Валеріанова кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:13, 8 червня 2020, створена Illya Shevchenko1 (обговорення | внесок) (Шаблон)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Valeric acid
Isovaleric acid

Валеріанова кислота4Н9СООН) — масляниста рідина з характерним стійким запахом. Міститься в кореневищах валеріани лікарської. У медицині застосовують цинкову сіль валеріанової кислоти, валідол (розчин ментолу в ізовалеріановометиловому ефірі) і інші похідні валеріанової кислоти.

Валеріанова кислота має 4 ізомери:

  • Н-пентанова кислота СН3-СН2-СН2-СН2-COOH
  • 3-метилбутанова кислота (ізовалеріанова) СН3-CH(СН3)-СН2-СООН
  • 2-метилбутанова кислота СН3-СН2-CH(СН3)-СООН
  • 2,2-диметилпропанова кислота СН3-С(СН3)2-СООН

Ізовалеріанова кислота міститься в корені валеріани лікарської, з якої її і отримують відгонкою з водяною парою, а також в чайному листі, ефірних оліях деяких цитрусових та ін. Синтезують її окисленням ізоамілового спирту, наприклад: електролітичним способом в H2SO4 з добавкою MnSO4 на аноді, виготовленому з РbО2, при 20°С; при нагріванні на повітрі з NaOH + КОН (у співвідношенні 2: 1) і невеликою кількістю Н2О при 285–295 °С або з NaOH у присутності карбонату міді CuCO3 * Cu (OH)2 * 0,5Н2О при 140 °С. Ізовалеріанову кислоту застосовують у виробництві валідолу, бромізовалу, корвалолу, валокордину та інших лікарських препаратів, фруктових есенцій і запашних речовин у парфумерії.

Посилання[ред. | ред. код]