1 червня 2009. 
  19. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 
  20. В. Брайнин. Письмо учёному соседу о некоторых возможностях микрохроматической композиции в связи с предполагаемыми перспективами эволюции музыкального языка. «Музыкальная академия», № 3, Москва, 1997: Вид. «Композитор». Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022. 
  21. В. Б. Брайнин. Метод графических представлений как средство развития музыкального слуха. Микрохроматический слух. «Цветной» слух" (пер. з німецької) Internationales Symposium «Musikalische Früherziehung in Wien», листопад 1990. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 
  22. В.Брайнин-Пассек. О постмодернизме, кризисе восприятия и новой классике. «Новый мир искусства», Санкт-Петербург, листопад 2002. Архів оригіналу за 5 лютого 2009. Процитовано 1 червня 2009. 
  23. Valeri Brainin. Über die Postmoderne und die neue Klassik. «Neue Musikzeitung», Regensburg, November 2002 (Anfang). Архів оригіналу за 1 березня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 
  24. Valeri Brainin. Über die Postmoderne und die neue Klassik. «Neue Musikzeitung», Regensburg, November 2002 (Fortsetzung). Архів оригіналу за 1 березня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 
  25. Л.Долгачёва. Новая классика — быть или не быть? Интервью с Валерием Брайниным. «Культура», Москва, 1997 (початок). Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2009. 
  26. Л.Долгачёва. Новая классика — быть или не быть? Интервью с Валерием Брайниным. «Культура», Москва, 1997 (закінчення). Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2009. 
  27. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 1 червня 2009. 
  28. вебсайт міжнародного конкурсу Classica Nova [Архівовано 28 лютого 2009 у Wayback Machine.](нім.)(рос.)(англ.)
  29. Сертифікат Книги рекордів Гіннеса [Архівовано 3 жовтня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
  30. вебсайт РОСИСМЕ (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 22 лютого 2019. 
  31. вебсайт ІСМЕ [Архівовано 19 липня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  32. вебсайт Музичної ради ЮНЕСКО [Архівовано 5 листопада 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  33. вебсайт Ганноверського Толстовського фонду[недоступне посилання](нім.)[недоступне посилання з лютого 2019]
  34. вебсайт Московського педагогічного держ. університету. Архів оригіналу за 27 травня 2009. Процитовано 1 червня 2009. 
  35. [[https://web.archive.org/web/20090406024055/http://www.brainin.org/home_russkij.html Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.] [Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.] вебсайт Musikschule Brainin (пол.)](італ.)(ісп.)(нім.)(рос.)(англ.)
  36. В. В. Медушевський на сайті Московської консерваторії. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 1 червня 2009. 

Інші джерела