Відмінності між версіями «Владимирський централ»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 33: Рядок 33:
 
* № 9 - [[Яніс Балодіс]], заступник президента і військовий міністр Латвії,
 
* № 9 - [[Яніс Балодіс]], заступник президента і військовий міністр Латвії,
 
* № 10 - Балодіс Ельвіра Юліївна, дружина Я. Балодіса,
 
* № 10 - Балодіс Ельвіра Юліївна, дружина Я. Балодіса,
* № 11 - [[Йохан Лайдонер]], генерал, командувач естонською армією (помер у в'язниці),
+
* № 11 - [[Йохан Лайдонер]], генерал, командувач естонською армією (30.04.1952 — помер у в'язниці 13 березня 1953),
 
* № 12 - [[Лайдонер Марія Антонівна]], дружина Й. Лайдонера,
 
* № 12 - [[Лайдонер Марія Антонівна]], дружина Й. Лайдонера,
 
* № 30 - [[Александрас Стульгінскіс]] син Доменіка, президент Литви,
 
* № 30 - [[Александрас Стульгінскіс]] син Доменіка, президент Литви,

Версія за 16:32, 21 квітня 2013

Координати: 56°08′30″ пн. ш. 40°25′58″ сх. д. / 56.14167° пн. ш. 40.43278° сх. д. / 56.14167; 40.43278

Будівля суду, за якою розташовані будівлі в'язниці

Владимирський централ - російська в'язниця для особливо небезпечних злочинців у місті Владимирі (установа ОД-1/Т-2), а також Слідчий ізолятор № 2 УФСІН Росії по Владимирській області. Заснована в кінці XVIII ст..

Історія

В'язниця була побудована за указом імператриці Катерини II в 1783 . В 1906 стала називатися централом [1] (центральною в'язницею) [2]. У ній містили політичних в'язнів. У будівлі пересильної в'язниці, побудованій в 1825, нині розташовано СІЗО №1 Владимира.

На початку 1921 року Владимирський централ був перетворений на губернський ізолятор спеціального призначення - політізолятор.

Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і тюрем», організовану на основі постанови Ради Міністрів СРСР № 416-159 від 21 лютого 1948 «Про організацію таборів МВС із суворим режимом для утримання особливо небезпечних державних злочинців» для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, диверсантів, терористів, троцькістів, меншовиків, есерів , анархістів, націоналістів, білоемігрантів і учасників інших антирадянських організацій, а також для утримання осіб, які становлять небезпеку за своїми антирадянськими зв'язками і ворожій діяльності.

Відомі ув'язнені

До революції 1917 року:

У радянський час:

Українські в'язні:

Номерні в'язні:

Керівники прибалтійських держав:

  • № 1 - Антанас Меркіс, прем'єр-міністр Литви,
  • № 2 - Меркіс (Меркене) Марія Антонівна, дружина А. Меркіса,
  • № 4 - Меркіс Гедемін Антонович, син А. Меркіса і М. Меркене,
  • № 5 - Юозас Урбшис, міністр закордонних справ Литви,
  • № 6 - Урбшис (Урбшене) Марія Францівна, дружина Ю. Урбшиса,
  • № 7 - Мунтерс Вільгельм Миколайович, міністр закордонних справ Латвії,
  • № 8 - Мунтерс Наталія Олександрівна, дружина В. Мунтерса,
  • № 9 - Яніс Балодіс, заступник президента і військовий міністр Латвії,
  • № 10 - Балодіс Ельвіра Юліївна, дружина Я. Балодіса,
  • № 11 - Йохан Лайдонер, генерал, командувач естонською армією (30.04.1952 — помер у в'язниці 13 березня 1953),
  • № 12 - Лайдонер Марія Антонівна, дружина Й. Лайдонера,
  • № 30 - Александрас Стульгінскіс син Доменіка, президент Литви,
  • № 31 - Стасіс Шилінгас, син Адомаса, міністр юстиції, член Державної ради Литовської республіки,
  • № 32 - Юозас Тонкунас, міністр освіти Литви.

Родичі Й. В. Сталіна:

  • № 22 - Аллілуєва Євгенія Олександрівна, дружина Аллілуєва П. С. (брата дружини Сталіна Надії Аллілуєвої),
  • № 23 - Аллілуєва Ганна Сергіївна, сестра дружини Сталіна Надії Аллілуєвої.

Діячі національних республік:

Іноземні громадяни:

Воєначальники Третього рейху:
Японські військовополонені Квантунської армії:
  • Сюн Акікуса - генерал-майор японської армії, начальник військової місії у м. Харбіні
  • Сігеру Майно - заступник міністра юстиції Маньчжу-Го (Маньчжурської держави)
  • І Джі Юй - генерал-лейтенант японської армії, начальник штабу «Кіо-Ва-Кай», керівник релігійної громади «Червона свастика»

Інші відомі в'язні:

Сучасна ситуація

Назва «Владимирський централ» стала відома багатьом завдяки пісням «Еврейский арестант» і «Владимирский централ» виконавця російського шансону Михайла Круга.

У 1996 році на території в'язниці створено музей, матеріали для якого надані Владимиро-Суздальським музеєм-заповідником.

Примітки

  1. Централ (застаріле) - центральна в'язниця ( Олександрівський, Тобольський, Ілецький, Ризький, Миколаївський, Новоборисоглібський, Новобєлгородський, Орловський, Владимирський і т. д.)
  2. Владимирский централ, ветер денежный // Новые Известия, 2005
  3. Росси Жак. Справочник по ГУЛАГу. т. 1. М.: Просвет. 1991 с. 53.
  4. [http://www.jacques-rossi-goulag.org/Chronologie.html AAJR - Chronologie

Література

Галаншина Т. Г. Владимирский централ / Т. Г. Галаншина, И. В. Закурдаев, С. Н. Логинов. — М.: Эксмо, 2007. — 416 с.: ил. — (История тюрем России). — 6 000 экз. — ISBN 978-5-699-20587-5.

Посилання