Валява (Перемиський повіт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:06, 29 березня 2019, створена Franko Lemberger (обговорення | внесок) (→‎Історія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Валява
пол. Walawa


Координати 49°52′ пн. ш. 22°54′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 22.900° сх. д. / 49.867; 22.900Координати: 49°52′ пн. ш. 22°54′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 22.900° сх. д. / 49.867; 22.900

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Орли
Перша згадка 1393
Населення 750 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-716
Автомобільний код RPR
SIMC 0607699
GeoNames 756221
Валява. Карта розташування: Польща
Валява
Валява
Валява (Польща)
Валява. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Валява
Валява
Валява (Підкарпатське воєводство)

Валява (пол. Walawa) — село на Закерзонні в Польщі, в гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 750 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 12 км на північний-схід від Перемишля та 67 км на схід від Ряшева.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується в ерекційній грамоті Перемиського кафедрального собору з 1293 року[2], коли перемиський єпископ Атаназій надав церкву і поля у Валяві крилошанину Якову Горицькому. В давньоруські часи навколо знаходились боярські дворища (Вишатичі, Болестрашичі, Бушковичі, Дуньковичі та ін.). Давньоруське городище - боярської резиденції, на місці Валяви було досліджене Я. Пастернаком у 1939 році, та мало відносно невелику територію обмежену стрімким схилом Сяну та улоговиною безіменного потоку, що впадав у цьому місці до Сяну, а з відкритого боку глибоким рукотворним ровом. Саме селище, в той час знаходилось у північніше ("Загуміння Велике").[3]

До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства. В селі була літня резиденція перемиських греко-католицьких єпископів. Зокрема, тут помер і похований єпископ Атанасій (Крупецький). 15 листопада 1860 р. через село прокладена Галицька залізниця імені Карла Людвіга з пристанком у селі. У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 107 будинків і 634 жителі, а на землях фільварку 4 будинки і 32 мешканців; 634 були греко-католиками, 21 — римо-католиками, а 11 — юдеями.[4]

У 1934-1939 рр. село належало до ґміни Стубно Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 760 мешканців, з них 740 українців, 10 поляків і 10 євреїв[5].

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом і незабаром оголосили про передачу території Польщі. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР, решту в 1947 р. депортовано на понімецькі землі[6].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 369 92 239 38
Жінки 381 76 237 68
Разом 750 168 476 106

Церква[ред. | ред. код]

У 1791 р. українці збудували муровану греко-католицьку церкву св. Михаїла на місці попередньої дерев’яної, у 1927 р. відремонтували. До їх виселення була парафіяльною церквою, яка належала до Перемиського деканату (після Першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії. Після виселення українців церква перетворена на костел.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]