Відмінності між версіями «Великий збір ОУН»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 54: Рядок 54:
 
У ній '''взяли участь:''' [[Лебідь Микола|М.Лебідь]] («Максим Рубан»), [[Роман Шухевич]] («Тур»), [[Охримович Василь|В.Охримович]] («Бард»), [[Прокоп Мирослав|М.Прокоп]] («Гармаш», «Володимир»), [[Маївський Дмитро|Д.Маївський]] («Косар», «Тарас»), [[Матла Зиновій Антонович|З.Матла]] («Дніпровий»), [[Кравчук Роман Миколайович|Р.Кравчук]] («Петро»), [[Степаняк Михайло Дмитрович|М.Степаняк]] («Сергій»).
 
У ній '''взяли участь:''' [[Лебідь Микола|М.Лебідь]] («Максим Рубан»), [[Роман Шухевич]] («Тур»), [[Охримович Василь|В.Охримович]] («Бард»), [[Прокоп Мирослав|М.Прокоп]] («Гармаш», «Володимир»), [[Маївський Дмитро|Д.Маївський]] («Косар», «Тарас»), [[Матла Зиновій Антонович|З.Матла]] («Дніпровий»), [[Кравчук Роман Миколайович|Р.Кравчук]] («Петро»), [[Степаняк Михайло Дмитрович|М.Степаняк]] («Сергій»).
   
Виконувача обов'язків провідника ОУН Миколу Лебедя було зміщено, а його місце зайняв тріумвірат у складі [[Зиновій Матла|Зіновія Матли]], [[Дмитро Маївський|Дмитра Маївського]] та [[Роман Шухевич|Романа Шухевича]]. Як і попередня, ця конференція не стосувалася польського питання. Частина делегатів, переконана у близькій поразці Німеччини, висловлювалася за те, аби якнайшвидше розпочати боротьбу з німцями. [[Михайло Степаняк]] запропонував почати повстання проти німців і вибити їх з України до приходу Червоної армії. Однак, з іншого боку, делегати вказували на необхідність боротьби ОУН із комуністами та поляками.<ref> Центральний державний архів органів влади та адміністрації України (далі: ЦДАОВАУ), група 3833, опис 1, папка 102, к. 1-4; Ю. Киричук, Нариси.., op. cit., c. 57.)</ref>. У зізнаннях Михайла Степаняка, які стосуються постанов III Конференції, йдеться про таке: «… пізніше під впливом Романа Шухевича політика ОУН у питанні збройної боротьби відійшла від постанов конференції і пішла у напрямку, який в практиці застосував на Волині командувач УПА Клим Савур, тобто боротьби проти червоних (радянських) партизанів і поляків.»<ref> C. Кокін, Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ. Київ, 2000.)</ref>
+
Виконувача обов'язків провідника ОУН Миколу Лебедя було зміщено, а його місце зайняв тріумвірат у складі [[Зиновій Матла|Зиновія Матли]], [[Дмитро Маївський|Дмитра Маївського]] та [[Роман Шухевич|Романа Шухевича]]. Як і попередня, ця конференція не стосувалася польського питання. Частина делегатів, переконана у близькій поразці Німеччини, висловлювалася за те, аби якнайшвидше розпочати боротьбу з німцями. [[Михайло Степаняк]] запропонував почати повстання проти німців і вибити їх з України до приходу Червоної армії. Однак, з іншого боку, делегати вказували на необхідність боротьби ОУН із комуністами та поляками.<ref> Центральний державний архів органів влади та адміністрації України (далі: ЦДАОВАУ), група 3833, опис 1, папка 102, к. 1-4; Ю. Киричук, Нариси.., op. cit., c. 57.)</ref>. У зізнаннях Михайла Степаняка, які стосуються постанов III Конференції, йдеться про таке: «… пізніше під впливом Романа Шухевича політика ОУН у питанні збройної боротьби відійшла від постанов конференції і пішла у напрямку, який в практиці застосував на Волині командувач УПА Клим Савур, тобто боротьби проти червоних (радянських) партизанів і поляків.»<ref> C. Кокін, Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ. Київ, 2000.)</ref>
   
 
«Тур» піддав критиці позицію «Ле» ([[Кук Василь|В.Кук]]), котрий підтримував точку зору М. Степаняка щодо загальноукраїнського збройного зриву проти німців, в тому числі й в Галичині.
 
«Тур» піддав критиці позицію «Ле» ([[Кук Василь|В.Кук]]), котрий підтримував точку зору М. Степаняка щодо загальноукраїнського збройного зриву проти німців, в тому числі й в Галичині.
Рядок 125: Рядок 125:
 
За згідність.<ref>Федеральний військовий архів у Фрайбурзі.&nbsp;— Ф.RW 5.&nbsp;— Спр. 464.&nbsp;— Арк. 53-55. Переклад з перекладу</ref>
 
За згідність.<ref>Федеральний військовий архів у Фрайбурзі.&nbsp;— Ф.RW 5.&nbsp;— Спр. 464.&nbsp;— Арк. 53-55. Переклад з перекладу</ref>
   
== Конференція ОУНР (с. [[Бишки]], Козівський район: 06.1946) ==
+
== Конференція ОУНР (с. [[Бишки]], [[Козівський район]]: 06.1946) ==
 
Вирішено перейти від повстанської до підпільної тактики боротьби, основою якої стала політично-пропаґандистська діяльність. Відділи УПА мали бути розчленовані на самостійні підвідділи з 11-50 осіб.
 
Вирішено перейти від повстанської до підпільної тактики боротьби, основою якої стала політично-пропаґандистська діяльність. Відділи УПА мали бути розчленовані на самостійні підвідділи з 11-50 осіб.
   
 
При переході на підпільну тактику боротьби ОУН і УПА фактично об'єднувались в одну організацію&nbsp;— збройне підпілля ОУН-УПА. Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух своїх збройних акцій не припинив, змінився тільки їх характер. Це були вже не бої сотень і куренів УПА, а сутички з ворогом розчленованих, але керованих із одного центру підпільних груп.
 
При переході на підпільну тактику боротьби ОУН і УПА фактично об'єднувались в одну організацію&nbsp;— збройне підпілля ОУН-УПА. Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух своїх збройних акцій не припинив, змінився тільки їх характер. Це були вже не бої сотень і куренів УПА, а сутички з ворогом розчленованих, але керованих із одного центру підпільних груп.
   
== [[ІІІ-й Великий Збір Українських Націоналістів (ВЗУН)]] (1947) ==
+
== [[ІІІ-й Великий Збір ОУН]] (1947) ==
 
На цьому Зборі [[Андрій Мельник|Андрія Мельника]] було обрано довічним Головою [[Провід українських націоналістів|Проводу українських націоналістів]] (ПУН).
 
На цьому Зборі [[Андрій Мельник|Андрія Мельника]] було обрано довічним Головою [[Провід українських націоналістів|Проводу українських націоналістів]] (ПУН).
   
== [[IV ВЗУН ОУН(м)]] (1955) ==
+
== [[IV Великий Збір ОУН]] (1955) ==
 
Намітив шляхи дії ОУН(м) на чужині в змінених умовах переселення і почав шлях налагодження контактів з Рідними Землями в змінених обставинах і зовсім новими методами.
 
Намітив шляхи дії ОУН(м) на чужині в змінених умовах переселення і почав шлях налагодження контактів з Рідними Землями в змінених обставинах і зовсім новими методами.
   
== [[V ВЗУН ОУН(м)]] (1960) ==
+
== [[V Великий Збір ОУН]] (1960) ==
 
Був форумом, на якому обговорювалося тактичне та устроєве майбутнє організації, вирішувалася проблема поколінь, на якому впритул наблизилися, хоч і без остаточного вирішення, до проблем контакту з Україною та до взаємовідношення секторів життя на чужині.
 
Був форумом, на якому обговорювалося тактичне та устроєве майбутнє організації, вирішувалася проблема поколінь, на якому впритул наблизилися, хоч і без остаточного вирішення, до проблем контакту з Україною та до взаємовідношення секторів життя на чужині.
   
Рядок 147: Рядок 147:
 
На Великому Зборі було відмічено, що в Україні і на всьому просторі російсько-комуністичної імперії йде потужна духовна а нерідко підпільна боєва боротьба між українською і російською націями. Проти злочинного мессіанізму, геноциду через асиміляцію і злиття націй у російську націю, проти ідеї панування російської нації над іншими націями, проти Москви&nbsp;— носія деспотії, тиранії, тоталітаризму, матеріалізму і безбожництва, комунізму і повної деградації людини в колективізмі стає на весь зріст українська культура з ідеєю повної свободи творчого вияву кожної нації, з концепцією незалежних і вільних націй, з пошаною людини, з гарантією свободи культурної творчости в справедливому суспільному укладі. Цю протиставність і боротьбу двох світів&nbsp;— українського і російського&nbsp;— схоплено коротко в гаслі: '''«Київ проти Москви»''', що його прийняв IV-й Великий Збір, як додаткове гасло до гасла, прийнятого на II-му Великому Зборі, а саме '''«Свобода народам! Свобода людині!»'''
 
На Великому Зборі було відмічено, що в Україні і на всьому просторі російсько-комуністичної імперії йде потужна духовна а нерідко підпільна боєва боротьба між українською і російською націями. Проти злочинного мессіанізму, геноциду через асиміляцію і злиття націй у російську націю, проти ідеї панування російської нації над іншими націями, проти Москви&nbsp;— носія деспотії, тиранії, тоталітаризму, матеріалізму і безбожництва, комунізму і повної деградації людини в колективізмі стає на весь зріст українська культура з ідеєю повної свободи творчого вияву кожної нації, з концепцією незалежних і вільних націй, з пошаною людини, з гарантією свободи культурної творчости в справедливому суспільному укладі. Цю протиставність і боротьбу двох світів&nbsp;— українського і російського&nbsp;— схоплено коротко в гаслі: '''«Київ проти Москви»''', що його прийняв IV-й Великий Збір, як додаткове гасло до гасла, прийнятого на II-му Великому Зборі, а саме '''«Свобода народам! Свобода людині!»'''
   
== [[VI ВЗУН ОУН(м)]] (1965) ==
+
== [[VI Великий Збір ОУН]] (1965) ==
 
Переломний щодо внутрішніх проблем Українського націоналістичного руху (УНРуху) та ОУН: знайдено розв'язку ситуації, яка виникла після смерті полк. А.Мельника, усунуто ряд важких і небезпечних проблем, які могли поділити організацію, передано керівництво УНРуху в руки наступного покоління, яке прийшло на зміну поколінню основоположників ОУН.
 
Переломний щодо внутрішніх проблем Українського націоналістичного руху (УНРуху) та ОУН: знайдено розв'язку ситуації, яка виникла після смерті полк. А.Мельника, усунуто ряд важких і небезпечних проблем, які могли поділити організацію, передано керівництво УНРуху в руки наступного покоління, яке прийшло на зміну поколінню основоположників ОУН.
   
== [[VII ВЗУН ОУН(м)]] (1970) ==
+
== [[VII Великий Збір ОУН]] (1970) ==
 
Переломний момент у оточенні. Цілий ряд політичних сил українського життя в діаспорі завмер. Відбувалася важка зміна серед української молоді та молоді всього світу. А найбільш важливим моментом був стан справ на Рідних Землях&nbsp;— Відлига та розвиток політичної активності.
 
Переломний момент у оточенні. Цілий ряд політичних сил українського життя в діаспорі завмер. Відбувалася важка зміна серед української молоді та молоді всього світу. А найбільш важливим моментом був стан справ на Рідних Землях&nbsp;— Відлига та розвиток політичної активності.
   

Версія за 21:58, 25 грудня 2014

Перший Конґрес Українських Націоналістів. Відень, 1929 рік

Великий Збір ОУН — найвищий керівний орган Організації Українських Націоналістів.

І-й Великий Збір ОУН (Конгрес українських націоналістів) (Відень— 28.01-3.02.1929)

Перший Великий Збір ОУН, відомий як Конгрес українських націоналістів, відбувся у Відні 28 січня-3 лютого1929 року. На ньому було проголошено створення ОУН на чолі з полковником Коновальцем, озвучені загальні світоглядні засади, політичне бачення ситуації та устроєві форми організації.

ІІ-й Великий Збір ОУН (Рим, 27.08.1939)

Другий Великий Збір ОУН (1939) відбувся в 27 серпня 1939 року в Римі в будинку колишньої української амбасади.. Відкрив Великий Збір промовою А. Мельник. Далі вела ВЗУН Президія на чолі з Омеляном Сеником. Роботою Резолюційної комісії керували Ярослав Стецько і Микола Сціборський. Головним питанням Збору було затвердження полковника Андрія Мельника, який фактично виконував ці функції після загибелі 23 травня 1938 полковника Євгена Коновальця Головою Проводу на основі «усного заповіту». Цікаво, що це відбилося і на новому Статуті ОУН, де зазначалося, що надалі Голову ОУН буде проголошувати ВЗУН на основі заповіту попереднього Голови Проводу. Новим в Статуті було й те, що особливо підносилася роль і місце Голови ПУН, коли він ставав вже «вождем цілої української нації» і отримував цілий ряд законодавчих повноважень в Організації, що фактично робило його повновладним її диктатором, чого не було в часи Є. Коновальця.

На Римському Зборі були і протести з боку представників Краю Д. Мирона і О. Тюшки проти особи Я. Барановського і деяких аспектів всієї роботи Збору. Однак, їх відкинув полк. А. Мельник.

Зміни в діяльності ОУН відбулися не тільки в організаційних питаннях, а й у питанні зовнішньої політики. Дотепер, ОУН завжди непохитно стояла на позиціях повної незалежності і опиралася тільки на власні сили. Тобто, ОУН ніколи не йшла у «фарватері» жодної европейської держави у міжнародній політиці. У час же головування А. Мельника намітилася і потім щораз більше посилювалась лінія орієнтації на Німеччину. Це проявилося і під час боротьби за незалежність Закарпатської України, і пізніше. Безумовно, що політична орієнтація на країну, де проголошувалися різні теорії опанування Східною Європою і, зрозуміло, Україною, була небезпечною, що й виявилося згодом.

Постанови

Збір ухвалив політичну програму Організації українських націоналістів, проголошено український націоналізм ідеологією ОУН, встановлено потребу розбудови устрою Української держави на засадах націократії — «влади нації в державі, що спирається на зорганізовані й солідарні співпраці всіх соціально-корисних верств, об'єднаних — відповідно до їх суспільних функцій — в представницьких органах державного кермування».

ІІ-й Великий Збір ОУНР (Краків, 1-4.04.1941)

Другий великий збір ОУН (Степана Бандери) відбувся у 1-4 квітня 1941 року в Кракові після розколу ОУН в лютому 1940 року, на ньому був обраний провідник Організації. Ним став Степан Бандера, а його заступником — Ярослав Стецько.

Членами Проводу стали:

Учасники: Бандера Степан, Стецько Ярослав, Сидор Василь, Дмитро Мирон-Орлик, Гасин Олекса,

Постанови

Головною метою Збору було утвердження ідей українського націоналізму та постанов, що стосувалися політичного, військового, економічного та соціального життя українців.

Зазначалося, що Українська суверенна соборна держава є основою розвитку нації і належить українському народу: «… Власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації є сам український народ і його держава… Українська земля — українським селянам, фабрики й заводи — українським робітникам, український хліб українському народові».

Члени ОУН виступали за організацію господарського і соціального життя на основах рівності усіх українців у правах і обов'язках супроти нації і держави.

Велика увага була приділена програмам надання безкоштовної медичної допомоги, підтримки малозабезпечених родин, сиріт, інвалідів і людей старшого віку, які не можуть самостійно забезпечити свої мінімальні життєві потреби.

У постанові № 1, пункт № 6 було записано право на свободу сумління і релігійних культів, що не суперечать моральній силі нації та інтересам Української держави.

У наступних пунктах Збір засудив існуючу колгоспну систему, окреслив боротьбу за звільнення населення від неї, оскільки жоден колгосп, що існував на той час в Україні, не відповідав правовим вимогам ОУН, які вимагали більшої оплати праці, прямої залежності грошових винагород від обсягу виконаної роботи, належних людських умов праці в усіх її галузях, 8-годинний робочий день тощо. Збір виступив за право українського селянина самостійно організовувати своє господарство й керувати ним.

Держава, у свою чергу, повинна була взяти під свою опіку робітника задля забезпечення справедливої заробітної плати та належних умов праці у всіх галузях.

У військових і політичних постановах Другого великого збору ОУН йшла мова про обов'язок її членів боротися за незалежність Української держави, нації, силовий захист української нації, мови, культури і традицій від більшовицьких, фашистських та інших загарбників. Також члени ОУН зобов'язувалися повністю виконувати заповіт Тараса Шевченка і допомагати всім народам, які опинилися під московським ярмом, вести антимосковську пропаганду.

Багато пунктів цих постанов стосувалися виховання, загартування, ідеологічних поглядів культури і моральних цінностей самих членів ОУН.

І-ша Конференція ОУНР (кін. вересня — поч. жовтня 1941)

На цій конференції було прийнято рішення про перехід у підпілля.

Учасники: Климів Іван

ІІІ-тя Конференція ОУНР (17-21.02.1943, с. Теребежі поблизу Олеська)

З огляду на розбіжність поглядів у керівництві ОУН(Б) щодо збройного чину 17-21 лютого 1943 р. в селі Теребежі поблизу м. Олеська (Львівщина) відбулась III-тя конференція ОУН(Б).

У ній взяли участь: М.Лебідь («Максим Рубан»), Роман Шухевич («Тур»), В.Охримович («Бард»), М.Прокоп («Гармаш», «Володимир»), Д.Маївський («Косар», «Тарас»), З.Матла («Дніпровий»), Р.Кравчук («Петро»), М.Степаняк («Сергій»).

Виконувача обов'язків провідника ОУН Миколу Лебедя було зміщено, а його місце зайняв тріумвірат у складі Зиновія Матли, Дмитра Маївського та Романа Шухевича. Як і попередня, ця конференція не стосувалася польського питання. Частина делегатів, переконана у близькій поразці Німеччини, висловлювалася за те, аби якнайшвидше розпочати боротьбу з німцями. Михайло Степаняк запропонував почати повстання проти німців і вибити їх з України до приходу Червоної армії. Однак, з іншого боку, делегати вказували на необхідність боротьби ОУН із комуністами та поляками.[1]. У зізнаннях Михайла Степаняка, які стосуються постанов III Конференції, йдеться про таке: «… пізніше під впливом Романа Шухевича політика ОУН у питанні збройної боротьби відійшла від постанов конференції і пішла у напрямку, який в практиці застосував на Волині командувач УПА Клим Савур, тобто боротьби проти червоних (радянських) партизанів і поляків.»[2]

«Тур» піддав критиці позицію «Ле» (В.Кук), котрий підтримував точку зору М. Степаняка щодо загальноукраїнського збройного зриву проти німців, в тому числі й в Галичині.

На III-й конференції ОУН(Б) були остаточно вирішені питання створення УПА і визначені головні вороги українського визвольного руху (нацисти і більшовики).

ІІІ-й Надзвичайний Великий Збір ОУНР (Тернопільщина, 21-25.08.1943)

Третій Надзвичайний Великий Збір ОУНР (1943) відбувся 21-25 серпня 1943 р. в с. Слобода Золота Козівського району Тернопільської області. На ньому була затверджена лінія Романа Шухевича — Дмитра Клячківського на створення повстанських формувань (УПА) і відкриту збройну боротьбу проти «двох окупантів-імперіалістів» — III Рейху і СРСР. Становище Р. Шухевича в керівному середовищі визвольного руху значно зміцнилося. Йому вдалося подолати спротив М.Лебедя і М.Степаняка, котрі виступали проти активізації дій УПА на протибільшовицькому фронті, вважаючи, що це «призведе до масового знищення українського народу»[3], і накреслити заходи щодо подальшої розбудови структур і запілля повстанської армії, підвищення її боєздатності. «Тур» (Р.Шухевич) зумів також переконати учасників III НВЗ в необхідності демократизації політичних та ідеологічних засад ОУН, зробити їх зрозумілими і прийнятними для самостійницьких елементів Наддніпрянської України.

Крім того, обійнявши посади Голови Бюро Проводу ОУН і Головного Командира УПА, «Тарас Чупринка» (таким стало нове псевдо Головного Командира) запобіг намірам «Клима Савура» (Д.Клячківський) та деяких волинських діячів поставити УПА вище ОУН, оголосити УПА «найвищою і єдино-суверенною владою на звільнених землях України»[4].

Програмні постанови

1.

а) За знищення більшовицької та німецької експлуатаційної кріпосницької системи в організації селянського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, український уряд не буде нав'язувати селянам ніякі форми землекористування;
б) за безкоштовну передачу селянам західноукраїнських областей земельних володінь поміщиків, монастирів і церков.

2.

а) За те, щоб важка промисловість стала національно-державною, а легка промисловість — загальнокооперативною власністю;
б) за участь робітників у керівництві фабриками, за професійний, а не комісарсько-партійний принцип управління.

3.

а) За загальний 8-годинний робочий день. Понаднормова робота може бути тільки добровільною, як і кожна праця взагалі, а робітник отримує особливу платню;
б) за справедливу оплату праці робітників прибуткових підприємств. Робітник отримуватиме заробітну плату, якої вистачатиме для задоволення матеріальних та духовних потреб його сім'ї. При річних підрахунках доходів підприємств кожен робітник отримує: на кооперативних підприємствах — дивіденди (річна частка чистого доходу, що йому належить), на національно-державних підприємствах — премію;
в) за вільну працю, вільний вибір професії і місця роботи;
г) за свободу спілок. За скасування стахановської системи, соціалістичних змагань, проти підвищення норм та інших видів експлуатації працюючих.

4. За вільне ремесло, за добровільне об'єднування ремісників у великі майстерні, за право ремісника вийти з майстерні та індивідуально виконувати ремісничу діяльність і вільно розпоряджатися своїми доходами.

5. За повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадянських правах і обов'язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл та професій, за право жінок на легшу фізичну роботу, щоб жінка не шукала прибутків у шахтах, штольнях чи в інших видах важкої діяльності і внаслідок цього шкодила своєму здоров'ю, за державну охорону материнства. Батько, окрім звичайної загальної винагороди за виконану роботу, одержуватиме надбавку на утримання своєї дружини та неповнолітніх дітей. Лише за таких обставин жінка зможе виконувати важливий, почесний і відповідальний обов'язок матері та виховательки молодого покоління

7.

а) За обов'язкове відвідування середньої школи. За піднесення освіти і культури широких народних мас шляхом розширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кінотеатрів, театрів тощо;
б) за поширення системи вищої та середньої спеціальної освіти, за постійне збільшення висококваліфікованих кадрів у всіх сферах життя;
в) за вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентів стипендією, матеріальною допомогою, житлом та засобами навчання;
г) за всебічний гармонійний розвиток молодого покоління (моральний, духовний і фізичний). За вільний доступ до всіх наукових та культурних досягнень людства.

8. За повагу до працюючої інтелігенції. За створення таких умов праці, які забезпечать інтелігенції, не турбуючись за завтрашній день і долю сім'ї, можливість займатися культурно-науковою роботою, постійно поглиблювати свої знання і підвищувати культурний рівень.

9.

а) За повне страхування старості всіх працюючих, а також страхування від хвороби і нещасного випадку;
б) за введення заходів з охорони здоров'я, за збільшення мережі лікарень, санаторіїв, будинків відпочинку, за збільшення лікарських професій. За право працюючих на безплатне користування всім обладнанням з охорони здоров'я;
в) за особливий державний захист дітей і молоді. За збільшення дитячих садків, санаторіїв, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всіх дітей і молоді державними закладами опіки та виховання.

10.

а) За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насадження світоглядних доктрин і догм;
б) за вільне віросповідання і відправлення релігійних обрядів, які не суперечать загальній моралі;
в) за культурні відносини з іншими народами, за виїзд громадян за кордон з метою навчання, лікування та ознайомлення з культурними надбаннями інших народів.

11. За повне право національних меншин плекати власну національну культуру.

12. За рівність усіх громадян України незалежно від їх національності у всіх державних правах і обов'язках, за право на працю, заробіток і відпочинок.

13. За вільну культуру, за героїчну високодуховну мораль, за загальну солідарність, дружбу та дисципліну.

За згідність.[5]

Конференція ОУНР (с. Бишки, Козівський район: 06.1946)

Вирішено перейти від повстанської до підпільної тактики боротьби, основою якої стала політично-пропаґандистська діяльність. Відділи УПА мали бути розчленовані на самостійні підвідділи з 11-50 осіб.

При переході на підпільну тактику боротьби ОУН і УПА фактично об'єднувались в одну організацію — збройне підпілля ОУН-УПА. Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух своїх збройних акцій не припинив, змінився тільки їх характер. Це були вже не бої сотень і куренів УПА, а сутички з ворогом розчленованих, але керованих із одного центру підпільних груп.

ІІІ-й Великий Збір ОУН (1947)

На цьому Зборі Андрія Мельника було обрано довічним Головою Проводу українських націоналістів (ПУН).

IV Великий Збір ОУН (1955)

Намітив шляхи дії ОУН(м) на чужині в змінених умовах переселення і почав шлях налагодження контактів з Рідними Землями в змінених обставинах і зовсім новими методами.

V Великий Збір ОУН (1960)

Був форумом, на якому обговорювалося тактичне та устроєве майбутнє організації, вирішувалася проблема поколінь, на якому впритул наблизилися, хоч і без остаточного вирішення, до проблем контакту з Україною та до взаємовідношення секторів життя на чужині.

IV-й Великий Збір ОУНР (1968)

Цей Збір відбувся в двох частинах навесні 1968 року.

Близько 200 делегатів працювали в 15 комісіях: 1) ідеологічній і становища в Україні та в СРСР; 2) стратегії революції; 3) переходового етапу; 4) програмовій; 5) внутрішньої політики; 6) устроєвій; 7) зовнішньої політики; 8) завдань ОУН на сучасному етапі; 9) інформативно-пропагандивній; 10) юнацтва і молоді; 11) фінансово-господарських справ; 12) служби безпеки; 13) верифікаційній; 14) номінаційній та 15) головній, до якої входили голови всіх комісій.

Постанови

На Великому Зборі було відмічено, що в Україні і на всьому просторі російсько-комуністичної імперії йде потужна духовна а нерідко підпільна боєва боротьба між українською і російською націями. Проти злочинного мессіанізму, геноциду через асиміляцію і злиття націй у російську націю, проти ідеї панування російської нації над іншими націями, проти Москви — носія деспотії, тиранії, тоталітаризму, матеріалізму і безбожництва, комунізму і повної деградації людини в колективізмі стає на весь зріст українська культура з ідеєю повної свободи творчого вияву кожної нації, з концепцією незалежних і вільних націй, з пошаною людини, з гарантією свободи культурної творчости в справедливому суспільному укладі. Цю протиставність і боротьбу двох світів — українського і російського — схоплено коротко в гаслі: «Київ проти Москви», що його прийняв IV-й Великий Збір, як додаткове гасло до гасла, прийнятого на II-му Великому Зборі, а саме «Свобода народам! Свобода людині!»

VI Великий Збір ОУН (1965)

Переломний щодо внутрішніх проблем Українського націоналістичного руху (УНРуху) та ОУН: знайдено розв'язку ситуації, яка виникла після смерті полк. А.Мельника, усунуто ряд важких і небезпечних проблем, які могли поділити організацію, передано керівництво УНРуху в руки наступного покоління, яке прийшло на зміну поколінню основоположників ОУН.

VII Великий Збір ОУН (1970)

Переломний момент у оточенні. Цілий ряд політичних сил українського життя в діаспорі завмер. Відбувалася важка зміна серед української молоді та молоді всього світу. А найбільш важливим моментом був стан справ на Рідних Землях — Відлига та розвиток політичної активності.

V-й Великий Збір ОУНР (осінь 1974)

На V-му Великому Зборі ОУН була значна кількість представників молодого покоління. Окрему увагу Великий Збір присвятив розбудові фінансової бази ОУН її революційної боротьби. У постановах Збору наголошено необхідність ще ширше розгорнути закордонні акції в обороні українських політв'язнів, прав, волі і державності України, а також завдання внутрішньої політики, зумовлені вимогами ефективнішої допомоги визвольній боротьбі української нації, органічною частиною якої є українська еміґрація.

VI-й Великий Збір ОУНР (осінь 1981)

VI Великий Збір ОУН розглянув політичне становище в світі, в російській імперії і зокрема в Україні, зосередив особливу увагу на всебічному аналізі сучасної революційної ситуації в Україні та в усьому комплексі російського імперо-колоніального панування. Центральною проблемою обговорення була загроза глобальної чи обмеженої термоядерної війни. Стверджено, що альтернативою до неї є національно-визвольні революції України й інших поневолених народів, які зсередини розвалюють російську імперію і комуно-большевицьку систему, джерело світових конфліктів та чинника загрози термоядерної війни.

На основі висновків зі студій культурно-наукового сектора стверджено сформування української держави автохтонним народом, заперечено норманську теорію, відкинено як неправдиву теорію трьох Русей та віднесено генезу української нації до далеких часів перед нашою ерою.

Уточнено загальні напрямні розгорнення дальшої визвольно-революційної боротьби всіх прошарків українського народу в усіх ділянках життя, протиставляючи російсько-большевицькій системі окупації і накиненому російському способові життя український зміст життя, який може бути здійснений лише в українській державі. Стверджено необхідність національно-політичної цілеспрямованості всіх виявів спротиву і боротьби широких народних мас проти різних проявів ворожої окупації.

VII Великий Збір ОУНР (осінь 1987)

VII Великий Збір ОУН зосередив особливу увагу на основному аналізі політичного становища у російській імперії і в Україні. Стверджено, що світ далі поділений на два ворожі блоки — імперсько-російський, який є загрозою для решти вільного світу, і блоку вільних та поневолених народів, яких єднає спільний інтерес боротьби проти того самого ворога. Ідея розвалу російської імперії на національні держави дорогою скоординованих революцій поневолених народів, при морально-політичній допомозі вільних народів, як альтернативи до навислої над світом загрози атомної війни, здобуває у світі чимраз більше прихильників серед впливових кіл вільних народів. Великі зрушення всередині імперії і остаточне банкрутство панівної комуністичної ідеології і побудованої на ній соціальної системи та національного поневолення, що наступили під довготривалим тиском пасивного і активного спротиву широких кіл населення імперії, йдуть у парі з всезростаючими визвольними процесами поневолених народів, а особливо українського народу.

Надзвичайний Великий Збір ОУНР (1991) та перша публічна Конференція українських націоналістів (Березень 1992)

Проходив ще за межами батьківщини, але відбувався уже за фізичною участю провідних членів з України. Це було відновлення історичної єдності двох крил революційної ОУН, незважаючи на всі потуги Москви розколоти, паралізувати, а то й фізично знищити керівне ядро націоналістичного руху. Тим часом масова активізація патріотів, наростаюча динаміка конструктивних суспільних сил призвели до скликання у Києві у березні 1992 року першої публічної Конференції українських націоналістів. Конференція покликала до життя Конґрес Українських Націоналістів (КУН), який став легальною політичною структурою в Україні та суб'єктом демократично-парламентського змагання за здійснення політичної програми націоналістів.

IX-й Великий Збір ОУНР (липень 1996)

Необхідною умовою завершення національно-визвольної боротьби є заміна при важелях влади чужих національній ідеї, некомпетентних елементів національно-державницькими кадрами, які утвердили б у державі владу українського народу. Основні напрямки діяльності — побудова Української Самостійної Соборної Держави та розбудова української державницької нації. Українська Держава як національна, самостійна, соборна, демократична, унітарна, правова, християнська та европейська.

X-й Великий Збір ОУНР (2000)

На ньому заступником Голови Проводу ОУНР обрано Івана Гавдиду.[6]

Примітки

  1. Центральний державний архів органів влади та адміністрації України (далі: ЦДАОВАУ), група 3833, опис 1, папка 102, к. 1-4; Ю. Киричук, Нариси.., op. cit., c. 57.)
  2. C. Кокін, Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ. Київ, 2000.)
  3. Дзьобак Володимир. Конфлікти в ОУН(Б) і їх вплив на український Рух Опору (1941–1944 pp.). Видавничий дім «Інфоцентр». — К., 2005 . — С. 67
  4. Літопис УПА. Нова серія. Том 2, Волинь і Полісся. УПА та запілля 1943–1944. Документи і матеріали. — Київ — Торонто, 1999. — С. 4-5, 19-21
  5. Федеральний військовий архів у Фрайбурзі. — Ф.RW 5. — Спр. 464. — Арк. 53-55. Переклад з перекладу
  6. Пам'яті Івана Гавдиди

Джерела та посилання