Відмінності між версіями «Броди»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Фестиваль «Коляди і пампуха»)
(Фестиваль «Коляди і пампуха»)
Рядок 444: Рядок 444:
   
 
=== Фестиваль «Коляди і пампуха» ===
 
=== Фестиваль «Коляди і пампуха» ===
[[9 січня]] 2018&nbsp;р., за сприяння відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА, у Бродівському районному Народного дому «Просвіта», що на [[Вулиця Коцюбинського (Броди)|вул. Коцюбинського]], 7 відбувся черговий регіональний фестиваль «Коляди і пампуха». У дійстві приймали участь кращі колективи [[Бродівський район|Бродівського]], [[Перемишлянський район|Перемишлянського]] та [[Радехівський район|Радехівського районів]] [[Львівська область|Львівщини]], а також [[народний артист України]] [[Шуневич Мар'ян Васильович|Мар'ян Шуневич]] та лауреат міжнародних конкурсів Анастасія Чубінська. Свято розпочалося святковою ходою вулицями міста від Народного дому до головної міської ялинки, що була встановлена [[Площа Ринок (Броди)|площі Ринок]], де й пройшла спільна коляда. Основна частина свята після відкриття фестивалю продовжилася у районному Народному домі, де прозвучали колядки у виконанні художніх колективів, окремих виконавців та частування запашними пампухами, а також відбувся конкурс пампуха «Цікавенькі пампухи для Степанів»<ref>{{Cite web|url=http://www.brodyhistory.org.ua/kalendar-podiy/regionalnyy-festyval-kolyady-i-pampuha/|title=Регіональний фестиваль «Коляди і пампуха» {{!}} Історична спадщина Бродів|website=www.brodyhistory.org.ua|language=uk|accessdate=2018-06-16}}</ref><ref>[https://dyvys.info/2018/01/04/de-i-yak-svyatkuvatymut-rizdvo-na-lvivshhyni-najtsikavishi-rizdvyani-festyny/ Де і як святкуватимуть Різдво на Львівщині: найцікавіші різдвяні фестини]</ref>
+
[[9 січня]] 2018&nbsp;р., за сприяння відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА, у Бродівському районному Народного дому «Просвіта», що на [[Вулиця Коцюбинського (Броди)|вул. Коцюбинського]], 7 відбувся черговий регіональний фестиваль «Коляди і пампуха». У дійстві приймали участь кращі колективи [[Бродівський район|Бродівського]], [[Перемишлянський район|Перемишлянського]] та [[Радехівський район|Радехівського районів]] [[Львівська область|Львівщини]], а також [[народний артист України]] [[Шуневич Мар'ян Васильович|Мар'ян Шуневич]] та лауреат міжнародних конкурсів Анастасія Чубінська. Свято розпочалося святковою ходою вулицями міста від Народного дому до головної міської ялинки, що була встановлена [[Площа Ринок (Броди)|площі Ринок]], де й пройшла спільна коляда. Основна частина свята після відкриття фестивалю продовжилася у районному Народному домі, де прозвучали колядки у виконанні художніх колективів, окремих виконавців та частування запашними пампухами, а також відбувся конкурс пампуха «Цікавенькі пампухи для Степанів»<ref>{{Cite web|url=http://www.brodyhistory.org.ua/kalendar-podiy/regionalnyy-festyval-kolyady-i-pampuha/|title=Регіональний фестиваль «Коляди і пампуха» {{!}} Історична спадщина Бродів|website=www.brodyhistory.org.ua|language=uk|accessdate=2018-06-16}}</ref><ref>[https://dyvys.info/2018/01/04/de-i-yak-svyatkuvatymut-rizdvo-na-lvivshhyni-najtsikavishi-rizdvyani-festyny/ Де і як святкуватимуть Різдво на Львівщині: найцікавіші різдвяні фестини]</ref>.
   
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==

Версія за 09:17, 17 червня 2018

Броди
Броди герб.png Flag of Brody.png
Герб Бродів Прапор Бродів
Brody city and raion administration.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Бродівський
Код КОАТУУ 4620310100
Засноване 1084
Магдебурзьке право 1584
Статус міста з 1584 року
Населення 23 772 (01.01.2017)[1]
Площа 8.67 км²
Густота населення 2739,6 осіб/км²
Поштові індекси 80600
Телефонний код +380-3266
Координати 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д. / 50.07806° пн. ш. 25.15417° сх. д. / 50.07806; 25.15417Координати: 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д. / 50.07806° пн. ш. 25.15417° сх. д. / 50.07806; 25.15417
Водойма р. Бовдурка (Суховілка)
Міста-побратими Вольфратсгаузен
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Броди
До обл./респ. центру
 - фізична 100 км
 - залізницею 93 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - фізична 469 км
 - залізницею 482 км
 - автошляхами 535 км
Міська влада
Адреса 80600, Львівська обл., м. Броди, пл. Ринок, 20; тел.: 4-40-35
Веб-сторінка Бродівська Міська рада
Міський голова Белей Анатолій Андрійович

Commons-logo.svg Броди у Вікісховищі

Карта
Броди. Карта розташування: Україна
Броди
Броди
Броди. Карта розташування: Львівська область
Броди
Броди

Бро́ди — місто в Україні, має статус районного значення і є районним центром Львівської області. Розташоване на північному сході Львівської області. Свого часу один з найбільших торгових осередків Австро-Угорщини, «вільне місто». Жартівливі назви — «Галицький Єрусалим», «Трієст на континенті».[2]

Зміст

Географічне розташування

Місто розташоване в межах Бродівської рівнини, через його південну частину протікає невелика річка Бовдурка (права притока Стиру). Броди лежать на межі Галичини та Волині. До 1918 року в його околицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

Транспортне сполучення

Через Броди пролягають автошляхи М06 (E40) Київ — Чоп та Т 1410 Червоноград — Броди до Тернополя (Р39).

Броди. Залізничний вокзал

Через залізничну станцію Броди Львівської залізниці проходять маршрути: «Київ-Львів-МукачевоУжгород», «Москва-Київ-Львів-Чернівці-Софія», «Київ-Львів-Івано-Франківськ».

Тут перетинаються важливі енергопотоки: м. Броди — місце стику нафтопроводів «Дружба» і «Одеса-Броди» (останній планують продовжити до нафтопереробного комбінату у польському місті Плоцьк.

Відстані до найближчих обласних центрів:

Географія

У місті є парк «Райківка».

Зростають ботанічні пам'ятки природа місцевого значення: «дуб свідок», конвалія звичайна, також поблизу міста розташовані ботанічні заказники Кемпа та Макітра.

У Бродах нараховується 143 вулиці, у тому числі 2 площі, 1 майдан та 1 сквер[3][4].

Докладніше: Вулиці Бродів

Місцевості:

Історія

Sozans'kyy Brody.JPG

В околицях міста зустрічаються археологічні знахідки, датовані кам'яною добою (ХІІ ст. до н. е.). В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем Володимиром Мономахом та волинським — Ярополком Ізяславичем (1084, 1085).

Вважається, що у 1241 р. Броди були знищені татарськими ордами хана Батия, але безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували цей факт немає.

Королівство Польське

У 1441 р. польський король Володислав ІІІ Варненчик привілеєм надав шляхтичу Іоану Сененському за вірну службу та оборону руських земель від татар у володіння землі так званого «Олеського ключа», у тому числі й село Броди.

По смерті Іоана Сененського у 1477 р. населений пункт відійшов до його сина Петра. В нього було дві дочки, які по смерті батька продали частину своїх володінь разом з Бродами жінці воєводи Подільського Мартина Каменецького, що було узаконено добровільною угодою, укладеною у Львові 1511 р.. По смерті Мартина Каменецького 1540 р. та його дружини 1578 р. у права власності на ці володіння вступили троє їхніх синів, а після розподілу земель між братами, Броди дісталися Іоану та Альберту (Войтеку). Брати вели надто розпутне життя і 1580 р. через значні борги вимушені були продати частину володінь (у тому числі й Броди) воєводі белзькому Станіславові Жолкевському.

Новий власник цих володінь, для убезпечення від набігів татарів, вирішує між селами Броди та Лагодовим на острові (нині — Островчик знаходиться у межах міста), що розташовувався посеред ставу Копень (на думку Дмитра Чобота, цей став міг входити до складу системи ставів, які давніше сприймали як Амадоцьке озеро[5]) за його сприяння було споруджено замок. Поряд новий дідич вирішив закласти місто, яке пізніше, як і замок постановив назвати Любичем — за назвою родинного гербу Жолкевських;[6] будувати костел святого Станіслава.[7] Нова назва населеного пункту швидко поширилося на все поселення, знане колись, як Броди, а поселення, що існувало до спорудження замку — стали Старими Бродами.

22 серпня 1584 р. Любич отримав німецьке або магдебурзьке право й статус міста за привілеєм польського короля Стефана Баторія, виданого в Любліні. Цей привілей також надавав місту право тричі на рік проводити міські ярмарки, а також ним передбачалося проведення торгів двічі на тиждень — у п'ятницю та неділю. Місто звільнялося від споати «мостового» та «гребельного» зборів, але залишився митний збір на користь короля та держави[8].

1586 р. мешканці міста отримали від дідича Станіслава Жолкевського право будуватися біля замку, користуватися «…після потреби з панських наділів: сіножатей, ріль, дібров тощо». Через вигідне положення міста, а саме через Броди проходили основні торгові шляхи від Московії до Західнї Європои та для сприяння економічного розвитку Бродів як ключового торгового осередку краю, Жолкевський запрошує до міста шотландців, вірмен та євреїв.

Із згаданих вище громад, лише єврейська спільнота змогла успішно розвиватися та збільшуватися, настільки, щоби на довгі літа істотно впливати на економічний, культурний та освітній розвиток міста, і завдяки цьому за містом закріпилася назва «Галицького Єрусалиму».

Містом керувала міська рада, один із райців призначався С. Жолкевським, інші — обиралися населенням міста. По смерті Станіслава Жолкевського у 1588 р. Любич разом з навколишніми селами перейшло у спадок його сину Миколаю. Миколай Жолкевський засновує католицьку парафію у межах власних володінь та поширює її вплив на населення міста. По смерті Миколая у 1597 р., маєтками Жолкевських управляє його вдова Анна, що залишилася з чотирма дітьми. На їхнє прохання польський король Сигізмунд III Ваза на Варшавському Соймі 20 березня 1597 р. підтвердив привілей даний Любечу Стефаном Баторієм.

Нова назва міста не закріпилась, оскільки за нетривалий період часу її витіснила популярна назва сусіднього села — Броди.[6]. Про це говориться в записках Анни Жолкєвської «до костела Бродського», датованих 20 грудня 1598 р..

У 1614 р., один з синів Анни — дідич Лукаш Жолкевський видав привілей, яким розширив права міщан. 1629 р. місто змінило власника і ним став воєвода сандомирський Станіслав Конєцпольський, який отримав місто частково задарма, частково — придбав за 500000 злотих разом з іншими поселеннями від Л. Жолкевського, який не мав нащадків. Новий власник міста 8 квітня 1629 р. видав привілей, яким підтвердив попередні права і свободи міщан, але й трохи їх розширивши. Зокрема, зменшив кількість поборів на користь власника міста, населення звільнялося від десятини. Для поповнення міської скарбниці встановлювалися ярмарки на свята святого Юра та на святу П'ятницю[9].

Через брак місцевих пасовищ С. Конєцпольський дозволив міщанам користуватися його власними пасовищами. Його стараннями започатковано виготовлення шовкових тканин та споруджено підприємство з виготовлення селітри, а також завдяки великим плантаціям винограду міщани мали вино, як для власного споживання, так і на продаж.

Власник Бродів вирішив власним коштом укріпити місто. Так, за сприяння дідича король Владислав IV Ваза 11 березня 1633 р. подає на королівський сойм у Кракові привілей для Бродів, яким надав місту німецьке (магдебурзьке) право у тому обсязі, у якому його мали тогочасні великі польські міста. Міська дума мала право власною печаткою завіряти судові рішення. Місцеві цехи у своїх правах і свободах прирівнювалися до аналогічних львівських, люблінських та краківських, а бродівські ярмарки — з люблінськими та торунськими. Торговельний шлях з Волині, Полісся, Київщини до Польщі мав прямувати через Броди, де торговці зі своїми товарами мали перебувати три доби, тобто місто отримало так зване «право складу», котрим дозволялося також проводити дрібногуртову торгівлю цими товарами. Місцеві торговці пожиттєво звільнялися від сплати мостового і гребельного мит (на погранічне мито цей дозвіл не розповсюджувався) та на 15 років від збору у міську скарбницю Бродів.

Стараннями Великого гетьмана коронного С. Конєцпольського 31 травня 1637 р. у місті був відкритий навчальний заклад «Академія Бродська», у якій викладали професори краківського університету. Для пожвавлення торгівлі запросив до міста купців-шотландців, вірменів, греків. Сприяв укріпленню міста валом, муром, частоколом; перетворенню міських укріплень на потужну цитадель, збудовану за зразками нового на той час голландського фортифікаційного мистецтва. У її проектуванні ймовірно брали участь Ґійом де Боплан та Андреа дель Аква (автори відомого замку в сусідніх Підгірцях). Майбутній Гетьман Богдан Хмельницький від 1633 р. перебував на службі у великого коронного гетьмана С. Конєцпольського, отримав помешкання в Бродах. Під час оглядин новозбудованого бродівського замку у 1633 р., на які була запрошена місцева шляхта, Хмельницький необачно висловився щодо фортеці, що «…гарний замок, але збудований людськими руками, ними ж може бути і здобутий», розгнівивши цим С. Конєцпольського.[10].

Броди були збудовані як ідеальне місто-фортеця, де всі вулиці паралельно-перпендикулярні. Для розбудови міста власники запрошували сюди купців різних національностей: в XVII ст. у Бродах, крім українців та поляків, мешкали євреї, вірмени, греки та шотландці, про що свідчать записи в актових книгах.

Брідська твердиня постала в західній околиці міста, з протилежного боку її захищали болота й ставки та була яскравим прикладом оборонної споруди раннього бароко. У плані це був п'ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складались з 5 бастіонів та куртин з казематами всередині валів, виконаними з цегли та каміння (загалом було 75 казематів). Бастіони простотою своєї будови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

В'їжджали до замку через підйомний міст з боку міста. Казарми з боку дитинця мали старанно виконані з каменю фасади. Ритм подвійних пілястр і аркад між ними, вписані в них вікна й оздоблені рустикою портали нагадували італійські зразки. Приміщення в казармах, під хрестовими склепіннями (збереглись до нашого часу) мали анфіладне сполучення (в шестигранних бастіонах склепіння були пальмові). Комендант фортеці жив у дерев'яному будинку на території замку.

Відчуваючи наближення своєї смерті, Станіслав Конєцпольський у присутності католицького священика 11 березня 1646 року склав заповіт, за яким зобов'язав свого сина Олександра спорудити у місті католицький костел, у якій мали бути поховані тіла родини коронного гетьмана. На відправу Служби Божої за душі померлих, його вдова Олександра заповіла 1000 червінців золотих. Того ж дня С. Конєцпольського не стало, а похорон відбувся 30 квітня з великою пишністю.

У 1648 р. фортецю протягом 8 тижнів не могли здобути селянсько-козацькі війська Богдана Хмельницького під командуванням Данила Нечая, Ступи, які на чолі своїх загонів після битви під Пилявцями обложили місто-фортецю. Повстанцям віддали полонених татар.[11] Міщани Бродів в основному не підтримали вояків Хмельницького.

У 1651 р., довідавшись про приїзд дідича до міста, вирішили влаштувати урочисту зустріч. Але, оскільки міська скарбниця була порожньою та ще й мала борги, міські радці звернулись до «панів елєктів», щоб порадитись, звідки взяти кошти. Ті визнали, що найважливішим є видаток щодо приїзду пана, та постановили стягнути з міщан «шос» (пол. szos) — надзвичайний податок. Для схожої зустрічі пана у 1663 р. (сподівалися на повернення Станіслава Яна Конецпольського з-за кордону) заставили кам'яниці купців-шотландців: дім, який раніше був власністю Александра Рейди за 60 злотих, також мешкання Сімсона, який багато років не бував у місті.[12]

Вибори війта, його заступника, лавників (присяжних), райців (консулів) у першій половині XVII ст. відбувались в місті, зокрема, у XVII ст. о 9.00 на другий день після католицького свята Трьох Королів та служби в костелі за участі всієї громади. Як правило, в приміщенні ратуші, у випадку зайнятої ратуші — деінде, наприклад, в приміщенні плебанії. Завжди проходили за присутності дідичного урядника — старости чи бургграфа.[13] Наприкінці 17 ст. вибори лавників належали тільки райцям, війту.[14]

Як в інших тодішніх галицьких містах, реальну владу в місті мали підстароста, міщани, які мали «зв'язки» з двірськими підданими дідича. Зокрема, 1642 р. колишній бургграф Бродівського замку Пйотр Коцєльський[15] мав конфлікт з війтом Марціном Плєнардовичем. Останній вніс «протестацію» (позов) дідичу, який доручив розібратись у конфлікті підстарості Млоховському. Коцєльський вважав такий порядок нелегальним, посилаючись на привілеї міщан, плебісцити, магдебурзьке право тощо. Підстароста відповів, взявшись за бік, щоб витягнути шаблю:

У мене право в голові… Мовчи, с…й сину, хлопе…[16]

Пізніше війська турків і татар обходили її стороною. Онук гетьмана С. Конєцпольського — краківський каштелян Станіслав Ян Конєцпольський — відписав, може, 1682 р. Броди сину короля Яна ІІІ Якубу Людвіку Собєському, який у 1704 р. продав цю маєтність Юзефу Потоцькому.[17][18]

У 1734 р. місто було зайняте гайдамацькою армією Верлана під час одного із перших гайдамацьких повстань.[19]

Фортеця, спустошена російськими військами 1734 р., занепадала; в середині XVIII ст. була перебудована коштом Станіслава Потоцького на пізньобарокову резиденцію. Тоді біля північної куртини з'явився палац (зберігся досі), з боку міста — гарна брама з годинником. 1755 р. в палаці відбулося весілля дочки Станіслава Потоцького. В той час місто адміністративно належало до Волинського воєводства.[20]

Під час «октави» свята Божого Тіла 1763 р. згоріла більша частина міста.[21]

Австрійська монархія

1772 р. Броди перейшли під владу Габсбургів1804 року — Австрійська імперія, з 1867 р. Австро-Угорщина).

1812 р. любельський староста Вінцентій Потоцький, син Станіслава Потоцького від другого шлюбу з Геленою Замойською[22]) за наказом австрійського уряду керував розбиранням фортифікацій з боку міста — разом з надбрамною вежею, двома бастіонами та равеліном. Приблизно 1833 р. Броди придбав Ян Казімєж Молодецький; у власності його внучки Ядвіги — дружини Адама Жищевського — палац залишався до 1939 р.. Останні власники палацу відбудували його після ушкоджень, завданих російською армією у 1915 р. та 1920 р..

У XIX ст. Броди відвідували письменники Оноре де Бальзак, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Микола Лєсков[23] та інші.

1876 р. в місті заснована бродівська філія товариства до розвитку науки, звичаїв, ощадності під назвою Михайла Качковського москвофільського спрямування, яке було юридично затверджене державним намісництвом у Львові 22 липня 1877 р.. Метою діяльності організації було визначене як «поширення знань, науки та громадської свідомості руського населення Австрії».

1 березня 1891 р. в Бродах за сприянням представників місцевої української інтелігенції на чолі з греко-католицьким катехитом бродівської гімназії о. Григорієм Яремою відкрилася філія товариства «Просвіта» Того ж дня був прийнятий «Статут товариства філія „Просвіти“ в Бродах», під яким підписалися: греко-католицький катехит брідської гімназії о. Г. Ярема, гімназійний вчитель П. Скобельський, професор гімназії А. Чичкевич, судовий ад'юнкт В. Лукавецький, парох с. Білявці о. Ю. Мандичевський та інші. І лише 9 серпня 1891 р. філія офіційно була затверджена державним намісництвом у Львові.

2 січня 1897 р. Бернардом Шаррером на вул. Золотій відкрите перше у місті газетне бюро, де можна було здійснити передплату на дозволені, на той час, у Австро-Угорщині крайові та іноземні часописи[24].

В березні 1897 р. в одному з будинків по вул. Коженьовського (нині — вул. Стуса) розташувалася бродівський осередок товариства «Руська Бесіда», до складу якого увійшли 33 представники руської (української) інтелігенції міста та Бродського повіту.

21 травня 1900 р. за ініціативи керівництва брідського осередку «Просвіти» та низки українських товариств вперше на Бродівщині було проведене Шевченківське свято.

31 жовтня 1902 р. ініціативною групою української інтелігенції Брідщини на чолі з очільником бродівської «Просвіти», професором місцевої гімназії Василем Щуратом було засноване товариство «Русько-українська повітова бурса». Товариство опікувалося українською шкільною молоддю, а також його коштом було споруджено приміщення бродівської повітової бурси, де нині міститься Бродівська СЗОШ № 2[24].

Площа Ринок у Бродах (1914 р.)
Міжнародний кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями на околиці Бродів (1905 р.)

Перша світова війна

Напередодні Першої світової війни у місті базувалися штаб та 1-й дивізіон 9-го полку драгунів австро-угорської армії[25], що вирізнявся найбільшим відсотком українців серед решти драгунських полків[26].

З початком Першої світової війни, Броди як прикордонний пункт потрапили до епіцентру воєнних дій. Протягом ведення воєнних дій лінія фронту тричі переходила місто, внаслідок чого Броди зазнали великих збитків: було зруйновано багато будівель, пошкоджено залізничну колію, знищено декілька промислових підприємств. Зокрема, запеклі бої відбувались під час так званого «Брусиловського прориву», коли на місто наступали частини 11-ї російської армії.

Західноукраїнська Народна Республіка

1 листопада 1918 р., як наслідок боротьби українського народу за незалежність, після поразки Австро-Угорщини у Першій світовій війні та розвалу багатонаціональної Габсбурзької монархії у Бродах було встановлено українську владу. При цьому загін під командуванням хорунжого УСС С. Орищина зумів нейтралізувати полк угорської артилерії на залізничній станції «Броди»[27]. Перебравши в свої руки основні державні установи, українці розпочали формування системи виконавчої влади на національній основі. Не створюючи принципово нових управлінських структур, вони відновили функціонування існуючих при австрійському режимі місцевих виконавчих органів. Керівниками повітової адміністрації стали новопризначені українські комісари. Посада повітового комісара замінювала начальника місцевої адміністрації — повітового старосту, який при колишній австрійській владі підпорядковувався галицькому наміснику.

Для управління Бродами та повітом був створений військовий комісаріат ЗУНР, першим повітовим комісаром якого було призначено поштового урядника Северина Левицького, згодом його змінив судовий радник Іван Герасимович[28], на чолі військової команди міста став надпоручник Ярослав Олексишин, а міським комісаром Бродів за часів ЗУНР обрано Ріттеля. У місті діяв переповнений сирітський притулок, який 28 березня 1919 р. відвідав Головний отаман УНР Симон Петлюра та виділив для придбання корови та інших закупівель 10000 гривень.[29].

23 травня 1919 р., в результаті наступу польської армії, до Бродів увійшли передові частини армії генерала Юзефа Галлера. І хоча в результаті Чортківської офензиви Українська Галицька армія 23 червня того ж року знову звільнила Броди, але вже у перших числах липня місто знову було захоплено поляками.

Станом, на 1919 р., в місті функціонували готелі «Брістоль» та «Европа», де можна було зняти номер за 3-6 австрійських корон, працювали цукерня та ресторан Маєроновського, а також магазини Маха, Народної торгівлі, Іваницького та Вайссмана, де можна було придбати сніданки. Від залізничного вокзалу до міста можна було дістатися кінним екіпажем за 80 галерів вдень та 1 корону — вночі. Населення Бродів було 18000 осіб, серед яких найбільшу чисельність мала єврейська громада міста — 12700 осіб, а також поляків — 3300 осіб та русинів (українців) — 2000 осіб[30].

Радянсько-польська війна

26 липня 1920 р. після трьох днів жорстоких боїв з поляками частини Червоної армії, зокрема 45-ої стрілецької дивізії під командуванням Й. Є. Якіра, зайняли місто. Наступного дня після взяття у місті був створений ревком Бродського повіту, першим головою котрого обрано місцевого агронома, члена крайового комітету КПСГ І. Матвійківа, секретарем — мешканця с. Кодлубиська — Іллящука.

Ревком та штаб Першої кінної армії перше містився в будинку на вул. Золотій, 11, наступним місцем перебування цих установ був будинок на колишній пл. Радянської Армії, 10, на фасаді якого за радянських часів була встановлена меморіальна таблиця, що сповіщала про це[31]. На початку 1990-х  рр. таблицю демонтовано.

29-30 серпня 1920 р., в колишньому будинку польського гімнастичного товариства «Сокіл» (нині — Бродівський районний Народний дім), відбувся перший з'їзд ревкомів Бродського повіту, у якому узяло участь близько 120 делегатів. На з'їзді підіймалися питання розподілу колишніх панських земель між селянами, збору врожаю, допомоги армії, розвитку культури, освіти та багато інших. Також на з'їзді було одностайно схвалено декларацію Галицького ревкому «До трудящих всього світу», де відзначалося, що вся влада у Східній Галичині здійснюється Галицьким ревкомом[32]. Це було останнім, що «зробила» Радянська влада в Бродах під час свого півторамісячного перебування в місті. За радянських часів на фасаді будинку була встановлена меморіальна таблиця, що сповіщала про цю подію[31], але на початку 1990-х  рр. її було демонтовано.

У складі ІІ Речі Посполитої (1920—1939)

18 вересня 1920 р. місто знову захопили поляки. Тут встановлюється польська влада з усіма ознаками окупаційного режиму[джерело?].

На той час Броди — повітове місто з населенням у 11708 осіб, що знаходиться при залізничній лінії Львів — Рівне та віддалене від залізничного вокзалу на відстань 1 км. Від вокзалу до міста можна дістатися кінним екіпажем з відкидним верхом (дрожками) за 1-2 злотих. Для подорожуючих у місті функціонували готелі «Брістоль», «Ґранд», «Одеса», Шапіри та «Европа», де можна було зняти номер за 4 злотих, а також працювали ресторани Маєрановського, Клеппера, «Брістоль» та «Ґранд». Сніданок можна було придбати у крамницях: Маха, «Народної торгівлі», Іваницького та Вайссмана[33][34].

1 липня 1932 р. стараннями гуртка «Рідна школа» у приміщенні бродівської повітової бурси був відкритий перший дитячий садок, до якого записалося 47 дітей. 21 листопада того ж року було офіційно зареєстроване брідське товариство українських студентів «Смолоскип», до складу якого увійшли діячі національно-визвольних змагань Брідщини — Степан Борщ, Микола Матвійчук, Олена Столяр, Богдана Левицька, Михайло Левенець та інші[24].

14 жовтня 1933 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ місто збільшене за рахунок сіл Фільварки Великі, Фільварки Малі, Смільне і Старі Броди Бродського повіту та включення їх до міської гміни Броди[35][36].

У 1934 р. в Бродах при гуртку «Рідна школа» відкрилися курси для провідниць дитячих садочків. На навчання зголосилося 30 конкурсанток, а викладала курс фахова вчителька зі Львова — Марія Нестеренко. По закінченню курсів випускниці роз'їхалися по навколишніх селах, де за сприяння брідської «Просвіти» очолили дитячі установи[37].

25-27 листопада 1937 р. в будівлі Брідського магістрату проходив з'їзд повітових лікарів Тернопільського воєводства, під час якого обговорювалися питання стану медичної опіки та гігієни у воєводстві, фінансові справи, співпраця між медичними закладами і установами та інше[24].

Встановлення радянського режиму

17 вересня 1939 р. в місті заново створений Бродський повітовий ревком, до складу якого увійшли М. Олексюк, С.  Бойчук, Г. Газдун та інші. 19 вересня 1939 р. на східній околиці міста відбувся мітинг, напередодні якого там була встановлена арка прикрашена червоними прапорами та лозунгами, якими місцеві комуністи вітали прихід «визволителів»[38].

Нацистська окупація

Після нападу Німеччини на Радянський Союз з 26 по 29 червня 1941 р. біля Бродів відбулась велика битва між німецькою 1-ю танковою групою та 5-м радянських механізованим корпусом, в ході якої обидві сторони понесли важкі втрати.

Протягом наступних 3-х років під гітлерівсько-німецькою окупацією близько 9000 (передусім єврейських) жителів Бродів було пограбовано, частково використано для примусової праці. Сформована з місцевих добровольців «поліція безпеки» 12 липня 1941 р. розстріляла 250 євреїв. 13 січня 1942 р. в Бродах було створено гетто, куди були зігнані всі місцеві євреї, що залишилися в живих (6458 осіб). У бродівському гетто від 1942 р. діяла підпільна організація, яку очолював колишній військовослужбовець польської армії Самуель Вайлер. Група встановила зв'язок з підпільниками львівського гетто, а також членами Народної гвардії ім. Івана Франка. Метою підпільників було створення спільного партизанського загону з підпільниками гетто Львова. З цією метою група розпочала спорудження бункерів в навколишніх лісах. Внаслідок провокації окупантів ця спроба не вдалася. Восени 1942 року в табір смерті Белжець було вивезено близько 5000 євреїв з гетто, а 500 євреїв були вбиті на місці. Взимку 1942-43 в гетто від тифу і голоду померла більшість з решти в'язнів гетто, і наприкінці січня 1943 року гетто було ліквідовано, а останні євреї були вбиті. В лютому 1943 місто Броди оголошено очищеним від євреїв.[39]

Під час Другої світової війни Броди були сильно зруйновані, особливо, коли німецькі армії під командуванням фельдмаршала фон Клейста (Група армій «Південь»), разом з Першою українською дивізією зброї СС «Галичина» потрапили у Бродівський котел (липень — серпень 1944 р.). Більша частина бійців дивізії «Галичина» загинула. Майже 2000 будинків були повністю зруйновані, особливо в центрі міста навколо площі.

Радянський період (1944—1991)

В Незалежній Україні

У квітні 2018 р., на території мікрорайону Великі Фільварки, розпочато будівництво сучасного спеціалізовано-обладнаного футбольного поля[40].

Історичні пам'ятки

Сакральні споруди

Втрачені
  • Церква Воздвиження Чесного Хреста.
  • Мала синагога була збудована 1766 р. і вважалася найстарішою у місті. Наріжний камінь заклав рабин Еліезер Роках. Після великої пожежі на початку XIX століття, а саме приблизно 1804 р., божницю було реставровано, в результаті чого вона отримала назву «Нової» синагоги. Відразу ж по завершенню другої Світової війни будівля синагоги була розібрана. Із синагогою пов’язані згадки про родоначальника хасидизму Ізраеля бен Еліезера (Бааль Шем Това, 1700-1760). У божниці був пюпітр, за яким хасидський праведник промовляв молитви[41]. Ділянка, на якій стояла мала синагога знаходиться між будинками № 10 та № 14 на вул. Гончарській, споруджених наприкінці 1960-х років[42].
Збережені
Новозбудовані

Пам'ятки архітектури

  • Ансамбль Бродівського середмістя — вулиця Золота (частина кам'яниць — XVII-XVIII ст., решта — XIX-поч. XX ст.), Майдан Свободи (кінець XVIII-XX ст.); вулиці Вірменська, Руська, Щурата та інші. Колись надзвичайно цікавою була площа Ринок із старовинними будинками та дуже своєрідним середринковим кварталом. Останній був здебільшого знищений під час ІІ Світової війни, а більшість вцілілих ринкових кам'яниць перебудовані за радянських часів і втратили будь-який вигляд.
  • Урочище «Заставки» — місце давньоруського літописного міста, що існувало тут у 1084-1241 рр. та було зруйноване татарами. Саме в урочищі «Заставки» починалася історія поселення Броди. 2016 р. під час проведення археологічних розкопок на території урочища виявлено залишки житлово-господарського комплексу вельбарської культури[47].
  • Земляний оборонний вал XVII ст..
  • Залишки двох п'ятикутних бастіонів.
  • Бродівський замок.
    Тривалий замок займала військова частина, що вкрай негативно позначилося на стані пам'ятки. Нині все стоїть запущене — як старовинні каземати, так і сучасні цементні гаражі на території, вщерть зарослій деревами. Невелика частина казематів належить Бродівському краєзнавчому музеєві та реставрується.
  • Палац Потоцьких, розташований у центрі замкового подвір'я та є досить скромною в архітектурному плані двоповерховою спорудою з бічними ризалітами. Споруджений з цегли, оздоблення виконані з пісковику. Нині в приміщені палацу містяться 5—7 класи ЗОШ № 3, а також районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.
  • Будівля Бродівської гімназії ім. І. Труша.
  • Колишній будинок польського гімнастичного товариства «Сокіл» (нині — Бродівський районний Народний дім)[48].
  • Торгово-промислова палата XIX ст.
  • Будівля колишнього Празького банку (1911).
  • Колишні готелі «Брістоль», «Європа» та «Гранд».
  • Будівля цісарсько-королівського повітового староства (кінець XVIII — початок XX ст.), де нині міститься Бродівський історико-краєзнавчий музей.
  • Бродівська ратуша з годинником.
  • Палаци графів Тишкевичів та В. Шмідта.
  • Будинок австрійського повітового суду (нині Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича).

Бродівські некрополі

  • Бродівський міський цвинтар.
  • «Новий» єврейський цвинтар (XIX — першої половини XX ст.).
  • Польський цвинтар. Під час акції «Могилу діда врятуй від забуття», яка тривала 2-12 липня 2016 року група польської молоді, чисельністю 25 осіб, з польських міст Югова (Нижньосілезьке воєводство) та Всхови (Любуське воєводство) впорядкувала старі польські поховання на цьому цвинтарі[49].
  • Військове поховання польських легіоністів 1914-1920 рр.[50]

Меморіали, пам'ятники, пам'ятні знаки

  • Пам’ятний знак на честь 900-річчя Бродів (автори — львівські скульптори Еммануїл Мисько та Богдан Романець), відкритий 14 вересня 1984 р. під час урочистого відзначення 900-літнього ювілею міста у сквері при вул. 17 Вересня, що на Старих Бродах[51]. Від 1987 р. є пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення під охоронним № 1443[52].
  • пам'ятник Видатним учням і викладачам Бродівської гімназії (автор — скульптор Богдан Романець), встановлений у жовтні 1986 р. на подвір’ї Бродівської гімназії ім. І. Труша[53]. Від 1987 р. є пам’яткою історії місцевого значення під охоронним № 1436[54].
  • пам'ятник Жертвам більшовицьких репресій (автори — скульптор Богдан Романець, архітектор Іван Тимчишин), відкритий у листопаді 1993 р. на честь 85-ої річниці Листопадового Чину у парку на Майдані Свободи[55]. Від 1995 р. є пам’яткою історії місцевого значення під охоронним № 1441[56].
  • пам'ятник Жертвам Голокосту (автор — скульптор Едуард Бучинський), відкритий у 1994 р. біля єврейського цвинтаря у Бродах[57].
  • пам'ятник Івану Франку (автор — скульптор Яків Чайка), відкритий 1956 р. на вул. Франка[58]. Є пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення під охоронним № 278[59].
  • пам'ятник Маркіяну Шашкевичу (автор — скульптор Віталій Рожик, м. Коростишів)[60], встановлений на подвір’ї Бродівського педагогічного коледжу у травні 2005 р. коштом студентів та викладачів навчального закладу[61].
  • пам'ятник Тарасу Шевченку (автори — скульптор Богдан Романець, архітектор Олесь Ярема), відкритий 25 липня 1993 р. на центральній площі міста — пл. Ринок[62]. Є пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення під охоронним № 1445[63].
  • пам'ятник о. Михайлові Осадці (автор — художник Ігор Стасюк), встановлений навпроти будинку на вул. Франка, в якому у 1929-1941 рр. мешкав український релігійний та культурний діяч, композитор, професор Бродівської гімназії о. Михайло Осадца[64]
  • пам'ятник Петру Федуну-Полтаві (автори — скульптор Богдан Романець, архітектор Ярослав Руцький), встановлений у жовтні 2002 р. у невеличкому сквері перед буділею Бродівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, на розі вулиць Золотої та Петра Полтави[65].
  • пам'ятник радянським воїнам, які загинули у 1944 році за свободу і незалежність нашої Батьківщини (автор — скульптор Яків Чайка), відкритий 19 липня 1969 р. у сквері на вул. Франка[66].
  • пам’ятний знак Героям Небесної Сотні (автори — львівські скульптори Володимир Михайлович Оврах та його сини Андрій та Роман), встановлений у листопаді 2015 р. у сквері перед Бродівським педагогічним коледжем ім. М. Шашкевича на місці демонтованого раніше пам'ятника російському полководцю Михайлу Кутузову. Урочисте відкриття відбулося після благоустрою скверу Героїв Майдану 29 травня 2016 р.[67].
  • меморіальний комплекс на честь 1185-ти радянських воїнів, полеглих у боях за Броди у 1941—1945 роках, відкрито у 1955 р. на сучасній вул. Богуна при виїзді з міста[68]. Від 1972 р. має статус пам’ятки історії місцевого значення під охоронним № 254[69]. До складу меморіального комплексу входять також пам'ятник, встановлений 1972 р. на братській могилі радянських партизанів, полеглих у 1944 р. та пам'ятник Воїнам—інтернаціоналістам, які загинули у війні в Афганістані (автор — архітектор Ярослав Руцький), відкритий 6 травня 2001 р..
  • пам'ятний знак 15 років дружбі між містами Броди та Вольфратсґаузен, встановлений 30 липня 2005 р. на території дитячого майданчику на вул. Гончарській, 8 (за синагогою)[70].

Меморіальні, пам'ятні таблиці

  • на фасаді будівлі Бродівської гімназії ім. І. Труша встановлено меморіальні таблиці відомим її випускникам — австрійському письменнику Йозефу Роту (1994), генералу УГА Миронові Тарнавському (січень 2000) та видатному українському художнику Івану Трушу (2009).
  • Олександру Вислоцькому — сотнику армії УНР, видатному громадському і політичному діячу Брідщини. Пам'ятна таблиця виготовлена коштом депутата Бродівської районної ради Василя Целюха та встановлена на фасаді будинку на вул. Франка, 12, у якому у 1930-х рр. він мешкав. Відкриття таблиці відбулося 1 липня 2007 р.[71].
  • Андріяну Зафійовському — громадському діячеві, священнику підпільної УГКЦ (на будівлі районної бібліотеки)[24].

Урочисті дні у Бродах

Відомі люди

Люди, пов'язані з історією міста

Почесні громадяни міста

  • Степан Бандера — видатний український політичний і громандський діяч, Голова революційного Проводу ОУН
  • Фелікс Вест — польський книговидавець, власник книгарні й друкарні, громадський та культурний діяч. Почесний громадянин міста Броди (1938). На його честь названа одна з вулиць міста.
  • Ріхард Дімбат (1938—2014) — голова спілки допомоги країнам Східної Європи, мешканець міста Вольфрантсгаузен (округ Штарнберг, земля Баварія, Німеччина)[75];
  • Едуард Малявський — «Заслужений будівельник України», колишній начальник Бродівського ремонтно-будівельного управління.
  • Приймак Ганна Іванівна — голова правління та директор двох швейних підприємств м. Броди ВАТ «Галант» і СП «Укон», член колегії Бродівської райдержадміністрації, колишній депутат Бродівської районної та міської рад, відома на Брідщині меценатка[76];
  • Богдан Романець — український скульптор, заслужений художник УРСР, автор п'яти пам'ятників у Бродах.

Парламентські посли від Бродів

Міський транспорт

У Бродах працює декілька підприємств, що надають послуги пасажирського та вантажного радіотаксі.

У березні 2008 р. введено в експлуатацію три маршрути маршрутного таксі.

Культурні заходи

Фестиваль народних ремесел «Народні умільці»

24 липня 2016 р. у Бродівському замку відбувся на І-й обласний фестиваль народних ремесел «Народні умільці», на якому було представлено роботи майстрів народних промислів Львівщини, виступи учасників художньої самодіяльності Брідщини та гостей свята. Всі учасники були нагородженні пам'ятними сувенірами[83].

30 липня 2017 р., за сприяння відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА, у Бродівському замку відбувся ІІ-й обласний фестиваль народних ремесел «Народні умільці». Розпочався етнозахід у другій половині дня по завершенню Служби Божої у храмах міста. В програмі фестивалю були презентації народних ремесел, майстер-класи, екскурсії історичними місцями Бродів, кінні прогулянки, дитячі атракціони, а також виступи художніх колективів Львівщини різних мистецьких жанрів. На фестинах, під час бліц-інтерв’ю та майстер-класів, майстрині ділилися досвідом з випікання короваїв, створення оригінальних вишиванок, виготовлення дитячих іграшок, демонстрували плетіння пшеничного перевесла та багато інших цікавинок[84].

Фестиваль тортів «Sweet Fest»

22 квітня 2018 р., за сприяння відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА та Бродівської міської ради на пл. Ринок у Бродах відбувся І-ий фестиваль тортів «Sweet Fest». У програмі заходу передбачається виставка тортів та випічки; благодійний ярмарок, метою якого є збір коштів на реабілітацію гравця БК «Лучеськ-Університет» Олександра Нікішина[85]; концертна програма за участю колективів «Love-studio», Бродівської школи естетичного виховання, Підкамінської школи мистецтв; боді-арт та багато іншого[86].

Фестиваль «Коляди і пампуха»

9 січня 2018 р., за сприяння відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА, у Бродівському районному Народного дому «Просвіта», що на вул. Коцюбинського, 7 відбувся черговий регіональний фестиваль «Коляди і пампуха». У дійстві приймали участь кращі колективи Бродівського, Перемишлянського та Радехівського районів Львівщини, а також народний артист України Мар'ян Шуневич та лауреат міжнародних конкурсів Анастасія Чубінська. Свято розпочалося святковою ходою вулицями міста від Народного дому до головної міської ялинки, що була встановлена площі Ринок, де й пройшла спільна коляда. Основна частина свята після відкриття фестивалю продовжилася у районному Народному домі, де прозвучали колядки у виконанні художніх колективів, окремих виконавців та частування запашними пампухами, а також відбувся конкурс пампуха «Цікавенькі пампухи для Степанів»[87][88].

Галерея

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Созанський І. З минувшини міста Бродів… — С. 1.
  3. Броди на http://maps.visicom.ua
  4. А чи Ви знаєте, що... // Брідські вісті. — Броди: січень 2017. — № 3 (6). — С.4
  5. Чобіт Д. В. Клавдій Птоломей і Амадоцьке озеро // Пам'ятки України. — Київ, 2013. — № 10 (230) (жовтень). — С. 49.
  6. а б Созанський І. З минувшини міста Бродів… — С. 2.
  7. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 6.
  8. Там само. — S. 7.
  9. Гудима Ю. Чи існувала підкарпатська дорога транзитної торгівлі між Сходом та Заходом у ІХ–Х ст.? // Брідщина: Літературно-краєзнавчий журнал. — 1993. — ч. 2. — С. 12–13
  10. Львова І. «Нема чого нам добра сподіватись від Москви» // Газета «Моя сповідь». — 2014. — № 1 (25). — С. 17.
  11. Majewski W. Nieczaj (Neczaj) Daniło h. Pobóg z odmianą (zm. 1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXІІ/4, zeszyt 95. — S. 721. (пол.)
  12. Созанський І. З минувшини міста Бродів… — С. 8.
  13. Созанський І. З минувшини міста Бродів… — С. 3.
  14. Там само. — С. 6.
  15. в книзі Коцєльский
  16. Там само. — С. 5.
  17. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 70. (пол.)
  18. Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)
  19. Гуржій О. І. Верлан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 484. — ISBN 966-00-0734-5.
  20. Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 157. (пол.)
  21. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 111.
  22. Рotoccy (02) (пол.)
  23. Неймовірні хабарі і побори — за проїзд з Радзивилова в Броди
  24. а б в г д е ж Календар краєзнавчих дат Брідщини на 2017 рік// Брідські вісті. — Броди: січень 2017. — № 3 (6). — С.4
  25. Austro-hungarian-army.co.uk — Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914
  26. Common Army Cavalry Regiments as at July 1914(англ.)
  27. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 37. — ISBN 5-7707-7867-9.
  28. Додатки / Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 р.)
  29. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 100. — ISBN 5-7707-7867-9.
  30. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Śląsku Cieszyńskim. — Krosno : Ruthenus, 2008. — С. 102. — ISBN 978-83-7530-028-4. (пол.)
  31. а б Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині...С.30-31
  32. Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис…С.107-108
  33. Powiat: Brody (пол.)
  34. Василь Стрільчук. Бродівські готелі XIX — початку ХХ ст.
  35. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 października 1933 r. o zmianie granic miasta Brody w powiecie brodzkim, województwie tarnopolskiem (пол.)
  36. Ustawa z dnia 29 marca 1937 r. o zmianie granic miast: Tarnopola i Brodów w województwie tarnopolskim oraz Kosowa w województwie stanisławowskim. Dz.U. 1937 nr 24 poz. 153 (пол.)
  37. Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / Чумак Я. — Торонто, Онтаріо, 1988. — С. 422-424.
  38. Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині...С.65
  39. Энциклопедия «Холокост на территории СССР», Москва, РОССПЭН, 2009
  40. Бродівська міська рада
  41. Броди. Карта історико-культурної спадщини
  42. Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 1. (Матеріали другої краєзнавчої конференції, 18 квітня 2008 р.) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2008. — С. 34.
  43. Троїцька церква з дзвіницею
  44. Церква Собору Пресвятої Богородиці
  45. Храм священномученика Владимира, митрополита Киевского и Галицкого(рос.)
  46. Заклик всім католикам в Бродах
  47. На Львівщині археологи розкопали залишки житла готів
  48. Бродівський районний Народний дім
  49. Sało E. Młodzież z Polski sprząta cmentarze w Brodach i Hucisku Brodzkim // Kurier Galicyjski — Lwów: 15 lipca-15 sierpnia 2016. — nr. 13 (257) — s. 17 (пол.)
  50. Brody — polski cmentarz wojskowy (1914-1920) (пол.)
  51. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 30. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  52. Пам’ятки монументального мистецтва: 900-річчя Бродів
  53. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 31. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  54. Пам’ятки історії: пам’ятник видатним діячам, імена яких пов’язані з Бродівською гімназією
  55. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 33. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  56. Пам’ятки історії: пам’ятник жертвам більшовицьких репресій
  57. Пам’ятки історії: єврейський цвинтар
  58. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 32-33. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  59. Пам’ятки монументального мистецтва: пам'ятник Івану Франку
  60. Рожик: персональний сайт
  61. Пам’ятки монументального мистецтва: пам'ятник Маркіяну Шашкевичу
  62. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 32. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  63. Пам’ятки монументального мистецтва: пам'ятник Тарасу Шевченку
  64. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 31-32. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  65. Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 30-31. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  66. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 34. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  67. Пам’ятки монументального мистецтва: пам'ятник Героям Небесної сотні
  68. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 33-34. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  69. Пам’ятки історії: меморіальний комплекс на честь 1185 радянських воїнів полеглих в боях за Броди в 1941 і 1944 рр.
  70. Працюємо не за медалі, а як совість вимагає
  71. Шуневич М. Людина націоналістичного гарту // Голос відродження. — Броди: 10 липня 2007. — № 53 (1849). — С.1
  72. Мирослава Керик. Інвентар та акт оцінення майна бродівського ливарника XVIII століття Іллі Дублянського
  73. Десятки тисяч біженців у Радивилові і Бродах
  74. Filip Nereusz Olizar (Olizar Wołczkiewicz) h. Chorągwie Kmitów w internetowyn PSB (пол.)
  75. Звання «Почесний громадянин міста Броди» присвоїли 7 особам
  76. Керівнику двох бродівських швейних підприємств Ганні Приймак присвоїли звання почесного громадянина міста Броди
  77. Marjan Tyrowicz. Aszkenaze, Stefan Tobiasz (1863—1920) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Тоm 1, zeszyt 1. — S. 174—175. — Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
  78. Aszkenaze (Aschkenaze) Stefan Tobiasz (пол.)
  79. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 105—106; 134.
  80. Там само. — С. 108—109; 147.
  81. Там само. — С. 113—114.
  82. Там само. — С. 114-115, 158
  83. У Бродах буде обласний фестиваль народних умільців
  84. Фестиваль «Народні умільці»
  85. Баскетболіст Олександр Нікішин потребує допомоги
  86. У Бродах фестиваль тортів
  87. Регіональний фестиваль «Коляди і пампуха» | Історична спадщина Бродів. www.brodyhistory.org.ua (uk). Процитовано 2018-06-16. 
  88. Де і як святкуватимуть Різдво на Львівщині: найцікавіші різдвяні фестини

Джерела

Посилання