Велько Кадієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велько Кадієвич
Вељко Кадијевић
Veljko Kadijević
Народження 21 листопада 1925(1925-11-21)
Главіна-Доня, поблизу Імотскі, Королівство сербів, хорватів і словенців
Смерть 2 листопада 2014(2014-11-02) (88 років)
Москва, Росія
Приналежність Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg Королівство Югославія
Flag of SFR Yugoslavia.svg СФРЮ
Flag of Serbia and Montenegro.svg Союзна Республіка Югославія
Рід військ Піхота
Освіта Командно-штабний коледж армії США і Higher Military Academy of YPA[d]
Роки служби 19431992
Партія Комуністична партія Югославії
Звання Flag of SFR Yugoslavia.svg генерал армії
Командування комісар бригади, дивізії, командир дивізії, начальник штабу корпусу, заступник командира армії, міністр оборони
Війни / битви
Нагороди

Ве́лько Каді́євич (сербохорв. Вељко Кадијевић/Veljko Kadijević; нар. 21 листопада 1925 р., Главіна-Доня поблизу Імотскі, нині Хорватія — пом. 2 листопада 2014, Москва, Росія) — генерал Югославської Народної Армії. З 1988 по 1992 рік був союзним секретарем народної оборони комуністичної Югославії.

Біографія

Велько Кадієвич народився в селі Главіна поблизу міста Імотскі 21 листопада 1925 р. в сім'ї серба та хорватки. При цьому Кадієвич завжди називав себе югославом. Його батько Мірко Кадієвич воював добровольцем під час громадянської війни в Іспанії і помер в 1936 р.

Після вторгнення військ країн Осі в Югославію на етнічних хорватських територіях у межах цієї країни виникло маріонеткове утворення Німеччини — Незалежна держава Хорватія. У країні почалася громадянська війна і боротьба проти окупантів та їхніх поплічників.

У 1943 р. Кадієвич вступає в КПЮ і приєднується до югославських партизанів. Воював у складі 26-ї далматинської дивізії НВАЮ. Був помічником комісара бригади та дивізії. Після закінчення Другої світової війни Велько Кадієвич продовжив службу в армії Югославії.

Під час служби в ЮНА був комісаром, викладачем Вищої військової академії ЮНА, командиром дивізії, начальником штабу корпусу, заступником командувача армії. Кадієвич закінчив Вищу військову академію ЮНА та військовий коледж командирів і генералів американської армії в 1963 р. У 1988 р. Велько Кадієвич призначається військовим міністром Югославії. Після того, як Союз комуністів Югославії припинив своє існування, Кадієвич став одним із засновників нової партії «Союз комуністів — рух за Югославію». Після розпаду країни і початку воєн на території Югославії пішов з поста міністра оборони СРЮ. Жив у Сербії. Під час війни в Хорватії хорватська влада оголосила Кадієвича в розшук. На думку хорватської влади Кадієвич є воєнним злочинцем і несе відповідальність за злочини югославської армії у початковий період війни в Хорватії[1]. Інтерпол видав ордер на арешт Кадієвича 23 березня 2007 року[2]

Перший обвинувальний висновок щодо Кадієвича було винесено ще в 1992 р. в Беловарі, другий у 2002 р. у Вуковарі та третій у 2006 р. в Осієку. 2001 року міністерство внутрішніх справ Хорватії видало ордер на арешт Кадієвича. В 2001 р. МТКЮ викликав Кадієвича в Гаагу, де той повинен був узяти участь в засіданні суду як свідок. Однак Кадієвич утік в Росію, де в 2005 р. одержав статус біженця[3]..

13 серпня 2008 року указом президента Росії Дмитра Медведєва Вельку Кадієвичу було надано російське громадянство[4]. Після отримання Кадієвичем російського громадянства, Хорватія направила запит про екстрадицію колишнього генерала. Нині генерал продовжує жити в Росії[3].

Військовий письменник

Велько Кадієвич опублікував два десятки статей з військової науки та є автором кількох підручників для Академії Генерального штабу і Командно-штабної академії ЮНА. Кадієвич — автор таких книжок:

  • «Наша військова наука»
  • «Оперативна наука» комбінований вид збройної боротьби "
  • «Стратегія ЮНА»
  • "Військо без держави. Мій погляд на розвал Югославії "(1993 р., Белград),
  • «Контрудар. Мій погляд на розвал Югославії».

Сім'я

В 1949 році Кадієвич одружився, має доньку та внучку. В 1995 р. овдовів.

Нагороди

Примітки