Веренич В'ячеслав Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:53, 5 вересня 2019, створена LastStep (обговорення | внесок) (шаблон, уточнення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веренич В'ячеслав Леонтійович
Народився 12 березня 1924(1924-03-12)
Rukhcha 1d, Q4401257?, Столинський район, Берестейська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер 27 серпня 1999(1999-08-27) (75 років)
Мінськ, Білорусь
Діяльність мовознавець
Alma mater Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка
Науковий ступінь кандидат філологічних наук

В'ячеслав Леонтійович Веренич (12 березня 1924, Рухча — 27 серпня 1999, Мінськ) — білоруський мовознавець, полоніст, славіст. Кандидат філологічних наук.

Батько Леонтій Яковлевич Веренич. Мати Олександра Григоріївна Шпаковська. Вереничи і Шпаковські належали до родів православної пинської шляхти. Дружина Галина Іванівна Веренич. Сини Сергій і Вадим.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив рухчинську початкову школу, плотницьку семірічну школу і Пінську гімназію (1939). Шестимісячні вчительські курси. Закінчив заочно Пінське педучилище (1944–1946), Пінський учительський інститут (1948–1952) і Мінський педагогічний інститут ім. А. М. Горького (1953–1956). З 28 січня 1957 в аспірантурі Інституту мовознавства АН БРСР. Навчався у аспірантурі Інституту слов'янознавства АН СРСР в 1958–1961.

Праця[ред. | ред. код]

З серпня 1940 до липня 1941 працював завідувачем і вчителем початкової школи на х. Могильно Столінського району. З веренся по листопад 1941 року вчитель початкової школи в Ворсині на Столинщині. Директор глинковської семирічної школи (1949–1953). Інспектор столинського відділу народної освіти в 1953–1955. Завідуючий столинського відділу народної освіти (1955–1957). З 28 грудня 1961 до 31 травня 1995 працював в загального і слов'янського мовознавства Інституту мовознавства ім. Я.Коласа Академії Наук БРСР (пізніше Національної Академії Наук Білорусі).

Полоністика[ред. | ред. код]

В 1967 році створив дослідницьку групу по вивченню польських говірок на території СРСР. Результатом її праці став збірник «Польські говірки в СРСР» (у 2-х частинах). 27 червня 1975 захистив дисертацію на тему «Проблеми інтерференції у островних говірках. На матеріалі мазурської говірки на Поліссі і Нижній Силезії». Автор більше 120 публікацій.

Регіональні дослідження[ред. | ред. код]

З 1965 року познайомився з дослідником Західного Полісся діалектологом Федором Климчуком. З земляками дослідник розмовляв виключно рідною західнополіською говіркою. В 1999 році став одним з ініціаторів створення Західнополіського науково-краєзнавчого товариства «Загороддя».

З 1960 створив ономастичну програму і почав дослідження в Столинському і Пінському районах. Збір матеріалів вівся до 1985 року. Усього досліджено 140 населених пунктів. 19 вересня 1997 року на семінарі присвяченому фото-виставці «Полісся якого не знаємо» прочитав доповідь «Прізвища жителів Столинщини». 6 січня 1997 року виступав на засіданні товариства «Загороддя» з доповіддю «Етнографічне дослідження Полісся в XIX-ХХ стст.». З 1999 року зібрані матеріали разом із вступними статтями розміром у 40 авторських аркушів упорядковані Федором Климчуком і надруковані в книзі «Веренич В. Л., Поліський архів».

Джерела[ред. | ред. код]

  • В. Л. Вярэніч, Палескі архіў. — Мн., 2009. — 692 с.