Верещагін Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:16, 27 травня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Петрович Верещагін
Vasily Petrovich Vereshchagin 00.jpg
Народження 1 (13) січня 1835(1835-01-13)
м. Перм, Пермська губернія, Російська імперія
Смерть 9 (22) жовтня 1909(1909-10-22) (74 роки)
  м. Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр історичний живопис, портрет
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1861)
Діяльність художник
Напрямок реалізм, історизм
Вплив Олексій Марков
Працівник Петербурзька академія мистецтв

Верещагін Василь Петрович у Вікісховищі?
Не варто плутати з Василем Васильовичем Верещагінимхудожником-баталістом.

Васи́ль Петро́вич Вереща́гін (*1 (13) січня 1835(18350113) — †9 (22) жовтня 1909) — російський художник, автор історичних і жанрових картин та портретів.

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Верещагін народився 1 січня (13-го — за старим стилем) 1835 року в Пермі (Пермська губернія, Російська імперія) в родині художників — його дід Прокофій Данилович (*1764 — †після 1811) і батько Петро Прокофійович (*1795 — †1843) були іконописцями. Відомим художником також став брат Василя Петровича — Петро Петрович.

Початкову освіту здобув в повітовому училищі, живопису навчався у батька, а після його смерті (у 1843) — у діда по матері, живописця та іконописця І. В. Бабіна. В 1850 році в приміській слобідці оселився випускник Арзамаської малювальної школи живописець А. У. Орлов. Довкола художника об'єдналася місцева талановита молодь, у тому числі і брати Верещагіни. Орлов також посприяв вступу братів в академію.

З 1856 по 1861 рік Верещагін навчався в Імператорській академії мистецтв, був учнем Олексія Маркова. За шість років навчання отримав всі академічні медалі, за картину «Велика княгиня Софія Вітовтовна на весіллі у великого князя Василя Темного...» удостоєний золотої медалі 1-го ступеня і звання класного художника 1-го ступеня.

За малюнком Верещагіна виконано літографію «Т. Г. Шевченко на смертному одрі» (1861). Примірник її зберігається в Державному музеї імені Тараса Шевченка.

Після випуску з академії на шість років (1863-1869) — поїхав за кордон пенсіонером Академії, відвідав всі важливі художні центри (Франція, Італія), але головним чином працював в Римі, вивчаючи і копіюючи картини старих майстрів. Його «Молитва Святої Ганни, матері пророка Самуїла» (1864) була удостоєна Великої золотої медалі на Всесвітній виставці в Парижі в 1867 році.

Повернувся до Петербургу в 1869 році. Як звіт представив в Академію картини: «Святий Григорій Великий карає порушення чернечої обітниці», «Відвідини в'язня його родиною в Італії», «Ніч на Голгофі», три портрети, дві великі картини і двадцять акварелей, за що отримав звання професора портретного та історичного живопису. Понад 20 років викладав в Академії малюнок і композицію.

У 1870 році Верещагін знову поїхав до Риму, а після повернення в Петербург — з 1872 по 1874 рік — зробив настінні декорації для палацу князя Володимира Олександровича на теми з російської народної поезії, зокрема, з життя богатирів. Картини мали великі розміри і були виконані на особливому рубчастому полотні, на зразок гобеленів. За «Іллю Муромця на бенкеті у князя Володимира» (1872) — отримав золоті медалі на Всесвітніх виставках: у Лондоні (1872) і Відні (1873).

Писав ікони для іконостасу Храму Христа Спасителя в Москві (1875-1879) та Успенського собору Києво-Печерської лаври. У 1880-ті і 90-ті роки — картини на християнські теми: «Облога Троїцько-Сергієвської лаври в смутний час» (1891) та інші.

У 1887 році сприяв організації академічної виставки в Єкатеринбурзі на Сибірсько-Уральській науково-промисловій виставці, передачі робіт в музей Уральської спілки любителів природознавства (УСЛП) і відкриттю художньої школи.

У 1891 році Верещагін видав «Альбом історій держави Російської в зображеннях державних його представників». На академічній виставці 1891 року була представлена велика картина художника «Захисники Свято-Троїцької Сергієвської лаври в 1608 році».

У 1907 році подарував декілька своїх робіт і робіт брата, Петра Верещагіна, Пермському науково-промисловому музею, що дозволило виділити художній відділ музею в самостійний.

Роботи Верещагіна експонувалися на виставках з 1860 року: академічних, Спілки російських акварелістів, всесвітніх, персональних (1910Петербург, 1912Москва, 1935 і 1984Перм).

Помер Василь Верещагін 9 жовтня (22-го — за старим стилем) 1909 року в Петербурзі.

Девушка с виноградом.jpg Appointment of a prisoner with his family.jpg Ночь на Голгофе.jpg Святой Григорий проклинает умершего монаха за нарушение обета бессеребрия.jpg Veretrin.jpg Kievo pe4erskaja Lavra.jpg
«Дівчина з виноградом», 1865
«Ніч на Голгофі», 1869
«Святий Григорій проклинає померлого ченця
за порушення обітниці безсрібництва», 1869
«Захисники Свято-Троїцької
Сергієвської лаври в 1608 році», 1891
«Велика церква
Києво-Печерської лаври», 1905

Література[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

  • Верещагин В. П., Верещагин П. П. К 150-летию со дня рождения: кат. выставки: (из фондов музеев СССР): живопись, рис., акварель, гравюра / вступ. ст. и сост. Е. И. Егоровой, Н. В. Казариновой. — Пермь, 1984.
  • Егорова Е. И. Памятное место, где стоял дом, в котором родились и провели детство и юность художники П. П. Верещагин и В. П. Верещагин // Материалы свода памятников истории и культуры РСФСР. Пермская область. — М., 1978. — С. 141-143.
  • Егорова Е. И. Родословная пермских живописцев Верещагиных // Проблемы каталогизации произведений искусства в художественных музеях. — Л., 1988. — С. 98-100.
  • Казаринова Н. В. Братья Верещагины // Художник. — 1985. — № 4. — С. 58-61.
  • Крепостные и забытые живописцы Прикамья конца XVIII – I половины XIX века: каталог выставки / сост. и авт. вступит. ст. Н. В. Казаринова; авт. ст. Е. И. Егорова. — Пермь, 1988. — 38 с.
  • Крепостные и забытые живописцы Прикамья конца XVIII – первой половины XIX вв.: каталог выставки / авт. ст. Н. В. Казаринова (сост.), Е. И. Егорова. — М., 1990. — С. 6, 53.
  • Верещагин Василий Петрович // Серебренников Н. Н. Урал в изобразительном искусстве. — Пермь:Кн. изд-во, 1959. — С. 109.
  • Художники народов СССР: библиогр. слов. В 6 т. — Т. 2.: Бойченко - Геонджиан. — М.: Искусство, 1972. — 439 с., С. 240-242.

Посилання[ред. | ред. код]