Відмінності між версіями «Владислав Добжинський»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
Рядок 95: Рядок 95:
   
 
[[Категорія:Князі Куявії]]
 
[[Категорія:Князі Куявії]]
[[Категорія:П'ясти]]
+
[[Категорія:Куявські П'ясти]]
[[Категорія:Ярославичі]]
 
[[Категорія:Романовичі]]
 
 
[[Категорія:Князі добжинські]]
 
[[Категорія:Князі добжинські]]

Поточна версія на 13:41, 17 листопада 2019

Владислав Добжинський
Народився не пізніше 1305
Помер не пізніше 1352
Діяльність феодал
Конфесія католицтво
Рід П'ясти
Батько Земовит Добжинський
Мати Анастасія Львівна
Брати, сестри  • Болеслав Добжинський і Лешко Земовитович

Владислав або Влодко (1303/1305 — 1351/1352) — князь Добжинський (1312—1327/1328, 1343—1351/1352), князь Ленчицький (1327/1328-1349). Другий син князя Брест-Куявського Земовита Добжинського і принцеси Анастасії, доньки Короля Русі.

Онук Короля Русі Льва І. По батьківській і материнській лініях був нащадком великих князів Київських Володимира Святого та Ярослава Мудрого.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився бл. 1305 р. Представник Мазовецької гілки князівської династії Куявських П'ястів.

Після смерті батька - князь Добжинський у 1312—1316 роках, спільно з іншими своїми малолітніми братами, за регентства й правління їх матері королеви Анастасії Львівни. Опіку й сюзеренітет здійснював його дядько князь Польщі Владислав І.

1316 році князі Влодко і Болеслав Добжинські уклали угоду з єпископом Плоцьку Флоріаном про виплату десятини, за що з їх сім'ї було знято відлучення від церкви, накладене на їх батька 1310 року.

Після повноліття Владислав керував Добжинським князівством разом зі своїм молодшим братом Болеславом й були вірними васалами польського короля і свого дядька Владислава І Локетека. Брати намагалися проводити політику, дружню по відношенню до католицької церкви.

1323 року після смерті своїх родичів, Королів Русі Андрія і Льва Юрійовича, племінників його матері Анастасії Львівни, князь Владислав претендував на титул і землі Королівства Русі.

У вересні 1323 року Великий князь Литовський Гедимін, що називав себе "королем Литви і Русі" й також претендував на спадщину Руського королівства, організував похід на князівство. Литовці розорили Добжинь і прилеглі містечка.

На рубежі 1327-1328 років скориставшись загрозою нападу з боку Тевтонських лицарів-хрестоносців польський король Владислав Локетек запропонував своїм племінникам Владиславу і Болеславу обміняти їх родове князівство на Ленчицьке, а Добжинське князівство приєднав до своїх володінь.

З 1328 року, після смерті свого бездітного молодшого брата Болеслава, Владислав став правити одноосібно. У 1329 році Добжинська земля була окупована Тевтонськими хрестоносцями.

1332 року князь Владислав передав у вічне володіння єпископу Куявії кілька своїх родових сіл, включаючи село (з 1423 місто) Лодзь.

1343 року після укладання Калишської мирної угоди між Польщею і Тевтонським орденом Владислав зміг повернути собі Добжинське князівство. Резиденцією князя Владислава Горбатого був Бобровник.

Близько 1343 року князь Добжинський Владислав одружився на князівні Ганні, походження якої невідоме.

1349 року Владислав змушений був поступитися Ленчицьким князівством своєму двоюрідному брату, королю польському Казимиру Великому.

1351 або 1352 року бездітний князь Владислав помер. Місце його поховання невідоме. Після його смерті Добжинське князівство було приєднано до польської корони.

Походження[ред. | ред. код]

Владислав Земовитович веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Романа Мстиславича, Ярослава Мудрого та Володимира Великого.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Казимир II Справедливий
 
 
 
 
 
 
 
Конрад I,
Великий князь Краківський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена Зноемська,
Польська королева
 
 
 
 
 
 
 
Казимир І,
князь Куявський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Святослав Ігорович,
князь Волинський
 
 
 
 
 
 
 
Агафія Святославна,
донька князя Волинського
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослава Рюриківна,
донька Великого князя Київського
 
 
 
 
 
 
 
Земовит Добжинський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мешко IV,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
Казимир II Справедливий,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людмила
Богемська княжна
 
 
 
 
 
 
 
Євфросинія Опольська,
княгиня Куявська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Віола (Велеслава),
княгиня Опольська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Владислав Земовитович,
князь Добжинський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Роман Мстиславич,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
Данило Романович,
Король Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія-Анна,
донька Візантійського імператора
 
 
 
 
 
 
 
Лев І,
Король Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Удатний
 
 
 
 
 
 
 
Анна Мстиславна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Львівна,
Українська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андрій ІІ
 
 
 
 
 
 
 
Бела IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гертруда Меранська
 
 
 
 
 
 
 
Констанція Угорська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодор I Ласкаріс
 
 
 
 
 
 
 
Марія Ласкарина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Ангеліна
 
 
 
 
 
 
Попередник
Юрій II
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1340-1352
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Казимир I

Джерела[ред. | ред. код]

  • K. Jasiński: Rodowód Piastów małopolskich i kujawskich, Wydawnictwo Historyczne, Poznań — Wrocław 2001, pp. 172—173.
  • S. A. Sroka: Leszek, [in:] K. Ożóg, S. Szczur (ed.), Piastowie. Leksykon biograficzny, Wydawnictwo Literackie, Kraków 1999, p. 243.