Відмінності між версіями «Вернер фон Гейденстам»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(вікіфікація)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 22: Рядок 22:
 
| Ukrcenter =
 
| Ukrcenter =
 
| Премії = {{НобелівськаПремія|з літератури|1916}}
 
| Премії = {{НобелівськаПремія|з літератури|1916}}
| Нагороди =
+
| Нагороди =
| Сайт =
+
| Сайт =
 
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
 
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
| Примітки =
+
| Примітки =
 
}}
 
}}
 
'''Карл Гу́став Ве́рнер фон Ге́йденстам''' ({{lang-sv|Carl Gustaf Verner von Heidenstam}}; [[6 липня]] [[1859]], Ульсгаммар, тепер [[Ульсгаммарсґорден]], лен [[Еребру (лен)|Еребру]],— [[20 травня]] [[1940]], [[Евралід]], лен [[Естерйотланд]])&nbsp;— [[Шведська мова|шведський]] письменник, член [[Шведська академія|Шведської академії]] з 1912, лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]] 1916 року.
 
'''Карл Гу́став Ве́рнер фон Ге́йденстам''' ({{lang-sv|Carl Gustaf Verner von Heidenstam}}; [[6 липня]] [[1859]], Ульсгаммар, тепер [[Ульсгаммарсґорден]], лен [[Еребру (лен)|Еребру]],— [[20 травня]] [[1940]], [[Евралід]], лен [[Естерйотланд]])&nbsp;— [[Шведська мова|шведський]] письменник, член [[Шведська академія|Шведської академії]] з 1912, лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]] 1916 року.
   
 
== Життя та творчість ==
 
== Життя та творчість ==
Народився в сім’ї офіцера. Навчався живопису в [[Париж]]і. У молоді роки подорожував [[Близький Схід|Близьким Сходом]] та [[Західна Європа|Західною Європою]]; враження від цих мандрівок втілилися в вірші його першої ліричної збірки «Пілігримство й мандрівні роки» (1888, «Vallfart och vandringsår»). Поетичний дебют поставив Гейденстама на чолі [[Неоромантизм|неоромантичного напряму]] [[Шведська література|шведської літератури]]; в тематиці цих поезій багато східної екзотики; настрій переважно [[Гедонізм|гедоністичний]]. Наступного року Гейденстам виступив з невеликим критичним трактатом «Ренесанс» («Renässans»), в якому полемічно відстоював свободу творчої уяви митця, культ краси, виступав проти [[Натуралізм (література)|натуралізм]]у, який тоді був дуже популярний серед європейських літераторів, заперечував тенденційне мистецтво, визнавав лише естетичне, а не суспільну функції красного письменства. Такі ж ідеї він розвивав у памфлеті «Весілля Пепіти» («Pepitas bröllop», 1890), написаному в співавторстві з [[Оскар Івар Левертін|О.&nbsp;Левертіном]].
+
Народився в сім'ї офіцера. Навчався живопису в [[Париж]]і. У молоді роки подорожував [[Близький Схід|Близьким Сходом]] та [[Західна Європа|Західною Європою]]; враження від цих мандрівок втілилися в вірші його першої ліричної збірки «Пілігримство й мандрівні роки» (1888, «Vallfart och vandringsår»). Поетичний дебют поставив Гейденстама на чолі [[Неоромантизм|неоромантичного напряму]] [[Шведська література|шведської літератури]]; в тематиці цих поезій багато східної екзотики; настрій переважно [[Гедонізм|гедоністичний]]. Наступного року Гейденстам виступив з невеликим критичним трактатом «Ренесанс» («Renässans»), в якому полемічно відстоював свободу творчої уяви митця, культ краси, виступав проти [[Натуралізм (література)|натуралізму]], який тоді був дуже популярний серед європейських літераторів, заперечував тенденційне мистецтво, визнавав лише естетичне, а не суспільну функції красного письменства. Такі ж ідеї він розвивав у памфлеті «Весілля Пепіти» («Pepitas bröllop», 1890), написаному в співавторстві з [[Оскар Івар Левертін|О.&nbsp;Левертіном]].
   
 
Хоча Гейденстам більше відомий як прозаїк, але його поетична творчість тривала до кінця його життя. Він видав збірки ліричних поезій «Вірші» («Dikter», 1895), «Народ» («Ett folk», 1902), «Нові вірші» («Nya dikter», 1915), «Останні вірші» (вийшла посмертно 1942 року). З них «Вірші» та «Нові вірші» вважаються такими, що серйозно вплинули на подальший розвиток шведської поезії.
 
Хоча Гейденстам більше відомий як прозаїк, але його поетична творчість тривала до кінця його життя. Він видав збірки ліричних поезій «Вірші» («Dikter», 1895), «Народ» («Ett folk», 1902), «Нові вірші» («Nya dikter», 1915), «Останні вірші» (вийшла посмертно 1942 року). З них «Вірші» та «Нові вірші» вважаються такими, що серйозно вплинули на подальший розвиток шведської поезії.
Рядок 36: Рядок 36:
 
Перший роман письменника «Ендиміон» вийшов 1889 року і не був великим досягненням; він, як і перша поетична збірка, присвячений подорожі до [[Сирія|Сирії]]. Значнішим виявився роман у прозі та віршах «Ганс Альєнус» («Hans Alienus», 1892), в якому відчутні і автобіографічні мотиви, і ідеалізація світу минувшини, і [[індивідуалізм]] [[Фрідріх Ніцше|ніцшеанського]] штибу.
 
Перший роман письменника «Ендиміон» вийшов 1889 року і не був великим досягненням; він, як і перша поетична збірка, присвячений подорожі до [[Сирія|Сирії]]. Значнішим виявився роман у прозі та віршах «Ганс Альєнус» («Hans Alienus», 1892), в якому відчутні і автобіографічні мотиви, і ідеалізація світу минувшини, і [[індивідуалізм]] [[Фрідріх Ніцше|ніцшеанського]] штибу.
   
Наприкінці дев’яностих років XIX століття Гейденстам звертається до національної історії, і твори, написані на цю тему, складають його найбільше творче досягнення. Серед них&nbsp;— збірки новел «Карл XII та його вояки» («Karolinerna»; перший том вийшов 1897 року, другий&nbsp;— 1898), «Святий Юрій і змій», («Sankt Göran och draken», 1900), повість «Проща святої Біргіти» («Heliga Birgittas pilgrimsfärd», 1901), двотомний роман «Дерево Фолькунгів» («Folkungaträdet»; перший том, «Folke Filbyter», вийшов 1905 року, другий, «Bjälboarvet»&nbsp;— 1907).
+
Наприкінці дев'яностих років XIX століття Гейденстам звертається до національної історії, і твори, написані на цю тему, складають його найбільше творче досягнення. Серед них&nbsp;— збірки новел «Карл XII та його вояки» («Karolinerna»; перший том вийшов 1897 року, другий&nbsp;— 1898), «Святий Юрій і змій», («Sankt Göran och draken», 1900), повість «Проща святої Біргіти» («Heliga Birgittas pilgrimsfärd», 1901), двотомний роман «Дерево Фолькунгів» («Folkungaträdet»; перший том, «Folke Filbyter», вийшов 1905 року, другий, «Bjälboarvet»&nbsp;— 1907).
   
 
1912 року Вернер фон Гейденстам був обраний до Шведської академії, а 1916 року йому було присуджено Нобелівську премію.
 
1912 року Вернер фон Гейденстам був обраний до Шведської академії, а 1916 року йому було присуджено Нобелівську премію.
Рядок 44: Рядок 44:
 
Наприкінці життя працював над мемуарами «Коли цвіли каштани» («När kastanjerna blommade»), які вийшли вже посмертно 1941 року.
 
Наприкінці життя працював над мемуарами «Коли цвіли каштани» («När kastanjerna blommade»), які вийшли вже посмертно 1941 року.
   
== Зв’язки творчості фон Гейденстама з Україною ==
+
== Зв'язки творчості фон Гейденстама з Україною ==
Тематика тих історичних творів фон Гейденстама, що присвячені епосі Карла XII, не може бути не пов’язана з Україною. Щоб краще опанувати матеріал, письменник здійснив 1896 року ретроспективну подорож по маршруту славетного шведського короля і взагалі по місцях, пов’язаних із подіями [[Велика Північна війна|Північної війни]] у Східній Європі: [[Стамбул|Константинополь]], [[Бендери]], [[Полтава]], [[Москва]], [[Санкт-Петербург]].
+
Тематика тих історичних творів фон Гейденстама, що присвячені епосі Карла XII, не може бути не пов'язана з Україною. Щоб краще опанувати матеріал, письменник здійснив 1896 року ретроспективну подорож по маршруту славетного шведського короля і взагалі по місцях, пов'язаних із подіями [[Велика Північна війна|Північної війни]] у Східній Європі: [[Стамбул|Константинополь]], [[Бендери]], [[Полтава]], [[Москва]], [[Санкт-Петербург]].
   
Відповідно і в Україні його творчість викликала зацікавлення в першу чергу через її тематику. [[Франко Іван Якович|Іван Франко]] переклав його новели «Шведи на Україні», «Чиста біла сорочка», «Гляди, отсе мої діти» і опублікував їх разом зі своєю передмовою в [[Літературно-науковий вісник|«Літературно-науковому віснику»]], числа 1 і 2 за 1908 рік. 1917 року Ольга Гаморак переклала оповідання Гейденстама «Мазепа і його посол». Удруге його переклав 1990 року [[Вакуленко Сергій Валентинович|Сергій Вакуленко]]. Під назвою «Мазепа та його посол» воно з'явилося в газеті «Вечірній Харків» (12 березня 1990 р., с. 7; 13 березня 1990 р., с. 6). Відомий також переклад «Мазепа і його амбасадор», який виконав скандинавський історик і публіцист українського походження [[Кентржинський Богдан Антонович|Богдан Кентржинський]].
+
Відповідно і в Україні його творчість викликала зацікавлення в першу чергу через її тематику. [[Франко Іван Якович|Іван Франко]] переклав його новели «Шведи на Україні», «Чиста біла сорочка», «Гляди, отсе мої діти» і опублікував їх разом зі своєю передмовою в [[Літературно-науковий вісник|«Літературно-науковому віснику»]], числа 1 і 2 за 1908 рік. 1917 року Ольга Гаморак переклала оповідання Гейденстама «Мазепа і його посол». Удруге його переклав 1990 року [[Вакуленко Сергій Валентинович|Сергій Вакуленко]]. Під назвою «Мазепа та його посол» воно з'явилося в газеті «Вечірній Харків» (12 березня 1990&nbsp;р., с. 7; 13 березня 1990&nbsp;р., с. 6). Відомий також переклад «Мазепа і його амбасадор», який виконав скандинавський історик і публіцист українського походження [[Кентржинський Богдан Антонович|Богдан Кентржинський]].
   
* Вернер фон Гейденстам. «Воїни Карла ХІІ». — Буча: Видавництво Жупанського, 2015, 336 стор. ISBN 978-966-2355-63-5. Переклав [[Король Олег Богданович|Олег Король]].
+
* Вернер фон Гейденстам. «Воїни Карла ХІІ».&nbsp;— Буча: Видавництво Жупанського, 2015, 336 стор. ISBN 978-966-2355-63-5. Переклав [[Король Олег Богданович|Олег Король]].
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
* ''Г. П. Кочур.'' Гейденстам Карл Густав Вернер фон // Українська літературна енциклопедія. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії ім.&nbsp;М.&nbsp;П. Бажана, 1988, т.&nbsp;1, с.&nbsp;404.
+
* ''Г.&nbsp;П.&nbsp;Кочур.'' Гейденстам Карл Густав Вернер фон // Українська літературна енциклопедія. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії ім.&nbsp;М.&nbsp;П. Бажана, 1988, т.&nbsp;1, с.&nbsp;404.
* ''А. А. Мацевич.'' Хейденстам, Карл Густав Вернер фон // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1975, т.&nbsp;8, стлб.&nbsp;250–251.
+
* ''А.&nbsp;А.&nbsp;Мацевич.'' Хейденстам, Карл Густав Вернер фон // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1975, т.&nbsp;8, стлб.&nbsp;250–251.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
* {{ЗПЕД1|частина =Гейденстам, Карл Густав Вернер фон|сторінки =364}}
 
{{Вікіцитати}}
 
{{Вікіцитати}}
 
{{commonscat|Verner von Heidenstam}}
 
{{commonscat|Verner von Heidenstam}}
Рядок 74: Рядок 75:
 
[[Категорія:Шведські поети]]
 
[[Категорія:Шведські поети]]
 
[[Категорія:Члени Шведської академії]]
 
[[Категорія:Члени Шведської академії]]
[[Категорія:Персоналії:Полтава]]
 

Поточна версія на 07:39, 22 лютого 2020

Вернер фон Гейденстам
Johan Krouthén - Porträtt av Verner von Heidenstam.jpg
Народився 6 липня 1859(1859-07-06)
Ульсгаммарсґорден
Помер 20 травня 1940(1940-05-20) (80 років)
Евралід
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція[1]
Діяльність письменник, поет, художник
Мова творів шведська[2]
Членство Шведська академія
Батько Gustaf von Heidenstamd
Автограф Heidenstam, Verner von signature.jpg
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1916)

CMNS: Вернер фон Гейденстам на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Карл Гу́став Ве́рнер фон Ге́йденстам (швед. Carl Gustaf Verner von Heidenstam; 6 липня 1859, Ульсгаммар, тепер Ульсгаммарсґорден, лен Еребру,— 20 травня 1940, Евралід, лен Естерйотланд) — шведський письменник, член Шведської академії з 1912, лауреат Нобелівської премії з літератури 1916 року.

Життя та творчість[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї офіцера. Навчався живопису в Парижі. У молоді роки подорожував Близьким Сходом та Західною Європою; враження від цих мандрівок втілилися в вірші його першої ліричної збірки «Пілігримство й мандрівні роки» (1888, «Vallfart och vandringsår»). Поетичний дебют поставив Гейденстама на чолі неоромантичного напряму шведської літератури; в тематиці цих поезій багато східної екзотики; настрій переважно гедоністичний. Наступного року Гейденстам виступив з невеликим критичним трактатом «Ренесанс» («Renässans»), в якому полемічно відстоював свободу творчої уяви митця, культ краси, виступав проти натуралізму, який тоді був дуже популярний серед європейських літераторів, заперечував тенденційне мистецтво, визнавав лише естетичне, а не суспільну функції красного письменства. Такі ж ідеї він розвивав у памфлеті «Весілля Пепіти» («Pepitas bröllop», 1890), написаному в співавторстві з О. Левертіном.

Хоча Гейденстам більше відомий як прозаїк, але його поетична творчість тривала до кінця його життя. Він видав збірки ліричних поезій «Вірші» («Dikter», 1895), «Народ» («Ett folk», 1902), «Нові вірші» («Nya dikter», 1915), «Останні вірші» (вийшла посмертно 1942 року). З них «Вірші» та «Нові вірші» вважаються такими, що серйозно вплинули на подальший розвиток шведської поезії.

Перший роман письменника «Ендиміон» вийшов 1889 року і не був великим досягненням; він, як і перша поетична збірка, присвячений подорожі до Сирії. Значнішим виявився роман у прозі та віршах «Ганс Альєнус» («Hans Alienus», 1892), в якому відчутні і автобіографічні мотиви, і ідеалізація світу минувшини, і індивідуалізм ніцшеанського штибу.

Наприкінці дев'яностих років XIX століття Гейденстам звертається до національної історії, і твори, написані на цю тему, складають його найбільше творче досягнення. Серед них — збірки новел «Карл XII та його вояки» («Karolinerna»; перший том вийшов 1897 року, другий — 1898), «Святий Юрій і змій», («Sankt Göran och draken», 1900), повість «Проща святої Біргіти» («Heliga Birgittas pilgrimsfärd», 1901), двотомний роман «Дерево Фолькунгів» («Folkungaträdet»; перший том, «Folke Filbyter», вийшов 1905 року, другий, «Bjälboarvet» — 1907).

1912 року Вернер фон Гейденстам був обраний до Шведської академії, а 1916 року йому було присуджено Нобелівську премію.

Попри свої аполітичні настанови в літературі і своє ніцшеанство Гейденстам засуджував нацизм.

Наприкінці життя працював над мемуарами «Коли цвіли каштани» («När kastanjerna blommade»), які вийшли вже посмертно 1941 року.

Зв'язки творчості фон Гейденстама з Україною[ред. | ред. код]

Тематика тих історичних творів фон Гейденстама, що присвячені епосі Карла XII, не може бути не пов'язана з Україною. Щоб краще опанувати матеріал, письменник здійснив 1896 року ретроспективну подорож по маршруту славетного шведського короля і взагалі по місцях, пов'язаних із подіями Північної війни у Східній Європі: Константинополь, Бендери, Полтава, Москва, Санкт-Петербург.

Відповідно і в Україні його творчість викликала зацікавлення в першу чергу через її тематику. Іван Франко переклав його новели «Шведи на Україні», «Чиста біла сорочка», «Гляди, отсе мої діти» і опублікував їх разом зі своєю передмовою в «Літературно-науковому віснику», числа 1 і 2 за 1908 рік. 1917 року Ольга Гаморак переклала оповідання Гейденстама «Мазепа і його посол». Удруге його переклав 1990 року Сергій Вакуленко. Під назвою «Мазепа та його посол» воно з'явилося в газеті «Вечірній Харків» (12 березня 1990 р., с. 7; 13 березня 1990 р., с. 6). Відомий також переклад «Мазепа і його амбасадор», який виконав скандинавський історик і публіцист українського походження Богдан Кентржинський.

  • Вернер фон Гейденстам. «Воїни Карла ХІІ». — Буча: Видавництво Жупанського, 2015, 336 стор. ISBN 978-966-2355-63-5. Переклав Олег Король.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Г. П. Кочур. Гейденстам Карл Густав Вернер фон // Українська літературна енциклопедія. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії ім. М. П. Бажана, 1988, т. 1, с. 404.
  • А. А. Мацевич. Хейденстам, Карл Густав Вернер фон // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1975, т. 8, стлб. 250–251.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Гейденстам, Карл Густав Вернер фон // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. : у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 364.


Попередник:
Карл Давід аф Вірсен
Шведська академія,
Крісло № 8

1912—1940
Наступник:
Пер Лагерквіст


  1. а б в artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  2. а б в Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.