Біла Підляська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:20, 24 серпня 2018, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок) (→‎Посилання)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біла-Підляська
Biała Podlaska

Герб Прапор
Герб Прапор
площа Ринок
площа Ринок
Розташування міста Біла-Підляська
Основні дані
52°02′ пн. ш. 23°07′ сх. д. / 52.033° пн. ш. 23.117° сх. д. / 52.033; 23.117
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Столиця для Більський повіт (повіт)
Засновано 1481
Площа 49,4 км²
Населення 57 783 (2008[1])
· густота 1170 осіб/км²
Агломерація 70 400
Висота НРМ 137 - 150  м
Водойма Krzna[d]
Міста-побратими Ніор (26 травня 1999)[2], Барановичі (16 травня 2001)[2], Берестя (5 вересня 1991)[2]
Телефонний код (48) 83
Часовий пояс Центральноєвропейський літній час, UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів LB
GeoNames 776175
OSM пошук у Nominatim 130919 ·R (Люблінське воєводство)
Поштові індекси 21-500 до 21-502, 21-506, 21-527
Міська влада
Мер міста Dariusz Stefaniuk[d]
Веб-сторінка bialapodlaska.pl
Мапа


Біла-Підляська у Вікісховищі?

Біла Підляська[3] (пол. Biała Podlaska) — місто на Підляшші (тепер — у східній Польщі), на річці Кшні, притоці Західного Бугу. Входить до складу Люблінського воєводства. Місто на правах повіту.

Межі міста[ред. | ред. код]

1 квітня 1928 р. передані місту Білій Підляській частини територій з гмін Ситник (фільварок Старий Славатинок з ділянками казарм піхоти і артилерії, шпиталем св. Карля Боромеуша і територією Радивилівського замку, урочища Колихава і Клин) і Сидорки (ділянки Софіїн ліс і Відпадки)[4].

Станом на 1 січня 2009 площа міста становить 49,4 км²[5] і є найбільшою серед міст Південного Підляшшя.

Українська громада[ред. | ред. код]

Будинок «Української Громади» і редакції «Рідне Слово» в Білій на Підляшші в 1918 році.


Похоронна процесія сенатора Івана Пастернака в Білій, 28 травня 1943 року.
Берестейська вулиця в Білій-Підляській.

Більський деканат холмської дієцезії УГКЦ налічував 14 парафій. 1874 року російський уряд заборонив УГКЦ, а церкви віддав Російській православній церкві, що зумовило прийняття частиною українського населення римо-католицького віросповідання і виникнення групи латинників. Тож у 1878 році з 59 274 мешканців Більського повіту було 36120 православних (українців), 13319 юдеїв, 9434 римокатоликів (разом з латинниками-українцями), 233 протестанти і 108 мусульман.[6]

Союз визволення України приступив до створення першого полку Синьожупанніків і 17 січня 1917 року до Білої відправлено 27 козаків і старшин на чолі з Миколою Шаповалом і двома підстаршинами. 16 квітня 1917 року ще одна група з 25 вояків прибула до міста, a 1 травня того ж року прибуло ще 250 козаків.

У Білій організовано «Українську Громаду», яка як громадська установа що приймала політичні рішення в разі потреби. 26 лютого 1917 року відбулося пленарне засідання «Української Громади» де прийнято ряд резолюцій. Українським шкільництвом керувала Шкільна рада, яка складалася з місцевих і наддніпрянських вчителів.

23 червня 1917 року в Білій побачив світ Український часопис «Рідне Слово». Редактором часопису був М. Соловій, а керівником друкарських справ — Степан Кордуба.

У міжвоєнний період у місті діяли Курси українознавства під керівництвом отця Дмитра Павелка, де поширювалися українські книги і преса.

У часі Другої світової війни в Білий працювала філія Українського центрального комітету під керівництвом колишнього сенатора Івана Пастернака. Початки організованої кооперації припали на часи німецької окупації. В Білій союз носив назву — Підляського Союзу Українських Кооперативів, тому що охоплював не тільки кооперативі Підляського, але й Радинського повітів.

У 1941 році в місті діяла українська торговельна школа і курси вчительок дитячих садочків.

У місті до 1940-х рр. мешкала відчутна частка українців, яких у ті роки масово виселено звідси. Назва має українське походження.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Православна кафедральна церква (1582), зруйнована влітку 1938 року тодішньою польською владою після набуття чинності договору 1938 року до конкордату[7] між урядом Польської Республіки та Ватиканом 1925 року[8]

Люди, пов'язані з містом[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Місто Країна Рік підписання угоди
 Берестя Білорусь Білорусь 1991
 Барановичі Білорусь Білорусь 2002
 Ніор Франція Франція 1999
 Смоленськ Росія Росія 2002

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. а б в http://www.um.bialapodlaska.pl/index.php?ps=26
  3. § 109. Географічні назви слов’янських та інших країн // IV. Правопис власних назв. Український правопис 2015
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 21 stycznia 1928 r. o rozszerzeniu granic miasta Białej Podlaskiej w powiecie bialskim, województwie lubelskiem. (пол.)
  5. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2013 r.. „Powierzchnia i Ludność w Przekroju Terytorialnym”, 2013-07-26. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. ISSN 1505-5507. 
  6. Biała (Radziwiłłowska, książęca albo Ducalis) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  7. І. Пилипів. Правовий статус Греко-католицької церкви в Другій Речі Посполитій (1925—1939 рр.)
  8. Володимир Вишневський. Трагедія православних церков у Польщі / Пам'ятки України. — К., № 4 за 1990 — № 1 за 1991. — С. 19. ISSN 0131-2685

Посилання[ред. | ред. код]