Відмінності між версіями «Владислав Жила»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Friend перейменував сторінку з Владистав Жила на Владислав Жила)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{у роботі}}
 
{{у роботі}}
'''Владислав Жила''' (21 січня 1877, [[Бурштин (місто)|Бурштин]], [[Рогатинський повіт]]) — польський священник і історик релігії. Габілітований доктор філософії (1917).
+
'''Владислав Жила''' (21 січня 1877, [[Бурштин (місто)|Бурштин]], [[Рогатинський повіт]], Галичина, Австро-Угорщина) — польський священник і історик релігії. Габілітований доктор філософії (1917).
   
Народився в сім'ї залізничника Валентина Жили. Закінчивши гімназію у Станіславові у 1895 році, він вступив до семінарії у Львові. Одночасно здобув освіту на теологічному факультеті тамтешнього університету. Висвячений на священика у 1899 році. Архиєпископ [[Юзеф Більчевський]] помітив талановитого священнослужителя, після висвячення відправив його до богословських досліджень до Риму та Інсбрука (1900-1902); молодий священик увінчав їх доктором богослов’я у 1902 році. Схоже, під час перебування в Римі о. Жилки направлялися до церковного мистецтва, але після повернення до Галичини його призначили катехитом у школах у Львові та Тернополі1.
+
Народився в сім'ї залізничника Валентина Жили. Закінчивши гімназію у [[Івано-Франківськ|Станіславові]] 1895 року, вступив до семінарії у [[Львів|Львові]]. Одночасно здобув освіту на теологічному факультеті [[Львівський університет|Львівського університету]]. Висвячений на священика 1899 році. Архиєпископ [[Юзеф Більчевський]] помітив талановитого священнослужителя і після висвячення відправив його на богословське навчання до [[Рим]]у та [[Інсбрук]]а (1900—1902); молодий священик став там доктором богослов'я у 1902 році. Після повернення до Галичини його призначили [[катехит]]ом у школах у Львові та [[Тернопіль|Тернополі]].
   
  +
Поступово сформувався його інтерес до історії мистецтва, тому 1911 року він вирушив до Зальцбурга на з'їзд істориків церковного мистецтва. У листі до єпископа, описуючи перебування на заході, Жила написав, що завдяки участі в цій зустрічі він багато чому навчився у сфері консервації пам'яток. Священник уважав, що дослідження церковного мистецтва допомагає возвеличувати Бога і викликати більші релігійні почуття. У наступні роки за згодою та допомогою архиєпископа Більчевського В. Жила збирав мистецтвознавчі матеріали в Бергамо (про [[капелла Коллеоні|каплицю Коллеоні]]) та навчався в Парижі ([[Сорбонна]], Академія мистецтв, Еколь-дю-Лувр та Колле-де-Франс).
<!--W roku 1916 uzyskał tytuł doktora filozofii w zakresie historii sztuki i archeologii klasycznej na Wydziale Filozoficznym UL. Dnia 30 lipca 1917 roku ks. Władysław Żyła habilitował się na Wydziale Teologicznym Uniwersytetu Lwowskiego rozprawą Kościół OO. Dominikanów w Tarnopolu (1749–1779)10-->
 
  +
 
<!--W roku 1916 uzyskał tytuł doktora filozofii w zakresie historii sztuki i archeologii klasycznej na Wydziale Filozoficznym UL. Dnia 30 lipca 1917 roku ks. Władysław Żyła habilitował się na Wydziale Teologicznym Uniwersytetu Lwowskiego rozprawą Kościół OO. Dominikanów w Tarnopolu (1749—1779)10-->

Версія за 16:20, 1 грудня 2019

Владислав Жила (21 січня 1877, Бурштин, Рогатинський повіт, Галичина, Австро-Угорщина) — польський священник і історик релігії. Габілітований доктор філософії (1917).

Народився в сім'ї залізничника Валентина Жили. Закінчивши гімназію у Станіславові 1895 року, вступив до семінарії у Львові. Одночасно здобув освіту на теологічному факультеті Львівського університету. Висвячений на священика 1899 році. Архиєпископ Юзеф Більчевський помітив талановитого священнослужителя і після висвячення відправив його на богословське навчання до Риму та Інсбрука (1900—1902); молодий священик став там доктором богослов'я у 1902 році. Після повернення до Галичини його призначили катехитом у школах у Львові та Тернополі.

Поступово сформувався його інтерес до історії мистецтва, тому 1911 року він вирушив до Зальцбурга на з'їзд істориків церковного мистецтва. У листі до єпископа, описуючи перебування на заході, Жила написав, що завдяки участі в цій зустрічі він багато чому навчився у сфері консервації пам'яток. Священник уважав, що дослідження церковного мистецтва допомагає возвеличувати Бога і викликати більші релігійні почуття. У наступні роки за згодою та допомогою архиєпископа Більчевського В. Жила збирав мистецтвознавчі матеріали в Бергамо (про каплицю Коллеоні) та навчався в Парижі (Сорбонна, Академія мистецтв, Еколь-дю-Лувр та Колле-де-Франс).