Варлаам (Козинський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:32, 4 березня 2020, створена KHMELNYTSKYIA (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варлаам Козинський
Архієпископ Смоленський
1665 — 21 квітня 1666
Обрання: 1665
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Андрій Кваснинський-Злотий
Наступник: Михайло Пашковський
Архимандрит Віленський
з 1661
Обрання: 10 лютого 1656
Попередник: Венедикт Терлецький
Архимандрит Мінський
Обрання: 9 березня 1654
Архимандрит Мстиславський (Пустинський)
Обрання: 1644
 
Смерть: 21 квітня 1666(1666-04-21)

Варлаам Козинський[1][2] (також Варлам Косинський[3], пол. Barlaam Koziński або пол. Kosiński, пом. 21 квітня 1666) — василіянин, архимандрит Мстиславський (Пустинський), Мінський і Віленський, архієпископ-номінат Смоленської архієпарії Руської Унійної Церкви.

Життєпис[ред. | ред. код]

З походження був руським шляхтичем. По вступі до Василіянського чину, був у 1635 р. намісником (заступником ігумена) Мінського монастиря, а з 1642 р. був економом — урядником маєтків Київської митрополії на території Мінського воєводства і «наглядачем» дібр Мінської семінарії. В 1644 р. став архимандритом Мстиславським (Пустинським), тобто начальником (настоятелем) монастиря в Пустинках біля Мстислава, залишаючись надалі при виконанні попередніх функцій. 9 березня 1654 р. на просьбу митрополита Антонія Селяви отримав від короля привілей на Мінську архимандрію і на віддання через Чин в його розпорядження майна Мінської семінарії із зобов'язанням утримувати з нього п'ять семінаристів, але вже в серпні того ж року митрополит розпорядився, щоб він передав це майно під заряд професора богослов'я Мінської семінарії о. Венедикта Терлецького[4].

Після того як московські війська здобули Мінськ, Козинський виклопотав у короля (10 лютого 1656 р.) привілей на Віленську архимандрію, але не зміг її відразу перебрати, бо одночасно привілей на неї отримав о. Венедикт Терлецький, вибраний ченцями настоятелем Віленського монастиря. Козинський перебрав ці добра аж по смерті Терлецького (1661 р.). На генеральній капітулі 1661 р. зазнав шквалу критики за надмірне накопичення бенефіцій і незаконне отримання привілею на Мінську архимандрію. Попри це все, після смерті Смоленського архієпископа Андрія Кваснинського-Злотого (1665 р.), який вже 1655 р. змушений був покинути свою архієпархію, Козинський отримав від короля номінацію на це архієпископство. На цю звістку Римська Конгрегація Поширення Віри, отримавши попередньо негативну інформацію про життя архієпископа-номіната, 25 липня 1665 р. доручила нунцієві дослідити цю справу і в разі підтвердження закидів, не допустити Косинського до свячень. Можливо, це й призвело до того, що Варлаам Козинський помер 21 квітня 1666 р. як архієпископ-номінат[4].

Згідно із заповітом, написаним ще 8 вересня 1660 р. Козинський записав певні суми на користь монастирів монахинь Василіянок в Мінську і Вільно, для церкви святої Варвари в Пінську і на вшанування Богородичних ікон у василіянських монастирських храмах в Мінську, Жировичах, Новогрудку і Пустинках[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 12. — Warszawa 1908. — S. 94.
  2. Ієромон. Ігор Гарасим, ЧСВВ. Список ченців Чину Святого Василія Великого. www.bazylianie.pl. Процитовано 2016-09-13. 
  3. Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). — Львів : Каменяр, 1996. — С. 289.
  4. а б в Ludomir Bieńkowski. Koziński Barlaam (zm. 1666) // Polski Słownik Biograficzny. ― Wrocław–Warszawa–Kraków 1968—1969. ― T. 14. ― S. 634. (пол.)

Література[ред. | ред. код]