Відмінності між версіями «Бігунь»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
(Вилучив файл Хата_Евпатия_Стольниковича_1931_р.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Jcb. Причина: Copyright violation; see Commons:Licensing (F1).)
(Вилучив файл Панорама_села_Бігунь._Фото_Таранушенко_1931.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Jcb. Причина: Copyright violation; see Commons:Licensing (F1).)
 
Рядок 89: Рядок 89:
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==
   
  +
[[Файл:Панорама_села_Бігунь._Фото_Таранушенко_1931.jpg|міні|Панорама села Бігунь. Фото Таранушенко, 1931]]
 
   
   

Поточна версія на 00:27, 15 червня 2019

село Бігунь
Сільська церква
Сільська церква
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Овруцький
Рада/громада Бігунська сільська рада
Код КОАТУУ 1824280301
Облікова картка Бігунь 
Основні дані
Засноване 1695
Населення 1614
Площа 5,482 км²
Густота населення 294,42 осіб/км²
Поштовий індекс 11124
Телефонний код +380 4148
Географічні дані
Географічні координати 51°24′07″ пн. ш. 28°16′58″ сх. д. / 51.40194° пн. ш. 28.28278° сх. д. / 51.40194; 28.28278Координати: 51°24′07″ пн. ш. 28°16′58″ сх. д. / 51.40194° пн. ш. 28.28278° сх. д. / 51.40194; 28.28278
Середня висота
над рівнем моря
231 м
Місцева влада
Адреса ради 11124, с. Бігунь, вул. Мехінізаторів, 7; тел. 5-13-45
Карта
Бігунь. Карта розташування: Україна
Бігунь
Бігунь
Бігунь. Карта розташування: Житомирська область
Бігунь
Бігунь

Бігу́нь — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 1614 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташовано на Словечансько-Овруцькому кряжі.

На північному заході від села бере початок річка Зимуха.

У межах села бере початок річка Бігунь.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення на території села існувало з давніх часів, однак документальна згадка про нього вперше трапляється у 1545 році в Люстрації Овруцького замку, де зазначено, що село, поруч із сусідніми Тхорином, Листвином та Можарами входило до Каменицької волості, яка належала капітулу Віленського костьолу[1][2].

У Справі Можаровських село Бігунь згадується під назвою  — пол. Biehuna (1581).

«          пол. «I. m. kapituła● Wileńska, dali pobór z imion, z tych wsi mianawicie, które leżą w powiecie kijowskim. Naprzód ze wsi: Horodca, Brytowinców, Biehuna, Torynia, Możarow, Listwina, Zalesza, Waskowa, Timochow, Ozieran, Wojkowicz, Kulikow.»[3]

рос. дореф. «...Каменецкой вотчины въ Кіевской землѣ состоящей, селеній: Бигумія, Литвина, Цуликовичь, Торина,..»[4]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Словечанської волості Овруцького повіту Волинської губернії мешкало 900 осіб, налічувалось 98 дворових господарств[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1471 особи (745 чоловічої статі та 726 — жіночої), з яких 1425 — православної віри[6].

В роки голодомору[ред. | ред. код]

З протоколу допиту Прохора Симоненка, жителя с.Бігунь:

Слідчий: Так де ваша дочка Анна?

Симоненко: Нема її. В Житомир поїхала за продуктами.

Слідчий: Як вона поїхала, якщо вона ходити не могла?

Симоненко: Поїхала.

Слідчий: А ваша сусідка Миколайчук Галина сказала, що ви Анну зварили і з'їли!

Симоненко: З'їли. Їсти хотілося. У мене, окрім Анни, ще четверо дітей. Анна вже ходити не могла. Ми її і з'їли.[7]

В роки репресій[ред. | ред. код]

З перших днів існування в нашому краї радянська влада розпочала репресії проти місцевого населення, пік яких припадає на 1937-1938 р. Загалом було репресовано десяки уродженців та межканців с. Бігунь.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко; редкол: П. Сохань (відповідальний редактор), Г. Боряк, М. Крикун та ін. Наук. тов. ім. Шевченка в Америці, Наук. тов. ім. Шевченка в Україні, НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ. 2005. с. 597. 
  2. Ревізії українських замків 1545 року. 
  3. http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/applet?mimetype=image%2Fx.djvu&sec=false&handler=djvu_html5&content_url=%2FContent%2F1786%2Fzrodla_20.djvu
  4. https://dlib.rsl.ru/viewer/01004170448#?page=18
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-18)
  7. Публікація в газеті " Досьє-2 " ( "Эхо"). 11-17 серпня 2005 року, № 32 (321).

Посилання[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Німецька карта овруцького району 1914 р.