Відмінності між версіями «Вирій»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(→‎Образ ирію: Оформлення)
Мітки: Редагування з мобільного пристрою, Редагування через мобільну версію
(Якщо "рідше ирій", то чому він в кожному реченні?)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:...пролітаючи над рідним Поліссям.....jpg|міні|Лелека летить в ирій]]
+
[[Файл:...пролітаючи над рідним Поліссям.....jpg|міні|Лелека летить в вирій]]
 
'''Ви́рій''' (рідше '''и́рій''', '''і́рій''') — у [[Міфологія|міфології]] [[Східні слов'яни|східних слов'ян]] тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання [[Душа|душ]] померлих і зимівлі птахів та інших тварин.
 
'''Ви́рій''' (рідше '''и́рій''', '''і́рій''') — у [[Міфологія|міфології]] [[Східні слов'яни|східних слов'ян]] тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання [[Душа|душ]] померлих і зимівлі птахів та інших тварин.
   
Рядок 5: Рядок 5:
 
Слово «вирій» — неясного походження. Вперше його зафіксовано у формі родового відмінка в «<nowiki/>[[Повчання Володимира Мономаха|Повчанні]]<nowiki/>» [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]]: «И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья йдуть».<ref>{{Cite book|title=Повість врем’яних літ|last=|first=|year=1990|publisher=|location=Київ|pages=358|language=|isbn=}}</ref> Існує гіпотеза, що словом «ирій» слов'яни спочатку називали небо, пересування повітряних мас. Тому «ирій» споріднене з «рій», «роїтися», «ринути».<ref>{{Cite book|title=До етимології слів обрій і вирій|last=Задорожний|first=В. Б.|year=2009|series=Мовознавство : Науково-теоретичний журнал|publisher=|edition=5|location=|pages=44-52|language=|isbn=}}</ref> Сучасні дослідники пропонують дві вихідні форми цього слова в [[Давньоруська мова|давньоруській мові]]: «ирии» та «ирьи».<ref>{{Cite book|title=Давньоруська спадщина в лексиці української мови|last=Німчук|first=В. В.|year=1992|publisher=|location=Київ|pages=133, 345.|language=|isbn=}}</ref> Також вирій як країна мав назву «тепли́чина»<ref>{{СУМ-11|Тепличина}}</ref> за теплу погоду, що панує там.<ref name=":1">{{Cite book|title=Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях|last=Булашев|first=Ґ.|year=1992|publisher=Довіра|location=Київ|pages=271|language=|isbn=}}</ref>
 
Слово «вирій» — неясного походження. Вперше його зафіксовано у формі родового відмінка в «<nowiki/>[[Повчання Володимира Мономаха|Повчанні]]<nowiki/>» [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]]: «И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья йдуть».<ref>{{Cite book|title=Повість врем’яних літ|last=|first=|year=1990|publisher=|location=Київ|pages=358|language=|isbn=}}</ref> Існує гіпотеза, що словом «ирій» слов'яни спочатку називали небо, пересування повітряних мас. Тому «ирій» споріднене з «рій», «роїтися», «ринути».<ref>{{Cite book|title=До етимології слів обрій і вирій|last=Задорожний|first=В. Б.|year=2009|series=Мовознавство : Науково-теоретичний журнал|publisher=|edition=5|location=|pages=44-52|language=|isbn=}}</ref> Сучасні дослідники пропонують дві вихідні форми цього слова в [[Давньоруська мова|давньоруській мові]]: «ирии» та «ирьи».<ref>{{Cite book|title=Давньоруська спадщина в лексиці української мови|last=Німчук|first=В. В.|year=1992|publisher=|location=Київ|pages=133, 345.|language=|isbn=}}</ref> Також вирій як країна мав назву «тепли́чина»<ref>{{СУМ-11|Тепличина}}</ref> за теплу погоду, що панує там.<ref name=":1">{{Cite book|title=Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях|last=Булашев|first=Ґ.|year=1992|publisher=Довіра|location=Київ|pages=271|language=|isbn=}}</ref>
   
== Образ ирію ==
+
== Образ вирію ==
Вирій уявлявся як тепла країна, розташована на землях за морем, або на острові. Там панує вічне літо<ref name=":0">{{Cite book|title=Нарис української міфології|last=Гнатюк|first=В.|year=2000|publisher=Ін-т народознавства НАНУ|location=Львів|pages=45-46|language=|isbn=}}</ref>, або ж там літо, коли на інших землях зима і навпаки<ref name=":1" />. В ирій відлітають на зиму всі птахи, а навесні повертаються до своїх гнізд. Найраніше туди відлітає [[Зозуля звичайна|зозуля]], що володіє ключами від ирію, і найпізніше з нього повертається. Часом птахи повертаються завчасно і мусять відпокутувати свій поспіх. Зокрема це відображено в народній пісні, де сокіл жаліється, що повернувся, коли на землі ще лежить сніг. Також в ирії зимують [[оводи]], а [[Комарі|комарів]] вітри восени відносять туди, а весною приносять назад<ref name=":0" />. Там існують теплі криниці з цілющою водою, багато водойм і ярів, тому в ирії ростуть надзвичайно великі рослини<ref name=":1" />.
+
Вирій уявлявся як тепла країна, розташована на землях за морем, або на острові. Там панує вічне літо<ref name=":0">{{Cite book|title=Нарис української міфології|last=Гнатюк|first=В.|year=2000|publisher=Ін-т народознавства НАНУ|location=Львів|pages=45-46|language=|isbn=}}</ref>, або ж там літо, коли на інших землях зима і навпаки<ref name=":1" />. В вирій відлітають на зиму всі птахи, а навесні повертаються до своїх гнізд. Найраніше туди відлітає [[Зозуля звичайна|зозуля]], що володіє ключами від вирію, і найпізніше з нього повертається. Часом птахи повертаються завчасно і мусять відпокутувати свій поспіх. Зокрема це відображено в народній пісні, де сокіл жаліється, що повернувся, коли на землі ще лежить сніг. Також в вирії зимують [[оводи]], а [[Комарі|комарів]] вітри восени відносять туди, а весною приносять назад<ref name=":0" />. Там існують теплі криниці з цілющою водою, багато водойм і ярів, тому в вирії ростуть надзвичайно великі рослини<ref name=":1" />.
   
Вирій вважався місцем перебування бога Сонця&nbsp;— [[Хорс]]а. У народних віруваннях там також ховається взимку все життя, переховується насіння, посіяне в землю. В ирії перебувають душі предків і душі ще ненароджених людей<ref name=":0" />.
+
Вирій вважався місцем перебування бога Сонця&nbsp;— [[Хорс]]а. У народних віруваннях там також ховається взимку все життя, переховується насіння, посіяне в землю. В вирії перебувають душі предків і душі ще ненароджених людей<ref name=":0" />.
   
 
Окрім пташиного, іноді виділявся й гадючий вирій, що знаходиться під землею<ref>{{Cite book|title=Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд.
 
Окрім пташиного, іноді виділявся й гадючий вирій, що знаходиться під землею<ref>{{Cite book|title=Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд.

Версія за 07:29, 8 червня 2019

Лелека летить в вирій

Ви́рій (рідше и́рій, і́рій) — у міфології східних слов'ян тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання душ померлих і зимівлі птахів та інших тварин.

Етимологія

Слово «вирій» — неясного походження. Вперше його зафіксовано у формі родового відмінка в «Повчанні» Володимира Мономаха: «И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья йдуть».[1] Існує гіпотеза, що словом «ирій» слов'яни спочатку називали небо, пересування повітряних мас. Тому «ирій» споріднене з «рій», «роїтися», «ринути».[2] Сучасні дослідники пропонують дві вихідні форми цього слова в давньоруській мові: «ирии» та «ирьи».[3] Також вирій як країна мав назву «тепли́чина»[4] за теплу погоду, що панує там.[5]

Образ вирію

Вирій уявлявся як тепла країна, розташована на землях за морем, або на острові. Там панує вічне літо[6], або ж там літо, коли на інших землях зима і навпаки[5]. В вирій відлітають на зиму всі птахи, а навесні повертаються до своїх гнізд. Найраніше туди відлітає зозуля, що володіє ключами від вирію, і найпізніше з нього повертається. Часом птахи повертаються завчасно і мусять відпокутувати свій поспіх. Зокрема це відображено в народній пісні, де сокіл жаліється, що повернувся, коли на землі ще лежить сніг. Також в вирії зимують оводи, а комарів вітри восени відносять туди, а весною приносять назад[6]. Там існують теплі криниці з цілющою водою, багато водойм і ярів, тому в вирії ростуть надзвичайно великі рослини[5].

Вирій вважався місцем перебування бога Сонця — Хорса. У народних віруваннях там також ховається взимку все життя, переховується насіння, посіяне в землю. В вирії перебувають душі предків і душі ще ненароджених людей[6].

Окрім пташиного, іноді виділявся й гадючий вирій, що знаходиться під землею[7]. Часом він однак описувався розміщеним на небі чи абстрактному версі — змії заповзали до нього по деревах[8].

Див. також

Примітки

  1. Повість врем’яних літ. Київ. 1990. с. 358. 
  2. Задорожний, В. Б. (2009). До етимології слів обрій і вирій. Мовознавство : Науково-теоретичний журнал (вид. 5). с. 44–52. 
  3. Німчук, В. В. (1992). Давньоруська спадщина в лексиці української мови. Київ. с. 133, 345. 
  4. Тепличина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. а б в Булашев, Ґ. (1992). Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра. с. 271. 
  6. а б в Гнатюк, В. (2000). Нарис української міфології. Львів: Ін-т народознавства НАНУ. с. 45–46. 
  7. Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. В. А. Чабаненко. Київ. 1990. с. 23–24. 
  8. Маркевич, Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. Київ. с. 64. 

Література

  • Гнатюк В. Нарис української міфології / В.Гнатюк. — Львів: Ін-т народознавства НАНУ, 2000. — 263 с.
  • Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. В. А. Чабаненко.— K., 1990.— 261 с.
  • Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — Київ: Довіра, 1992. — 414 с.

Посилання