Відмінності між версіями «Великий Любінь»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 46: Рядок 46:
 
}}
 
}}
   
'''Вели́кий Лю́бінь''' (Любинегород, Любинець, Любин) — [[селище міського типу]] у [[Городоцький район (Львівська область)|Городоцькому районі]] [[Львівська область|Львівської області]], за 22 км на південний захід від [[Львів|Львова]]. Селище має багату історію і архітектурну спадщину. У Великому Любіні знаходиться один з старіших в Европі бальнеологічний і кардіологічний [[курорт]], [[санаторій]]. Основний лікувальний фактор — сірководнева вода. В околицях протікає річка [[Верещиця]] та знаходиться озеро Любінський став.
+
'''Вели́кий Лю́бінь''' (Любинегород, Любинець, Любин) — [[селище міського типу]] у [[Городоцький район (Львівська область)|Городоцькому районі]] [[Львівська область|Львівської області]], за 22 км на південний захід від [[Львів|Львова]]. Селище має багату історію і архітектурну спадщину. У Великому Любіні знаходиться один з старіших в Європі бальнеологічний і кардіологічний [[курорт]], [[санаторій]]. Основний лікувальний фактор — сірководнева вода. В околицях протікає річка [[Верещиця]] та знаходиться озеро Любінський став.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==

Поточна версія на 12:20, 18 червня 2018

смт Великий Любінь
Velykyi lubin gerb.png Velykyi lubin prapor.png
Герб Великого Любіня Прапор Великого Любіня
Палац Бруницьких у Великому Любіні
Палац Бруницьких у Великому Любіні
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Городоцький район
Рада Великолюбінська селищна рада
Код КОАТУУ: 4620955300
Основні дані
Засноване Відомий з XIII ст.
Статус з 1964 року
Площа 5.38 км²
Населення 4603 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 81556; 81555
Телефонний код +380 3231
Географічні координати 49°43′26″ пн. ш. 23°44′01″ сх. д. / 49.72389° пн. ш. 23.73361° сх. д. / 49.72389; 23.73361Координати: 49°43′26″ пн. ш. 23°44′01″ сх. д. / 49.72389° пн. ш. 23.73361° сх. д. / 49.72389; 23.73361
Висота над рівнем моря 275 м
Водойма р. Верещиця
Відстань
Найближча залізнична станція: Великий Любінь
До обл. центру:
 - фізична: 22 км
 - залізницею: 28 км
 - автошляхами: 30 км
Селищна влада
Адреса 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь
Голова селищної ради Фабрига Йосип
Карта
Великий Любінь. Карта розташування: Україна
Великий Любінь
Великий Любінь
Великий Любінь. Карта розташування: Львівська область
Великий Любінь
Великий Любінь

Commons-logo.svg Великий Любінь у Вікісховищі

Вели́кий Лю́бінь (Любинегород, Любинець, Любин) — селище міського типу у Городоцькому районі Львівської області, за 22 км на південний захід від Львова. Селище має багату історію і архітектурну спадщину. У Великому Любіні знаходиться один з старіших в Європі бальнеологічний і кардіологічний курорт, санаторій. Основний лікувальний фактор — сірководнева вода. В околицях протікає річка Верещиця та знаходиться озеро Любінський став.

Історія[ред. | ред. код]

Великий Любінь
Свято-Миколаївська церква у Великому Любіні.
Пам'ятник Тарасу Шевченку в смт. Великий Любінь. Скульптори: Леонід Василюк, Анатолій Мельник

Як свідчать археологічні знахідки, на території сучасного Великого Любіня починаючи з неоліту жили люди. Перші згадки про селище припадають на початок ΧΙΙΙ століття. Населений пункт виник як укріплення від набігів татаро-монгольських орд. Тут жили вільні поселенці, які виконували військову службу.

Початком Любеня було згадуване в руських літописах місто Любин-город, знищене у 1241 році галицьким князем Данилом Романовичем[2] , і пізніше вже не відбудоване. Після захоплення Червоної Руси Польським Королівством довколишні землі належали королю. Король Владислав Ягайло надав їх галицькому і рогатинському старості, магнату Миколаєві Параві (іноді його називають Парава; з роду Ходецьких гербу Огоньчик (Повала)), який на початку XV століття заклав тут село Любінь, населяючи його осадниками з Галичини (Русі) та Мазовії. Після нього селище стало власністю його родичів. Близько середини століття село було розділено і названо Великим і Малим Любенем. Власниками Великого Любеня від другої половини XV ст. до початку XVII ст. була родина львівських патриціїв Вільчеків.

У 1624 і 1648 рр. під час татарського нападу село було зруйноване, населення винищене або забране в полон. В середині ΧVΙΙ століття Великий Любінь відбудовано. Тут споруджено замок, що належав Вільчекам, було закладено парк, що зберігся до наших днів. Мешканці Любеня займалися в основному землеробством, було розвинуте і ремісництво.

Після знищення села татарами у 1624 р. львівський намісник Ян Вільчек змушений був знову заселяти його. У другій половині XVII ст. маєток перейшов до подільського воєводи Стефана Гумецького (помер бл. 1750 р.) і у власності Гумецьких залишився до кінця наступного століття. Потім короткий час належав Свідзинським, після чого як придане (віно) Маріанни зі Свідзинських перейшов до графа Юзефа Яблоновського (помер 1821 р.). Наступним власником був їхній син Людвік Яблоновський (1810—1887), учасник листопадового повстання й автор відомих Спогадів (повне видання 1963 р.), у яких колористичною мовою передав життя у дворах і палацах Червоної Руси, між іншим, у Любіні.

За часів Яблоновських місцевість стала відомою як курорт завдяки наявності сірководневих джерел. Вони були відомі від XVI ст., а ретельніше дослідили їх і описали львівські науковці у XVIII ст. Уже тоді тут виникли купелі. У 1820 роках стараннями Маріанни Яблоновської у Любені вибудувано купелі для заможних відпочивальників зі Львова. Власники перебували переважно у Львові, але у своєму палаці в Любіні вели відкритий дім, приймаючи славних гостей.

Власником маєтку в Любені в ΧΙΧ столітті став І. Бруннер, який виграв село в карти у попереднього власника Яблоновського. Він збудував в селі гуральню і цегельню. У його власність перейшов також курорт у Великому Любені. Новий власник курорту з середини ΧΙΧ століття почав реконструкцію курорту — побудував нову водолікарню, кілька нових житлових будинків та допоміжні приміщення. За короткий час він перетворив Великий Любінь на відомий європейський курорт.

У 1849 р. Людвік Яблоновський продав маєток разом із палацом і курортом баронові Константію Бруніцькому (1820—1890, чоловік Гелени Корвін-Шимановської). Останнім власником Любеня Великого був їхній син Адольф (1859—1941). Санаторій значною мірою розвинувся у другій половині XIX ст., коли Костянтин Бруницький збудував сучасні купелі, пансіонати і готелі. Кількість гостей значно зросла після підведення у 1903 р. залізничної гілки зі Львова.

У 1914-15 р.р. під Любінем точилися австрійсько-російські бої за Львів, а у 1919 р. польсько-українська боротьба за комунікаційні шляхи, які сполучали оточений Львів із Перемишлем. Після руйнувань, завданих під час воєн, курорт відродився у міжвоєнний період. Відбудований Адольфом Бруницьким, а у 1928 р. отримав статус національної інституції громадського використання. У той час тут функціонував найбільший у Польщі заклад сірководневих купелей, який відвідувало щорічно 2000 осіб. Для лікування використовувалися води з п'яти джерел, з-посеред яких найвідомішими були джерела Адольф і Людвік.

29 червня 1941 р. німці оточили на околиці Любіня невеликий підрозділ радянських прикордонних військ. У результаті битви, в якій загинула сотня радянських солдатів, поселення було зруйноване. У 1946 р. знову відкритий, а потім розбудований державний курорт у Любіні Великому. У 1964 р. поселення набуло статусу селища міського типу. Тут працює один із найбільших спиртзаводів у Східній Галичині.

Населення[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури та природи[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Бублик Б. Великий Любінь. Енциклопедія Сучасної України