Відмінності між версіями «Ватник»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(→‎Історія: уточнення)
(→‎Історія: уточнення)
Рядок 4: Рядок 4:
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Попередником ватника були куртки-стьобанки, які використовувалися в Середньовіччі як [[підлатник]], піддівка під кольчугу, і навіть (незаможними воїнами) як самостійний обладунок. У Західній Європі вони називалися [[гамбезон]]ами<ref>{{cite web|title= Gambeson |title=Merriam-Webster |language=|url=https://www.merriam-webster.com/dictionary/gambeson}} {{ref-en}}</ref>. Шилися такі куртки з полотна, набивалися прядивом, іноді кінським волосом.
+
Попередником ватника були куртки-стьобанки, які використовувалися в Середньовіччі як [[підлатник]], піддівка під кольчугу, і навіть (незаможними воїнами) як самостійний обладунок. У Західній Європі вони називалися [[гамбезон]]ами<ref>{{cite web|title= Gambeson |title=Merriam-Webster |language=|url=https://www.merriam-webster.com/dictionary/gambeson}} {{ref-en}}</ref>, у Московській державі&nbsp;— [[тигіляй|тигіляями]]. Шилися такі куртки з полотна, набивалися [[прядиво]]м, іноді кінським волосом.
   
Стьобанки, де роль наповнювача грала вата, були поширені на Сході. Під час Російсько-турецької війни 1877—1878&nbsp;рр. трофейні турецькі ватні стьоганки (ватні куртки, ватні фуфайки) уперше увійшли в російський вжиток<ref>[https://books.google.com/books?id=eVFKAAAAYAAJ&pg=PA549&dq=ватная+кофта История Лейб-Гвардіи Преображенского полка: 1683—1883&nbsp;г. T. III]. {{СПб}}, 1888.</ref>. Теплі ватні бешмети існували на Кавказі, а в 1885 році приказ Військового відомства передбачав можливість наявності ватного бешмета в обмундируванні кавказьких козаків. Ватна куртка (під назвою теплушка) входив до зимового комплекту обмундирування під час російсько-японської війни<ref>Чернов Л. А. [http://hist.ivanovo.ac.ru/jdownloads/zhurnal/vestnik%20ivanovskogo%20gosudarstvennogo%20universiteta/gumanitar/2011%20/1230.pdf#page=64 Униформа офицеров русской армии в Маньчжурии в годы русско-японской войны 1904—1905 гг] {{Wayback|url=http://hist.ivanovo.ac.ru/jdownloads/zhurnal/vestnik%20ivanovskogo%20gosudarstvennogo%20universiteta/gumanitar/2011%20/1230.pdf |date=20141010120034 }}. // Вестник Ивановского государственного университета. Гуманитарные науки, 2011. Выпуск 4. С. 62.</ref>.
+
Стьобанки, де роль наповнювача грала вата, були поширені на Сході. Під час Російсько-турецької війни 1877—1878&nbsp;рр. трофейні турецькі ватні стьоганки («ватні куртки», ватні «фуфайки») уперше увійшли в російський вжиток<ref>[https://books.google.com/books?id=eVFKAAAAYAAJ&pg=PA549&dq=ватная+кофта История Лейб-Гвардіи Преображенского полка: 1683—1883&nbsp;г. T. III]. {{СПб}}, 1888.</ref>. Теплі ватні бешмети існували на Кавказі, а в 1885 році приказ Військового відомства передбачав можливість наявності ватного бешмета в обмундируванні кавказьких козаків. Ватна куртка (під назвою «теплушка») входила до зимового комплекту обмундирування під час Російсько-японської війни 1904—1905 рр<ref>Чернов Л. А. [http://hist.ivanovo.ac.ru/jdownloads/zhurnal/vestnik%20ivanovskogo%20gosudarstvennogo%20universiteta/gumanitar/2011%20/1230.pdf#page=64 Униформа офицеров русской армии в Маньчжурии в годы русско-японской войны 1904—1905 гг] {{Wayback|url=http://hist.ivanovo.ac.ru/jdownloads/zhurnal/vestnik%20ivanovskogo%20gosudarstvennogo%20universiteta/gumanitar/2011%20/1230.pdf |date=20141010120034 }}. // Вестник Ивановского государственного университета. Гуманитарные науки, 2011. Выпуск 4. С. 62.</ref>.
   
 
== Сучасність ==
 
== Сучасність ==

Версія за 02:23, 16 серпня 2019

Чоловік у ватнику-фуфайці та ватних штанях

Ватник (рос. ватник) — тепла в'язана вовняна або байкова сорочка, стьобана ватяна куртка або безрукавка. Іноді ватником називають тілогрійку, в тому числі і з відірваними рукавами, особливо це характерно для виправно-трудових колоній (таборів). Назва ватник походить від слова вата — назви основного матеріалу, який використовується для виготовлення цього виду одягу.

Історія

Попередником ватника були куртки-стьобанки, які використовувалися в Середньовіччі як підлатник, піддівка під кольчугу, і навіть (незаможними воїнами) як самостійний обладунок. У Західній Європі вони називалися гамбезонами[1], у Московській державі — тигіляями. Шилися такі куртки з полотна, набивалися прядивом, іноді кінським волосом.

Стьобанки, де роль наповнювача грала вата, були поширені на Сході. Під час Російсько-турецької війни 1877—1878 рр. трофейні турецькі ватні стьоганки («ватні куртки», ватні «фуфайки») уперше увійшли в російський вжиток[2]. Теплі ватні бешмети існували на Кавказі, а в 1885 році приказ Військового відомства передбачав можливість наявності ватного бешмета в обмундируванні кавказьких козаків. Ватна куртка (під назвою «теплушка») входила до зимового комплекту обмундирування під час Російсько-японської війни 1904—1905 рр[3].

Сучасність

Ватником також можна назвати і фуфайку, утеплену куртку, призначену для роботи. У різних районах Росії під ватником можуть розуміти різні предмети верхнього одягу — від теплої сорочки до тілогрійки. Основна мета ватянки — захист людини від холоду в умовах зниженої температури, наприклад в умовах російської зими, а нерідко весни і осені.

Крім ватяної фуфайки, що надівається на тулуб людини, російська (раніше радянська) промисловість виготовляла і ватні штани.

Інші значення

  • Ватником також називають стерильний матеріал, що використовується для нейрохірургічних операцій.
  • У 2013-14 роках «ватниками» масово почали називати малоосвічених, люмпенізованих та здебільшого проросійсько настроєних громадян, чия соціально-політична позиція була суттєво спотвореною внаслідок перманентного впливу російської пропаганди.[4] В глобальній мережі Інтернет існує чимало жартів, ключовим об'єктом яких є «ватники».

Див. також

Примітки

  1. Merriam-Webster.  (англ.)
  2. История Лейб-Гвардіи Преображенского полка: 1683—1883 г. T. III. СПб., 1888.
  3. Чернов Л. А. Униформа офицеров русской армии в Маньчжурии в годы русско-японской войны 1904—1905 гг Archived жовтень 10, 2014 на сайті Wayback Machine.. // Вестник Ивановского государственного университета. Гуманитарные науки, 2011. Выпуск 4. С. 62.
  4. Дмитрий Гусев «Патриоты и ватники», «Эхо Петербурга». (рос.)