Відмінності між версіями «Вернадський Володимир Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(Наукова робота та громадська діяльність)
(уточнення)
Рядок 26: Рядок 26:
 
| дружина = [[Наталія Єгорівна Старицька]] ([[1861]]–[[1942]])
 
| дружина = [[Наталія Єгорівна Старицька]] ([[1861]]–[[1942]])
 
| діти =[[Вернадський Георгій Володимирович|Георгій]] ([[1887]]–[[1973]]) <br/> [[Вернадська Ніна Володимирівна|Ніна Толь (Вернадська)]] ([[1898]]–[[1986]])
 
| діти =[[Вернадський Георгій Володимирович|Георгій]] ([[1887]]–[[1973]]) <br/> [[Вернадська Ніна Володимирівна|Ніна Толь (Вернадська)]] ([[1898]]–[[1986]])
| родичі =батько — [[Вернадський Іван Васильович|Іван Васильович]]<br/>([[1821]]–[[1884]]) <br/> мати — [[Ганна Петрівна Константинович]] ([[1837]]–[[1898]])
+
| родичі =батько&nbsp;— [[Вернадський Іван Васильович|Іван Васильович]]<br/>([[1821]]–[[1884]]) <br/> мати&nbsp;— [[Ганна Петрівна Константинович]] ([[1837]]–[[1898]])
 
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Трудового Червоного Прапора|1943}}}}
 
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Трудового Червоного Прапора|1943}}}}
 
{{ряд2|{{Сталінська премія|1943}}}}
 
{{ряд2|{{Сталінська премія|1943}}}}
Рядок 34: Рядок 34:
 
| герб =
 
| герб =
 
}}{{Othernames|Вернадський}}
 
}}{{Othernames|Вернадський}}
'''Володи́мир Іва́нович Верна́дський''' ({{ДН2|12|3|1863|28|2}}, [[Санкт-Петербург]], [[Російська імперія]] — {{ДС|6|1|1945}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — український [[філософ]], природознавець, [[мислитель]], засновник [[геохімія|геохімії]], [[біогеохімія|біогеохімії]] та [[радіогеологія|радіогеології]], вчення про [[Біосфера|біосферу]], [[космізм]]. [[Академік]] Петербурзької АН (з [[1912]] року), [[професор]] [[Московський Університет|Московського університету]].
+
'''Володи́мир Іва́нович Верна́дський''' ({{ДН2|12|3|1863|28|2}}, [[Санкт-Петербург]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|6|1|1945}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— український [[філософ]], природознавець, [[мислитель]], засновник [[геохімія|геохімії]], [[біогеохімія|біогеохімії]] та [[радіогеологія|радіогеології]], вчення про [[Біосфера|біосферу]], [[космізм]]. [[Академік]] Петербурзької АН (з [[1912]] року), [[професор]] [[Московський Університет|Московського університету]].
   
Один із засновників [[Національна академія наук України|Української академії наук]], дійсний член та її перший голова-президент (з [[1918]] року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського]]). З [[1921]] року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної [[мінералогія|мінералогії]], [[геологія|геології]], [[гідрогеологія|гідрогеології]], визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор [[Радієвий інститут|Радієвого інституту]] ([[1922]]–[[1939]]), Біохімічної лабораторії (з [[1929]] року; зараз [[Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН]]). Дійсний член [[НТШ]] та низки інших академій (Паризької, Чеської).
+
Один із засновників [[Національна академія наук України|Української академії наук]], дійсний член та її перший голова-президент (з [[1918]] року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині&nbsp;— [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського]]). З [[1921]] року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної [[мінералогія|мінералогії]], [[геологія|геології]], [[гідрогеологія|гідрогеології]], визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор [[Радієвий інститут|Радієвого інституту]] ([[1922]]–[[1939]]), Біохімічної лабораторії (з [[1929]] року; зараз [[Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН]]). Дійсний член [[НТШ]] та низки інших академій (Паризької, Чеської).
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
  +
 
=== Ранні роки ===
 
=== Ранні роки ===
 
Народився {{ДН|12|3|1863|28|2}} року в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] в [[сім'я|сім'ї]] [[економіст]]а [[Вернадський Іван Васильович|Івана Васильовича Вернадського]].
 
Народився {{ДН|12|3|1863|28|2}} року в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] в [[сім'я|сім'ї]] [[економіст]]а [[Вернадський Іван Васильович|Івана Васильовича Вернадського]].
   
Дитячі роки (1868—1875) провів в [[Україна|Україні]] — у [[Полтава|Полтаві]] і в [[Харків|Харкові]]; ще хлопчиною бував у [[Київ|Києві]], жив у будинку на [[Липки (Київ)|Липках]], де мешкала й померла його бабуся — В. Константинович. У [[1873]] році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки.
+
Дитячі роки (1868—1875) провів в [[Україна|Україні]]&nbsp;— у [[Полтава|Полтаві]] і в [[Харків|Харкові]]; ще хлопчиною бував у [[Київ|Києві]], жив у будинку на [[Липки (Київ)|Липках]], де мешкала й померла його бабуся&nbsp;— В. Константинович. У [[1873]] році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки.
 
<gallery widths="180">
 
<gallery widths="180">
 
Файл:Realnoe3.JPG|Будинок 1-ї чоловічої гімназії в Харкові, зараз Харківський державний професійно-педагогічний коледж імені В.І. Вернадського
 
Файл:Realnoe3.JPG|Будинок 1-ї чоловічої гімназії в Харкові, зараз Харківський державний професійно-педагогічний коледж імені В.І. Вернадського
Рядок 51: Рядок 52:
 
{{Цитата|''Це справило величезне враження на батька і розмови, з цим пов'язані, сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував [[Історія України|історію України]] зовсім не так, як її викладали в гімназії. Він часто згадував, що [[Петербург]] побудували на кістках [[українці]]в (будували Петербург козаки з полків [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]). Повернувшись до Петербурга, я постарався ознайомитись із [[українська література|українською літературою]]. У бібліотеці батька знайшов розрізнені номери «[[Основа (журнал)|Основи]]» та інші українські видання. Добував українські книги у [[букініст]]ів, дещо отримував із-за кордону. Детально розпитував батька про [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Куліша]], [[Максимович Михайло Олександрович|Максимовича]], [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Квітку-Основ'яненка]], котрих він особисто знав, а також про [[Кирило-Мефодіївське братство]], про [[Костомаров Микола Іванович|Костомарова]] тощо.''}}
 
{{Цитата|''Це справило величезне враження на батька і розмови, з цим пов'язані, сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував [[Історія України|історію України]] зовсім не так, як її викладали в гімназії. Він часто згадував, що [[Петербург]] побудували на кістках [[українці]]в (будували Петербург козаки з полків [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]). Повернувшись до Петербурга, я постарався ознайомитись із [[українська література|українською літературою]]. У бібліотеці батька знайшов розрізнені номери «[[Основа (журнал)|Основи]]» та інші українські видання. Добував українські книги у [[букініст]]ів, дещо отримував із-за кордону. Детально розпитував батька про [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Куліша]], [[Максимович Михайло Олександрович|Максимовича]], [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Квітку-Основ'яненка]], котрих він особисто знав, а також про [[Кирило-Мефодіївське братство]], про [[Костомаров Микола Іванович|Костомарова]] тощо.''}}
   
У Петербурзі 15-річний юнак занотував у щоденнику 29 березня [[1878]] року:
+
У Петербурзі 15-річний юнак занотував у щоденнику 29 березня [[1878]] року:
 
{{Цитата|''Страшенно притісняють українців. [[Драгоманов Михайло Петрович|Драгоманову]] навіть в [[Австрія|Австрії]] не дозволили видавати газету українською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я з усією ретельністю візьмуся за неї. В Києві, коли в якомусь домі побачать портрет Шевченка, то його відбирають.''}}
 
{{Цитата|''Страшенно притісняють українців. [[Драгоманов Михайло Петрович|Драгоманову]] навіть в [[Австрія|Австрії]] не дозволили видавати газету українською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я з усією ретельністю візьмуся за неї. В Києві, коли в якомусь домі побачать портрет Шевченка, то його відбирають.''}}
   
Рядок 73: Рядок 74:
 
[[1887]] року у Вернадських народився [[Вернадський Георгій Володимирович|син Георгій]] (який пізніше став професором російської історії Єльського університету в [[США]]). У ті ж роки Володимир Вернадський поїхав на два роки в закордонне відрядження ([[Італія]], [[Німеччина]], [[Франція]], [[Англія]], [[Швейцарія]]). Він працював у хімічних і кристалографічних лабораторіях, здійснив геологічні експедиції, знайомився з новітньою науковою і філософською літературою, узяв участь у Лондонському геологічному конгресі, став членом-кореспондентом Британської асоціації наук. Після захисту докторської дисертації в [[1897]] році Вернадський став професором Московського університету. [[1898]] року у Вернадських народилась донька Ніна (згодом вона стала лікарем-психіатром).
 
[[1887]] року у Вернадських народився [[Вернадський Георгій Володимирович|син Георгій]] (який пізніше став професором російської історії Єльського університету в [[США]]). У ті ж роки Володимир Вернадський поїхав на два роки в закордонне відрядження ([[Італія]], [[Німеччина]], [[Франція]], [[Англія]], [[Швейцарія]]). Він працював у хімічних і кристалографічних лабораторіях, здійснив геологічні експедиції, знайомився з новітньою науковою і філософською літературою, узяв участь у Лондонському геологічному конгресі, став членом-кореспондентом Британської асоціації наук. Після захисту докторської дисертації в [[1897]] році Вернадський став професором Московського університету. [[1898]] року у Вернадських народилась донька Ніна (згодом вона стала лікарем-психіатром).
   
=== Наукова робота та громадська діяльність===
+
=== Наукова робота та громадська діяльність ===
 
У 1917—1921 роках працював в Україні, організатор і перший голова-президент Української Академії наук, почесний академік ряду зарубіжних академій.
 
У 1917—1921 роках працював в Україні, організатор і перший голова-президент Української Академії наук, почесний академік ряду зарубіжних академій.
   
 
Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст. Член ЦК [[Конституційно-демократична партія (Росія)|партії конституційних демократів (кадетів)]], член [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду Росії]] в ранзі товариша міністра, голова комісії Міністерства освіти та мистецтв уряду Української держави за часів гетьмана Павла Скоропадського.
 
Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст. Член ЦК [[Конституційно-демократична партія (Росія)|партії конституційних демократів (кадетів)]], член [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду Росії]] в ранзі товариша міністра, голова комісії Міністерства освіти та мистецтв уряду Української держави за часів гетьмана Павла Скоропадського.
   
Займаючись практикою [[природознавство|природознавства]], Вернадський відвідував Україну, брав участь у одному з петербурзьких гуртків, де вирували дискусії, суперечки. «''Упрямый украинец, себе на уме''», — так висловилася якось про Вернадського одна з учасниць гуртка. На час першої російської революції Вернадський — вже відомий професор, а також борець за свободу висловлювання думок, [[демократія|демократію]]. Не до душі була, зрозуміло, громадська активність Вернадського урядовим органам, які збирали агентурні повідомлення про вчених. На знак протесту проти урядової політики Вернадський залишив Московський університет і переїхав до [[Петербург]]а, продовжуючи політичну і наукову діяльність. Перебіг революційних подій спонукав його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здав позицій, підписав звернення, в якому були і такі слова: «…''зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників''». За наказом влади почалося переслідування тих, хто підписав звернення. Вернадський переїхав до Полтави.
+
Займаючись практикою [[природознавство|природознавства]], Вернадський відвідував Україну, брав участь у одному з петербурзьких гуртків, де вирували дискусії, суперечки. «''Упрямый украинец, себе на уме''»,&nbsp;— так висловилася якось про Вернадського одна з учасниць гуртка. На час першої російської революції Вернадський&nbsp;— вже відомий професор, а також борець за свободу висловлювання думок, [[демократія|демократію]]. Не до душі була, зрозуміло, громадська активність Вернадського урядовим органам, які збирали агентурні повідомлення про вчених. На знак протесту проти урядової політики Вернадський залишив Московський університет і переїхав до [[Петербург]]а, продовжуючи політичну і наукову діяльність. Перебіг революційних подій спонукав його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здав позицій, підписав звернення, в якому були і такі слова: «…''зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників''». За наказом влади почалося переслідування тих, хто підписав звернення. Вернадський переїхав до Полтави.
   
 
За поглядами він був соціаліст, незважаючи на перебування в партії кадетів.
 
За поглядами він був соціаліст, незважаючи на перебування в партії кадетів.
   
У квітні 1918 року прийшов до влади гетьман [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадський]], проголосили Українську державу. Вернадського запросили до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. З Москви до Києва переїхали(-о) понад 20 відомих вчених. «''Декілька днів не писав'', — читаємо в щоденнику, — ''а між тим у ці дні йшла інтенсивна робота і думки, і діяльності, особливо у зв'язку з вищою школою і академією наук. Я якось відчуваю, як глибше і сильніше я охоплюю всю цю область життя і одержую можливість прояву в ній своєї волі, своєї думки»''. Цікаве листування з приводу створення Академії між Грушевським і Вернадським. Вернадський був прихильником створення Академії на зразок Петербурзької Академії наук. Грушевський писав з цього приводу: «''Ви знаєте, що у нас тепер немає достатньої кількості вчених-українців за межами українознавства. Отже, ми повинні звернутися до росіян. Мине ще чимало часу, доки сили ці у нас з'являться''». Позиція Вернадського була такою: «Важливо створити сильний центр наукових досліджень українського народу, його історії, його мови, природи України. Звичайно, треба вести ці дослідження в найширшому загальнолюдському масштабі. Треба якнайшвидше створювати кафедри і лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні. Дуже скоро заявлять про себе місцеві сили».
+
У квітні 1918 року прийшов до влади гетьман [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадський]], проголосили Українську державу. Вернадського запросили до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. З Москви до Києва переїхали понад 20 відомих науковців. «''Декілька днів не писав'',&nbsp;— читаємо в щоденнику,&nbsp;— ''а між тим у ці дні йшла інтенсивна робота і думки, і діяльності, особливо у зв'язку з вищою школою і академією наук. Я якось відчуваю, як глибше і сильніше я охоплюю всю цю область життя і одержую можливість прояву в ній своєї волі, своєї думки»''. Цікаве листування з приводу створення Академії між Грушевським і Вернадським. Вернадський був прихильником створення Академії на зразок Петербурзької Академії наук. Грушевський писав з цього приводу: «''Ви знаєте, що у нас тепер немає достатньої кількості вчених-українців за межами українознавства. Отже, ми повинні звернутися до росіян. Мине ще чимало часу, доки сили ці у нас з'являться''». Позиція Вернадського була такою: «Важливо створити сильний центр наукових досліджень українського народу, його історії, його мови, природи України. Звичайно, треба вести ці дослідження в найширшому загальнолюдському масштабі. Треба якнайшвидше створювати кафедри і лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні. Дуже скоро заявлять про себе місцеві сили».
   
13 вересня 1918 року на засіданні комісії за доповіддю Вернадського ухвалили заснувати щорічні асигнування на наукові роботи, експедиції тощо. Комісія подбала про Ботанічний сад Києва, про створення Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадського обрали першим президентом Української Академії наук (УАН). Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського — почалося створення біогеохімічної лабораторії. Першим відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей [[Нікель|нікелю]]. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів. З приходом більшовиків становище УАН погіршилося. Вернадський захворів на висипний [[тиф]] і всю зиму 1919—1920 років лікувався. Подальший життєвий шлях Вернадського склався так: 1920 рік — його обирали ректором Таврійського університету, 1921 рік — повернувся до Петрограду, його призначили директором Радієвого інституту, 1922—1926 роки — відрядження до Франції на запрошення [[Сорбонна|Сорбонни]] для читання лекцій з геохімії. З поверненням до Ленінграду видав монографії «Біо-сфера», «Нариси з геохімії», організував відділ живої речовини в АН СРСР, Комісію з вивчення важкої води і головував у ній. У 1935 р. переїхав до Москви, взяв участь в організації ряду наукових комісій, працював над проблемою «життя в космосі». У роки війни його евакуювали у [[Бурабай (селище)|Борове]] Кокчетавської області. У 1944 р. видав останню свою працю «Декілька слів про [[ноосфера|ноосферу]]».
+
13 вересня 1918 року на засіданні комісії за доповіддю Вернадського ухвалили заснувати щорічні асигнування на наукові роботи, експедиції тощо. Комісія подбала про Ботанічний сад Києва, про створення Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадського обрали першим президентом Української Академії наук (УАН). Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського&nbsp;— почалося створення біогеохімічної лабораторії. Першим відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей [[Нікель|нікелю]]. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів. З приходом більшовиків становище УАН погіршилося. Вернадський захворів на висипний [[тиф]] і всю зиму 1919—1920 років лікувався. Подальший життєвий шлях Вернадського склався так: 1920 рік&nbsp;— його обирали ректором Таврійського університету, 1921 рік&nbsp;— повернувся до Петрограду, його призначили директором Радієвого інституту, 1922—1926 роки&nbsp;— відрядження до Франції на запрошення [[Сорбонна|Сорбонни]] для читання лекцій з геохімії. З поверненням до Ленінграду видав монографії «Біо-сфера», «Нариси з геохімії», організував відділ живої речовини в АН СРСР, Комісію з вивчення важкої води і головував у ній. У 1935 р. переїхав до Москви, взяв участь в організації ряду наукових комісій, працював над проблемою «життя в космосі». У роки війни його евакуювали у [[Бурабай (селище)|Борове]] Кокчетавської області. У 1944 році видав останню свою працю «Декілька слів про [[ноосфера|ноосферу]]».
   
 
== Творча спадщина ==
 
== Творча спадщина ==
Рядок 92: Рядок 93:
   
 
Все життя працював Вернадський над проблемами радіогеології. {{Цитата|''Зараз можна і потрібно говорити про новостворену науку — радіологію, науку про радіоактивні властивості нашої планети, про те, що відбувається в ній, про їй властиві, особливо радіоактивні явища. Ця нова галузь знань перебуває у швидкому становленні і повинна зараз бути освоєна і продумана і теоретично, і практично. Бо вона не тільки має для нас глибоке значення, оскільки зв'язує з новою фізикою і новою хімією — в конкретній земній ситуації — науці про життя і про нас самих, але й тому, що вона дає в руки людини нові шляхи і нові форми оволодіння природою, нову силу.''}}
 
Все життя працював Вернадський над проблемами радіогеології. {{Цитата|''Зараз можна і потрібно говорити про новостворену науку — радіологію, науку про радіоактивні властивості нашої планети, про те, що відбувається в ній, про їй властиві, особливо радіоактивні явища. Ця нова галузь знань перебуває у швидкому становленні і повинна зараз бути освоєна і продумана і теоретично, і практично. Бо вона не тільки має для нас глибоке значення, оскільки зв'язує з новою фізикою і новою хімією — в конкретній земній ситуації — науці про життя і про нас самих, але й тому, що вона дає в руки людини нові шляхи і нові форми оволодіння природою, нову силу.''}}
Вернадський також став творцем нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку — біохімію: {{Цитата|''Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і [[Закон єдності організм — середовище|геохімія і біогеохімія]].''}}
+
Вернадський також став творцем нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку&nbsp;— біохімію: {{Цитата|''Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і [[Закон єдності організм — середовище|геохімія і біогеохімія]].''}}
Перу Володимира Вернадського, крім наукових, належать і філософські твори. В. І. Вернадський у першій половині 20 сторіччя створив учення про ''ноосферу'' (від {{lang-el|νόος}} — розум і {{lang-el2|σφαῖρα}} — куля, тобто сфера розуму), в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг речовин.
+
Перу Володимира Вернадського, крім наукових, належать і філософські твори. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадський у першій половині 20 сторіччя створив учення про ''ноосферу'' (від {{lang-el|νόος}}&nbsp;— розум і {{lang-el2|σφαῖρα}}&nbsp;— куля, тобто сфера розуму), в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг речовин.
   
 
== Вернадський і Україна ==
 
== Вернадський і Україна ==
Рядок 100: Рядок 101:
 
Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав: {{Цитата|''Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…''}}
 
Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав: {{Цитата|''Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…''}}
   
Він добре знав історію України, свого роду: по батьковій лінії [[Вернадські]] — учасники [[Хмельниччина|визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького]]. Його прадід навчався в [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]]. [[Батько]] — киянин [[Вернадський Іван|Іван Вернадський]] (1821—1884) — вчений-економіст, противник [[кріпосне право|кріпацтва]], прибічник соціалістичних ідей та общинного землеволодіння, прихильник ідей ринкової економіки. [[Дружина (жінка)|Дружина]] Володимира Івановича теж з давнього українського роду [[Старицькі|Старицьких]]. Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокрема, в статті ''«[[Українське питання і російська громадськість]]».''
+
Він добре знав історію України, свого роду: по батьковій лінії [[Вернадські]]&nbsp;— учасники [[Хмельниччина|визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького]]. Його прадід навчався в [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]]. [[Батько]]&nbsp;— киянин [[Вернадський Іван|Іван Вернадський]] (1821—1884)&nbsp;— вчений-економіст, противник [[кріпосне право|кріпацтва]], прибічник соціалістичних ідей та общинного землеволодіння, прихильник ідей ринкової економіки. [[Дружина (жінка)|Дружина]] Володимира Івановича теж з давнього українського роду [[Старицькі|Старицьких]]. Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокрема, в статті ''«[[Українське питання і російська громадськість]]».''
   
 
== Вшанування пам'яті ==
 
== Вшанування пам'яті ==
 
{{Фоторяд|Vernads r.jpg|Coin of Ukraine Vernads a.jpg|ш=180|текст=Монета України, присвячена академіку Вернадському: 2 гривні 2003 року|align=right}}{{Фоторяд|Vladimir I. Vernadski (timbre soviétique).jpg|Stamps of Ukraine, 2013-03.jpg|ш=180|текст=Поштові марки на честь академіка Вернадського|align=right}}
 
{{Фоторяд|Vernads r.jpg|Coin of Ukraine Vernads a.jpg|ш=180|текст=Монета України, присвячена академіку Вернадському: 2 гривні 2003 року|align=right}}{{Фоторяд|Vladimir I. Vernadski (timbre soviétique).jpg|Stamps of Ukraine, 2013-03.jpg|ш=180|текст=Поштові марки на честь академіка Вернадського|align=right}}
Ім'я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, [[бібліотека]]м, кораблям тощо. Зокрема [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України]]. На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадскит». [[Академія наук СРСР]] у [[1945]] році установила грошову премію та золоту медаль імені В. І. Вернадського. Починаючи з [[1973]] року, [[НАН України]] встановлена також [[премія НАН України імені В. І. Вернадського|премія імені В. І. Вернадського]] а з [[2003]] р. — [[Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України]].
+
Ім'я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, [[бібліотека]]м, кораблям тощо. Зокрема [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України]]. На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадскит». [[Академія наук СРСР]] у [[1945]] році установила грошову премію та золоту медаль імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Починаючи з [[1973]] року, [[НАН України]] встановлена також [[премія НАН України імені В. І. Вернадського|премія імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]] а з [[2003]] р.&nbsp;— [[Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України]].
   
 
У [[1963]] році в СРСР випущено [[поштова марка|поштову марку]] до 100-річчя від дня народження вченого.
 
У [[1963]] році в СРСР випущено [[поштова марка|поштову марку]] до 100-річчя від дня народження вченого.
   
У [[1964]] році іменем ученого назвали [[Гори Вернадського|гірський хребет]] у східній частині [[Антарктида|Антарктиди]]. Довжина його понад 400 [[км]], висота 1600 м. У [[1996]] році заснували українську [[антарктична станція|антарктичну станцію]] [[Академік Вернадський (антарктична станція)|Академік Вернадський]].
+
У [[1964]] році іменем ученого назвали [[Гори Вернадського|гірський хребет]] у східній частині [[Антарктида|Антарктиди]]. Довжина його понад 400 [[км]], висота 1600&nbsp;м. У [[1996]] році заснували українську [[антарктична станція|антарктичну станцію]] [[Академік Вернадський (антарктична станція)|Академік Вернадський]].
   
 
У [[1973]] році його іменем назвали [[Бульвар Академіка Вернадського|бульвар]] у [[Київ|Києві]] ([[Академмістечко (масив)|Академмістечко]]) де у [[1981]] році відкрили [[Пам'ятник Вернадському (Київ)|пам'ятник Вернадському]]. До [[1963]] року його ім'я носила також нинішня [[Вулиця Петра Запорожця (Київ, Дніпровський район)|вулиця Петра Запорожця]] на Воскресенці у Києві.
 
У [[1973]] році його іменем назвали [[Бульвар Академіка Вернадського|бульвар]] у [[Київ|Києві]] ([[Академмістечко (масив)|Академмістечко]]) де у [[1981]] році відкрили [[Пам'ятник Вернадському (Київ)|пам'ятник Вернадському]]. До [[1963]] року його ім'я носила також нинішня [[Вулиця Петра Запорожця (Київ, Дніпровський район)|вулиця Петра Запорожця]] на Воскресенці у Києві.
Рядок 126: Рядок 127:
 
У [[Львів|Львові]] та [[Запоріжжя|Запоріжжі]] існує вулиця Володимира Вернадського.<ref>{{Cite news|url=http://sich.zp.ua/yak-ta-chomu-pereymenovuyut-vulici-u-zap/|title=Як та чому перейменовують вулиці у Запоріжжі|work=Запорозька Січ|accessdate=2017-01-12}}</ref>
 
У [[Львів|Львові]] та [[Запоріжжя|Запоріжжі]] існує вулиця Володимира Вернадського.<ref>{{Cite news|url=http://sich.zp.ua/yak-ta-chomu-pereymenovuyut-vulici-u-zap/|title=Як та чому перейменовують вулиці у Запоріжжі|work=Запорозька Січ|accessdate=2017-01-12}}</ref>
   
З 2015 року в Дніпрі проходить щорічний інженерний конкурс [[Vernadsky Challenge]] з призовим фондом у 2 млн. гривень у якості гранту на розвиток проектів молодих винахідників.<ref>{{Cite web|url=http://noosphereglobal.com/jamie-hyneman-joins-max-polyakov-as-judge-at-vernadsky-challenge-2017/|title=Jamie Hyneman Joins Max Polyakov to Judge Best Hardware Startups at Vernadsky Challenge 2017|website=noosphereglobal.com|language=en-US|accessdate=2017-10-17}}</ref>
+
З 2015 року в Дніпрі проходить щорічний інженерний конкурс [[Vernadsky Challenge]] з призовим фондом у 2&nbsp;млн гривень у якості гранту на розвиток проектів молодих винахідників.<ref>{{Cite web|url=http://noosphereglobal.com/jamie-hyneman-joins-max-polyakov-as-judge-at-vernadsky-challenge-2017/|title=Jamie Hyneman Joins Max Polyakov to Judge Best Hardware Startups at Vernadsky Challenge 2017|website=noosphereglobal.com|language=en-US|accessdate=2017-10-17}}</ref>
 
 
   
 
== Вибрані публікації ==
 
== Вибрані публікації ==
 
{{стовпці|1}}
 
{{стовпці|1}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 1 : Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 1 : Науково-організаційна діяльність (1918—1921) / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України ; [уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, Н. М. Зубкова та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 699 с. — Тит. арк., текст парал. укр., рос. — {{s|ISBN 978-966-02-6294-2.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 1 : Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 1 : Науково-організаційна діяльність (1918—1921) / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т історії України ; [уклад.: О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко, Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна, Н.&nbsp;М.&nbsp;Зубкова та ін. ; редкол.: А.&nbsp;Г.&nbsp;Загородній та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2011.&nbsp;— 699 с.&nbsp;— Тит. арк., текст парал. укр., рос.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6294-2.}}
* Вибрані праці академіка В. І. Вернадського. Т. 1 : Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 2 : Вибрані праці / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України ; [уклад.: О. С. Онищенко, В. М. Даниленко, Л. А. Дубровіна та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 584 с. — Текст парал. укр., рос. — На обкл.: Вибрані наукові праці В. І. Вернадського. — Бібліогр. в тексті. — {{s|ISBN 978-966-02-6293-9.}}
+
* Вибрані праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 1 : Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 2 : Вибрані праці / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т історії України ; [уклад.: О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко, В.&nbsp;М.&nbsp;Даниленко, Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна та ін. ; редкол.: А.&nbsp;Г.&nbsp;Загородній та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2011.&nbsp;— 584 с.&nbsp;— Текст парал. укр., рос.&nbsp;— На обкл.: Вибрані наукові праці В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського.&nbsp;— Бібліогр. в тексті.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6293-9.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 1 : Листування: А-Г / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України, Рос. акад. наук ; [уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, Н. М. Зубкова та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 824 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос. — {{s|ISBN 978-966-02-6599-8.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 1 : Листування: А-Г / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т історії України, Рос. акад. наук ; [уклад.: О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко, Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна, Н.&nbsp;М.&nbsp;Зубкова та ін. ; редкол.: А.&nbsp;Г.&nbsp;Загородній та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2011.&nbsp;— 824 с.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6599-8.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2 : Листування: Д-Я. Ч.1 : Д-Н / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України, Рос. акад. наук ; [уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, Н. М. Зубкова та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 742 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текс.: укр., рос. — {{s|ISBN 978-966-02-6600-1.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2 : Листування: Д-Я. Ч.1 : Д-Н / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т історії України, Рос. акад. наук ; [уклад.: О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко, Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна, Н.&nbsp;М.&nbsp;Зубкова та ін. ; редкол.: А.&nbsp;Г.&nbsp;Загородній та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 742 с.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текс.: укр., рос.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6600-1.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 3 : Хімічна будова біосфери Землі та її оточення / [уклад.: Л. С. Лисюк та ін. ; редкол.: С. В. Волков (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т заг. та неорган. хімії ім. В. І. Вернадського ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 507 с. — Тит. арк. парал. укр., рос., англ. Текст: укр., рос. — Бібліогр.: с. 476—488. — {{s|ISBN 5-02-004361-3.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 3 : Хімічна будова біосфери Землі та її оточення / [уклад.: Л.&nbsp;С.&nbsp;Лисюк та ін. ; редкол.: С.&nbsp;В.&nbsp;Волков (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т заг. та неорган. хімії ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського ; ред. рада: Б.&nbsp;Є.&nbsp;Патон (голова) та ін.&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 507 с.&nbsp;— Тит. арк. парал. укр., рос., англ. Текст: укр., рос.&nbsp;— Бібліогр.: с. 476—488.&nbsp;— {{s|ISBN 5-02-004361-3.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 4 : Геохімія живої речовини / [уклад.: І. А. Акімов та ін.]. Кн. 1 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 504 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: рос. — {{s|ISBN 978-966-02-6470-0.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 4 : Геохімія живої речовини / [уклад.: І.&nbsp;А.&nbsp;Акімов та ін.]. Кн. 1 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т зоології ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; ред. рада: Б.&nbsp;Є.&nbsp;Патон (голова) та ін.&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 504 с.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: рос.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6470-0.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 4 : Геохімія живої речовини / [уклад.: І. А. Акімов та ін. ; редкол.: Е. В. Соботович (голова) та ін.]. Кн. 2 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 576 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: рос. — Бібліогр.: с. 487—489. — {{s|ISBN 978-966-02-6469-4.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 4 : Геохімія живої речовини / [уклад.: І.&nbsp;А.&nbsp;Акімов та ін. ; редкол.: Е.&nbsp;В.&nbsp;Соботович (голова) та ін.]. Кн. 2 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т зоології ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; ред. рада: Б.&nbsp;Є.&nbsp;Патон (голова) та ін.&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 576 с.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: рос.&nbsp;— Бібліогр.: с. 487—489.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6469-4.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 5 : Мінералогічна спадщина Володимира Івановича Вернадського / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення ; [уклад.: Г. О. Кульчицька та ін.] ; редкол.: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 828, [4] с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст.: укр., рос. — Бібліогр. в кінці розділів. — {{s|ISBN 978-966-02-6503-5.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 5 : Мінералогічна спадщина Володимира Івановича Вернадського / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення ; [уклад.: Г.&nbsp;О.&nbsp;Кульчицька та ін.] ; редкол.: Б.&nbsp;Є.&nbsp;Патон (голова) та ін.&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 828, [4] с.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст.: укр., рос.&nbsp;— Бібліогр. в кінці розділів.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6503-5.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т.6 : Історія природних вод. Кн. 1 : Водневисті мінерали / [редкол.: В. М. Шестопалов (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т геол. наук НАН України ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) [та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 754 с. : іл. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Передм.: укр. Текст: рос. — {{s|ISBN 978-966-02-6545-5.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т.6 : Історія природних вод. Кн. 1 : Водневисті мінерали / [редкол.: В.&nbsp;М.&nbsp;Шестопалов (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т геол. наук НАН України ; ред. рада: Б.&nbsp;Є.&nbsp;Патон (голова) [та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 754 с. : іл.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Передм.: укр. Текст: рос.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6545-5.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 6 : Історія природних вод. Кн. 2 : Досвід гідрохімії і геохімії вод Землі. Статті. Коментарі / [редкол.: В. М. Шестопалов (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т геол. наук НАН України ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) [та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 757—1104 с. : іл. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: укр., рос. — Бібліогр.: с. 1082—1090. — {{s|ISBN 978-966-02-6546-2.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 6 : Історія природних вод. Кн. 2 : Досвід гідрохімії і геохімії вод Землі. Статті. Коментарі / [редкол.: В.&nbsp;М.&nbsp;Шестопалов (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т геол. наук НАН України ; ред. рада: Б.&nbsp;Є.&nbsp;Патон (голова) [та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 757—1104 с. : іл.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: укр., рос.&nbsp;— Бібліогр.: с. 1082—1090.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6546-2.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 7 : Праці з геохімії та радіогеології. Кн. 1 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; [уклад.: Е. В. Соботович, В. В. Долін ; редкол.: Е. В. Соботович та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 824 с. : іл. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос. — Бібліогр. в тексті. — {{s|ISBN 978-966-02-6427-4.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 7 : Праці з геохімії та радіогеології. Кн. 1 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; [уклад.: Е.&nbsp;В.&nbsp;Соботович, В.&nbsp;В.&nbsp;Долін ; редкол.: Е.&nbsp;В.&nbsp;Соботович та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2012.&nbsp;— 824 с. : іл.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос.&nbsp;— Бібліогр. в тексті.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6427-4.}}
* Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 9 : Володимир Іванович Вернадський. Щоденники (1917—1921) / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Рос. акад. наук, Архів РАН ; [уклад.: С. М. Кіржаєв та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 660 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос. — {{s|ISBN 978-966-02-6586-8.}}
+
* Вибрані наукові праці академіка В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Т. 9 : Володимир Іванович Вернадський. Щоденники (1917—1921) / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Нац. б-ка України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, Рос. акад. наук, Архів РАН ; [уклад.: С.&nbsp;М.&nbsp;Кіржаєв та ін. ; редкол.: А.&nbsp;Г.&nbsp;Загородній та ін.].&nbsp;— К. : [б. в.], 2011.&nbsp;— 660 с.&nbsp;— Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос.&nbsp;— {{s|ISBN 978-966-02-6586-8.}}
 
</div>
 
</div>
   
Рядок 155: Рядок 154:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
*[https://youtu.be/Prs4ygFmKxU ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ | Програма Велич особистості || 2018 (ВІДЕО)]
+
* [https://youtu.be/Prs4ygFmKxU ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ | Програма Велич особистості || 2018 (ВІДЕО)]
*[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eav/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=NAV&P21DBN=EAV&Z21ID= Електронна колекція «В. І. Вернадський»] на сайті Національної бібліотеки України.
+
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eav/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=NAV&P21DBN=EAV&Z21ID= Електронна колекція «В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадський»] на сайті Національної бібліотеки України.
 
* [http://rozum.info/news/2011-04-15-214 Володимир Вернадський про нерівність]
 
* [http://rozum.info/news/2011-04-15-214 Володимир Вернадський про нерівність]
* ''Сытник Константин, Багнюк Валентин.'' [http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/ya_nikogda_ne_zhil_odnoy_lish_naukoy_k_140-letiyu_so_dnya_rozhdeniya_vladimira_vernadskogo.html «Я никогда не жил одной лишь наукой». К 140-летию со дня рождения Владимира Вернадского] // Зеркало недели. — 2003. — 14 марта. {{ref-ru}}
+
* ''Сытник Константин, Багнюк Валентин.'' [http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/ya_nikogda_ne_zhil_odnoy_lish_naukoy_k_140-letiyu_so_dnya_rozhdeniya_vladimira_vernadskogo.html «Я никогда не жил одной лишь наукой». К 140-летию со дня рождения Владимира Вернадского] // Зеркало недели.&nbsp;— 2003.&nbsp;— 14 марта. {{ref-ru}}
* {{h|Гирич|1996}}[[Гирич Ігор Борисович|'' Гирич Ігор''.]] [http://litopys.org.ua/rizne/gyrych.htm Між російськими і українськими берегами. Володимир Вернадський і національне питання (у світлі щоденника 1917—1921 років)]. — Mappa mundi, 1996. — C. 735–756.
+
* {{h|Гирич|1996}}[[Гирич Ігор Борисович|'' Гирич Ігор''.]] [http://litopys.org.ua/rizne/gyrych.htm Між російськими і українськими берегами. Володимир Вернадський і національне питання (у світлі щоденника 1917—1921 років)].&nbsp;— Mappa mundi, 1996.&nbsp;— C. 735—756.
 
* [http://lib.movahistory.org.ua/Vernadsky_Ukr_pytan.pdf ''Володимир Вернадський''. Українське питання і російська громадськість.] http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=4617
 
* [http://lib.movahistory.org.ua/Vernadsky_Ukr_pytan.pdf ''Володимир Вернадський''. Українське питання і російська громадськість.] http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=4617
 
* [http://www.chasipodii.net/article/2795/?vsid=35040b6c137ada8a449633a84dc8a416 Мені важливо знайти правду]
 
* [http://www.chasipodii.net/article/2795/?vsid=35040b6c137ada8a449633a84dc8a416 Мені важливо знайти правду]
 
* [https://archive.is/20121228215849/www.nbuv.gov.ua/nsu/Vernadsky/shevera.html Володимир Вернадський про Угорську Русь]
 
* [https://archive.is/20121228215849/www.nbuv.gov.ua/nsu/Vernadsky/shevera.html Володимир Вернадський про Угорську Русь]
 
* [http://ukrayintsi.wordpress.com/ Сторінка про Володимира Вернадського на сайті проекту «Видатні Українці»]
 
* [http://ukrayintsi.wordpress.com/ Сторінка про Володимира Вернадського на сайті проекту «Видатні Українці»]
* [http://som.org.ua/k2348l1.html Вернадський Володимир Іванович — стаття на сайті Союзу обдарованої молоді]
+
* [http://som.org.ua/k2348l1.html Вернадський Володимир Іванович&nbsp;— стаття на сайті Союзу обдарованої молоді]
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
* ''[[Білецький Володимир Стефанович|Білецький В. С.]]'' В. Вернадський і Україна: сторінки зі щоденника // Творча спадщина В. І. Вернадського і сучасність («Вернадські читання»): доп. і повідомл. 3-ї міжнар. наук. конф., 22–24 травня, м. Донецьк. — Донецьк, 2003. — С. 33–35.
+
* ''[[Білецький Володимир Стефанович|Білецький В. С.]]'' В. Вернадський і Україна: сторінки зі щоденника // Творча спадщина В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського і сучасність («Вернадські читання»): доп. і повідомл. 3-ї міжнар. наук. конф., 22–24 травня, м. Донецьк.&nbsp;— Донецьк, 2003.&nbsp;— С. 33–35.
 
* [http://leksika.com.ua/15630528/ure/vernadskiy Вернадський Володимир Іванович] // {{УРЕ-2/2}}
 
* [http://leksika.com.ua/15630528/ure/vernadskiy Вернадський Володимир Іванович] // {{УРЕ-2/2}}
* [http://leksika.com.ua/17780122/legal/vernadskiy Вернадський Володимир Іванович] // {{Юридична енциклопедія}} — Т. 1 : А — Г. — 672 с.: іл. — {{s|ISBN 966-7492-00-X.}}
+
* [http://leksika.com.ua/17780122/legal/vernadskiy Вернадський Володимир Іванович] // {{Юридична енциклопедія}}&nbsp;— Т. 1 : А&nbsp;— Г.&nbsp;— 672 с.: іл.&nbsp;— {{s|ISBN 966-7492-00-X.}}
* Володимир Вернадський / Л. Тома. — Х. : Фоліо, 2012. — 126 с. : портр. ; 18 см. — (Знамениті українці, ISBN 978-966-03-5098-4). — На паліт. авт. не зазначено. — 500 пр. — ISBN 978-966-03-3230-0
+
* Володимир Вернадський / Л. Тома.&nbsp;— Х. : Фоліо, 2012.&nbsp;— 126 с. : портр. ; 18&nbsp;см.&nbsp;— (Знамениті українці, ISBN 978-966-03-5098-4).&nbsp;— На паліт. авт. не зазначено.&nbsp;— 500 пр.&nbsp;— ISBN 978-966-03-3230-0
 
* ''Даниленко В. М.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Vernadskyj_V Вернадський Володимир Іванович] // {{ЕІУ|1|484}}
 
* ''Даниленко В. М.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Vernadskyj_V Вернадський Володимир Іванович] // {{ЕІУ|1|484}}
 
* ''Попович М. В., Макаренко Д. Є.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=33604 Вернадський Володимир Іванович] // {{ЕСУ|3|}}
 
* ''Попович М. В., Макаренко Д. Є.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=33604 Вернадський Володимир Іванович] // {{ЕСУ|3|}}
 
* {{МСІУ}}
 
* {{МСІУ}}
 
* [https://archive.is/20121228135938/www.nbuv.gov.ua/nsu/Vernadsky/biography_3.html Біографія академіка Володимира Івановича Вернадського]
 
* [https://archive.is/20121228135938/www.nbuv.gov.ua/nsu/Vernadsky/biography_3.html Біографія академіка Володимира Івановича Вернадського]
* В. И. Вернадский. Крымское наследие / [сост. : Н. В. Багров, В. В. Лавров, Н. А. Съедин и др.]. К. : Либідь, 2012. 272 с. : ил. Библиогр.: 264-266. ISBN 978-966-06-0631-9. {{ref-ru}}
+
* В.&nbsp;И.&nbsp;Вернадский. Крымское наследие / [сост. : Н.&nbsp;В.&nbsp;Багров, В.&nbsp;В.&nbsp;Лавров, Н.&nbsp;А.&nbsp;Съедин и др.].&nbsp;— К. : Либідь, 2012.&nbsp;— 272 с. : ил.&nbsp;— Библиогр.: 264—266.&nbsp;— ISBN 978-966-06-0631-9. {{ref-ru}}
 
   
 
{{Стиль|дата=жовтень 2012}}
 
{{Стиль|дата=жовтень 2012}}

Версія за 18:40, 17 жовтня 2018

Володимир Іванович Вернадський
рос. Влади́мир Ива́нович Верна́дский
рос. Владиміръ Ивановичъ Вернадскій
Вернадський Володимир Іванович.jpg
Володимир Вернадський
Народився 28 лютого (12 березня) 1863[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 6 січня 1945(1945-01-06)[2][1] (81 рік)
Москва, Російська РФСР, СРСР
·інсульт
Поховання
Громадянство
(підданство)
СРСР СРСРFlag of Russia.svg Російська імперія (до 1917 року)
Національність українець
Діяльність Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету
Відомий завдяки природознавець, філософ, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму.
Alma mater Q4483558? і Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Науковий ступінь Doctor rerum naturalium[d]
Науковий керівник Докучаєв Василь Васильович і Andreas Arzruni[d]
Вчителі Бекетов Андрій Миколайович
Відомі учні Ферсман Олександр Євгенович, Зільбермінц Веніамін Аркадійович і Бруновський Бруно Карлович
Володіє мовами російська[1]
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет, Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d], Імператорський Московський університет[d], ТНУ і Академія наук СРСР
Членство НАН України, Російська академія наук, Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Батько Вернадський Іван Васильович
Родичі батько — Іван Васильович
(18211884)
мати — Ганна Петрівна Константинович (18371898)
У шлюбі з Наталія Єгорівна Старицька (18611942)
Діти Георгій (18871973)
Ніна Толь (Вернадська) (18981986)
Автограф Vernadsky Vladimir Ivanovich signature.png
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1943
Сталінська премія — 1943
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Володи́мир Іва́нович Верна́дський (28 лютого [12 березня] 1863(18630312), Санкт-Петербург, Російська імперія — 6 січня 1945, Москва, Російська РФСР, СРСР) — український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, космізм. Академік Петербурзької АН (з 1912 року), професор Московського університету.

Один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент (з 1918 року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). З 1921 року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту (19221939), Біохімічної лабораторії (з 1929 року; зараз Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН). Дійсний член НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).

Біографія

Ранні роки

Народився 28 лютого (12 березня) 1863(18630312) року в Санкт-Петербурзі в сім'ї економіста Івана Васильовича Вернадського.

Дитячі роки (1868—1875) провів в Україні — у Полтаві і в Харкові; ще хлопчиною бував у Києві, жив у будинку на Липках, де мешкала й померла його бабуся — В. Константинович. У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки.

У дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько, який дуже ретельно і послідовно займався вихованням і освітою свого сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури. Майбутній учений згадував, що перед переїздом із Харкова до Петербурга, вони з батьком були за кордоном і в Мілані в газеті Петра Лаврова «Вперед» прочитали про циркуляр, що забороняв у Росії друкувати українською мовою. У спогадах він писав:

« Це справило величезне враження на батька і розмови, з цим пов'язані, сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував історію України зовсім не так, як її викладали в гімназії. Він часто згадував, що Петербург побудували на кістках українців (будували Петербург козаки з полків Івана Мазепи). Повернувшись до Петербурга, я постарався ознайомитись із українською літературою. У бібліотеці батька знайшов розрізнені номери «Основи» та інші українські видання. Добував українські книги у букіністів, дещо отримував із-за кордону. Детально розпитував батька про Шевченка, Куліша, Максимовича, Квітку-Основ'яненка, котрих він особисто знав, а також про Кирило-Мефодіївське братство, про Костомарова тощо. »

У Петербурзі 15-річний юнак занотував у щоденнику 29 березня 1878 року:

« Страшенно притісняють українців. Драгоманову навіть в Австрії не дозволили видавати газету українською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я з усією ретельністю візьмуся за неї. В Києві, коли в якомусь домі побачать портрет Шевченка, то його відбирають. »

Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету.

Родина

Рід Вернадських має глибокі українські корені. Його предок Верна під час визвольної війни українського народу 1648—1654 років виступав на боці козаків, діти служили в козацтві старшинами. Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді став писатися Вернадським.

Батько Володимира, Іван Васильович, народився в Києві, очолював кафедру в Київському університеті, з переїзду до Москви очолював кафедру в Московському університеті. Через чотири роки після народження Володимира батьки переїхали в Харків. Сім'я відвідувала родичів на Полтавщині. Провів одне літо Володимир і в садибі українського письменника Квітки-Основ'яненка. Читання творів українських письменників, знайомство з побутом українців, мабуть, і дали привід відгукнутися про циркуляр, який забороняв у Росії друкування українською мовою, такими словами: «Що це значить? Як це і для чого?» З наукових джерел відомо, що молодий Вернадський був небайдужий до історії України. Зокрема, читав і польські книги про історію України, написав навіть статтю «Угорська Русь з 1848 р.». Під впливом батька Володимир віддав перевагу все ж природознавству (що й стало приводом для вступу на фізико-математичний факультет).

У 1886 році Володимир Вернадський одружився з Наталією Єгорівною Старицькою, з якою познайомився ще в 1885 році.

1887 року у Вернадських народився син Георгій (який пізніше став професором російської історії Єльського університету в США). У ті ж роки Володимир Вернадський поїхав на два роки в закордонне відрядження (Італія, Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія). Він працював у хімічних і кристалографічних лабораторіях, здійснив геологічні експедиції, знайомився з новітньою науковою і філософською літературою, узяв участь у Лондонському геологічному конгресі, став членом-кореспондентом Британської асоціації наук. Після захисту докторської дисертації в 1897 році Вернадський став професором Московського університету. 1898 року у Вернадських народилась донька Ніна (згодом вона стала лікарем-психіатром).

Наукова робота та громадська діяльність

У 1917—1921 роках працював в Україні, організатор і перший голова-президент Української Академії наук, почесний академік ряду зарубіжних академій.

Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст. Член ЦК партії конституційних демократів (кадетів), член Тимчасового уряду Росії в ранзі товариша міністра, голова комісії Міністерства освіти та мистецтв уряду Української держави за часів гетьмана Павла Скоропадського.

Займаючись практикою природознавства, Вернадський відвідував Україну, брав участь у одному з петербурзьких гуртків, де вирували дискусії, суперечки. «Упрямый украинец, себе на уме», — так висловилася якось про Вернадського одна з учасниць гуртка. На час першої російської революції Вернадський — вже відомий професор, а також борець за свободу висловлювання думок, демократію. Не до душі була, зрозуміло, громадська активність Вернадського урядовим органам, які збирали агентурні повідомлення про вчених. На знак протесту проти урядової політики Вернадський залишив Московський університет і переїхав до Петербурга, продовжуючи політичну і наукову діяльність. Перебіг революційних подій спонукав його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здав позицій, підписав звернення, в якому були і такі слова: «…зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників». За наказом влади почалося переслідування тих, хто підписав звернення. Вернадський переїхав до Полтави.

За поглядами він був соціаліст, незважаючи на перебування в партії кадетів.

У квітні 1918 року прийшов до влади гетьман Скоропадський, проголосили Українську державу. Вернадського запросили до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. З Москви до Києва переїхали понад 20 відомих науковців. «Декілька днів не писав, — читаємо в щоденнику, — а між тим у ці дні йшла інтенсивна робота і думки, і діяльності, особливо у зв'язку з вищою школою і академією наук. Я якось відчуваю, як глибше і сильніше я охоплюю всю цю область життя і одержую можливість прояву в ній своєї волі, своєї думки». Цікаве листування з приводу створення Академії між Грушевським і Вернадським. Вернадський був прихильником створення Академії на зразок Петербурзької Академії наук. Грушевський писав з цього приводу: «Ви знаєте, що у нас тепер немає достатньої кількості вчених-українців за межами українознавства. Отже, ми повинні звернутися до росіян. Мине ще чимало часу, доки сили ці у нас з'являться». Позиція Вернадського була такою: «Важливо створити сильний центр наукових досліджень українського народу, його історії, його мови, природи України. Звичайно, треба вести ці дослідження в найширшому загальнолюдському масштабі. Треба якнайшвидше створювати кафедри і лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні. Дуже скоро заявлять про себе місцеві сили».

13 вересня 1918 року на засіданні комісії за доповіддю Вернадського ухвалили заснувати щорічні асигнування на наукові роботи, експедиції тощо. Комісія подбала про Ботанічний сад Києва, про створення Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадського обрали першим президентом Української Академії наук (УАН). Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського — почалося створення біогеохімічної лабораторії. Першим відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей нікелю. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів. З приходом більшовиків становище УАН погіршилося. Вернадський захворів на висипний тиф і всю зиму 1919—1920 років лікувався. Подальший життєвий шлях Вернадського склався так: 1920 рік — його обирали ректором Таврійського університету, 1921 рік — повернувся до Петрограду, його призначили директором Радієвого інституту, 1922—1926 роки — відрядження до Франції на запрошення Сорбонни для читання лекцій з геохімії. З поверненням до Ленінграду видав монографії «Біо-сфера», «Нариси з геохімії», організував відділ живої речовини в АН СРСР, Комісію з вивчення важкої води і головував у ній. У 1935 р. переїхав до Москви, взяв участь в організації ряду наукових комісій, працював над проблемою «життя в космосі». У роки війни його евакуювали у Борове Кокчетавської області. У 1944 році видав останню свою працю «Декілька слів про ноосферу».

Творча спадщина

Різнопланова творча спадщина Вернадського привертає увагу багатьох вчених світу. Важливе місце в його діяльності займали, зокрема, мінералогія і кристалографія. Серед основних завдань мінералогії Вернадський поставив питання генезису мінералів:

« Мінералогія є хімією земної кори. Вона ставить завдання вивчення як продуктів природних хімічних процесів, так званих мінералів, так і самих процесів. Вона вивчає зміни продуктів і процесів у часі в різних природних умовах земної кори. Вона досліджує взаємні природні асоціації мінералів (їх парагенезис) і закономірності в їх утворенні. »

Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів.

« Геохімія — наука двадцятого століття,— Вона могла виникнути лише після появи сучасного наукового уявлення про атоми і хімічні елементи, але корені її сягають глибоко в минуле науки… Геохімія науково вивчає хімічні елементи, тобто атоми земної кори і наскільки можливо — всієї планети. Вона вивчає їх історію, їх розподіл і рух у просторі — часі, їх генетичне на нашій планеті співвідношення. »

Все життя працював Вернадський над проблемами радіогеології.

« Зараз можна і потрібно говорити про новостворену науку — радіологію, науку про радіоактивні властивості нашої планети, про те, що відбувається в ній, про їй властиві, особливо радіоактивні явища. Ця нова галузь знань перебуває у швидкому становленні і повинна зараз бути освоєна і продумана і теоретично, і практично. Бо вона не тільки має для нас глибоке значення, оскільки зв'язує з новою фізикою і новою хімією — в конкретній земній ситуації — науці про життя і про нас самих, але й тому, що вона дає в руки людини нові шляхи і нові форми оволодіння природою, нову силу. »

Вернадський також став творцем нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку — біохімію:

« Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія і біогеохімія. »

Перу Володимира Вернадського, крім наукових, належать і філософські твори. В. І. Вернадський у першій половині 20 сторіччя створив учення про ноосферу (від грец. νόος — розум і σφαῖρα — куля, тобто сфера розуму), в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг речовин.

Вернадський і Україна

Ставлення Вернадського до «українського питання» було суперечливим. З одного боку, він визнавав необхідність розвитку української мови, культури, освіти, вимагав визнання наявності окремого українського народу, що йшло врозріз із позицією владної верхівки Російської імперії. З іншого боку, Вернадський не сприймав ідей відокремлення України від Росії, заперечував проти швидкої українізації, запровадженої Центральною Радою, спочатку розглядав Українську академію наук як регіональне відділення Петербурзької АН (хоча потім перейшов на позицію незалежності УАН)[3].

Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав:

« Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук… »

Він добре знав історію України, свого роду: по батьковій лінії Вернадські — учасники визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Його прадід навчався в Києво-Могилянській академії. Батько — киянин Іван Вернадський (1821—1884) — вчений-економіст, противник кріпацтва, прибічник соціалістичних ідей та общинного землеволодіння, прихильник ідей ринкової економіки. Дружина Володимира Івановича теж з давнього українського роду Старицьких. Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокрема, в статті «Українське питання і російська громадськість».

Вшанування пам'яті

Vernads r.jpg
Coin of Ukraine Vernads a.jpg
Монета України, присвячена академіку Вернадському: 2 гривні 2003 року
Vladimir I. Vernadski (timbre soviétique).jpg
Stamps of Ukraine, 2013-03.jpg
Поштові марки на честь академіка Вернадського

Ім'я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, бібліотекам, кораблям тощо. Зокрема Національній бібліотеці України. На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадскит». Академія наук СРСР у 1945 році установила грошову премію та золоту медаль імені В. І. Вернадського. Починаючи з 1973 року, НАН України встановлена також премія імені В. І. Вернадського а з 2003 р. — Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України.

У 1963 році в СРСР випущено поштову марку до 100-річчя від дня народження вченого.

У 1964 році іменем ученого назвали гірський хребет у східній частині Антарктиди. Довжина його понад 400 км, висота 1600 м. У 1996 році заснували українську антарктичну станцію Академік Вернадський.

У 1973 році його іменем назвали бульвар у Києві (Академмістечко) де у 1981 році відкрили пам'ятник Вернадському. До 1963 року його ім'я носила також нинішня вулиця Петра Запорожця на Воскресенці у Києві.

26 березня 2003 року Національний банк України в обіг випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні, яка присвячена академіку Вернадському.

25 лютого 2013 року Національний банк України в обіг випустив срібну пам'ятну монету в серії «Видатні особистості України» номіналом 5 гривень, яка присвячена 150-річчю від дня народження академіка Вернадського.

На честь науковця назвали астероїд 2809 Вернадський.

12 березня 2013 р. Google відзначив 150 років від дня народження Володимира Вернадського святковим логотипом. На головній сторінці пошукового сервісу розмістили дудл у вигляді малюнків, які символізують сфери наукових інтересів вченого та його портрет.[4]

З 26 листопада 2015 року в Дніпрі існує вулиця Володимира Вернадського.[5]

З 10 грудня 2015 року в місті Конотоп існує вулиця Володимира Вернадського.[6]

У Львові та Запоріжжі існує вулиця Володимира Вернадського.[7]

З 2015 року в Дніпрі проходить щорічний інженерний конкурс Vernadsky Challenge з призовим фондом у 2 млн гривень у якості гранту на розвиток проектів молодих винахідників.[8]

Вибрані публікації

  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 1 : Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 1 : Науково-організаційна діяльність (1918—1921) / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України ; [уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, Н. М. Зубкова та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 699 с. — Тит. арк., текст парал. укр., рос. — ISBN 978-966-02-6294-2.
  • Вибрані праці академіка В. І. Вернадського. Т. 1 : Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 2 : Вибрані праці / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України ; [уклад.: О. С. Онищенко, В. М. Даниленко, Л. А. Дубровіна та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 584 с. — Текст парал. укр., рос. — На обкл.: Вибрані наукові праці В. І. Вернадського. — Бібліогр. в тексті. — ISBN 978-966-02-6293-9.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 1 : Листування: А-Г / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України, Рос. акад. наук ; [уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, Н. М. Зубкова та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 824 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос. — ISBN 978-966-02-6599-8.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2 : Листування: Д-Я. Ч.1 : Д-Н / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України, Рос. акад. наук ; [уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, Н. М. Зубкова та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 742 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текс.: укр., рос. — ISBN 978-966-02-6600-1.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 3 : Хімічна будова біосфери Землі та її оточення / [уклад.: Л. С. Лисюк та ін. ; редкол.: С. В. Волков (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т заг. та неорган. хімії ім. В. І. Вернадського ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 507 с. — Тит. арк. парал. укр., рос., англ. Текст: укр., рос. — Бібліогр.: с. 476—488. — ISBN 5-02-004361-3.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 4 : Геохімія живої речовини / [уклад.: І. А. Акімов та ін.]. Кн. 1 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 504 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: рос. — ISBN 978-966-02-6470-0.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 4 : Геохімія живої речовини / [уклад.: І. А. Акімов та ін. ; редкол.: Е. В. Соботович (голова) та ін.]. Кн. 2 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 576 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: рос. — Бібліогр.: с. 487—489. — ISBN 978-966-02-6469-4.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 5 : Мінералогічна спадщина Володимира Івановича Вернадського / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення ; [уклад.: Г. О. Кульчицька та ін.] ; редкол.: Б. Є. Патон (голова) та ін. — К. : [б. в.], 2012. — 828, [4] с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст.: укр., рос. — Бібліогр. в кінці розділів. — ISBN 978-966-02-6503-5.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т.6 : Історія природних вод. Кн. 1 : Водневисті мінерали / [редкол.: В. М. Шестопалов (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т геол. наук НАН України ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) [та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 754 с. : іл. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Передм.: укр. Текст: рос. — ISBN 978-966-02-6545-5.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 6 : Історія природних вод. Кн. 2 : Досвід гідрохімії і геохімії вод Землі. Статті. Коментарі / [редкол.: В. М. Шестопалов (голова) та ін.] / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Ін-т геол. наук НАН України ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) [та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 757—1104 с. : іл. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. Текст: укр., рос. — Бібліогр.: с. 1082—1090. — ISBN 978-966-02-6546-2.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 7 : Праці з геохімії та радіогеології. Кн. 1 / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т геохімії навколиш. середовища ; [уклад.: Е. В. Соботович, В. В. Долін ; редкол.: Е. В. Соботович та ін.]. — К. : [б. в.], 2012. — 824 с. : іл. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос. — Бібліогр. в тексті. — ISBN 978-966-02-6427-4.
  • Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 9 : Володимир Іванович Вернадський. Щоденники (1917—1921) / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Рос. акад. наук, Архів РАН ; [уклад.: С. М. Кіржаєв та ін. ; редкол.: А. Г. Загородній та ін.]. — К. : [б. в.], 2011. — 660 с. — Тит. арк., парал. укр., рос., англ. ; текст: укр., рос. — ISBN 978-966-02-6586-8.

Див. також

Примітки

Посилання

Джерела