Відмінності між версіями «Будівля театру імені Станіслава Монюшка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 52: Рядок 52:
 
[[Категорія:Пам'ятки архітектури Івано-Франківська]]
 
[[Категорія:Пам'ятки архітектури Івано-Франківська]]
 
[[Категорія:Пам'ятки Івано-Франківська]]
 
[[Категорія:Пам'ятки Івано-Франківська]]
  +
[[Категорія:1891 в Україні]]

Версія за 11:11, 25 лютого 2020

Будівля театру імені Станіслава Монюшка

Вул. Леся Курбаса, 3 Театр ім. С. Монюшка P1300614.jpg


48°55′17″ пн. ш. 24°42′45″ сх. д. / 48.92138900002777291° пн. ш. 24.71250000002777725° сх. д. / 48.92138900002777291; 24.71250000002777725Координати: 48°55′17″ пн. ш. 24°42′45″ сх. д. / 48.92138900002777291° пн. ш. 24.71250000002777725° сх. д. / 48.92138900002777291; 24.71250000002777725
Тип цивільна будівляd
Статус спадщини Пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна

 Україна

Розташування Івано-Франківськ
Засновано 1891
Ідентифікатори й посилання
Будівля театру імені Станіслава Монюшка. Карта розташування: Україна
Будівля театру імені Станіслава Монюшка
Будівля театру імені Станіслава Монюшка (Україна)

CMNS: Будівля театру імені Станіслава Монюшка у Вікісховищі
Театр ім. Станіслава Монюшка (1911)
Театр ім. Станіслава Монюшка (до 1939 року)
Закладення наріжного каменя 21 травня 1891 року. Архітектор Юзеф Лапіцький — четвертий зліва

Будівля театру імені Станіслава Монюшка — споруда на розі вулиць Фредра (з 1973 року — Крушельницької[1]) та Бельовського (з 1991 року — Леся Курбаса[2]) у місті Івано-Франківську. Пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 340-іф). Театр збудований 1891 року для музичного товариства імені Станіслава Монюшка. З 1980 року у будівлі розміщена Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк.

Історія

Ідея зведення будівлі для театру в місті належала музичному товаристві імені Станіслава Монюшка[3]. Вони отримали ділянку під будівництво від магістрату. У конкурсі на будівництво переміг проєкт В. Мілковського[а] (псевдонім архітектора Юзефа Лапіцького[4] (Йозеф Ляпіцький[3])), який обійшовся б тільки у 90 тисяч ринських злотих[5]. 21 травня 1891 року почали будову, а 22 листопада урочисто відкрили приміщення[4]. Уже 5 грудня 1891 року поставили першу виставу — «Дай серцю волю, заведе в неволю» української трупи «Руська бесіда» зі Львова. Роботи із внутрішнього оздоблення тривали ще чотири місяці, тому повноцінно театр запрацював з 18 квітня 1892 року[5].

З 1900 по 1926 роки декілька кімнат у крилі по Курбаса займала дворічна професійна торговельна школа[6].

Під час Першої світової війни у споруду влучили артилерійські снаряди, які пробили дах, пошкодили дерев'яні конструкції та крило з боку вулиці Леся Курбаса[7]. Також будівля вже не відповідала потребам, її потрібно було розширити, тому Товариство почало шукати джерел фінансування. Вартість реконструкції оцінювалася у 250—300 тисяч злотих. Воєвода Броніслав Наконечников-Клуковський очолив відбудовчий комітет[8].

У 1928—1929 роках здійснили реконструкцію приміщення за проєктом архітектора Станіслава Трелі[7]. На урочистому відкритті були присутні: міністр освіти та віросповідань С. Червінський, директор департаменту мистецтв В. Ястржебовський, директор департаменту шкільництва Т. Ярмінський, воєвода Наконечников-Клуковський, бурмістр тощо[8].

З 1939 у приміщенні працював музично-драматичний театр імені Франка[5]. 1980 року театр переїхав до більшого приміщення, а у будівлі розмістилася Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк. 14 серпня 1987 року відкрито меморіальну дошку про виступи корифеїв українського театру Марії Заньковецької, Миколи Садовського та оперної співачки Соломії Крушельницької[b].

Опис

Це була цегляна двоповерхова Г-подібна у плані будівля, що виходила на вулиці Крушельницької та Леся Курбаса. Крило по вулиці Курбаса було довшим. Напівкругла наріжна частина з банею зі шпилем. Чотириколонний портик на вході. Напівциркульні вікна на першому поверсі, прямокутні — на другому. Будівлю прикрашала ліпнина. Глядацький зал розрахований на 280 місць. Підвал[4].

Реконструкція 1928—1929 років надала будинку конструктивістських рис: забрали баню і портик, замурували частину вікон і всі вони стали прямокутними, гладкі стіни. Додався балкон. З'явився службовий вхід у крилі по вулиці Крушельницької. Глядацький зал розширили до 550 місць. Переробили балкони другого та третього ярусів, збільшили коридор для публіки, провели електрику та центральне опалення[7]. У 2006—2010 роках до крила по вулиці Крушельницької добудували триповерховий об'єм у неокласицистичному стилі, площею 1500 кв. м. для розміщення репетиційних зал творчих колективів[9]. Тоді ж зменшили кількість глядацьких місць до 402[10].

Примітки

а. ^ Також псевдонім — «Лірник»[3]
b. ^ На дошці також помилково вказано ім'я Олександра Мишуги, який був у місті 1878 року, до будівництва[9]

Виноски

  1. Іван Бондарев; Михайло Головатий (17.04.2014). Вулиця Фредра. report.if.ua. Газета «Репортер». Процитовано 25.02.2020. 
  2. Іван Бондарев; Михайло Головатий (25.04.2014). Слідами старого Станиславова. Вулиця Бельовського. report.if.ua. Газета «Репортер». Процитовано 25.02.2020. 
  3. а б в Діяльність музтовариства Монюшка, 2004, с. 457
  4. а б в Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 82
  5. а б в Іван Бондарев (17.03.2011). Філармонія імені театру. report.if.ua. Газета «Репортер». Процитовано 25.02.2020. 
  6. Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 84
  7. а б в Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 83
  8. а б Діяльність музтовариства Монюшка, 2004, с. 462
  9. а б Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 85
  10. План залу Івано-Франківської обласної філармонії. filar.com.ua. Процитовано 25.02.2020. 

Джерела