Відмінності між версіями «Буржуазія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(Українська демократично-радикальна партія (1905–1908) Товариство українських поступовців (Петлюра, Грушевський та ін.) , Українська демократична та Українська радикальна партії, не представляли буржуазію, то були демократи, націоналісти, і радикали)
м
Рядок 9: Рядок 9:
 
Буржуазія, як початкова історична назва вільних містян ([[Бюргерство|бюргери]], буржуа) на противагу іншим панівним, або навпаки, підневільним [[Суспільний стан|суспільним станам]] [[Феодалізм|феодального]] суспільства — [[селянство|селянству]], [[дворянство|дворянству]] і [[духовенство|духовенству]] — виникає в [[Європа|Європі]] в епоху пізнього [[Середньовіччя]]. В письмових джерелах вперше згадується в [[1565]] році. В епоху [[Індустріалізація|індустріалізації]], розвитку [[Ринок|ринкових]] відносин та становлення [[капіталізм]]у, буржуазія кількісно значно виростає за рахунок інших феодальних класів, та поступово перетворилася на ведучу (з точки зору марксизму «панівну») [[Соціальна верства|соціальну верству]], котра володіє основними [[засоби виробництва|засобами виробництва]]. Французькі [[Утопічний соціалізм|утопічні]] соціалісти і комуністи (зокрема, вже [[Клод Анрі де Сен-Сімон|К. А. Сен-Сімон]], який протиставляв буржуа робітникам) поширили поняття «буржуазія» на багатих представників [[Середній клас|середнього класу]].
 
Буржуазія, як початкова історична назва вільних містян ([[Бюргерство|бюргери]], буржуа) на противагу іншим панівним, або навпаки, підневільним [[Суспільний стан|суспільним станам]] [[Феодалізм|феодального]] суспільства — [[селянство|селянству]], [[дворянство|дворянству]] і [[духовенство|духовенству]] — виникає в [[Європа|Європі]] в епоху пізнього [[Середньовіччя]]. В письмових джерелах вперше згадується в [[1565]] році. В епоху [[Індустріалізація|індустріалізації]], розвитку [[Ринок|ринкових]] відносин та становлення [[капіталізм]]у, буржуазія кількісно значно виростає за рахунок інших феодальних класів, та поступово перетворилася на ведучу (з точки зору марксизму «панівну») [[Соціальна верства|соціальну верству]], котра володіє основними [[засоби виробництва|засобами виробництва]]. Французькі [[Утопічний соціалізм|утопічні]] соціалісти і комуністи (зокрема, вже [[Клод Анрі де Сен-Сімон|К. А. Сен-Сімон]], який протиставляв буржуа робітникам) поширили поняття «буржуазія» на багатих представників [[Середній клас|середнього класу]].
   
У [[марксизм]]і, який описував соціально-економічні процеси в Західній Європі середини ХІХ ст., а особливо в його східних версіях — в радянському [[марксизм-ленінізм|марксизмі-ленінізмі]] ([[сталінізм]]і), а також в [[маоїзм]]і — сучасний історичний прогрес відбувається на тлі невгасаючою боротьби двох «протилежностей» — [[пролетаріат]]а і буржуазії. Отже ця боротьба є головною рушійною силою історичного поступу. Політична перемога пролетаріату над іншими класами (в тому числі над буржуазією) зветься «[[соціалістична революція|соціалістичною революцією]]». А встановлення соціалістичної влади, або [[Соціалізм|соціалістичного]] ладу в країні («[[диктатура пролетаріату]]») неодмінно веде до знищення буржуазії як класу. Самостійне селянство, за комуністами, також мусить бути як клас знищено. Креативна роль буржуазії як організатора та керівника процесу [[Виробництво|виробництва]], що ризикує власним майном та добробутом; її керівна роль як [[фундатор]]а економічного та технічного прогресу — [[марксизм]]ом ігнорується.
+
У [[марксизм]]і, який описував соціально-економічні процеси в Західній Європі середини ХІХ ст., а особливо в його східних версіях — в радянському [[марксизм-ленінізм|марксизмі-ленінізмі]] ([[сталінізм]]і), а також в [[маоїзм]]і — сучасний історичний прогрес відбувається на тлі невгасаючою боротьби двох «протилежностей» — [[пролетаріат|пролетаріату]] і буржуазії. Отже ця боротьба є головною рушійною силою історичного поступу. Політична перемога пролетаріату над іншими класами (в тому числі над буржуазією) зветься «[[соціалістична революція|соціалістичною революцією]]». А встановлення соціалістичної влади, або [[Соціалізм|соціалістичного]] ладу в країні («[[диктатура пролетаріату]]») неодмінно веде до знищення буржуазії як класу. Самостійне селянство, за комуністами, також мусить бути як клас знищено. Креативна роль буржуазії як організатора та керівника процесу [[Виробництво|виробництва]], що ризикує власним майном та добробутом; її керівна роль як [[фундатор]]а економічного та технічного прогресу — [[марксизм]]ом ігнорується.
   
 
Протягом ХХ ст., в епоху [[Науково-технічна революція|науково-технічного]] розвитку та інших аналогічних процесів, що призвели до ускладнення [[Соціальна структура|соціальної структури]] суспільства, [[соціальний конфлікт]] між буржуазією і [[пролетаріат]]ом втрачає своє [[Домінанта|домінантне]] значення. Так звана «[[революція менеджерів]]» (не власників, а найманих службовців) в другій половині ХХ-го ст. також призвела до часткової втрати буржуазією монопольної влади організатора виробництва. Виникнення [[Постіндустріальне суспільство|постіндустріального суспільства]] остаточно виявила сучасну обмеженість марксистської [[Марксизм#Класова теорія|класової теорії]] — схеми суспільства та суспільного процесу, заснованних на [[дуалізм]]і «пролетаріат-буржуазія».
 
Протягом ХХ ст., в епоху [[Науково-технічна революція|науково-технічного]] розвитку та інших аналогічних процесів, що призвели до ускладнення [[Соціальна структура|соціальної структури]] суспільства, [[соціальний конфлікт]] між буржуазією і [[пролетаріат]]ом втрачає своє [[Домінанта|домінантне]] значення. Так звана «[[революція менеджерів]]» (не власників, а найманих службовців) в другій половині ХХ-го ст. також призвела до часткової втрати буржуазією монопольної влади організатора виробництва. Виникнення [[Постіндустріальне суспільство|постіндустріального суспільства]] остаточно виявила сучасну обмеженість марксистської [[Марксизм#Класова теорія|класової теорії]] — схеми суспільства та суспільного процесу, заснованних на [[дуалізм]]і «пролетаріат-буржуазія».

Версія за 19:48, 29 травня 2020

Гумористичне зображення «буржуя» на російській поштівці. 1917 р.
«Виїзд буржуа». Жан Беро, 1889 рік.

Буржуазі́я (фр. Bourgeoisie, від давньо-фр. burgeis — містяни, від burc, borg — місто) — соціальна верства або суспільний клас; частина суспільства, власники засобів виробництва. Відповідно до розміру підприємства або капіталу, саме власник чи безпосередньо зайняті підприємницькою діяльністю, буржуазію в суспільствознавстві традиційно поділяють на дрібну, середню та велику:

  • дрібна буржуазія — підприємці, котрі використовують власну робочу силу, або невелику кількість найманих робітників, як то членів своєї сім'ї (селяни, фермери, міські кустарі, в тому числі самостійна інтелігенція);
  • середня буржуазія — володарі дрібних підприємств, крупні представники вільних професій;
  • велика буржуазія — власники з найманими безпосередніми керівниками підприємств котрі мають сотнями найманих працівників.

Історія поняття

Буржуазія, як початкова історична назва вільних містян (бюргери, буржуа) на противагу іншим панівним, або навпаки, підневільним суспільним станам феодального суспільства — селянству, дворянству і духовенству — виникає в Європі в епоху пізнього Середньовіччя. В письмових джерелах вперше згадується в 1565 році. В епоху індустріалізації, розвитку ринкових відносин та становлення капіталізму, буржуазія кількісно значно виростає за рахунок інших феодальних класів, та поступово перетворилася на ведучу (з точки зору марксизму «панівну») соціальну верству, котра володіє основними засобами виробництва. Французькі утопічні соціалісти і комуністи (зокрема, вже К. А. Сен-Сімон, який протиставляв буржуа робітникам) поширили поняття «буржуазія» на багатих представників середнього класу.

У марксизмі, який описував соціально-економічні процеси в Західній Європі середини ХІХ ст., а особливо в його східних версіях — в радянському марксизмі-ленінізмі (сталінізмі), а також в маоїзмі — сучасний історичний прогрес відбувається на тлі невгасаючою боротьби двох «протилежностей» — пролетаріату і буржуазії. Отже ця боротьба є головною рушійною силою історичного поступу. Політична перемога пролетаріату над іншими класами (в тому числі над буржуазією) зветься «соціалістичною революцією». А встановлення соціалістичної влади, або соціалістичного ладу в країні («диктатура пролетаріату») неодмінно веде до знищення буржуазії як класу. Самостійне селянство, за комуністами, також мусить бути як клас знищено. Креативна роль буржуазії як організатора та керівника процесу виробництва, що ризикує власним майном та добробутом; її керівна роль як фундатора економічного та технічного прогресу — марксизмом ігнорується.

Протягом ХХ ст., в епоху науково-технічного розвитку та інших аналогічних процесів, що призвели до ускладнення соціальної структури суспільства, соціальний конфлікт між буржуазією і пролетаріатом втрачає своє домінантне значення. Так звана «революція менеджерів» (не власників, а найманих службовців) в другій половині ХХ-го ст. також призвела до часткової втрати буржуазією монопольної влади організатора виробництва. Виникнення постіндустріального суспільства остаточно виявила сучасну обмеженість марксистської класової теорії — схеми суспільства та суспільного процесу, заснованних на дуалізмі «пролетаріат-буржуазія».

Різновиди буржуазії

За кількістю прибутку

• Дрібна буржуазія

Докладніше: Дрібна буржуазія

Дрібна буржуазія — термін марксизму, яким позначається частина буржуазії, що, хоча й володіє засобами виробництва, проте вкладає у вироблений продукт власну працю, а тому не є експлуататорською.

До дрібної буржуазії належать селянство, різноманітні ремісники, крамарі тощо.

При капіталізмі дрібна буржуазія є до певної міри класовим ворогом великої буржуазії, оскільки масове виробництво призводить до розорення та пауперизації численних селян та робітників. Розорені дрібні підприємці вливаються в ряди пролетаріату.

При побудові комуністичного суспільства дрібна буржуазія є гальмом соціального прогресу, оскільки стоїть на заваді усуспільненню засобів виробництва.

• Середня буржуазія

Докладніше: Середня буржуазія

Середня буржуазія - володарі дрібних підприємств, крупні представники вільних професій.

• Велика буржуазія

Докладніше: Велика буржуазія

Велика буржуазія — власники з найманими безпосередніми керівниками підприємств котрі мають сотнями найманих працівників.

За напрямком вкладання капіталу

• Сільська буржуазія

• Торгова буржуазія

• Промислова буржуазія

• Банківська буржуазія

Буржуазія в Україні

«Твори»
Їж ананаси
Рябчики жуй
День твій останній настає буржуй
(Маяковський)

Перші представники буржуазії в Україні з'явилися ще у 17 столітті, коли почав зароджуватися ринок, зростали міста, виникали перші мануфактури.

Безпосереднє оформлення буржуазії відбулося в 30 – 40–х роках ХІХ ст[1] з перемогою фабрично-заводського виробництва у пореформену добу, коли нестримно зростали підприємницькі верстви. За даними одноденного Всеросійського перепису 1897 року, в Україні налічувалося великої буржуазії 289,5 тисяч осіб (разом із сім'ями), дрібних заможних господарів — 413,6 тисяч, дрібних незаможних виробників — 910 тисяч. У групі населення, яке жило прибутками від капіталів і нерухомого майна, українців разом із сім'ями налічувалося 74,6 тисяч, або близько 28 % загальної чисельності цієї категорії населення.

Буржуазія справляла вплив не лише на економічне, а й на політичне та ідеологічне життя суспільства. Промислова буржуазія досить швидко створила перші представницькі організації:

  • «Всеросійський з'їзд фабрикантів, заводчиків та осіб, зацікавлених вітчизняною промисловістю», 1870;
  • «З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії», 1874;
  • «Всеросійське товариство цукрозаводчиків», 1897 тощо.

Література

Див. також

Примітки

  1. ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ. Динамика научных исследований 5 (2007). 2007-07-11. Процитовано 2018-01-07. 

Посилання