Веганство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Час розвиватися — cтавай веганом». Акція у Мельбурні на підтримку договору проти глобального потепління

Ве́га́нство (веганізм, англ. véganism)[1] — спосіб життя, що характеризується повною відмовою від продуктів, які є результатом насильства відносно тварин, експлуатації тварин задля власних потреб. Цим веганство суттєво відрізняється від вегетаріанства, засади якого визначаються здебільшого відмовою від убивств (з етичних або релігійних переконань) або дієтичними міркуваннями.

Ве́га́ни (англ. vegans), прибічники веганства, не тільки споживають у їжу винятково рослинні та мікробні продукти, повністю виключаючи компоненти тваринного походження, а й не використовують товари, створені з порушенням прав тварин: одяг із хутра, шкіри, вовни, лікарські засоби та косметику, що проходили тести на тваринах. Також вегани бойкотують розважальні заходи, де присутні дикі тварини: цирки, зоопарки, дельфінарії тощо.

Історія[ред.ред. код]

Термін «веганізм» з'явився як одна з класифікацій вегетаріанства у листопаді 1944. Його запровадив британський громадський діяч Дональд Вотсон.

Серед визначних постатей античних часів було чимало вегетаріанців, але погляди сучасного веганства поділяли небагато людей. Одним із перших про відмову від насильства й експлуатації тварин заради власного благополуччя заявив давньогрецький філософ Порфирій (234–305). В роботі «Про утримання від тваринної їжі» (лат. De Abstinentia ab Esu Animalium) він писав:

« Якщо, однак, хтось думає, що це несправедливо — шкодити звірям, той не повинен ні використовувати молоко, ні вовну, ні овець, ні мед. Бо як ви пораните людину, забираючи від неї її одежу, так само, також, ви шкодите вівці, обстригаючи її... Молоко також було створене не для вас, а для молодих тварин, що споживають його. Бджола також збирає мед в їжу для себе, який ви, забираючи, використовуєте для вашого власного задоволення.  »

Однак у подальшому він відмовився від цих аргументів, вважаючи, що людина, піклуючись про тварин і комах, має право використовувати продукти їхньої життєдіяльності. Крім м'яса.

За часів Золотої доби ісламу відомим був сирійський поет і філософ Абу-ль-Аля аль-Мааррі (973–1057), який у віршах закликав до відмови від продуктів тваринного походження:

« ... Несправедливо їсти те, що вода дає (тобто рибу), не бажай у їжу м'ясо забитих тварин,
Або молоко матерів, що призначене для їхніх малят, не для благородних жінок.
Не засмучуйте птахів, що нічого не підозрюють, беручи їхні яйця; для несправедливості — це найбільший злочин.
І утримайтесь від меду, який бджоли збирають завчасно з квіток та ароматних рослин;
Бо вони не зберігають його для користування іншими, не отримують за це золота і дарунків ...
 »

У 1802 році вийшла друком книга англійського антиквара Джозефа Рітсона «Есе про утримання від тваринної їжі як моральний обов'язок» (англ. An Essay on Abstinence from Animal Food, as a Moral Duty).

Етика та права тварин[ред.ред. код]

Роздуми про етику тварин складають сьогодні значну частину філософічних дебатів щодо веганства. До класики належить книга Пітера Сінґера «Визволення тварин» 1975 року. Сінґер доводить, що нема жодних моральних виправдань закриванню очей на страждання істоти, незалежно, якого вона походження. Особливо - виключати «нелюдські тварини» з принципу рівноправ'я настільки довільно, як і виключати за цим принципом людей іншого кольору шкіри, іншої культури, віросповідання чи статі.

Тестування на тваринах[ред.ред. код]

Протест проти вівісекції

Веганська спільнота рішуче виступає проти тестування товарів на тваринах. Здебільшого це косметика, побутова хімія та лікарські засоби.

На вимогу суспільства Єврокомісія у 2007–2011 роках виділила €238 млн. на розвиток альтернативних методів тестування. І 2013 року в країнах Євросоюзу заборонили тестувати на тваринах косметику та її складники.[2] Проте в галузі медицини тварин надалі використовують для досліджень. В інших частинах світу не введено навіть часткових заборон, тому європейські компанії деколи переносять туди випробувальні лабораторії.

Станом на 2005 рік у світі для різних випробовувань використовувалися 58,3 млн. тварин.[3] Основна частина дослідів припадала на розвинені країни: США, Британію, Францію, Німеччину. Зокрема, 2013 року в самій лише Британії здійснили 4,12 млн. дослідницьких випробовувань. З них токсикологічні тести склали 375 тис. випробовувань.[4]

Зоозахисна організацієя «Люди за етичне ставлення до тварин» (англ. PETA) створила перелік компаній, які у створенні своєї продукції виключили тестування на тваринах — так званий Білий список PETA (англ. PETA Whitelist). Компанії, що проводять такі тестування, потрапляють до «чорного списку», а виробники із сумнівними та непідтвердженими даними — до «сірого».

Індустрія розваг[ред.ред. код]

Використання тварин з метою розваг суперечить веганському принципу через експлуатацію та жорстокість до них, тому вегаспільноти проводять акції та пікети, спрямовані на припинення діяльності таких вистав. Місцями, де використовують тварин задля розваги є тваринні бої, цирки, зоопарки, дельфінарії, пересувні звіринці, прокати коней тощо.

Завдяки суспільному резонансу, діяльність цирків із дикими тваринами заборонена в Нідерландах, Греції, Словенії, Мексиці, Парагваї, Болівії, Кіпрі, Перу та в іспанській місцевості Каталонія.[5][6]

Жорстокі традиції[ред.ред. код]

Веганські та зоозахисні товариства шукають законні шляхи до припинення невмотивовано жорстоких традицій деяких народів, що містять масові вбивства тварин, зокрема, жертвопринесення.

На Фарерських островах існує традиційний щорічний забій гринд і дельфінів — Гриндадрап (фар. Grindadráp). Так, 13 серпня 2013 року у селищі Гвалба вбили близько 430 атлантичних білобоких дельфінів.[7] Рішуче виступає проти проведення вилову зоозахисне товариство «Морський пастух»: у 2014 році за спроби перешкодити вилову місцева поліція заарештувала його діячів.

У Непалі щороку відбувається релігійний фестиваль Ґадхімай, який полягає у масовому жертвопринесенні тварин богині Ґадхімай. Переважно - буйволів, кіз і курей. У 2009 році на такому фестивалі вбили близько 250 тис. тварин.[8] Місцеві активісти, переважно буддисти, протестують у столиці Непалу, Катманду, а люди всього світу тиснуть на уряд сусідньої Індії, з земель якої потрапляє основна частина тварин, аби Індія заборонила чи хоча б уважніше слідкувала за вивезенням тварин до Непалу.[9]

Активізм[ред.ред. код]

Пікет у Тель-Авіві

Активісти веганського руху всіляко пропагують відмову від насильства до тварин. Основні та найпоширеніші способи пропаганди:

  • роздача інформаційних листівок і брошур;
  • проведення тематичних заходів і лекцій на зоозахисну тематику;
  • створення мотиваційних графіті на вулицях міст.

Проводять також пікети й акції задля привернення уваги суспільства до тієї чи іншої проблеми або сфери, де порушені права тварин. Сюди входять акції, що закликають бойкотувати хутрову промисловість, діяльність цирків і дельфінаріїв.

Окрім пропагандистських, проводяться також «акції прямої дії» — переважно нелегальні заходи, в ході яких випускають тварин із місць їхнього утримання, завдають матеріальних збитків компаніям, причетним до порушення прав тварин.

Однією з найвідоміших груп, що проводить акції прямої дії, є «Фронт визволення тварин» (англ. Animal Liberation Front, ALF). Дії членів ALF привернули увагу американських спецслужб і 2004 року в звіті ФБР організацію «Фронт визволення тварин», а також екозахисний союз «Фронт визволення Землі», внесено до списку екстремістських організацій та екотерористів.[10]

Спільнота[ред.ред. код]

Активісти у новозеландському місті Інверкаргілл частують перехожих веганськими солодощами з нагоди Міжнародного дня вегана (2013)

Найбільші громади веганів мешкають у розвинених країнах: США, Німеччині, Великій Британії, Ізраїлі, Канаді, Австралії, Італії, Новій Зеландії тощо. Станом на 2014 рік Ізраїль має найвищий відсоток веганів серед населення країни — близько 4%, тобто 300 тис. із 8 млн.[11]

В Україні найбільше веганів у Києві. Там же найбільше вегетаріанських і сироїдських кафе, їдалень, де більша частина страв — веганські. Веганство серед молоді станом на 2016 рік навіть популярніше за вегетаріанство.

1 листопада в світі відзначають Міжнародний день вегана.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Вегани значно суворіше ставляться до свого раціону, ніж вегетаріанці: крім виключення з нього м'яса, риби та морепродуктів, не вживають яєць, молока, меду, желатину, харчові додатків на кшталт барвника карміну, а також усе, що могло бути отримане з продуктів тваринного походження, наприклад, лецитин із яєць, а не сої.

Власник «Virgin» Річард Бренсон має намір з 1 січня 2016 запустити «Vegan America» — повністю веганську авіакомпанію. На таку ідею його наштовхнули Білл Гейтс, Ел Гор і китайський інвестор Лі Ка-Шин.[12]

Видавництво[ред.ред. код]

Документальні фільми[ред.ред. код]

Тематична література[ред.ред. код]

Веганські дієти[ред.ред. код]

  • American Dietetic Association. «A new food guide for North American vegetarians», 2003. (англ.)
  • Брендан Бразіер[en]. Thrive Foods: 200 Plant-Based Recipes for Peak Health. — Da Capo Press, 2011. (англ.)
  • Хлої Коскареллі[en]. Chloe's Kitchen. — Simon and Schuster, 2012. (англ.)
  • Hobbs, Suzanne Havala. Living Dairy-Free For Dummies. — John Wiley & Sons, 2010. (англ.)
  • Jamieson, Alexandra. Living Vegan For Dummies. — John Wiley & Sons, 2009. (англ.)
  • Скот Джурек[en], Фрідмен Скотт. Eat and Run: My Unlikely Journey to Ultramarathon Greatness. — Houghton Mifflin Harcourt, 2012. (англ.)
  • Mangels, Reed. The Everything Vegan Pregnancy Book. — Adams Media, 2011. (англ.)
  • Mangels, Reed. «Pregnancy and the Vegan Diet». — Vegetarian Resource Group, 2006. (англ.)
  • Norris, Jack. Vegan for Life: Everything You Need to Know to Be Healthy and Fit on a Plant-Based Diet. — Da Capo Lifelong Books, 2011. (англ.)

Gretchen, Reynolds (20.06.2012). Can Athletes Perform Well on a Vegan Diet?. The New York Times (New York).  (англ.)

  • Schinner, Mikoyo. Artisan Vegan Cheese. — Book Publishing Co., 2012. (англ.)
  • Жене Стон[en] (ed.). Forks Over Knives: The Plant-Based Way to Health. — The Experiment, 2011. (англ.)
  • Wasserman, Debra and Mangels, Reed (eds.). Vegan Handbook. — Vegetarian Resource Group, 2010. (англ.)

Історичні тексти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Наголос у слові «веганство» може ставитися по-різному, в залежності від характеру вимови: на перший склад — за аналогією до першоджерела, англійського /ˈviːɡənɪzəm/, або на другий (передостанній) — подібно до слова «вегетаріа́нство».
  2. European Commission — Ban on animal testing (англ.)(нім.)(фр.)
  3. Annual Statistics of Scientific Procedures on Living Animals. Great Britain, 2013. — London : The Stationery Office, 2014. — ISBN 9781474103244. (англ.)
  4. Taylor K., Gordon N., Langley G., Higgins W. Estimates for Worldwide Laboratory Animal Use in 2005 // Alternatives to Laboratory Animals. — Nottingham, 2008. — Т. 36. — С. 327—342. Процитовано 14.12.2014. (англ.)
  5. These 8 Countries Have Banned Wild Animals in Circuses… Why Can't We Do it? (англ.)
  6. Catalonia to become first Spanish region to ban circus acts with live animals. El País (Barcelona). 29.10.2013. Процитовано 14.12.2014.  (англ.)
  7. Sea Sheperd — They Slaughter Dolphins, Don't They? (англ.)
  8. Boone, Jon (26.11.2014). Animal rights protesters in Nepal seek to stop Gadhimai festival sacrifice. The Guardian. Процитовано 14.12.2014.  (англ.)
  9. Shrestha, Manesh (01.12.2014). Death and the goddess: The world's biggest ritual slaughter. CNN. Процитовано 14.12.2014.  (англ.)
  10. The Federal Bureau of Investigations — Animal Rights Extremism and Ecoterrorism (англ.)
  11. Sales, Ben (17.10.2014). Israelis growing hungry for vegan diet. The Times of Israel. Процитовано 14.12.2014.  (англ.)
  12. З наступного року запрацюють веганські авіалінії

Посилання[ред.ред. код]