Відмінності між версіями «Білецький Олександр Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Пам'ять)
(уточнення)
 
(Не показано 3 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Однофамільці|Білецький}}
 
{{Однофамільці|Білецький}}
  +
{{особа
{{Науковець
 
 
| ім'я = Олександр Іванович Білецький
 
| ім'я = Олександр Іванович Білецький
 
| зображення = Білецький Олександр Іванович.jpg
 
| зображення = Білецький Олександр Іванович.jpg
 
| зображення_розмір = 240пкс
 
| зображення_розмір = 240пкс
 
| зображення_підпис =
 
| зображення_підпис =
| дата народження = 2.11.1884(21.10)
+
| дата народження =
| місце народження =[[Казань]]
+
| місце народження =
| дата смерті = 2.8.1961
+
| дата смерті =
| місце смерті = [[Київ]]
+
| місце смерті =
 
| резиденція =
 
| резиденція =
 
| громадянство = {{RUSold}}, {{URS}}
 
| громадянство = {{RUSold}}, {{URS}}
 
| національність =
 
| національність =
| галузь = [[літературознавство]]
+
| галузь =
 
| заклад =
 
| заклад =
  +
| Alma Mater =
| Alma Mater = [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківський університет]]
 
 
| відомий через =
 
| відомий через =
 
| звання = [[професор]]
 
| звання = [[професор]]
| ступінь = доктор філологічних наук
+
| ступінь =
 
| керівник =
 
| керівник =
 
| учні =
 
| учні =
| нагороди = {{орден Трудового Червоного Прапора}}
+
| нагороди =
| Діти =[[Білецький Платон Олександрович]]
+
| Діти =
 
}}
 
}}
   
Рядок 52: Рядок 52:
   
 
== Творчість ==
 
== Творчість ==
[[1923]] року опублікував працю «Старовинний театр в Росії», що містила широкі висновки-узагальнення. В [[1924]] році здійснив перший в українському літературознавстві синтетичний огляд літературного процесу в статті «Двадцять років нової української лірики». В [[1926]] році у статті «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року» (Червоний шлях. — 1926. — № 2, 3) ознайомив читачів з творчістю [[Панч Петро Йосипович|Петра Панча]], [[Копиленко Олександр Іванович|Олександра Копиленка]], [[Яновський Юрій Іванович|Юрія Яновського]], [[Сенченко Іван Юхимович|Івана Сенченка]].
+
[[1923]] року опублікував працю «Старовинний театр в Росії», що містила широкі висновки-узагальнення. В [[1924]] році здійснив перший в українському літературознавстві синтетичний огляд літературного процесу в статті «Двадцять років нової української лірики»<ref>{{Cite web|url=http://elib.nplu.org/object.html?id=9235|title=Двадцять років нової української лірики|last=Білецький|first=Олександр|date=1924|website=elib.nplu.org|publisher=|language=uk-ua|accessdate=2018-09-26}}</ref>. В [[1926]] році у статті «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року» (Червоний шлях.&nbsp;— 1926.&nbsp;— №&nbsp;2, 3) ознайомив читачів з творчістю [[Панч Петро Йосипович|Петра Панча]], [[Копиленко Олександр Іванович|Олександра Копиленка]], [[Яновський Юрій Іванович|Юрія Яновського]], [[Сенченко Іван Юхимович|Івана Сенченка]].
   
 
Низку статей Білецького присвячено розгляду [[Українська література|української літератури]] в контексті розвитку світової літератури:
 
Низку статей Білецького присвячено розгляду [[Українська література|української літератури]] в контексті розвитку світової літератури:
Рядок 99: Рядок 99:
 
* [http://ukrcenter.com/Література/19084/Олександр-Білецький Український Центр. Біографія&nbsp;— Олександр Білецький]
 
* [http://ukrcenter.com/Література/19084/Олександр-Білецький Український Центр. Біографія&nbsp;— Олександр Білецький]
 
* [http://pidruchniki.ws/kulturologiya/biletskiy_oleksandr_ivanovich Білецький]
 
* [http://pidruchniki.ws/kulturologiya/biletskiy_oleksandr_ivanovich Білецький]
  +
 
{{бібліоінформація}}
 
{{бібліоінформація}}
  +
[[Категорія:Уродженці Казані]]
 
 
[[Категорія:Персоналії:Харків]]
 
[[Категорія:Персоналії:Харків]]
 
[[Категорія:Українські літературознавці]]
 
[[Категорія:Українські літературознавці]]
Рядок 109: Рядок 110:
 
[[Категорія:Дійсні члени НАН України]]
 
[[Категорія:Дійсні члени НАН України]]
 
[[Категорія:Заслужені діячі науки УРСР]]
 
[[Категорія:Заслужені діячі науки УРСР]]
[[Категорія:Померли в Києві]]
 
 
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
 
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]

Поточна версія на 17:49, 20 жовтня 2018

Олександр Іванович Білецький
Білецький Олександр Іванович.jpg
Народився 2 листопада 1884(1884-11-02)[1]
Q34232468?, Казанський повіт[d], Казанська губернія, Російська імперія
Помер 2 серпня 1961(1961-08-02)[2] (76 років)
Київ, Українська РСР, СРСР[2]
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність літературознавець
Alma mater Харківський університет[d]
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Вчене звання Список академіків АН СРСР
Відомі учні Кирилюк Зінаїда Василівна
Володіє мовами російська
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Членство Спілка письменників СРСР, НАН України і Академія наук СРСР
Батько Білецький Іван Іванович
Діти Білецький Андрій Олександрович і Білецький Платон Олександрович
Нагороди
Звання професор

Олекса́ндр Іва́нович Біле́цький (21 жовтня (2 листопада) 1884(18841102), Казань — 2 серпня 1961, Київ) — український літературознавець, заслужений діяч науки УРСР1941 року), академік АН УРСР1939 року). Батько Андрія і Платона Білецьких.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 жовтня (2 листопада) 1884 року в Казані в сім'ї агронома, ґрунтознавця Івана Івановича Білецького. Вчився спочатку в одній із казанських гімназій, а після переїзду батьків до Харкова — в харківській третій гімназії, яку закінчив 1902 року.

1907 закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Викладав у харківських гімназіях і в реальному училищі, одночасно навчався в аспірантурі. 19091912 роках жив у Санкт-Петербурзі, де готувався до складання магістерських іспитів.

Від 1912 року — приват-доцент Харківського університету (кафедра російської мови та літератури). Викладав у Київському університеті та інших вищих навчальних закладах. В 1918 році захистив магістерську дисертацію «Епізод з історії російського романтизму».

Від 1926 року співпрацював з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.

1937 року Білецькому надано — без захисту дисертації, за сукупністю праць — учений ступінь доктора філологічних наук. 1939 року його обрано академіком АН УРСР, 1946 року — членом-кореспондентом АН СРСР, 1958 року — дійсним її членом.

У 19391941 роках і від 1944 року до кінця життя — директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР, очолював комітет українських славістів.

З початком німецько-радянської війни, в липні 1941 року Олександра Білецького було евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії[3].

У 19461948 роках — віце-президент Академії наук УРСР (кандидатуру Білецького на цю посаду запропонував Павло Тичина).

Був головою редакційної колегії колективного видання науковців Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР «Історія української літератури. Том перший. Дожовтнева література», що вийло в Києві в 1954 році[4].

У 19571961 роках — головний редактор журналу «Радянське літературознавство» (нині «Слово і час»).

Могила Олександра Білецького

Помер 2 серпня 1961 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 6).

Творчість[ред. | ред. код]

1923 року опублікував працю «Старовинний театр в Росії», що містила широкі висновки-узагальнення. В 1924 році здійснив перший в українському літературознавстві синтетичний огляд літературного процесу в статті «Двадцять років нової української лірики»[5]. В 1926 році у статті «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року» (Червоний шлях. — 1926. — № 2, 3) ознайомив читачів з творчістю Петра Панча, Олександра Копиленка, Юрія Яновського, Івана Сенченка.

Низку статей Білецького присвячено розгляду української літератури в контексті розвитку світової літератури:

  • «Шевченко і світова література» (1939),
  • «Світове значення творчості Шевченка» (1951),
  • «Світове значення творчості І. Франка» (1956),
  • «Українська література серед інших літератур світу» (1958).

Білецькому належать праці з теорії художнього слова:

  • «В майстерні художника слова» (1923),
  • «До побудови теорії літературних стилів» (1931),
  • «Проблема синтезу в літературознавстві» (1940),
  • «Поетика драми» (1950).

Білецький є автором двох великих літературно-критичних нарисів:

Білецький досліджував спадщину Івана Вишенського, Григорія Сковороди та окремі літературні пам'ятки, зокрема «Слово о полку Ігоревім», працював над складанням підручників, програм та хрестоматій для вищих та середніх навчальних закладів.

Виступав також як драматург, написавши кілька п'єс для дітей (під псевдонімом Річард Победимський).[6] Йому ж належать псевдоніми «Анфім Іжев» і «Андрій Аскалон» під «стихопрозами» і оповіданням в журналі «Творчість» за 1919 рік (N 2 і 3).[7]

Вже після смерті Білецького в 1963 році вийшла його цікава розвідка «До питання про періодизацію історії дожовтневої української літератури», де було проаналізовано закономірності розвитку української літератури.

Значення діяльності[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка на будинку, де жив О. І. Білецький

Праці Білецького з історії української літератури, його теоретичні розвідки та біографічні нариси стали вагомим внеском у розвиток українського літературознавства. Він одним із перших проаналізував українську літературну традицію в рамках світових літературних процесів, визначив її місце серед інших літератур світу.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На смерть Білецького Павло Тичина написав поему «Срібної ночі».

1984 року в Солом'янському районі Києва на честь Олександра Білецького названо вулицю.

1986 року Республіканську премію в галузі літературно-художньої творчості названо іменем Білецького.

На будинку № 17/4 по Микільсько-Ботанічній вулиці, де він жив, встановлено меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962.
  2. а б Белецкий Александр Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Булаховська Ю. Л. Уфимські спогади // Мовознавство. — 2010. — № 4—5. — С. 47-55
  4. Колективна праця науковців Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Історія української літератури. Том перший. Дожовтнева література.. — Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1954. — 731 с.
  5. Білецький, Олександр (1924). Двадцять років нової української лірики. elib.nplu.org (uk-ua). Процитовано 2018-09-26. 
  6. Вишневський Д. К. Річард Победимський: [Про псевдонім О.Білецького — автора перших п'єс та зав. літ. частиною Театру юного глядача] / Д. К. Вишневський // Прапор. — 1971. — № 9. — С. 82-84.
  7. Словник псевдонімов (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]