Відмінності між версіями «Більченко Євгенія Віталіївна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(→‎Життєпис: грам. помилка)
(Не показані 37 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 7: Рядок 7:
 
| розмір_зображення =
 
| розмір_зображення =
 
| ім'я при народженні =
 
| ім'я при народженні =
| місце народження = [[Київ]]
+
| місце народження = [[Київ]]
 
| дата смерті =
 
| дата смерті =
 
| місце смерті =
 
| місце смерті =
Рядок 56: Рядок 56:
 
| підпис_герба =
 
| підпис_герба =
 
}}
 
}}
'''Євгенія Віталіївна Більченко''' ({{н}} [[4 жовтня]] [[1980]], {{місце народження|Київ|Києва}})&nbsp;— поетеса, [[прозаїк]], [[культуролог]], філософ, перекладач, доктор культурології, кандидат педагогічних наук, професор кафедри культурології Факультету філософської освіти та науки [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова|Національного педагогічного університету імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]]. Арт-куратор. Організатор актуальних арт-практик в галузі поезії.&nbsp;Пише російською та українською мовами. Фігурант бази «[[Центр «Миротворець»|Миротворець]]»<ref>[https://myrotvorets.center/criminal/bilchenko-evgeniya-vitalevna/ Більченко Євгенія Віталіївна] «[[Центр «Миротворець»|Миротворець]]»{{ref-ru}}</ref>.
+
'''Євгенія Віталіївна Більченко''' ({{н}} [[4 жовтня]] [[1980]], {{місце народження|Київ|Києва}})&nbsp;— українська російськомовна [[поет]]еса, [[прозаїк]], [[культуролог]], філософ, перекладач, доктор культурології, кандидат педагогічних наук, професор кафедри культурології Факультету філософської освіти та науки [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова|Національного педагогічного університету імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]], яка відчуває себе росіянкою<ref name="youtube">[https://www.youtube.com/watch?v=QJgTYzoLhN4&feature=emb_logo Звернення до президента В.&nbsp;О.&nbsp;Зеленского.] Канал Євгенія Більченко на «Youtube»{{ref-ru}}</ref>, зараховує до [[Російський світ (геополітика)|«русского міра»]] і називає ''«проклятий космополіт, російський поет, український громадянин, лівий філософ Європи, антиглобаліст, анархіст, постмодерніст, пацифіст і лузер»''<ref name="livejournal">[https://prilepin.livejournal.com/893085.html Поет Євгенія Більченко з Києва]{{ref-ru}}</ref>. Арт-куратор і організатор актуальних арт-практик в галузі поезії.&nbsp;Пише [[Російська мова|російською]] та [[Українська мова|українською мовами]]. Активно захищає права так званого «російськомовного населення України». За антиукраїнську пропаганду, заперечення російської агресії та маніпулювання суспільно значущою інформацією є фігуранткою бази «[[Центр «Миротворець»|Миротворець]]»<ref>[https://myrotvorets.center/criminal/bilchenko-evgeniya-vitalevna/ Більченко Євгенія Віталіївна] «[[Центр «Миротворець»|Миротворець]]»{{ref-ru}}</ref>.
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
 
 
З 1997 по 2001 навчалась на культурологічному факультеті [[Київський національний університет культури і мистецтв|Київського національного університету культури і мистецтв]]. Спеціальність: «культуролог, викладач теорії та історії культури». З 2002 року&nbsp;— аспірантка кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова|Національного педагогічного університету імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]]. Написала та захистила у 2006 році кандидатську дисертацію з релігійно-освітньої проблематики Київської Русі, у 2012 році&nbsp;— докторську дисертацію з проблематики діалогу культур в сучасному суспільстві. Перекладає вірші українських поетів на російську мову<ref>[https://www.stihi.ru/2010/02/04/8108 Вірші Ігора Павлюка в перекладах Євгенії Більченко]{{ref-ru}}</ref>.
 
З 1997 по 2001 навчалась на культурологічному факультеті [[Київський національний університет культури і мистецтв|Київського національного університету культури і мистецтв]]. Спеціальність: «культуролог, викладач теорії та історії культури». З 2002 року&nbsp;— аспірантка кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова|Національного педагогічного університету імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]]. Написала та захистила у 2006 році кандидатську дисертацію з релігійно-освітньої проблематики Київської Русі, у 2012 році&nbsp;— докторську дисертацію з проблематики діалогу культур в сучасному суспільстві. Перекладає вірші українських поетів на російську мову<ref>[https://www.stihi.ru/2010/02/04/8108 Вірші Ігора Павлюка в перекладах Євгенії Більченко]{{ref-ru}}</ref>.
   
У 2017 році заснувала лiтературно-поетичну студiю, як для початкових, так і для вiдомих поетiв, у мiсті Києві. Влітку того ж року побувала в [[Москва|Москві]] та [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], де протягом трьох тижнів провела кілька творчих виступів.
+
У 2017 році заснувала літературно-поетичну студію, як для початкових, так і для відомих поетів, у місті Києві. Влітку того ж року побувала в [[Москва|Москві]] та [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], де протягом трьох тижнів провела кілька творчих виступів.
   
 
== Особисті погляди та висловлювання ==
 
== Особисті погляди та висловлювання ==
Вважає, що в Україні після подій [[Революція гідності|Революції Гідності]] утворився тоталітарний режим, а до влади прийшли олігархи та нацисти, а також що у [[Війна на сході України|війні у Донбасі]] у рівному ступені винна і Україна, і Росія.<ref>{{Cite news|url=https://strana.ua/news/54771-intelligenciya-bet-trevogu-po-povodu-agressivnyh-ultrapravyh-v-ukraine.html|title= нашей стране - тупой тоталитарный режим, заинтересованный в войне"|accessdate=2017-12-31}}</ref>
+
Вважає, що в Україні після подій [[Революція гідності|Революції Гідності]] утворився [[тоталітарний режим]], а до влади прийшли [[Олігархія|олігархи]] та [[Нацизм|нацисти]], а також що у [[Війна на сході України|війні у Донбасі]] у рівному ступені винна і Україна, і Росія<ref>{{Cite news|url=https://strana.ua/news/54771-intelligenciya-bet-trevogu-po-povodu-agressivnyh-ultrapravyh-v-ukraine.html|title=«У нашій країні - тупий тоталітарний режим, зацікавлений у війні»|accessdate=2017-12-31}}{{ref-ru}}</ref> і називає її «громадянською війною»<ref>[https://bilchenko.wordpress.com/2018/03/26/%d1%81%d0%b8%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%bc-%d0%ba%d1%80%d0%be%d1%82%d0%b0-%d1%87%d0%b5%d1%88%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%be%d0%bf%d1%8b%d1%82/ Синдром крота: чеський досвід] Євгенія Більченко (БЖ){{ref-ru}}</ref>.
   
 
Більченко назвала «раґулізацією» закон про мовні квоти та прояви українського патріотизму: {{text|Раніше я вважала, що так, нічого такого не було,&nbsp;— що вся ця раґулізація під приводом «боротьби за національні цінності» з тематиками дисертацій, репертуарами концертів і вже не м'яким придушенням російського слова настала пізніше, коли націоналістична мода витіснила ліберальну<ref>[http://www.liga.net/society/opinion/posledniy_russkiy_radikalizatsiya_temy_yazyka_put_v_nikuda Последний русский: Радикализация темы языка - путь в никуда]</ref>.}}
 
Більченко назвала «раґулізацією» закон про мовні квоти та прояви українського патріотизму: {{text|Раніше я вважала, що так, нічого такого не було,&nbsp;— що вся ця раґулізація під приводом «боротьби за національні цінності» з тематиками дисертацій, репертуарами концертів і вже не м'яким придушенням російського слова настала пізніше, коли націоналістична мода витіснила ліберальну<ref>[http://www.liga.net/society/opinion/posledniy_russkiy_radikalizatsiya_temy_yazyka_put_v_nikuda Последний русский: Радикализация темы языка - путь в никуда]</ref>.}}
   
  +
Вона публічно розкритикувала новий закон про мову, назвавши це «звичайний фашизм»<ref>[https://espreso.tv/news/2021/01/23/profesorka_nacionalnogo_pedagogichnogo_universytetu_im_dragomanova_nazyvaye_ukrayinu_quotonkokhvoroyu_amerykanskoyu_koloniyeyuquot_a_movnyy_zakon_quotfashyzmomquot Професорка Національного педагогічного університету ім. Драгоманова називає Україну «онкохворою американською колонією», а мовний закон&nbsp;— «фашизмом»]</ref>, назвала Україну [[тоталітаризм|тоталітарною державою]] де є [[неонацизм]]<ref>[https://bilchenko.wordpress.com/2018/02/20/%d1%86%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%bd%d0%b0%d1%8f-%d1%80%d0%b5%d0%b2%d0%be%d0%bb%d1%8e%d1%86%d0%b8%d1%8f-%d0%b2-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%b8%d0%bd%d0%b5-step-by-step-%d0%b4%d0%be%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4/ Кольорова революція в Україні step by step (доповідь для Сенату Чехії)] Євгенія Більченко (БЖ){{ref-ru}}</ref>, а в Росії не бачить жодних проявів [[тоталітаризм]]у чи [[українофобія|українофобії]]<ref>[https://news.obozrevatel.com/ukr/society/37109-vse-scho-rozpovidayut-pro-mordor-brehnya-ukrainska-poetesa-rozgnivala-merezhu-svoim-prozrinnyam.htm «Все, що розповідають про „Мордор“,&nbsp;— брехня»: українська поетеса розгнівала мережу своїм «прозрінням»]</ref>. Більченко вважає, що українська влада є керована «вуличними етнорадикалами», що займаються «фашизмом»<ref>[https://bilchenko.wordpress.com/2018/03/22/%d0%be%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%bd%d0%be-%d0%bb%d1%8e%d0%b4%d0%b8-%d0%be-%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d0%be%d0%bf%d1%83%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%bc%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b8-%d0%bf%d0%b0%d1%80%d1%82/ Осторожно, люди! (о недопустимости партий войны)]</ref> і «Бухенвальдом». Вона також переконана, що в Україні процвітає людиноненависницька ідеологія і ксенофобія, діє «націоналістична цензура», а Україна є «онкохворою американською колонією». Більченко також порадила втікати з України: {{text|Біжіть звідси подалі, тут – дно дна. Повна втрата соборності, цивілізованості і незалежності. Не прощайте мене, рідня<ref>[https://novyny.24tv.ua/zakon-pro-movu-profesorka-yevgeniya-bilchenko-novini-kiyeva-sogodni_n1521265 Професорка університету Драгоманова назвала себе «представницею російської цивілізації»]</ref>.}}
== Доробок ==
 
Широко відома після написаного 21 лютого 2014 року віршу «''Я&nbsp;— мальчик, Я сплю, свернувшись в гробу калачиком…''»<ref>[https://www.facebook.com/kanalukraina/posts/10152944301706664 Я&nbsp;— мальчик] // facebook 'Телеканал Украина', 23 Февраль 2014 </ref><ref>[http://lenta-ua.livejournal.com/1153876.html Я&nbsp;— мальчик] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150326070031/http://lenta-ua.livejournal.com/1153876.html |date=26 березень 2015 }} // livejournal 'Україна. Пульс блогосфери', Feb. 22nd, 2014 at 7:59 AM, траур</ref>.
 
   
  +
До 2017 року Більченко вела колонку на «[[ЛІГА.net|Ліґа.net]]», яка, за її ж словами, була: {{text|з критикою українського режиму, із закликами зупинити русофобію, нападки на російську мову і російськомовних людей, неадекватні навіть в умовах війни»<ref>[https://www.svoboda.org/a/28330662.html «Не кожен — агент Путіна»]. Російська служба Радіо Свобода{{ref-ru}}</ref>.}}
Публікувалася в часописах: «Золотой век» (Київ), «Ренессанс» (Київ), «Art-ШУМ» (Дніпропетровськ), Литера_Dnepr" (Днепропетровск), «Южное сияние» (Одеса), «Склянка часу» (Канів&nbsp;— Мьонхенгладбах), «Дети Ра» (Москва), «Зинзивер» (Санкт-Петербург), «Писатель. XXI век» (Санкт-Петербург), «Ковчег» (Ростов-на-Дону), «Север» (Петрозаводськ), «Дарьял» (Владикавказ) тощо. Окремі твори друкувалися в альманахах «Современный Ренессанс» (Київ), «Каштановый дом» (Київ), «Золотая Ника» (Одеса), «Крылья» (Луганськ), «Пушкинское кольцо&nbsp;— 2010» (Черкаси), «Семейка» (Вупперталь), в антологіях «Пушкинская осень в Одессе&nbsp;— 2009» (2009), «Мы помним… (1945—2010)» (2010), «Согласование времен 2010. Поэзия» (2011), «Лит-Ё» (2012).  Україномовні твори публікувалися в часописах «Золота доба» (Київ), «Просто неба» (Львів), в альманахах «Ну що б здавалося слова…» (Київ), «Витоки» (Острог), в антології «Літпошта (збірка молодої поезії, і не тільки…)» (2009). 
 
   
  +
У 2017 році Більченко звернулася до російських лібералів: {{text|Как можно выйти к демократии именем страны, где толеризируют Гитлера? Оставьте мою бедную Украину в покое, скажите своим руководителям, либералам, чтобы они прекратили это истерическое пейзанство (ідилічне зображення селянства) вокруг моей Родины. Помните, что каждый раз, обмазываясь сине-желтым цветом, вы не защищаете мои права, а способствуете их дальнейшему нарушению, потому что пытаетесь канонизировать украинский вариант зачистки. Это такая латентная фашизация, что не было сил терпеть… Я по своей воле никуда из этого ада не уеду, и я хочу, чтобы слепые русские либералы-украинофилы наконец-то прозрели, показав им их заблуждения на личном примере<ref name="livejournal"/>.}}
Автор 15 поетичних збірок, 2 одноосібних монографій, близько 150 наукових статей. Стипендіат Верховної Ради 2015—2016 років<ref>[http://rada.gov.ua/news/Novyny/115592.html Верховна Рада України прийняла Постанову «Про призначення у 2015 році іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих вчених»]</ref>. Розробник авторської магістерської програми для студентів спеціальності «Культурологія» за напрямом «Прикладна культурологія: проблеми полікультурності і толерантності» (в дії з 1 вересня 2016 року).
 
   
  +
Того ж року Більченко в одному з інтерв'ю назвала перехід громадян Україна на українськоу мову «істерикою неофітів», яка є для неї «смішною і сумною»: {{text|Многие мои знакомые литераторы, ранее говорившие на русском языке, очень быстро «перековались» и теперь пишут «правильные» стихи, создают «нужные» тексты, коверкают свой новый украинский, меняют облик своих страничек в соцсетях и т. д. Наблюдать эту истерику неофитов смешно и печально, особенно со стороны людей, которые прекрасно себя чувствовали при советской власти, а теперь стали ярыми патриотами<ref>[https://commons.com.ua/uk/bilchenko/ Українське мистецтво слідує шляхом консервації та мілітаризації - Євгенія Більченко]</ref>.}}
Вірші автора в перекладі українською мовою В. Богуславської опубліковано в антології «А українською&nbsp;— так» (2010). 
 
   
  +
У 2018 році Більченко розкаялася в тому, що брала участь у [[Революція Гідності|Революції Гідності]]<ref>[https://news.obozrevatel.com/ukr/society/buhali-i-plakali-opalna-poetesa-rozkayalasya-za-uchast-u-evromajdani.htm «Бухали і плакали»: опальна поетеса розкаялася за участь у Євромайдані]</ref>, і попросила вибачення у світу, Донбасу та Одеси:{{text|Мир, прости нас. Донбасс и Одесса, простите нас, мы не ведали, что творим, и только у Бога в царстве неведение является смягчающим обстоятельством<ref name="prague">[https://www.prague-express.cz/personal-experience/68759-poet-majdana-evgeniya-bilchenko-priekhala-v-pragu-chtoby-obratitsya-k-evropejtsam "Поэт Майдана" Евгения Бильченко приехала в Прагу, чтобы обратиться к европейцам]</ref>.}}
Переклади (Євгенія Більченко, Любов Лібуркіна, Тамара Гордієнко) поезій [[Ігор Павлюк|Ігоря Павлюка]] опубліковано книгою «Исповедь последнего волхва» (Санкт-Петербург: {{iw2|Алетейя (видавництво)|Алетейя|ru|Алетейя (издательство)}}, 2012).<ref>Павлюк Игорь. [https://pavlyuk-ihor.livejournal.com/3116.html Исповедь последнего волхва: Лирика.] Санкт-Петербург: {{iw2|Алетейя (видавництво)|Алетейя|ru|Алетейя (издательство)}}, 2012. 172 с. Переводчики с украинского Евгения Бильченко, Любовь Либуркина, Тамара Гордиенко. Предисловия [[Олійник Борис Ілліч|Бориса Олейника]] и Евгении Бильченко. В оформлении книги использована картина известного художника [https://seaseas.livejournal.com/2205670.html Сергея Лаушкина].// [[livejournal]], Ігор Павлюк, Feb. 5th, 2013 at 12:50 PM</ref><ref>[[Ольшевський Ігор Олександрович|Ігор Ольшевський]]. [https://dt.ua/CULTURE/cholovicha-poeziya-zhinochiy-pereklad-_.html Чоловіча поезія. Жіночий переклад] // [[zn.ua]], 26 квітня 2013, 18:45</ref><ref>Євгенія Більченко. [http://poezia.org/ua/publications/34123 Стежками космосу, або Переклад як Мандри] / Опублiковано: poezia.org/ua, 2012.09.01</ref>
 
   
  +
24 січня 2021 року, у своєму звернені до президента України Володимира Зеленського, Більченко сказала, що її переслідують за політичною і національною ознакою, та за «вільне висловлювання своєї думки»<ref name="youtube"/>, водночас вона не згадує, як обзивала «екстремістами», «фашистатами» та «неонецистами» тих, хто не поділяє її політичних поглядів.
Член Міжнародної академії літератури і мистецтв України, Конгресу літераторів України.
 
   
  +
Більченко веде переписку з російським терористом [[Захар Прилєпін|Захром Прилєпіним]]<ref>[https://russian.rt.com/opinion/456109-prilepin-ukraina-nenavist Чим далі в тил, тим товстіші партизани.] RT{{ref-ru}}</ref><ref>[https://ukraina.ru/exclusive/20180115/1019772887.html Євгенія Більченко: Україна знаходиться в інформаційному коконі.]{{ref-ru}}</ref>, який виступив на її захист<ref>[https://publizist.ru/blogs/110093/22698/-?utm_source=politobzor.net Захар Прилєпін. Мої вояки раді прозрінню української поетеси Більченко.] Публіціст.ру {{ref-ru}}</ref>.
'''Премії:'''
 
  +
* Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки» (Острог, 2009) у номінації «Поезія» (1 місце).
 
 
Член [[Міжнародна академія літератури і мистецтв України|Міжнародної академії літератури і мистецтв України]], [[Конгрес літераторів України|Конгресу літераторів України]].
* Лауреат Всеукраїнського літературного фестивалю «Краснодонские горизонты» (Краснодон, 2009) у номінації «Рубленое мясо поэзии».
 
  +
* Переможець літературного конкурсу в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю «Пушкинское кольцо» (Черкаси, 2010; 3 місце).
 
  +
== Творчий доробок ==
* Переможець Турніру поетів «Летающая крыша» в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю «Пушкинское кольцо» (Черкаси, 2010; 2 місце). 
 
 
Широко відома після написаного 21 лютого 2014 року віршу «Хто я?»<ref>[https://www.facebook.com/kanalukraina/posts/10152944301706664 Я&nbsp;— мальчик] // facebook 'Телеканал Украина', 23 Февраль 2014 </ref><ref>[http://lenta-ua.livejournal.com/1153876.html Я&nbsp;— мальчик] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150326070031/http://lenta-ua.livejournal.com/1153876.html |date=26 березень 2015 }} // livejournal 'Україна. Пульс блогосфери', Feb. 22nd, 2014 at 7:59 AM, траур</ref>, репости якого вона нині старанно видаляє: {{text|Я уничтожаю репосты этого стихотворения, чтобы мои кровь и слезы больше не использовали западные специалисты по капитализму катастроф. Я несу вину за то, что искренний порыв украинских людей, порыв духа против несправедливости, стал основой для его чудовищного использования со стороны проамериканских сил, приведшего к гражданской войне, разрухе и неонацизму.}}
* Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2010). 
 
  +
* Гран-прі Міжнародного літературного фестивалю імені Н. Хаткіної «Cambala» (Донецьк, 2010; 1 місце). 
 
  +
3 травня 2014 року Більченко у своєму вірші «ШаГ» написала про так звану «громадянську війну», у якому чи то шахтарі виявились [[Етнографічні групи українців|етнографічною групою]] як [[гуцули]], чи то гуцули у неї стали професією:{{text|
* Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Малахитовый носорог» (Вінниця, 2010; 3 місце). 
 
  +
От ветра ржавеют скулы.<br/>
* Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен» (Франкфурт-на-Майні, 2010) у номінації «Поэзия» (2 місце).
 
  +
Туманом стянуло поры.<br/>
* Золотий автор Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен». 
 
  +
Шахтёр застрелил Гуцула;<br/>
* Переможець поетичного слему в рамках Всеукраїнського поетичного фестивалю «Ан Т-Р-Акт: СЕРЕБРЯНОЕ ВЕКО» (Херсон, 2011; 1 місце).
 
  +
Гуцул застрелил Шахтёра.<br/>
* Гран-прі Всеукраїнського відкритого фестивалю поезії «АВАЛгард» (Харків, 2012).
 
  +
* Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» (Миколаїв, 2012; 2 місце). 
 
  +
Как степи – ковыльным гулом,<br/>
* Гран-прі Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2012; гран-прі).
 
  +
Трембитой стенают горы.<br/>
* Лауреат та член журі фестивалю «Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 20-21 квітня 2013).
 
  +
Хоронит Гуцул Гуцула;<br/>
* Лауреат Ювілейного 10-го Міжнародного літературного фестивалю «Петербургські мости»(Санкт-Петербург, 2013). 
 
  +
Хоронит Шахтёр Шахтёра<ref>[https://poezia.org/ru/id/40990/ Євгенія Більченко. Лірика від кінця снайперів до першої половини військових подій] {{ref-ru}}</ref>.}}
* Лауреат Кубку Великого Слему (Харьков, 2013).
 
  +
* Лауреат внутрішньовидавничої премії «Перлинова зернина» за книгу віршів «Хто я?» (Санкт-Петербург, 2014). 
 
 
Публікувалася в часописах: «Золотой век» (Київ), «Ренессанс» (Київ), «Art-ШУМ» (Дніпропетровськ), Литера_Dnepr" (Днепропетровск), «Южное сияние» (Одеса), «Склянка часу» (Канів&nbsp;— Мьонхенгладбах), «Дети Ра» (Москва), «Зинзивер» (Санкт-Петербург), «Писатель. XXI век» (Санкт-Петербург), «Ковчег» (Ростов-на-Дону), «Север» (Петрозаводськ), «Дарьял» (Владикавказ) тощо. Окремі твори друкувалися в альманахах «Современный Ренессанс» (Київ), «Каштановый дом» (Київ), «Золотая Ника» (Одеса), «Крылья» (Луганськ), «Пушкинское кольцо&nbsp;— 2010» (Черкаси), «Семейка» (Вупперталь), в антологіях «Пушкинская осень в Одессе&nbsp;— 2009» (2009), «Мы помним… (1945—2010)» (2010), «Согласование времен 2010. Поэзия» (2011), «Лит-Ё» (2012).&nbsp;&nbsp;Україномовні твори публікувалися в часописах «Золота доба» (Київ), «Просто неба» (Львів), в альманахах «Ну що б здавалося слова…» (Київ), «Витоки» (Острог), в антології «Літпошта (збірка молодої поезії, і не тільки…)» (2009).&nbsp;
* Лауреат Міжнародної премії імені Миколи Гоголя за талановитий поетичний внесок у розвиток діалогу культур (2015);
 
  +
* Кращий автор міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка часу»/«Zeitglas» (2015).
 
 
Автор 15 поетичних збірок, 2 одноосібних монографій, близько 150 наукових статей. Стипендіат Верховної Ради 2015—2016 років<ref>[http://rada.gov.ua/news/Novyny/115592.html Верховна Рада України прийняла Постанову «Про призначення у 2015 році іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих вчених»]</ref>. Розробник авторської магістерської програми для студентів спеціальності «Культурологія» за напрямом «Прикладна культурологія: проблеми полікультурності і толерантності» (в дії з 1 вересня 2016 року).
* Лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди за творчу діяльність та громадянську позицію (2016).
 
  +
 
Вірші автора в перекладі українською мовою В. Богуславської опубліковано в антології «А українською&nbsp;— так» (2010).&nbsp;
  +
 
Переклади (Євгенія Більченко, Любов Лібуркіна, Тамара Гордієнко) поезій [[Ігор Павлюк|Ігоря Павлюка]] опубліковано книгою «Исповедь последнего волхва» (Санкт-Петербург: {{iw2|Алетейя (видавництво)|Алетейя|ru|Алетейя (издательство)}}, 2012).<ref>Павлюк Игорь. [https://pavlyuk-ihor.livejournal.com/3116.html Исповедь последнего волхва: Лирика.]&nbsp;— Санкт-Петербург: {{iw2|Алетейя (видавництво)|Алетейя|ru|Алетейя (издательство)}}, 2012.&nbsp;— 172 с. Переводчики с украинского Евгения Бильченко, Любовь Либуркина, Тамара Гордиенко. Предисловия [[Олійник Борис Ілліч|Бориса Олейника]] и Евгении Бильченко. В оформлении книги использована картина известного художника [https://seaseas.livejournal.com/2205670.html Сергея Лаушкина].// [[livejournal]], Ігор Павлюк, Feb. 5th, 2013 at 12:50 PM</ref><ref>[[Ольшевський Ігор Олександрович|Ігор Ольшевський]]. [https://dt.ua/CULTURE/cholovicha-poeziya-zhinochiy-pereklad-_.html Чоловіча поезія. Жіночий переклад] // [[zn.ua]], 26 квітня 2013, 18:45</ref><ref>Євгенія Більченко. [http://poezia.org/ua/publications/34123 Стежками космосу, або Переклад як Мандри] / Опублiковано: poezia.org/ua, 2012.09.01</ref>
   
== Твори ==
 
 
; Монографії
 
; Монографії
 
* Більченко Є.&nbsp;В.&nbsp;Чужий. Інший. Ближній. Філософія діалогу як філософія Третього.&nbsp;— К.: НПУ імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова, 2010.&nbsp;— 357 с.
 
* Більченко Є.&nbsp;В.&nbsp;Чужий. Інший. Ближній. Філософія діалогу як філософія Третього.&nbsp;— К.: НПУ імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова, 2010.&nbsp;— 357 с.
Рядок 123: Рядок 124:
 
* Бильченко Е. Список кораблей.&nbsp;— Харьков: Слово, 2015.&nbsp;— 190 с.
 
* Бильченко Е. Список кораблей.&nbsp;— Харьков: Слово, 2015.&nbsp;— 190 с.
 
* Бильченко Е. Давидка и Дашка: Дневник.&nbsp;— К.: Издателсьтво БВЛ, 2016.&nbsp;— 82с.
 
* Бильченко Е. Давидка и Дашка: Дневник.&nbsp;— К.: Издателсьтво БВЛ, 2016.&nbsp;— 82с.
* Вселенная № 8: Пьеса в трех актах / Сенчило А., Шеина Т., Бильченко Е. и др.&nbsp;— К.: Друкарский двор Олега Федорова, 2016.&nbsp;— 192 с.
+
* Вселенная №&nbsp;8: Пьеса в трех актах / Сенчило А., Шеина Т., Бильченко Е. и др.&nbsp;— К.: Друкарский двор Олега Федорова, 2016.&nbsp;— 192 с.
 
* Бильченко Е. Избранное.&nbsp;— К.: Друкарский двор Олега Федорова, 2016.&nbsp;— 160 с.
 
* Бильченко Е. Избранное.&nbsp;— К.: Друкарский двор Олега Федорова, 2016.&nbsp;— 160 с.
   
 
; Статті, блоги
 
; Статті, блоги
 
* [http://blog.liga.net/user/ebilchenko/article/25461.aspx Последний русский]{{ref-ru}}
 
* [http://blog.liga.net/user/ebilchenko/article/25461.aspx Последний русский]{{ref-ru}}
* Деякі уривки з дописів див. [https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/vikladae-v-ukrainskomu-vuzi-scho-vidomo-pro-poetesu-yaka-rozkayalas-za-evromajdan.htm Викладає в українському вузі: що відомо про поетесу, яка розкаялась за Євромайдан] // тема "Ексклюзив" на сайті "Обозреватель", 12 січня 2018, 10:15
+
* Деякі уривки з дописів див. [https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/vikladae-v-ukrainskomu-vuzi-scho-vidomo-pro-poetesu-yaka-rozkayalas-za-evromajdan.htm Викладає в українському вузі: що відомо про поетесу, яка розкаялась за Євромайдан] // тема «Ексклюзив» на сайті «Обозреватель», 12 січня 2018, 10:15
 
* [https://web.archive.org/web/20180114184333/https://psb4ukr.natocdn.work/criminals/10/1c/4e/bilchenko-3.2.jpg Скріншот екрану з допису Більченко]{{ref-ru}} [https://rian.com.ua/view/20170727/1026227050.html моя поездка в Россию и разрушенные мифы] // РИА Новости Украина 14:58 27.07.2017 (обновлено: 15:08 27.07.2017) {{ref-ru}}
 
* [https://web.archive.org/web/20180114184333/https://psb4ukr.natocdn.work/criminals/10/1c/4e/bilchenko-3.2.jpg Скріншот екрану з допису Більченко]{{ref-ru}} [https://rian.com.ua/view/20170727/1026227050.html моя поездка в Россию и разрушенные мифы] // РИА Новости Украина 14:58 27.07.2017 (обновлено: 15:08 27.07.2017) {{ref-ru}}
  +
  +
== Нагороди і відзнаки ==
 
* Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки» (Острог, 2009) у номінації «Поезія» (1 місце).
 
* Лауреат Всеукраїнського літературного фестивалю «Краснодонские горизонты» (Краснодон, 2009) у номінації «Рубленое мясо поэзии».
 
* Переможець літературного конкурсу в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю «Пушкинское кольцо» (Черкаси, 2010; 3 місце).
 
* Переможець Турніру поетів «Летающая крыша» в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю «Пушкинское кольцо» (Черкаси, 2010; 2 місце). 
 
* Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2010). 
 
* Гран-прі Міжнародного літературного фестивалю імені Н. Хаткіної «Cambala» (Донецьк, 2010; 1 місце). 
 
* Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Малахитовый носорог» (Вінниця, 2010; 3 місце). 
 
* Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен» (Франкфурт-на-Майні, 2010) у номінації «Поэзия» (2 місце).
 
* Золотий автор Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен». 
 
* Переможець поетичного слему в рамках Всеукраїнського поетичного фестивалю «Ан Т-Р-Акт: СЕРЕБРЯНОЕ ВЕКО» (Херсон, 2011; 1 місце).
 
* Гран-прі Всеукраїнського відкритого фестивалю поезії «АВАЛгард» (Харків, 2012).
 
* Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» (Миколаїв, 2012; 2 місце). 
 
* Гран-прі Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2012; гран-прі).
 
* Лауреат та член журі фестивалю «Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 20-21 квітня 2013).
 
* Лауреат Ювілейного 10-го Міжнародного літературного фестивалю «Петербургські мости»(Санкт-Петербург, 2013). 
 
* Лауреат Кубку Великого Слему (Харьков, 2013).
 
* Лауреат внутрішньовидавничої премії «Перлинова зернина» за книгу віршів «Хто я?» (Санкт-Петербург, 2014). 
 
* Лауреат Міжнародної премії імені Миколи Гоголя за талановитий поетичний внесок у розвиток діалогу культур (2015);
 
* Кращий автор міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка часу»/«Zeitglas» (2015).
 
* Лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди за творчу діяльність та громадянську позицію (2016).
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 148: Рядок 171:
 
[[Категорія:Російськомовні поетеси]]
 
[[Категорія:Російськомовні поетеси]]
 
[[Категорія:Випускники Київського національного університету культури і мистецтв]]
 
[[Категорія:Випускники Київського національного університету культури і мистецтв]]
[[Категорія:Поети XXI століття]]
+
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
 
[[Категорія:Кандидати педагогічних наук України]]
 
[[Категорія:Кандидати педагогічних наук України]]
 
[[Категорія:Науковці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова]]
 
[[Категорія:Науковці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова]]

Версія за 09:25, 28 січня 2021

Євгенія Віталіївна Більченко
Народилася 4 жовтня 1980(1980-10-04) (40 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність поетеса, культуролог
Alma mater КНУКіМ
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Заклад Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Роки активності 2009 — тепер. час
Жанр лірика

Євгенія Віталіївна Більченко (нар. 4 жовтня 1980, Київ) — українська російськомовна поетеса, прозаїк, культуролог, філософ, перекладач, доктор культурології, кандидат педагогічних наук, професор кафедри культурології Факультету філософської освіти та науки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, яка відчуває себе росіянкою[1], зараховує до «русского міра» і називає «проклятий космополіт, російський поет, український громадянин, лівий філософ Європи, антиглобаліст, анархіст, постмодерніст, пацифіст і лузер»[2]. Арт-куратор і організатор актуальних арт-практик в галузі поезії. Пише російською та українською мовами. Активно захищає права так званого «російськомовного населення України». За антиукраїнську пропаганду, заперечення російської агресії та маніпулювання суспільно значущою інформацією є фігуранткою бази «Миротворець»[3].

Життєпис

З 1997 по 2001 навчалась на культурологічному факультеті Київського національного університету культури і мистецтв. Спеціальність: «культуролог, викладач теорії та історії культури». З 2002 року — аспірантка кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Написала та захистила у 2006 році кандидатську дисертацію з релігійно-освітньої проблематики Київської Русі, у 2012 році — докторську дисертацію з проблематики діалогу культур в сучасному суспільстві. Перекладає вірші українських поетів на російську мову[4].

У 2017 році заснувала літературно-поетичну студію, як для початкових, так і для відомих поетів, у місті Києві. Влітку того ж року побувала в Москві та Санкт-Петербурзі, де протягом трьох тижнів провела кілька творчих виступів.

Особисті погляди та висловлювання

Вважає, що в Україні після подій Революції Гідності утворився тоталітарний режим, а до влади прийшли олігархи та нацисти, а також що у війні у Донбасі у рівному ступені винна і Україна, і Росія[5] і називає її «громадянською війною»[6].

Більченко назвала «раґулізацією» закон про мовні квоти та прояви українського патріотизму:

Раніше я вважала, що так, нічого такого не було, — що вся ця раґулізація під приводом «боротьби за національні цінності» з тематиками дисертацій, репертуарами концертів і вже не м'яким придушенням російського слова настала пізніше, коли націоналістична мода витіснила ліберальну[7].

Вона публічно розкритикувала новий закон про мову, назвавши це «звичайний фашизм»[8], назвала Україну тоталітарною державою де є неонацизм[9], а в Росії не бачить жодних проявів тоталітаризму чи українофобії[10]. Більченко вважає, що українська влада є керована «вуличними етнорадикалами», що займаються «фашизмом»[11] і «Бухенвальдом». Вона також переконана, що в Україні процвітає людиноненависницька ідеологія і ксенофобія, діє «націоналістична цензура», а Україна є «онкохворою американською колонією». Більченко також порадила втікати з України:

Біжіть звідси подалі, тут – дно дна. Повна втрата соборності, цивілізованості і незалежності. Не прощайте мене, рідня[12].

До 2017 року Більченко вела колонку на «Ліґа.net», яка, за її ж словами, була:

з критикою українського режиму, із закликами зупинити русофобію, нападки на російську мову і російськомовних людей, неадекватні навіть в умовах війни»[13].

У 2017 році Більченко звернулася до російських лібералів:

Как можно выйти к демократии именем страны, где толеризируют Гитлера? Оставьте мою бедную Украину в покое, скажите своим руководителям, либералам, чтобы они прекратили это истерическое пейзанство (ідилічне зображення селянства) вокруг моей Родины. Помните, что каждый раз, обмазываясь сине-желтым цветом, вы не защищаете мои права, а способствуете их дальнейшему нарушению, потому что пытаетесь канонизировать украинский вариант зачистки. Это такая латентная фашизация, что не было сил терпеть… Я по своей воле никуда из этого ада не уеду, и я хочу, чтобы слепые русские либералы-украинофилы наконец-то прозрели, показав им их заблуждения на личном примере[2].

Того ж року Більченко в одному з інтерв'ю назвала перехід громадян Україна на українськоу мову «істерикою неофітів», яка є для неї «смішною і сумною»:

Многие мои знакомые литераторы, ранее говорившие на русском языке, очень быстро «перековались» и теперь пишут «правильные» стихи, создают «нужные» тексты, коверкают свой новый украинский, меняют облик своих страничек в соцсетях и т. д. Наблюдать эту истерику неофитов смешно и печально, особенно со стороны людей, которые прекрасно себя чувствовали при советской власти, а теперь стали ярыми патриотами[14].

У 2018 році Більченко розкаялася в тому, що брала участь у Революції Гідності[15], і попросила вибачення у світу, Донбасу та Одеси:

Мир, прости нас. Донбасс и Одесса, простите нас, мы не ведали, что творим, и только у Бога в царстве неведение является смягчающим обстоятельством[16].

24 січня 2021 року, у своєму звернені до президента України Володимира Зеленського, Більченко сказала, що її переслідують за політичною і національною ознакою, та за «вільне висловлювання своєї думки»[1], водночас вона не згадує, як обзивала «екстремістами», «фашистатами» та «неонецистами» тих, хто не поділяє її політичних поглядів.

Більченко веде переписку з російським терористом Захром Прилєпіним[17][18], який виступив на її захист[19].

Член Міжнародної академії літератури і мистецтв України, Конгресу літераторів України.

Творчий доробок

Широко відома після написаного 21 лютого 2014 року віршу «Хто я?»[20][21], репости якого вона нині старанно видаляє:

Я уничтожаю репосты этого стихотворения, чтобы мои кровь и слезы больше не использовали западные специалисты по капитализму катастроф. Я несу вину за то, что искренний порыв украинских людей, порыв духа против несправедливости, стал основой для его чудовищного использования со стороны проамериканских сил, приведшего к гражданской войне, разрухе и неонацизму.

3 травня 2014 року Більченко у своєму вірші «ШаГ» написала про так звану «громадянську війну», у якому чи то шахтарі виявились етнографічною групою як гуцули, чи то гуцули у неї стали професією:

От ветра ржавеют скулы.
Туманом стянуло поры.
Шахтёр застрелил Гуцула;
Гуцул застрелил Шахтёра.

Как степи – ковыльным гулом,
Трембитой стенают горы.
Хоронит Гуцул Гуцула;
Хоронит Шахтёр Шахтёра[22].

Публікувалася в часописах: «Золотой век» (Київ), «Ренессанс» (Київ), «Art-ШУМ» (Дніпропетровськ), Литера_Dnepr" (Днепропетровск), «Южное сияние» (Одеса), «Склянка часу» (Канів — Мьонхенгладбах), «Дети Ра» (Москва), «Зинзивер» (Санкт-Петербург), «Писатель. XXI век» (Санкт-Петербург), «Ковчег» (Ростов-на-Дону), «Север» (Петрозаводськ), «Дарьял» (Владикавказ) тощо. Окремі твори друкувалися в альманахах «Современный Ренессанс» (Київ), «Каштановый дом» (Київ), «Золотая Ника» (Одеса), «Крылья» (Луганськ), «Пушкинское кольцо — 2010» (Черкаси), «Семейка» (Вупперталь), в антологіях «Пушкинская осень в Одессе — 2009» (2009), «Мы помним… (1945—2010)» (2010), «Согласование времен 2010. Поэзия» (2011), «Лит-Ё» (2012).  Україномовні твори публікувалися в часописах «Золота доба» (Київ), «Просто неба» (Львів), в альманахах «Ну що б здавалося слова…» (Київ), «Витоки» (Острог), в антології «Літпошта (збірка молодої поезії, і не тільки…)» (2009). 

Автор 15 поетичних збірок, 2 одноосібних монографій, близько 150 наукових статей. Стипендіат Верховної Ради 2015—2016 років[23]. Розробник авторської магістерської програми для студентів спеціальності «Культурологія» за напрямом «Прикладна культурологія: проблеми полікультурності і толерантності» (в дії з 1 вересня 2016 року).

Вірші автора в перекладі українською мовою В. Богуславської опубліковано в антології «А українською — так» (2010). 

Переклади (Євгенія Більченко, Любов Лібуркіна, Тамара Гордієнко) поезій Ігоря Павлюка опубліковано книгою «Исповедь последнего волхва» (Санкт-Петербург: Алетейя[ru], 2012).[24][25][26]

Монографії
  • Більченко Є. В. Чужий. Інший. Ближній. Філософія діалогу як філософія Третього. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. — 357 с.
  • Більченко Є. В. Більченко Є. Людина без історії. — К.: Видавець Білявський, 2015. — 308 с.
  • Людина в сучасному цивілізаційному вимірі: філософсько-культурологічні та етико-естетичні виміри: монографія / М. М. Бровко, Л. Д. Бабушка, Є. В. Більченко та інші. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2014. — С. 25-54.
Збірки поезій
  • Бильченко Е. Моя революция. — К.: Український клуб, 2009. — 136 с.
  • Бильченко Е. Крыжановский Ю. Александрия-208. Киев-Донецк,: Издательство НОРД-ПРЕСС, 2010. — 116 с.
  • Бильченко Е. История болезни. — Донецк: Издательство НОРД-ПРЕСС, 2011. — 110 с.
  • Павлюк И. Исповедь последнего волхва. Переводы Евгении Бильченко, Любови Либуркиной, Тамары Гордиенко. — СПб.: Алетейя, 2012. — 172 с.
  • Бильченко Е. ПОСТлирика.- Харьков: Слово, 2012. — 97 с.
  • Бильченко Е. Две Жени. — Киев-Донецк: НОРД-Пресс, 2012. — 112 с.
  • Бильченко Е. Василиса и Петроград. — Киев-Донецк: Издательство БВЛ, 2013. — 148 с.
  • Бильченко Е. В. Кто я? — СПб: Группа «МИД», 2014. — 52 с.
  • Бильченко Е., Сенчило А., Крыжановский Ю., Липольц Т. ЧЕЛО ВЕЧНОСТИ. — Киев-Донецк: Издательство БВЛ, 2014. — 152 с.
  • Бильченко Е. Чили. — К.: Издательство БВЛ, 2015. — 180 с.
  • Бильченко Е. Соло для медвежонка. — СПб: АураИнфо, 2015. — 32 с.
  • Бильченко Е. Список кораблей. — Харьков: Слово, 2015. — 190 с.
  • Бильченко Е. Давидка и Дашка: Дневник. — К.: Издателсьтво БВЛ, 2016. — 82с.
  • Вселенная № 8: Пьеса в трех актах / Сенчило А., Шеина Т., Бильченко Е. и др. — К.: Друкарский двор Олега Федорова, 2016. — 192 с.
  • Бильченко Е. Избранное. — К.: Друкарский двор Олега Федорова, 2016. — 160 с.
Статті, блоги

Нагороди і відзнаки

  • Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки» (Острог, 2009) у номінації «Поезія» (1 місце).
  • Лауреат Всеукраїнського літературного фестивалю «Краснодонские горизонты» (Краснодон, 2009) у номінації «Рубленое мясо поэзии».
  • Переможець літературного конкурсу в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю «Пушкинское кольцо» (Черкаси, 2010; 3 місце).
  • Переможець Турніру поетів «Летающая крыша» в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю «Пушкинское кольцо» (Черкаси, 2010; 2 місце). 
  • Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2010). 
  • Гран-прі Міжнародного літературного фестивалю імені Н. Хаткіної «Cambala» (Донецьк, 2010; 1 місце). 
  • Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Малахитовый носорог» (Вінниця, 2010; 3 місце). 
  • Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен» (Франкфурт-на-Майні, 2010) у номінації «Поэзия» (2 місце).
  • Золотий автор Міжнародного літературного конкурсу «Согласование времен». 
  • Переможець поетичного слему в рамках Всеукраїнського поетичного фестивалю «Ан Т-Р-Акт: СЕРЕБРЯНОЕ ВЕКО» (Херсон, 2011; 1 місце).
  • Гран-прі Всеукраїнського відкритого фестивалю поезії «АВАЛгард» (Харків, 2012).
  • Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» (Миколаїв, 2012; 2 місце). 
  • Гран-прі Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2012; гран-прі).
  • Лауреат та член журі фестивалю «Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 20-21 квітня 2013).
  • Лауреат Ювілейного 10-го Міжнародного літературного фестивалю «Петербургські мости»(Санкт-Петербург, 2013). 
  • Лауреат Кубку Великого Слему (Харьков, 2013).
  • Лауреат внутрішньовидавничої премії «Перлинова зернина» за книгу віршів «Хто я?» (Санкт-Петербург, 2014). 
  • Лауреат Міжнародної премії імені Миколи Гоголя за талановитий поетичний внесок у розвиток діалогу культур (2015);
  • Кращий автор міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка часу»/«Zeitglas» (2015).
  • Лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди за творчу діяльність та громадянську позицію (2016).

Примітки

  1. а б Звернення до президента В. О. Зеленского. Канал Євгенія Більченко на «Youtube»(рос.)
  2. а б Поет Євгенія Більченко з Києва(рос.)
  3. Більченко Євгенія Віталіївна «Миротворець»(рос.)
  4. Вірші Ігора Павлюка в перекладах Євгенії Більченко(рос.)
  5. «У нашій країні - тупий тоталітарний режим, зацікавлений у війні». Процитовано 2017-12-31. (рос.)
  6. Синдром крота: чеський досвід Євгенія Більченко (БЖ)(рос.)
  7. Последний русский: Радикализация темы языка - путь в никуда
  8. Професорка Національного педагогічного університету ім. Драгоманова називає Україну «онкохворою американською колонією», а мовний закон — «фашизмом»
  9. Кольорова революція в Україні step by step (доповідь для Сенату Чехії) Євгенія Більченко (БЖ)(рос.)
  10. «Все, що розповідають про „Мордор“, — брехня»: українська поетеса розгнівала мережу своїм «прозрінням»
  11. Осторожно, люди! (о недопустимости партий войны)
  12. Професорка університету Драгоманова назвала себе «представницею російської цивілізації»
  13. «Не кожен — агент Путіна». Російська служба Радіо Свобода(рос.)
  14. Українське мистецтво слідує шляхом консервації та мілітаризації - Євгенія Більченко
  15. «Бухали і плакали»: опальна поетеса розкаялася за участь у Євромайдані
  16. "Поэт Майдана" Евгения Бильченко приехала в Прагу, чтобы обратиться к европейцам
  17. Чим далі в тил, тим товстіші партизани. RT(рос.)
  18. Євгенія Більченко: Україна знаходиться в інформаційному коконі.(рос.)
  19. Захар Прилєпін. Мої вояки раді прозрінню української поетеси Більченко. Публіціст.ру (рос.)
  20. Я — мальчик // facebook 'Телеканал Украина', 23 Февраль 2014
  21. Я — мальчик Архівовано 26 березень 2015 у Wayback Machine. // livejournal 'Україна. Пульс блогосфери', Feb. 22nd, 2014 at 7:59 AM, траур
  22. Євгенія Більченко. Лірика від кінця снайперів до першої половини військових подій (рос.)
  23. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про призначення у 2015 році іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих вчених»
  24. Павлюк Игорь. Исповедь последнего волхва: Лирика. — Санкт-Петербург: Алетейя[ru], 2012. — 172 с. Переводчики с украинского Евгения Бильченко, Любовь Либуркина, Тамара Гордиенко. Предисловия Бориса Олейника и Евгении Бильченко. В оформлении книги использована картина известного художника Сергея Лаушкина.// livejournal, Ігор Павлюк, Feb. 5th, 2013 at 12:50 PM
  25. Ігор Ольшевський. Чоловіча поезія. Жіночий переклад // zn.ua, 26 квітня 2013, 18:45
  26. Євгенія Більченко. Стежками космосу, або Переклад як Мандри / Опублiковано: poezia.org/ua, 2012.09.01

Посилання