Білоусівка (Драбівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білоусівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Білоусівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120680801
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 16 століття
Населення 2 473
Площа 8,3024 км²[1]
Поштовий індекс 19845
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 49°56′43″ пн. ш. 32°22′17″ сх. д. / 49.94528° пн. ш. 32.37139° сх. д. / 49.94528; 32.37139Координати: 49°56′43″ пн. ш. 32°22′17″ сх. д. / 49.94528° пн. ш. 32.37139° сх. д. / 49.94528; 32.37139
Середня висота
над рівнем моря
104 м[2]
Водойми річка Чумгак
Відстань до
обласного центру
60,1 км[3]
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Драбове-Барятинське
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Білоусівка вул. Леніна, 95
Сільський голова Левченко Сергій Васильович
Карта
Білоусівка. Карта розташування: Україна
Білоусівка
Білоусівка
Мапа

Білоу́сівка — село в Україні в Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 2 473 чоловіка.

Село розташоване у східній частині району на річці Чумгак за 18 км від районного центру — смт Драбів та за 5 км від залізничної станції Драбове-Барятинське, що в минулому також мала назву Білоусівка.

Історія

Білоусівка — старе козацьке поселення, історія якого корінням сягає в XVI століття[4]. Уже в 1650 році на карті Боплана Білоусівка позначена як великий населений пункт із важливим стратегічним значенням.

Назва села, за переказами, походить від першого поселенця козака — пластуна Білоуса. У документах і грамотах наше село згадується як козацьке поселення. 26 січня 1578 року село було пожалуване польському шляхтичу Байбузі разом із усією Лубенщиною аж до кордонів Московської держави. Але через 4 роки канівський староста Вишневецький відбирає ці землі і навічно закріплює їх за собою. Тут боролися повстанці загонів Наливайка. Письменник Іван Ле у романі «Наливайко» згадує Білоусівку. Донині за селом височить могила, в якій лежать повстанці Наливайка. Далі селом володіли переяславський полковник Мирович, полковий осавул Петровський, гусарський поручик Новаковський і граф Петро Завадовський. У перід розвитку торгово-грошових відносин Завадовський значні кошти вкладав у вигідні галузі виробництва.

У Білоусівці було побудовано 2 селітрових заводи, цегельний та 2 кінні заводи. У 1781 році Білоусівка стає волосним селом, куди ввійшло 16 селянських і козацьких общин з населенням 8 874 особи, а ще в селі було 30 вітряків, декілька лавок, щоденний базар і 3 ярмарки на рік.

В 19051907 роках у Білоусівці відбувалися виступи селян проти поміщиків.

1923 року в селі створена комуна «Червоний маяк».

У роки голодомору в селі померло 789 осіб, серед них 72 дітей.

Улітку 1936 року в селі побували голова ВУ ЦВК Григорій Петровський та секретар КП України Павло Постишев.

В роки Радянсько-німецької війни 746 жителів села пішли на фронт, з них 353 нагороджено орденами й медалями, 338 загинули. Їх пам ять односельці увічнили монументом Слави. За роки окупації гітлерівці зруйнували 4 колгоспи, спалили середню школу, лікарню, більше 130 хат.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 383 чоловіка, на території села містилася центральиа садиба колгоспу iм. Ілліча — господарство м'ясо-молочного та зернового напряму, що використовувало 2,3 тисяч га земді, в тому числі орної — 2,1 тисяч га. Тут діяли відділ Драбівської станції рільництва, торфопідприємство, цегельний завод.

У селі працювали середня та восьмирічна школи, де навчалося 577 учнів, будинок культури на 450 місць, клуб на 180 місць, 5 бібліотек з книжковим фондом понад 20 тисяч примірників, дільнична лікарня з амбулаторією, пологовий будинок, 11 магазинів.

Сучасність

За роки незалежності України в селі відбулися радикальні зміни. Все багатство колишньої дослідної станції рільництва переходило із рук в руки і грабувалося.

Нині село відроджується. Прийшли інвестори: СТОВ «Пальміра — Білоусівка» та ФГ «ЮГ», які забезпечують мешканців роботою, відроджують економіку, родючі землі.

У селі є НВК «школа-ліцей», лікарська амбулаторія, 2 дошкільні установи, 2 Будинки культури, аптека, 2 бібліотеки, пошта, філія Ощадбанку, 11 торгових точок, 4 фермерські господарства, організовують свою роботу 32 приватні підприємці.

Село газифіковане (611 будинків), телефонізовано 211 осель, мають центральне водопостачання 31 будинок, усі вулиці мають тверде покриття.

На території села діє Свято-Покровська парафія Української православної церкви Черкаської і Канівської єпархії. 14 жовтня є храмовим святом.

В селі зареєстровано 540 осіб молоді віком від 14 до 35 років.

Персоналії

В селі народились:

  • 8 лютого 1930 року народна артистка Діана Гнатівна Петриненко (дівоче прізвище Паливода). Батько Гнат Якович Паливода був головою комуни «Червоний маяк»;
  • Заслужена вчителька України Надія Іванівна Круковес (1929 року народження). Працює вчителем Шрамківської ЗОШ;
  • Леонід Єгорович Горьовий (1937 року народження) працював довгий час керівником секретаріату Верховної Ради України.

Із села вийшло 35 орденоносців, 13 полковників, 6 докторів і кандидатів сільськогосподарських наук.


Односельці

  • ПАВЛИК Федот Федорович, 1897 р., с. Білоусівка Драбівського р-ну Черкаської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Білоусівка. Колгоспник. Заарештований 25 грудня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст.ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Вирок виконано 31 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 12 жовтня 1956 р.[5]

Джерела

Посилання

Література

Ресурси інтернету