Вакарчук Іван Олександрович

Іван Олександрович Вакарчук
7-й Міністр освіти і науки України
Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент	Віктор Ющенко Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Станіслав Ніколаєнко
Наступник	Дмитро Табачник
ректор Львівського університету
Час на посаді:
11 березня 2010 — 6 червня 2013
Попередник	Василь Височанський (в.о.)
Наступник	Василь Височанський (в.о.)
ректор Львівського університету
Час на посаді:
13 листопада 1990 — 18 грудня 2007
Попередник	Володимир Чугайов
Наступник	Василь Височанський (в.о.)
Народився	6 березня 1947(1947-03-06) (72 роки) Старі Братушани, Молдавська РСР,  СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Дружина	Вакарчук Світлана Олександрівна
Діти	Святослав Вакарчук Олег Вакарчук
Нагороди
vakarchuk.openua.net
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Олекса́ндрович Вакарчу́к (нар. 6 березня 1947, Старі Братушани, нині Єдинецький район, Молдова) — український фізик, політик і громадський діяч, міністр освіти і науки України (2007–2010). Протягом 1990–2007 і 2010—2013 років був ректором Львівського університету. Доктор фізико-математичних наук (1980). Герой України (2007). Заслужений діяч науки і техніки України.

Батько лідера рок-гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука.

Життєпис

Іван Вакарчук 2006 року

Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету ім. Франка, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції.

1954–1965 — Навчався у Братушанській середній школі, яку закінчив з медаллю.

1965–1970 — навчання на фізичному факультеті Львівського університету ім. Франка.

1970–1973 — навчання в аспірантурі Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1973–1978 — молодший науковий співробітник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1977, 1981 — нагороджений Грамотою Президії АН УРСР.

1978–1980 — старший науковий працівник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1980–1984 — керував відділом квантової статистики у Львівському відділі статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1983 — нагороджений значком «Відмінник народної освіти УРСР».

1984 — професор кафедри теоретичної фізики Львівського університету.

1989 — обраний народним депутатом СРСР; член Комітету ВР СРСР з науки, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи.

13 листопада 1990 обраний ректором Львівського університету ім. Франка (переобраний на цю посаду 2001 року).

1991 — обраний президентом Малої академії наук Львівщини.

1996 — обраний головою Ради ректорів Львівщини.

1996 — нагороджений Почесною відзнакою Президента України.

З 1996 р. — засновник і головний редактор «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики».

З 2001 р. — президент Українського фізичного товариства

Лауреат Премії НАН України імені М. П. Барабашова 2005 року за цикл робіт «Спектральні дослідження зір та комет» (спільно з К. І. Чурюмовим та Н. Г. Щукіною)

з 18 грудня 2007 по 11 березня 2010  — Міністр освіти і науки України

Політика

У 1989—1991 роках — народний депутат СРСР від територіального виборчого округу № 486 (Львівська область), член КПРС. Восени 1989 року — учасник установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову, один із делегатів від Львівської области.

1999 року — довірена особа Кучми на виборах президента України.

Заява щодо Вікіпедії

9 березня 2010 року (незадовго до звільненням з посади, після чого міністром призначено Дмитра Табачника) звернувся із заявою до академічної спільноти України. У ній закликав «кожного українського науковця написати для Вікіпедії бодай 2-3 статті з Вашого напрямку», а викладачів університетів — «широко залучати до цієї роботи студентів-старшокурсників».

Державні нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (5 березня 2007) — за визначні особисті заслуги в розвитку вітчизняної освіти і науки, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, вагомий внесок в утвердження незалежної Української держави
• Орден «За заслуги» II ст. (16 лютого 2005) — за вагомий особистий внесок у захист демократії, єдності, соборності і незалежності України, відстоювання ідеалів свободи і прав людини, активну громадянську позицію
• Почесна відзнака Президента України (22 серпня 1996) — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, зміцненню її державності і міжнародного авторитету, та з нагоди п'ятої річниці незалежності України
• Заслужений діяч науки і техніки України (27 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок в увічнення пам'яті Івана Франка
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2000 року — за підручник «Квантова механіка». — Л.: Львівський держуніверситет ім. І. Франка, 1998

Сім'я

Одружений. Дружина — Світлана Олександрівна (1947 р.н.) — викладач фізики, доцент Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Гжицького.

Син Святослав (1975 р.н.) — народний депутат України (до 2008 р. та з 2019 р.), керівник групи «Океан Ельзи»; син Олег (1980 р.н.) — підприємець.

Праці

Автор понад 240 наукових праць.

• 1974, 5 лютого р. — захистив кандидатську дисертацію «Застосування методу зміщень і колективних змінних до дослідження системи взаємодійних бозе-частинок близько абсолютного нуля» (Інститут теоретичної фізики АНУ).
• 1980, 5 червня  р. — захистив докторську дисертацію «Мікроскопічна теорія бозе-рідини» (Інститут теоретичної фізики АН УРСР).

2007 — на 14-му Львівському книжковому форумі «Квантова механіка» була названа однією з найкращих книг.

Книги

• Вакарчук І. О. Вступ до проблеми багатьох тіл. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 220 с.
• Вакарчук І. О. Квантова механіка. — 4-е видання, доповнене. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 872 с.
• Вакарчук І. О. Лекції з загальної теорії відносності. — Л. : Вид-во Львів. ун-ту, 1991. — 91 с.
• Вакарчук І. О. Теорія зоряних спектрів. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 359 с.

Джерела

• Довідка про професора Вакарчука Івана Олександровича
• Біографія професора І.Вакарчука
• Персональний сайт Сергія Руденка
• Команда Міносвіти готова звільнитися і дякує українському міністрові Вакарчуку^{[недоступне посилання з червень 2019]}

Література

• Іван Вакарчук: Біобібліогр. покажч. / ред.: Й. Стахіра; уклад.: М. Любицька; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Наук. б-ка. — Л., 2001. — 109 c. — (Укр. біобібліогр. Нова сер.; Ч.5).