Біла Підляська
 | Частина інформації у цій статті застаріла. |
| Біла-Підляська Biała Podlaska
| |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 52°02′ пн. ш. 23°07′ сх. д. / 52.033° пн. ш. 23.117° сх. д. | |||||
| Країна |
 Польща | ||||
| Регіон | Люблінське воєводство | ||||
| Столиця для | Більський повіт (повіт) | ||||
| Засновано | 1481 | ||||
| Площа | 49,4 км² | ||||
| Населення | 57 783 (2008[1]) | ||||
| · густота | 1170 осіб/км² | ||||
| Агломерація | 70 400 | ||||
| Висота НРМ | 137 - 150 м | ||||
| Водойма | Krzna[d] | ||||
| Міста-побратими | Ніор (26 травня 1999)[2], Барановичі (16 травня 2001)[2], Берестя (5 вересня 1991)[2] | ||||
| Телефонний код | (48) 83 | ||||
| Часовий пояс | CEST, UTC+1 і UTC+2 | ||||
| Номери автомобілів | LB | ||||
| GeoNames | 776175 | ||||
| OSM | пошук у Nominatim ↑130919 ·R (Люблінське воєводство) | ||||
| Поштові індекси | 21-500 до 21-502, 21-506, 21-527 | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Dariusz Stefaniuk[d] | ||||
| Веб-сторінка | bialapodlaska.pl | ||||
| Мапа | |||||
|
| |||||
|
| |||||
| Біла-Підляська у Вікісховищі? | |||||
Біла Підляська[3] (пол. Biała Podlaska) — місто на Підляшші (тепер — у східній Польщі), на річці Кшні, притоці Західного Бугу. Входить до складу Люблінського воєводства. Місто на правах повіту.
Зміст
Межі міста[ред. | ред. код]
1 квітня 1928 р. передані місту Білій Підляській частини територій з гмін Ситник (фільварок Старий Славатинок з ділянками казарм піхоти і артилерії, шпиталем св. Карля Боромеуша і територією Радивилівського замку, урочища Колихава і Клин) і Сидорки (ділянки Софіїн ліс і Відпадки)[4].
Станом на 1 січня 2009 площа міста становить 49,4 км²[5] і є найбільшою серед міст Південного Підляшшя.
Українська громада[ред. | ред. код]
Більський деканат холмської дієцезії УГКЦ налічував 14 парафій. 1874 року російський уряд заборонив УГКЦ, а церкви віддав Російській православній церкві, що зумовило прийняття частиною українського населення римо-католицького віросповідання і виникнення групи латинників. Тож у 1878 році з 59 274 мешканців Більського повіту було 36120 православних (українців), 13319 юдеїв, 9434 римокатоликів (разом з латинниками-українцями), 233 протестанти і 108 мусульман.[6]
Союз визволення України приступив до створення першого полку Синьожупанніків і 17 січня 1917 року до Білої відправлено 27 козаків і старшин на чолі з Миколою Шаповалом і двома підстаршинами. 16 квітня 1917 року ще одна група з 25 вояків прибула до міста, a 1 травня того ж року прибуло ще 250 козаків.
У Білій організовано «Українську Громаду», яка як громадська установа що приймала політичні рішення в разі потреби. 26 лютого 1917 року відбулося пленарне засідання «Української Громади» де прийнято ряд резолюцій. Українським шкільництвом керувала Шкільна рада, яка складалася з місцевих і наддніпрянських вчителів.
23 червня 1917 року в Білій побачив світ Український часопис «Рідне Слово». Редактором часопису був М. Соловій, а керівником друкарських справ — Степан Кордуба.
У міжвоєнний період у місті діяли Курси українознавства під керівництвом отця Дмитра Павелка, де поширювалися українські книги і преса.
У часі Другої світової війни в Білий працювала філія Українського центрального комітету під керівництвом колишнього сенатора Івана Пастернака. Початки організованої кооперації припали на часи німецької окупації. В Білій союз носив назву — Підляського Союзу Українських Кооперативів, тому що охоплював не тільки кооперативі Підляського, але й Радинського повітів.
У 1941 році в місті діяла українська торговельна школа і курси вчительок дитячих садочків.
У місті до 1940-х рр. мешкала відчутна частка українців, яких у ті роки масово виселено звідси. Назва має українське походження.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Православна кафедральна церква (1582), зруйнована влітку 1938 року тодішньою польською владою після набуття чинності договору 1938 року до конкордату[7] між урядом Польської Республіки та Ватиканом 1925 року[8]
Люди, пов'язані з містом[ред. | ред. код]
- Пастернак Іван — український громадсько-політичний діяч Підляшшя, Холмщини, Берестейщини.
- Роман Клосовскі — польський актор театру і кіно.
- Марцін Войцік — член і засновник знаменитого кабаре Ani Mru Mru.
- Аріель Борисюк — польський футболіст.
- Боґуслав Качиньскі — творець телебачення, журналіст, публіцист, музичний критик, популяризатор опери, оперети і класичної музичної культури, телеведучий.
- Вацлав Ковальскі — польський актор театру і кіно, найбільш відомі його ролі Казімєжа Павляка в фільмах «Самі Свої», «Nie ma mocnych» i «Kochaj albo rzuć».
- Кароль Окраса — польський кухар, ведучий кулінарних програм на телебаченні.
- Роман Кулеша — польський гімнаст; представник клубу AZS-AWF Biała Podlaska.
- Яцек Каспшик — всесвітньо відомий диригент.
- Юзеф Ігнацій Крашевський — польський письменник, публіцист, видавець, історик, філософ, польський та український громадський і політичний діяч.
- Купрись Петро Михайлович(1933 — 17 листопада 2002) — український поет, перекладач.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
| Місто | Країна | Рік підписання угоди |
|---|---|---|
| Берестя |  Білорусь |
1991 |
| Барановичі | Білорусь |
2002 |
| Ніор |  Франція |
1999 |
| Смоленськ |  Росія |
2002 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б в http://www.um.bialapodlaska.pl/index.php?ps=26
- ↑ § 109. Географічні назви слов’янських та інших країн // IV. Правопис власних назв. Український правопис 2015
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 21 stycznia 1928 r. o rozszerzeniu granic miasta Białej Podlaskiej w powiecie bialskim, województwie lubelskiem. (пол.)
- ↑ Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2013 r.. „Powierzchnia i Ludność w Przekroju Terytorialnym”, 2013-07-26. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. ISSN 1505-5507.
- ↑ Biała (Radziwiłłowska, książęca albo Ducalis) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
- ↑ І. Пилипів. Правовий статус Греко-католицької церкви в Другій Речі Посполитій (1925—1939 рр.)
- ↑ Володимир Вишневський. Трагедія православних церков у Польщі / Пам'ятки України. — К., № 4 за 1990 — № 1 за 1991. — С. 19. ISSN 0131-2685
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біла Підляська |
- Марчак І. З Мучеництва Холмщини на Білґорайщині. — Вінніпег, Канада, 1957.
- Мирослав Іваник. Кров Українська, Кров Польська. Трагедія Холмщини та Підляшшя в роках 1938—1948 у спогадах. —— Торонто 2014.
- Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. — Вінніпег, 1968
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
