Вершинін Костянтин Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:27, 15 вересня 2020, створена MikeZah (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Вершинін Костянтин Андрійович | оригінал імені = | зображення...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вершинін Костянтин Андрійович
Konstantin Vershinin c. 1959.jpg
Народився село Боркіно Яранського повіту Вятської губернії, тепер Санчурського району Кіровської області, Російська Федерація
Q15349493?, Яранський повітd, Вятська губернія, Російська імперія
Помер 30 грудня 1973(1973-12-30)[1][2] (73 роки)
Москва, СРСР
Поховання
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність солдат, політик
Alma mater Постріл
Знання мов російська
Учасник Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання головний маршал роду військ
Партія КПРС
Нагороди
Virtuti Militari
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Суворова 1 ступеня орден Суворова 1 ступеня орден Суворова 1 ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медаль «За Варшаву 1939-1945» медаль «За Одру, Нису і Балтику» ордер Червоного Прапора (УНР) Хрест Грюнвальда

Костянтин Андрійович Вершинін (3 червня 1900(19000603), село Боркіно Яранського повіту Вятської губернії, тепер Санчурського району Кіровської області, Російська Федерація — 30 грудня 1973, місто Москва) — радянський військовий діяч, головнокомандувач Військово-повітряних сил — заступник міністра оборони СРСР, головний маршал авіації (8.05.1959). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Член ЦК КПРС у 1956—1971 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—7-го скликань. Герой Радянського Союзу (19.08.1944)

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1911 році закінчив три класи сільської школи. Був різноробочим і теслею в селах Заозер'є і Притикіно (1911—1912), селі Аргамач (1912—1913), селі Боркино (червень — жовтень 1913), селі Ковербуй (1913—1914) і селі Аргамач (червень — жовтень 1914) (тепер — території Санчурського району Кіровської області і Медведєвського району Республіки Марій Ел).

У 1914—1916 роках працював теслею на суднобудівному заводі пароплавного товариства «Русь» в Звениговському затоні (тепер місто Звенигово, Республіка Марій Ел). У 1916—1917 роках працював на лісосплаві на річках Велика Кокшага і Волга, а також лісорубом-візником в Царевококшайському лісництві. У 1917—1919 роках знову теслював на суднобудівному заводі в Звениговському затоні.

Член РКП(б) з 1919 року.

У Червоній армії з червня 1919 року. До жовтня 1919 року служив червоноармійцем в Симбірському запасному піхотному полку. У 1920 році закінчив Симбірські піхотні командні курси. У липні — жовтні 1920 року — командир маршової роти запасного полку в місті Дорогобужі Смоленської губернії.

У жовтні 1920 — липні 1921 року — командир роти і командир батальйону 49-го стрілецького полку (Західний фронт, з березня 1921 року — Орловський військовий округ). Брав участь в боях з військами Булак-Балаховича в Білорусі і загоном Колесникова у Воронезькій губернії.

У 1923 році закінчив курси «Постріл». У 1923—1928 роках — командир роти Симбірської (з 1924 року — Ульяновської) піхотної школи, в 1928—1930 роках — командир батальйону стрілецького полку в Приволзькому військовому окрузі (місто Ульяновськ). У 1930 році заочно закінчив 1-й курс Військової академії імені М. В. Фрунзе.

У 1932 році закінчив Військово-повітряну академію імені Жуковського.

З 1932 року служив начальником оперативного відділу штабу авіаційної бригади Українського військового округу.

У січні 1933 — лютому 1934 року — помічник начальника тактичного відділу Науково-випробувального інституту ВВС. З 1934 року — командир авіаційної ескадрильї, а в 1938—1940 роках — помічник начальника з льотної підготовки Липецької вищої льотно-тактичної школи ВВС. У 1935 році екстерном закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків.

У 1940—1941 роках — заступник командира 49-ї авіаційної дивізії Харківського військового округу. У травні — вересні 1941 року — начальник Липецьких вищих авіаційних курсів удосконалення ВВС.

Учасник німецько-радянської війни: з вересня 1941 — командувач ВПС Південного фронту, в травні — вересні 1942 року — командувач 4-ї повітряної армії, у вересні 1942 — березні 1943 року — командувач ВПС Закавказького фронту, в березні — травні 1943 року — командувач ВПС Північно-Кавказького фронту, в травні 1943 — травні 1945 року — командувач 4-ї повітряної армії.

Воював на Південному (вересень 1941 — липень 1942), Північно-Кавказькому (липень — вересень 1942 і березень — листопад 1943) і Закавказькому (вересень 1942 — березень 1943) фронтах, у складі Окремої Приморської армії (листопад 1943 — квітень 1944) і на 2-му Білоруському фронті (квітень 1944 — травень 1945).

За успішне керівництво повітряною армією і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року генерал-полковнику авіації Вершиніну Костянтину Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після війни до березня 1946 року продовжував командувати 4-ю повітряною армією в Північній групі військ, Польща.

У березні 1946 — вересні 1949 року — головнокомандувач Військово-повітряних сил Радянської армії — заступник міністра Збройних сил СРСР.

У лютому — вересні 1950 року — командувач 57-ї повітряної армії Прикарпатського військового округу в місті Львові.

У вересні 1950 — вересні 1951 року — командувач 24-ї повітряної армії в Групі радянських військ у Німеччині.

У вересні 1951 — квітні 1953 року — командувач військ Повітряної оборони прикордонної лінії — заступник головнокомандувача ВПС, у квітні — червні 1953 року — 1-й заступник головнокомандувача Військово-повітряних сил СРСР.

У червні 1953 — травні 1954 року — командувач військ Протиповітряної оборони (ППО) СРСР.

З травня 1954 року — командувач військ Бакинського району ППО, в червні 1954 — квітні 1956 року — командувач військ Бакинського округу ППО.

З квітня 1956 по січень 1957 року — заступник головнокомандувача ВПС по військово-навчальних закладах.

У січні 1957 — березні 1969 року — головнокомандувач Військово-повітряних сил — заступник міністра оборони СРСР.

З березня 1969 по 30 грудня 1973 — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 30 грудня 1973 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Військові звання

Нагороди

Примітки

  1. Munzinger-Archiv — 1913.
  2. TracesOfWar

Джерела