Відмінності між версіями «Внутрішні Гебриди»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
(Не показані 18 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{в роботі}}
 
 
{{Група островів
 
{{Група островів
 
|Назва = Внутрішні Гебриди
 
|Назва = Внутрішні Гебриди
Рядок 27: Рядок 26:
 
[[Файл:Tiree,_Balephuil_Bay.jpg|міні|Вид на захід до затоки Бейлфуйл (Balephuil Bay), острів Тірей через [[махар]] (луки).]]
 
[[Файл:Tiree,_Balephuil_Bay.jpg|міні|Вид на захід до затоки Бейлфуйл (Balephuil Bay), острів Тірей через [[махар]] (луки).]]
 
[[Файл:Kinloch_Castle.jpg|міні|[[Замок Кінлох]], [[Рум (острів)|острів Рум]]]]
 
[[Файл:Kinloch_Castle.jpg|міні|[[Замок Кінлох]], [[Рум (острів)|острів Рум]]]]
'''Внутрішні Гебриди''' ({{lang-en|Inner Hebrides}}; [[Шотландська гельська мова|Scottish Gaelic]]: ''Na h-Eileanan a-staigh'', «внутрішні острови»)&nbsp;— [[архіпелаг]] поруч з західним берегом материкової [[Шотландія|Шотландії]], на південний схід від [[Західні острови|Зовнішніх Гебрид]]. Разом ці дві групи островів формують [[Гебридські острови]], які мають м'який [[морський клімат]]. Внутрішні Гебриди складаються з 35 населених островів та 44 ненаселених островів з площею більше 30 га. Головними галузями економіки є туризм, приватне сільське господарство (крофтінг), рибальство та [[Шотландське віскі|виготовлення віскі]]. У сучасні часи Внутрішні Гебриди утворюють частини двох місцевих адміністративних одиниць, на півночі та на півдні. Разом, площа островів складає бл. 4 130 км² та населення 18 948 осіб у 2011&nbsp;р.<ref name="GRO">General Register Office for Scotland (28 November 2003) {{GRO10}}</ref><ref name="NRS">{{NRS1C}}</ref> Щільність населення таким чином складає 4,6 людини на км².
+
'''Внутрішні Гебриди''' ({{lang-en|Inner Hebrides}}; {{lang-gd|Na h-Eileanan a-staigh}}, «внутрішні острови»)&nbsp;— [[архіпелаг]] поруч з західним берегом материкової [[Шотландія|Шотландії]], на південний схід від [[Західні острови|Зовнішніх Гебрид]]. Разом ці дві групи островів формують [[Гебридські острови]], які мають м'який [[морський клімат]]. Внутрішні Гебриди складаються з 35 населених островів та 44 ненаселених островів з площею більше 30 га. Головними галузями економіки є туризм, приватне сільське господарство (крофтінг), рибальство та [[Шотландське віскі|виготовлення віскі]]. У сучасні часи Внутрішні Гебриди утворюють частини двох місцевих адміністративних одиниць, на півночі та на півдні. Разом, площа островів складає бл. 4 130 км² та населення 18 948 осіб у 2011&nbsp;р.<ref name="GRO">General Register Office for Scotland (28 November 2003) {{GRO10}}</ref><ref name="NRS">{{NRS1C}}</ref> Щільність населення таким чином складає 4,6 людини на км².
   
 
На островах розташовані різні важливі доісторичні споруди, деякі з яких мають вік старший за перші письмові згадки островів [[Античність|давньоримськими та давньогрецькими]] авторами. У історичний період першими відомими поселенцями були [[пікти]] на півночі та [[ґели]] у південному королівстві [[Дал Ріада]]; потім острови стали частиною ''[[Королівство Островів|Королівства Островів]]'' вікінгів, які правили тут понад 400 років до того, як влада була передано до Шотландії Пертським миром 1266 року. Потому контроль над островами утримували різні голови [[Клани Шотландії|кланів]], переважно [[клан Маклін|Макліни]], [[Клан Маклауд|Маклауди]] і [[Клан Макдональд|Макдональди]]. [[Депортація шотландських горців]] 19-го ст. мала руйнівний вплив на багато спільнот островів і лише в останні десятиліття населення островів припинило зменшуватись.
 
На островах розташовані різні важливі доісторичні споруди, деякі з яких мають вік старший за перші письмові згадки островів [[Античність|давньоримськими та давньогрецькими]] авторами. У історичний період першими відомими поселенцями були [[пікти]] на півночі та [[ґели]] у південному королівстві [[Дал Ріада]]; потім острови стали частиною ''[[Королівство Островів|Королівства Островів]]'' вікінгів, які правили тут понад 400 років до того, як влада була передано до Шотландії Пертським миром 1266 року. Потому контроль над островами утримували різні голови [[Клани Шотландії|кланів]], переважно [[клан Маклін|Макліни]], [[Клан Маклауд|Маклауди]] і [[Клан Макдональд|Макдональди]]. [[Депортація шотландських горців]] 19-го ст. мала руйнівний вплив на багато спільнот островів і лише в останні десятиліття населення островів припинило зменшуватись.
   
Морський транспорт є основним і ряд паромних переплав з'єднує острови і материкову Шотландію. [[Шотландська гельська мова]] у деяких районах лишається поширеною; пейзажі островів надихали багатьох митців; а дика природа є різноманітною.
+
Морський транспорт є основним і ряд [[пором]]них переправ з'єднує острови і материкову Шотландію. [[Шотландська гельська мова]] у деяких районах лишається поширеною; пейзажі островів надихали багатьох митців; а дика природа є різноманітною.
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
Рядок 101: Рядок 100:
 
| [[Малл]]
 
| [[Малл]]
 
| Mull/''Muile''
 
| Mull/''Muile''
| 87 535
+
| 87&nbsp;535
 
| 2800
 
| 2800
 
| Ben More
 
| Ben More
Рядок 160: Рядок 159:
 
|2011 | 18948
 
|2011 | 18948
 
}}
 
}}
[[Файл:Laphroaig_Distillery.jpg|міні|Винокурня Лапхроай (Laphroaig), [[Айлей]]]]
+
[[Файл:Laphroaig_Distillery.jpg|міні|Винокурня віскі Laphroaig, [[Айлей]]]]
 
Населені острови Внутрішніх Гебрид мали населення 18 257 осіб за переписом 2001&nbsp;р. і 18 948 в 2011&nbsp;р. За той же період загальне населення шотландських островів виросло на 4&nbsp;% до 103 702 осіб.<ref>[http://www.bbc.co.uk/news/uk-scotland-23711202 «Scotland's 2011 census: Island living on the rise»]. BBC News. Retrieved 18 August 2013.</ref>
 
Населені острови Внутрішніх Гебрид мали населення 18 257 осіб за переписом 2001&nbsp;р. і 18 948 в 2011&nbsp;р. За той же період загальне населення шотландських островів виросло на 4&nbsp;% до 103 702 осіб.<ref>[http://www.bbc.co.uk/news/uk-scotland-23711202 «Scotland's 2011 census: Island living on the rise»]. BBC News. Retrieved 18 August 2013.</ref>
Також існує 44 ненаселених острови Внутрішніх Гебрид з площею більше 30 км².{{{refn|У т.ч. Лунга, який був населений у 2001 р., але не у 2011 р.<ref name=NRS/>|group=Note}} Записи щодо останньої дати присутності населення на менших островах неповні, але більшість з них мали населення колись під час періодів [[Неоліт]]у, [[Залізна доба|Залізної доби]], [[Раннє Середньовіччя|Раннього Середньовіччя]] або доби [[Вікінги|вікінгів]]. Разом з багатьма іншими головними архіпелагами Шотландії, багато менших і віддаленіших островів були покинуті у 19-20-му ст., деколи після безперервного заселення з доісторичних часів. Ці острови розглядались як відносно самодостатні аграрні економіки,<ref>Напр., див. Hunter (2000) pp. 152—158</ref> але серед островитян та зовні розвинулась точка зору, що більш віддалені острови не мають необхідних послуг сучасної індустріальної економіки.<ref>Напр., див. Maclean (1977) Chapter 10: «Arcady Despoiled» pp. 125–35</ref> А населення більших островів в цілому виросло більше ніж на 12&nbsp;% з 1981 до 2001&nbsp;р.
+
Також існує 44 ненаселених острови Внутрішніх Гебрид з площею більше 30 км².{{refn|У т.ч. Лунга, який був населений у 2001 р., але не у 2011 р.<ref name=NRS/>|group=Note}} Записи щодо останньої дати присутності населення на менших островах неповні, але більшість з них мали населення колись під час періодів [[Неоліт]]у, [[Залізна доба|Залізної доби]], [[Раннє Середньовіччя|Раннього Середньовіччя]] або доби [[Вікінги|вікінгів]]. Разом з багатьма іншими головними архіпелагами Шотландії, багато менших і віддаленіших островів були покинуті у 19-20-му ст., деколи після безперервного заселення з доісторичних часів. Ці острови розглядались як відносно самодостатні аграрні економіки,<ref>Напр., див. Hunter (2000) pp. 152—158</ref> але серед островитян та зовні розвинулась точка зору, що більш віддалені острови не мають необхідних послуг сучасної індустріальної економіки.<ref>Напр., див. Maclean (1977) Chapter 10: «Arcady Despoiled» pp. 125–35</ref> А населення більших островів в цілому виросло більше ніж на 12&nbsp;% з 1981 до 2001&nbsp;р.
   
Основними видами економічної діяльності є туризм, крофтінг (приватне хуторське сільське господарство), рибальство та [[Шотландське віскі|виробництво віскі]] (основним з яких є [[віскі «Айла»]], але також "«Talisker» на острові [[Скай (острів)|Скай]], «Isle of Jura Single Malt» острова Джура та «Tobermory» і «Ledaig» на острові [[Малл]])). В цілому, ця територія відносно залежна від первинного сектору економіки і державного сектора; існує залежність від самозайнятості та мікробізнесу, і більшість територій визначені «Highlands and Islands Enterprise» як економічно «вразливі території». Однак на островах є високий потенціал розвитку відновлювальної енергетики, особливо оншорних та оффшорних вітроелектростанцій; а півострів Сліт острова Скай є прикладом більш економічно багатого регіону.<ref>[https://web.archive.org/web/20101012202520/http://www.hie.co.uk/highlands-and-islands/area-information/argyll-and-the-islands/economic-profile.html «Argyll and the Islands&nbsp;— economic profile»]. HIE. Retrieved 28 December 2010.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20101013045330/http://www.hie.co.uk/highlands-and-islands/area-information/lochaber-skye-and-wester-ross/economic-profile.html "Lochaber, Skye and Wester Ross&nbsp;— economic profile']. HIE. Retrieved 28 December 2010.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20101217130006/http://hie.co.uk/support-for-communities/growing-fragile-communities/default.html «Growing fragile communities»]. HIE. Retrieved 28 December 2010.</ref> Для деяких островів створені трасти розвитку, які підтримують місцеву економіку.<ref>[http://www.dtascot.org.uk/content/directory-of-members «Directory of Members»] DTA Scotland. Retrieved 15 July 2007.</ref>
+
Основними видами економічної діяльності є туризм, крофтінг (приватне хуторське сільське господарство), рибальство та [[Шотландське віскі|виробництво віскі]] (основним з яких є [[віскі «Айла»|віскі острова Айлей]], але також «Talisker» на острові [[Скай (острів)|Скай]], «Isle of Jura Single Malt» острова Джура та «Tobermory» і «Ledaig» на острові [[Малл]])). В цілому, ця територія відносно залежна від первинного сектору економіки і державного сектора; існує залежність від самозайнятості та мікробізнесу, і більшість територій визначені «Highlands and Islands Enterprise» як економічно «вразливі території». Однак на островах є високий потенціал розвитку відновлювальної енергетики, особливо оншорних та оффшорних вітроелектростанцій; а півострів Сліт острова Скай є прикладом більш економічно багатого регіону.<ref>[https://web.archive.org/web/20101012202520/http://www.hie.co.uk/highlands-and-islands/area-information/argyll-and-the-islands/economic-profile.html «Argyll and the Islands&nbsp;— economic profile»]. HIE. Retrieved 28 December 2010.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20101013045330/http://www.hie.co.uk/highlands-and-islands/area-information/lochaber-skye-and-wester-ross/economic-profile.html "Lochaber, Skye and Wester Ross&nbsp;— economic profile']. HIE. Retrieved 28 December 2010.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20101217130006/http://hie.co.uk/support-for-communities/growing-fragile-communities/default.html «Growing fragile communities»]. HIE. Retrieved 28 December 2010.</ref> Для деяких островів створені трасти розвитку, які підтримують місцеву економіку.<ref>[http://www.dtascot.org.uk/content/directory-of-members «Directory of Members»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100719214140/http://www.dtascot.org.uk/content/directory-of-members |date=19 липень 2010 }} DTA Scotland. Retrieved 15 July 2007.</ref>
   
 
=== Клімат ===
 
=== Клімат ===
Рядок 226: Рядок 225:
   
 
== Етимологія ==
 
== Етимологія ==
[[Файл:Blaeu.1654.submap.Ptolemy.Damnij.jpg|міні|„Стара Британія“ як показано на атласі Шотландії [[Віллем Янсзон Блау|Блау]] 1654 р., заснованому на [[Клавдій Птолемей|Птолемеї]].]]
+
[[Файл:Blaeu.1654.submap.Ptolemy.Damnij.jpg|міні|„Стара Британія“ як показано на атласі Шотландії [[Віллем Янсзон Блау|Блау]] 1654&nbsp;р., заснованому на [[Клавдій Птолемей|Птолемеї]].]]
The earliest extant written reference to these islands appears in [[Пліній Старший|Pliny the Elder]]'s ''Natural History'', where he states that there are 30 „Hebudes“. [[Клавдій Птолемей|Ptolemy]], writing about 80 years later, around AD 140—150 and drawing on the earlier naval expedition of [[Гней Юлій Агрікола|Agricola]], refers to the Ἐβοῦδαι („Eboudai“) („Ebudes“ or „Ebudae“ in Latin translation) of which he writes that there were only five, thus possibly specifically meaning the Inner Hebrides.<ref name="Breeze">Breeze, David J. „The ancient geography of Scotland“ in Ballin Smith and Banks (2002) pp. 11-13</ref><ref name="Watson">Watson (1926) pp. 40-41</ref> Pliny probably took his information from [[Піфей|Pytheas]] of [[Марсель|Massilia]] who visited Britain sometime between 322 and 285&nbsp;BC. It is possible that Ptolemy did so also, as Agricola's information about the west coast of Scotland was of poor quality.
+
Найбільш рання відома письмова згадка про ці острови з'являється у „Природній історії“ [[Пліній Старший|Плінія Старшого]], де він зазначає, що існує 30 „Hebudes“. [[Клавдій Птолемей]] через 80 років, бл. 140—150&nbsp;р.н.&nbsp;е., описував ранішу морську експедицію [[Гней Юлій Агрікола|Агріколи]], посилається на п'ять Ἐβοῦδαι („Eboudai“) („Ebudes“ або „Ebudae“ латиною), тому можливо має на увазі саме Внутрішні Гебриди.<ref name="Breeze">Breeze, David J. „The ancient geography of Scotland“ у Ballin Smith and Banks (2002) pp. 11-13</ref><ref name="Watson">Watson (1926) pp. 40-41</ref> Пліній можливо взяв інформацію у [[Піфей|Піфея]] з [[Марсель|Массілії]], який відвідав Британію між 322 та 285&nbsp;р. до н.&nbsp;е. Можливо, що Птолемей взяв інформацію звідти ж, оскільки інформація Агріколи про західне узбережжя Шотландії є поганої якості<ref name=Breeze/><ref name=Watson/>.
   
Watson (1926) states that the meaning of Ptolemy's „Eboudai“ is unknown and that the root may be pre-Celtic.<ref>Watson (1926) p. 38</ref>{{Refn|Murray (1966) claims that Ptolemy's "Ebudae" was originally derived from the [[Old Norse]] ''Havbredey'', meaning "isles on the edge of the sea".<ref>Murray (1966) p. 1</ref> The idea is often repeated, but no firm evidence of this derivation has emerged.|group=Note}} Other early written references include the flight of the [[Немед|Nemed]] people from Ireland to „Domon and to Erdomon in the north of Alba“, which is mentioned in the 12th century ''[[Книга захоплень|Lebor Gabála Érenn]]''. Domon, meaning the „deep sea isle“ refers to the Outer Hebrides and Erdomon, meaning „east of, on or near Domon“ is thus the Inner Hebrides.
+
Ватсон (1926) зазначає, що значення назви „Eboudai“ у Птолемея невідоме, і що корінь може бути докельтським.<ref>Watson (1926) p. 38</ref>{{Refn|Мюррей (1966) стверджує, що "Ebudae" Птолемея має походження з [[Давньоскандинавська мова|давньоскандинавського]] ''Havbredey'', яке означало "острови на краю моря".<ref>Murray (1966) p. 1</ref> Цю ідею часто повторюють, але твердих доказів на її користь не має.|group=Note}} Інші ранні письмові згадки включають втечу народу [[немед]] з Ірландії до „Домон на Ердомон на північ від Альби“, що згадується у ''[[Книга захоплень|Lebor Gabála Érenn]]''“ 12-го ст. Домон, що означає „острів глибокого моря“ стосується Зовнішніх Гебрид, а Ердомон, що означає „на схід поруч з Домоном“, відповідно,&nbsp;— Внутрішні Гебриди.<ref name=Watson/>
   
The individual island and place names in the Outer Hebrides have mixed Gaelic and Norse origins.<ref name="MacanT">Mac an Tàilleir (2003) various pages.</ref>
+
Окремі назви островів та поселень на Гебридських островах мають мішане гельське та скандинавське походження.<ref name="MacanT">Mac an Tàilleir (2003) різні сторінки.</ref>
   
  +
== Історичні часи ==
== History ==
 
   
=== Dál Riata ===
+
=== Дал Ріада ===
Although Ptolemy's map identifies various tribes such as the ''Creones'' that might conceivably have lived in the Inner Hebrides in the Roman era, the first written records of life begin in the 6th century AD when the founding of the kingdom of [[Дал Ріада|Dál Riata]] is recorded.<ref>Nieke, Margaret R. „Secular Society from the Iron Age to Dál Riata and the Kingdom of Scots“ in Omand (2006) p. 60</ref> This encompassed roughly what is now [[Аргілл-і-Б'ют|Argyll and Bute]] and Lochaber in Scotland and [[Антрім (графство)|County Antrim]] in Ireland.<ref name="OxfordCompanion1">Lynch (2007) pp. 161 162</ref>
+
Хоча карта Птолемея позначає різні племена, такі як ''Creones'', які могли жити на Внутрішніх Гебридах у добу давніх римлян, перші письмові записи про життя на островах почалися у 6-му ст. н.&nbsp;е. з записом про заснування королівства [[Дал Ріада]].<ref>Nieke, Margaret R. „Secular Society from the Iron Age to Dál Riata and the Kingdom of Scots“ у Omand (2006) ст. 60</ref> Королівство приблизно охоплювало сучасний [[Аргілл-і-Б'ют]] та Лохабер у Шотландії та графство [[Антрім (графство)|Антрім]] в Ірландії.<ref name="OxfordCompanion1">Lynch (2007) ст. 161 162</ref>
[[Файл:St_Martins_Cross_on_Iona.jpg|міні|The eighth century St Martin's Cross on [[Йона (острів)|Iona]]]]
+
[[Файл:St_Martins_Cross_on_Iona.jpg|міні|Високий хрест святого Мартіна на острові [[Йона (острів)|Йона]]]]
In [[Аргілл|Argyll]] it consisted initially of three main [[Рід|kindreds]]: Cenél Loairn in north and mid-Argyll, Cenél nÓengusa based on Islay and [[Габран мак Домангарт|Cenél nGabráin]] based in [[Кінтайр|Kintyre]]. By the end of the 7th century a fourth kindred, [[Комгалл мак Домангарт|Cenél Comgaill]] had emerged, based in eastern Argyll.
+
В [[Аргілл]]і it воно спочатку складалось з трьох головних [[Рід|кланів]]: клан Лоарна (Cenél Loairn) на півночі та середньому Аргіллі, клан Енгуса (Cenél nÓengusa) на Айлей і [[Габран мак Домангарт|клан Габрана]] (Cenél nGabráin) у [[Кінтайр]]і. Наприкінці 7-го ст. набув впливу четвертий рід, [[Комгалл мак Домангарт|клан Комгалла]] (Cenél Comgaill), який розташовувався у східному Аргіллі.
   
  +
Постать [[Святий Колумба|святого Колумби]] має велике значення для історії Дал Ріада, а заснування ним монастиря на острові [[Йона (острів)|Йона]] зробило Дал Ріада важливим для поширення християнства у північній Британії. Але монастир на Йоні не був унікальним. Абатство острову Лісмор на території клану Лоарна було достатньо важливим, щоб смерть його абатів досить часто записувалась анналах; також з анналів відомі менші монастирі, наприклад на островах Егг, Гінба та Тайрі.<ref>Clancy, Thomas Owen „Church institutions: early medieval“ у Lynch (2001).</ref>
The figure of [[Святий Колумба|Columba]] looms large in any history of Dál Riata and his founding of a monastery on [[Йона (острів)|Iona]] ensured that Dál Riata would be of great importance in the spread of Christianity in northern Britain. However, Iona was far from unique. Lismore in the territory of the Cenél Loairn, was sufficiently important for the death of its abbots to be recorded with some frequency and many smaller sites, such as on Eigg, Hinba and Tiree, are known from the annals.<ref>Clancy, Thomas Owen „Church institutions: early medieval“ in Lynch (2001).</ref> The kingdom's independent existence ended in the [[Доба вікінгів|Viking Age]], and it eventually merged with the lands of the [[Пікти|Picts]] to form the [[Альба (королівство)|Kingdom of Alba]].
 
   
  +
Незалежність королівства скінчилась у [[Доба вікінгів|добу вікінгів]], і воно врешті решт злилося з землями [[Пікти|піктів]] і утворило [[Альба (королівство)|королівство Альба]].
North of Dál Riata the Inner Hebrides were nominally under Pictish control although the historical record is sparse.{{Refn|Hunter (2000) states that in relation to King [[Bridei I of the Picts]] in the sixth century: "As for Shetland, Orkney, Skye and the Western Isles, their inhabitants, most of whom appear to have been Pictish in culture and speech at this time, are likely to have regarded Bridei as a fairly distant presence.”<ref>Hunter (2000) pp. 44, 49</ref>|group=Note}}
 
   
  +
На північ від Дал Ріада Внутрішні Гебриди номінально були під контролем піктів, хоча історичних свідчень збереглося мало.{{Refn|Hunter (2000) зазначаж щодо короля піктів [[Бруде I]] 6-го ст.н.е.: "Що стосується Шетланду, Оркні, Скай та Західних островів, їх населення, більшість з яких того часу були носіями культури та мови піктів, ймовірно вважала Бруде достатньо далеким впливом.”<ref>Hunter (2000) pp. 44, 49</ref>|group=Note}}
=== Norse rule ===
 
[[Файл:KellsFol032vChristEnthroned.jpg|міні|Folio 32v of the ''[[Келлська книга|Book of Kells]]'' which may have been produced by the monks of [[Йона (острів)|Iona]] and taken to Ireland for safekeeping after repeated Viking raids of the [[Гебридські острови|Hebrides]].]]
 
According to Ó Corráin (1998) „when and how the Vikings conquered and occupied the Isles is unknown, perhaps unknowable“<ref>Ó Corráin (1998) p. 25</ref> although from 793 onwards repeated raids by Vikings on the British Isles are recorded. „All the islands of Britain“ were devastated in 794<ref>Thomson (2008) p. 24-27</ref> with Iona being sacked in 802 and 806.<ref>Woolf (2007) p. 57</ref> In 870 [[Замок Дамбартон|Dumbarton]] was besieged by Amlaíb Conung and Ímar, „the two kings of the Northmen“.<ref>Woolf (2007) p. 109</ref> It is therefore likely that Scandinavian hegemony was already significant on the western coasts of Scotland by then.<ref>Woolf (2007) p. 115</ref> In the 9th century the first references to the ''Gallgáedil'' (i.e. „foreign Gaels“) appear. This term was variously used in succeeding centuries to refer to individuals of mixed Scandinavian-Celtic descent and/or culture who became dominant in south-west Scotland, parts of Northern England and the isles.<ref>Woolf (2007) pp. 253, 296-97</ref>
 
   
  +
=== Правління вікінгів ===
The early 10th century are an obscure period so far as the Hebrides are concerned but Aulaf mac Sitric, who fought at the [[Битва під Брунанбургом|Battle of Brunanburh]] in 937 is recorded as a King of the Isles from c. 941—980.<ref name="G4-6">Gregory (1881) pp. 4-6</ref>
 
  +
{{main|Королівство Островів}}
  +
[[Файл:KellsFol032vChristEnthroned.jpg|міні|Фоліо 32v „''[[Келлська книга|Келльської книги]]''“, яку могли створити монахи монастиря на [[Йона (острів)|Йоні]] та перевезли до Ірландії на збереження після неодноразових набігів вікінгів на [[Гебридські острови|Гебриди]].]]
  +
Коли саме вікінги захопили та зайняли Гебридські острови невідомо<ref>Ó Corráin (1998) p. 25</ref> але збереглися записи про набіги вікінгів на Британські острови з 793 року. „Всі острови Британії“ були розорені 794 року<ref>Thomson (2008) p. 24-27</ref>, Йона розорена 802 і 806 року.<ref>Woolf (2007) p. 57</ref> У 870 році [[замок Дамбартон]] був осаджений Амлайбом Конунгом та Імаром, „двома королями вікінгів“.<ref>Woolf (2007) p. 109</ref> Тому ймовірно домінування скандинавів на західних берегах Шотландії на той момент вже було суттєвим.<ref>Woolf (2007) p. 115</ref> У 9-му ст. з'являються перші згадки про ''Gallgáedil'' (тобто „іноземних гелів“). Цей термін по різному використовувався у наступні сторіччя на позначення осіб змішаного скандинавсько-кельтського походження та/або культури, яка стала домінуючою у південно-західній Шотландії, частинах Північної Англії та на островах.<ref>Woolf (2007) pp. 253, 296-97</ref>
   
  +
Історія Гебридів початку 10-го ст. маловідома, але існує запис про [[Олав ІІІ (король Дубліна)|Олава мак Сітріка]], який брав участь у [[Битва під Брунанбургом|Битві під Брунанбургом]] 937 року, як короля Островів у бл.941—980&nbsp;рр.<ref name="G4-6">Gregory (1881) pp. 4-6</ref>
It is difficult to reconcile the records of the Irish annals with Norse sources such as the ''[[Оркнейська сага|Orkneyinga Saga]]'' but it is likely that Norwegian and ''Gallgáedil'' Uí Ímair warlords fought for control for much of period from the 9th to the 12th centuries. In 990 Sigurd the Stout, Earl of Orkney took command of the Hebrides,<ref>Hunter (2000) p. 84</ref> a position he retained for most of the period until he was killed at the Battle of Clontarf in 1014.<ref>Woolf (2007) p. 213</ref> There is then a period of uncertainty but it is possible that Sigurd's son Thorfinn the Mighty became ruler circa 1035 until his own death some two decades later.<ref name="G5">Gregory (1881) p. 5</ref>
 
   
  +
Важко співвіднести записи ірландських анналів зі скандинавськими джерелами, такими як „''[[Оркнейська сага]]''“, але існує ймовірність, що голови кланів вікінгів та гельських (''Gallgáedil'') [[Іварська династія|І Івар]] сперечались за контроль над цим регіоном більшу частину 9-12-го сторіч. У 990 році [[Сігурд Хлодвігсон|Сігурд Дебелий]], граф Окрні, став правителем Гебридів<ref>Hunter (2000) p. 84</ref> та утримував цю позицію до своєї смерті під час Битви при Клонтарфі 1014 року.<ref>Woolf (2007) p. 213</ref> Далі є непевності в історичних даних, але можливо син Сігурда Торфінн Могутній став правителем бл. 1035 року та правив два десятки років до своєї смерті.<ref name="G5">Gregory (1881) p. 5</ref>
By the late 12th century Irish influence became a significant feature of island life and [[Діармайт мак Майл на м-Бо|Diarmait mac Maíl na mBó]], the [[Верховний король Ірландії|High King of Ireland]] took possession of Mann and the Isles until 1072.<ref name="D101">Duffy (1992) pp. 100-01</ref> The records for the rulers of the Hebrides are obscured again until the arrival of Godred Crovan as King of Dublin and the Isles. The ancestor of many of the succeeding rulers of Mann and the Isles, he was eventually ousted by [[Муйрхертах Ва Бріайн|Muirchertach Ua Briain]] and fled to Islay, where he died in the plague of 1095.<ref name="D108">Duffy (1992) p. 108</ref><ref name="D106">Duffy (1992) p. 106</ref><ref name="W2p212">Woolf (2005) p. 212</ref> It is not clear the extent to which [[Клан Клан О'Браєн|Ui Briain]] dominance was now asserted in the islands north of Man, but growing Irish influence in these seas brought a rapid and decisive response from Norway.
 
[[Файл:Kong-magnus-berrfott-menn.jpg|ліворуч|міні|19th-century depiction of Magnus Barelegs's forces in Ireland, before his death in 1103.]]
 
[[Магнус III (король Норвегії)|Magnus Barelegs]] had re-established direct Norwegian overlordship by 1098.<ref>Ó Corráin (1998) p. 23</ref>
 
A second expedition in 1102 saw incursions into Ireland but in August 1103 he was killed fighting in Ulster.<ref name="D110">Duffy (1992) pp. 110-13</ref> The next king of the isles was Lagmann Godredsson and there followed a succession of Godred Crovan's descendants who, (as vassals of the kings of Norway) ruled the Hebrides north of Ardnamurchan for the next 160 years. However, their control of the southern Inner Hebrides was lost with the emergence of Somerled, the self-styled Lord of Argyle.<ref name="G917">Gregory (1881) pp. 9-17</ref><ref name="H104">Hunter (2000) pp. 104</ref>{{Refn|Hunter (2004) states that the claims of Somerled's descent from [[Gofraid mac Fergusa]] are "preserved in Gaelic tradition and accepted as broadly authentic by modern scholars".<ref name=H104></span> However, Woolf (2005) asserts that "contrary to the image, projected by recent clan-historians, of [[Clann Somhairle]] as Gaelic nationalists liberating the Isles from Scandinavians, it is quite explicit in our two extended narrative accounts from the thirteenth century, ''Orkneyinga saga'' and ''The Chronicle of the Kings of Man and the Isles'', that the early leaders of Clann Somhairle saw themselves as competitors for the kingship of the Isles on the basis of their descent through their mother Ragnhilt" and that their claim "to royal status was based on its position as a segment of Uí Ímair."<ref name=W2p212></ref>|group=Note}}
 
   
  +
Наприкінці 12-го сторіччя ірландський вплив на острови став сильним і [[Діармайт мак Майл на м-Бо]], [[Верховний король Ірландії]], став правителем острвоа Мен та Гебридських островів до 1072&nbsp;р.<ref name="D101">Duffy (1992) pp. 100-01</ref> Записи про правителів Гебридів знову непевні до прибуття туди Годреда Крована, якого літописи іменують королем Дубліна та Островів, і який став прабатьком багатьох наступних правителів острова Мен та Островів. Його скинув [[Муйрхертах Ва Бріайн]]; Годред втік на острів Айлей, де помер від чуми 1095&nbsp;р.<ref name="D108">Duffy (1992) p. 108</ref><ref name="D106">Duffy (1992) p. 106</ref><ref name="W2p212">Woolf (2005) p. 212</ref> Рівень впливу на той час [[Клан О'Браєн|клану О'Браєн]] на острови на північ від острова Мен невідомий, але зростання ірландського впливу у цих морях спричинило різкий та рішучий відгук вікінгів Норвегії.
For a while Somerled took control of Mann and the Hebrides ''in toto'', but he met his death in 1164 during an invasion of the Scottish mainland.<ref>Gregory (1881) pp. 15-16</ref> At this point Godred the Black, grandson of Godred Crovan re-took possession of the northern Hebrides and the southern isles were distributed amongst Somerled's sons, his descendant's eventually becoming known as the Lords of the Isles, and giving rise to [[Клан Макдугалл|Clan MacDougall]], [[Клан Макдональд|Clan Donald]] and Clan Macruari.<ref>Gregory (1881) pp. 17-19</ref> However, both during and after Somerled's life the Scottish monarchs sought to take a control of the islands he and his descendants held. This strategy eventually led to an invasion by [[Гокон IV (король Норвегії)|Haakon Haakonarson]], King of Norway. After the stalemate of the Battle of Largs, Haakon retreated to Orkney, where he died in 1263. Following this expedition, the Hebrides and Mann and all rights that the Norwegian crown „had of old therein“ were yielded to the Kingdom of Scotland as a result of the 1266 Treaty of Perth.<ref>Hunter (2000) pp. 106—111</ref><ref>Barrett (2008) p. 411</ref><ref>[http://www.isle-of-man.com/manxnotebook/manxsoc/msvol04/v3p210.htm „Agreement between Magnus IV and Alexander III, 1266“] isleofman.com. Manx Society vols IV, VII & IX. Retrieved 11 January 2011.</ref>
 
  +
[[Файл:Kong-magnus-berrfott-menn.jpg|ліворуч|міні|Військо короля Норвегії Магнуса III в Ірландії до його смерті в 1103 році, зображення 19-го ст.]]
  +
[[Магнус III (король Норвегії)|Король Норвегії Магнус III]] відновив пряму владу Норвегії над Островами до 1098 року.<ref>Ó Corráin (1998) p. 23</ref>
  +
Другий похід 1102 року був і на саму Ірландію, але король загинув у серпні 1103 року під час битви в Ульстері.<ref name="D110">Duffy (1992) pp. 110-13</ref> Наступним лордом Островів був Лагман Годредсон, а після нього&nbsp;— ряд нащадків Годреда Крована, які (як васали короля Норвегії) правили Гебридами на північ від Арднамурчан наступні 160 років, але їх контроль над південними Внутрішніми Гебридами був втрачений завдяки Сомерледу, самопроголошеному лорду Аргіля.<ref name="G917">Gregory (1881) pp. 9-17</ref><ref name="H104">Hunter (2000) pp. 104</ref>{{Refn|Hunter (2004) зазначає, що "у гельській традиції збереглися та визнаються сучасними вченими в цілому справжніми" твердження про походження Сомерледа від Гофреда мак Фергюса<ref name=H104/>. А Woolf (2005) зазначає, що "всупереч зображення сучасними істориками кланів клану Сомхайрль гельськими націоналістами, які звільняли Острови від скандинавів, досить очевидно з двох суттєвих літописів тринадцятого сторіччя, "''Оркнейської саги''" та "''Хронік королів острова Мен та Островів''", що ранні лідери цього клану бачили себе претендентами на статус лордів Островів на основі їх походження від матері Рагнхілт" і що їх претензія "на королівський статус засновувалась на їх позиції як сегменту І Івар."<ref name=W2p212/>|group=Note}}
   
  +
Певний час Сомерлед правив островом Мен та Гебридами ''in toto'', але загинув 1164 року під час вторгнення на материкову Шотландію.<ref>Gregory (1881) pp. 15-16</ref> Після цього Годред Чорний, внук Годреда Крована, повернув контроль над північними Гебридами, а південні острови були поділені між синами Сомерледа. Його нащадки врешті решт стали відомі як лорди Островів та породили клани [[Клан Макдугалл|Макдугалл]], [[Клан Макдональд|Макдональд]] і Макруарі.<ref>Gregory (1881) pp. 17-19</ref> Однак і за життя Сомерледа, і після шотландські монархи намагались отримати контроль над островами, який мав він та його нащадки. Врешті-решт це привело до вторгнення [[Гокон IV (король Норвегії)|короля Норвегії Гокона IV]]. Після „нічиєї“ у Битві при Ларгсі Гокон відступив на Оркні, де помер 1263 року. Після цього походу Гебриди та острів Мен і всі права, які норвезька корона „мала там здавна“ були відступлені королівству Шотландія в результаті Пертського миру 1266 року.<ref>Hunter (2000) pp. 106—111</ref><ref>Barrett (2008) p. 411</ref><ref>[http://www.isle-of-man.com/manxnotebook/manxsoc/msvol04/v3p210.htm „Agreement between Magnus IV and Alexander III, 1266“] isleofman.com. Manx Society vols IV, VII & IX. Retrieved 11 January 2011.</ref>
=== Clans and Scottish rule ===
 
The Lords of the Isles, a phrase first recorded in 1336,<ref>Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ in Omand (2006) p. 123</ref> would continue to rule the Inner Hebrides as well as part of the Western Highlands as subjects of the King of Scots until John MacDonald, fourth Lord of the Isles, squandered the family's powerful position. Through a secret treaty with [[Едуард IV|Edward IV of England]], negotiated at Ardtornish Castle and signed in 1462, he made himself a servant of the English crown. When [[Яків III (король Шотландії)|James III of Scotland]] found out about the treaty in 1476, he issued a sentence of forfeiture for MacDonald's lands. Some were restored for a promise of good behaviour, but MacDonald was unable to control his son Aonghas Óg, who defeated him at the Battle of Bloody Bay fought of the coast of Mull near Tobermory in 1481. A further rebellion by his nephew, Alexander of Lochalsh provoked an exasperated James IV to forfeit the lands for the last time in 1493.<ref>Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ in Omand (2006) pp. 135-38</ref>
 
[[Файл:Floramacdonald2.jpg|ліворуч|міні|Portrait of Flora MacDonald by Alan Ramsay]]
 
The most powerful clans on Skye in the post-Norse period were [[Клан Маклауд|Clan MacLeod]], originally based in Trotternish, and Clan MacDonald of Sleat. Following the disintegration of the Lordship of the Isles, the Mackinnons also emerged as an independent clan, whose substantial landholdings in Skye were centred on Strathaird.<ref>{{Cite web|url=http://www.mackinnon.org/mackinnon-short-history.html#Beginnings|title=The Clan Mackinnon: a short history|last=Mackinnon|first=C. R.|year=1958|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100527071109/http://www.mackinnon.org/mackinnon-short-history.html|archivedate=27 May 2010|deadurl=yes|accessdate=30 April 2010}}</ref> The MacDonalds of South Uist were bitter rivals of the MacLeods, and an attempt by the former to murder church-goers at Trumpan in retaliation for a previous massacre on Eigg, resulted in the Battle of the Spoiling Dyke of 1578.<ref>[//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23Mur66 Murray (1966)] p. 156.</ref><ref>[http://www.thehendrys.freeserve.co.uk/eigg/eigg.htm „The Massacre at Trumpan Church and the subsequent Battle of the Spoiled Dyke“]. The Hendry Family. Retrieved 25 May 2008.</ref>
 
   
  +
=== Клани та правління шотландців ===
After the failure of the [[Якобіти|Jacobite]] rebellion of 1745, Flora MacDonald became famous for rescuing Prince [[Карл Едвард Стюарт|Charles Edward Stuart]] from the [[Ганноверська династія|Hanoverian]] troops. Her story is strongly associated with their escape via Skye and she is buried at Kilmuir.<ref>[http://www.ambaile.org.uk/en/item/item_photograph.jsp?item_id=12379 „Flora Macdonald's Grave, Kilmuir“] Am Baile. Retrieved 24 October 2009.</ref> She was visited by [[Семюел Джонсон|Samuel Johnson]] and James Boswell during their 1773 ''Journey to the Western Islands of Scotland'' and written on her gravestone are Johnson's words that hers was „A name that will be mentioned in history, and if courage and fidelity be virtues, mentioned with honour“.<ref>[//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23Mur66 Murray (1966)] pp. 152-4.</ref> In the wake of the rebellion the clan system was broken up and islands of the Hebrides became a series of landed estates.
 
  +
Лорди Островів, як вони були вперше записані 1336 року,<ref>Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ у Omand (2006) p. 123</ref> продовжили правити Внутрішніми Гебридами та частиною Західних Хайлендс як васали королів Шотландії до моменту, коли Джон Макдональд, четвертий Лорд Островів, знищив впливове становище родини. За таємним договором з королем Англії [[Едуард IV|Едуардом IV]], укладеним у замку Ардторніш 1462 року, він став вассалом англійської корони. Коли король Шотландії [[Яків III (король Шотландії)|Яків III]] дізнався про цей договір 1476 року, він видав указ про конфіскацію земель Макдональда. Деякі землі були повернуті за обіцянку хорошої поведінки, але Макдональд не зміг контролювати свого сина Енгуса Ога, який переміг його у Битві при Кривавій затоці біля берегів Тоберморі, острів Малл, у 1481 році. Подальше повстання його племінника, Олександра з Лохалша, змусило короля Шотландії Якова IV остаточно забрати землі Макдональдів 1493 року.<ref>Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ in Omand (2006) pp. 135-38</ref>
  +
[[Файл:Floramacdonald2.jpg|ліворуч|міні|Портрет Флори Макдональд роботи Алана Рамсея]]
  +
Найбільш впливовими кланами на острові Скай після завершення доби вікінгів були [[клан Маклауд]], який спочатку базувався у Троттерніш, і клан Макдональд у Сліті. Після розпаду Лордства Островів, як незалежний клан піднявся клан Маккіннон, чиї значні землі на острові Скай зосереджувались довкола Стратхайрд.<ref>{{Cite web|url=http://www.mackinnon.org/mackinnon-short-history.html#Beginnings|title=The Clan Mackinnon: a short history|last=Mackinnon|first=C. R.|year=1958|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100527071109/http://www.mackinnon.org/mackinnon-short-history.html|archivedate=27 May 2010|deadurl=yes|accessdate=30 April 2010}}</ref> Макдональди з Південного Уїста були заклятими ворогами Маклаудів, і спроба перших вбити церковних прихожан у Трампані як помста за попередню різню на Ейг, стала причиною Битви при Спойлін Дайк 1578&nbsp;р.<ref>[[#Mur66|Murray (1966)]] p. 156.</ref><ref>[http://www.thehendrys.freeserve.co.uk/eigg/eigg.htm „The Massacre at Trumpan Church and the subsequent Battle of the Spoiled Dyke“] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081006170343/http://www.thehendrys.freeserve.co.uk/eigg/eigg.htm |date=6 жовтень 2008 }}. The Hendry Family. Retrieved 25 May 2008.</ref>
   
  +
Після придушення повстання [[Якобіти|якобітів]] 1745 року, Флора Макдональд прославилась порятунком принца [[Карл Едвард Стюарт|Карла Едварда Стюарта]] від військ [[Ганноверська династія|Ганноверів]]. Оповіді про неї асоціюються з їх втечею через острів Скай і вона похована на Кілмуїр.<ref>[http://www.ambaile.org.uk/en/item/item_photograph.jsp?item_id=12379 „Flora Macdonald's Grave, Kilmuir“] Am Baile. Retrieved 24 October 2009.</ref> [[Семюел Джонсон]] і Джеймс Босвел відвідал її під час їх „''Подорожі до Західних островів Шотландії''“ 1773 року, а на її надгробку написані слова Джонсона, що її „Ім'я буде згадуватись в історії, і якщо сміливість та вірність будуть вважатись благородними рисами, то згадуватись з повагою“.<ref>[[#Mur66|Murray (1966)]] pp. 152-4.</ref> Після повстання кланова система була зламана і Гебридські острови стали рядом окремих земельних маєтків.
=== British era ===
 
[[Файл:Clachan_Bridge.jpg|міні|Telford's Clachan Bridge between the mainland and Seil, also known as the „Bridge across the Atlantic“, was built in 1792.<ref>Murray (1977) p. 121</ref>]]
 
With the implementation of the Treaty of Union in 1707 the Hebrides became part of the new [[Королівство Великої Британії|Kingdom of Great Britain]], but the clans' loyalties to a distant monarch were not strong. A considerable number of islesmen „came out“ in support of the Jacobite Earl of Mar in the „15“ and again in the 1745 rising including Macleod of Dunvegan and [[Клан Лівінгстон|MacLea]] of Lismore.<ref>[https://web.archive.org/web/20110723035627/http://www.castlescotland.net/the-castles/d/dunvegan.html „Dunvegan“] castlescotland.net Retrieved 17 January 2011.</ref><ref>[http://www.clanmclea.co.uk/Donald_Livingstone.htm „Incidents of the Jacobite Risings&nbsp;— Donald Livingstone“] clanmclea.co.uk. Retrieved 17 January 2011.</ref> The aftermath of the decisive [[Битва при Каллодені|Battle of Culloden]], which effectively ended Jacobite hopes of a Stuart restoration, was widely felt.<ref>[http://www.bbc.co.uk/history/scottishhistory/union/trails_union_culloden.shtml „The Battle of Culloden“] BBC. Retrieved 16 January 2011.</ref> The British government's strategy was to estrange the clan chiefs from their kinsmen and turn their descendants into English-speaking landlords whose main concern was the revenues their estates brought rather than the welfare of those who lived on them. This may have brought peace to the islands, but in the following century it came at a terrible price.<ref>[http://www.highlandclearances.info/clearances/preclearances_cullodenaftermath.htm „Culloden Aftermath“] http://www.highlandclearances.info. Retrieved 16 January 2011.</ref>
 
   
  +
=== Британська доба ===
The early 19th century was a time of improvement and population growth. Roads and quays were built, the [[Шифер|slate]] industry became a significant employer on Easdale and surrounding islands, and the construction of the Crinan and [[Каледонський канал|Caledonian]] canals and other engineering works such as Telford's „Bridge across the Atlantic“ improved transport and access.<ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 152-53</ref> However, in the mid-19th century, the inhabitants of many parts of the Hebrides were devastated by the [[Депортація шотландських горців|clearances]], which destroyed communities throughout the Highlands and Islands as the human populations were evicted and replaced with sheep farms.<ref>Hunter (2000) p. 212</ref> The position was exacerbated by the failure of the islands' [[Ламінарієві (порядок)|kelp]] industry that thrived from the 18th century until the end of the [[Наполеонівські війни|Napoleonic Wars]] in 1815<ref>Hunter (2000) pp. 247, 262</ref><ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 157-58</ref> and large scale emigration became endemic. The „Battle of the Braes“ involved a demonstration against lack of access to land and the serving of eviction notices. This event was instrumental in the creation of the Napier Commission, which reported in 1884 on the situation in the Highlands. Disturbances continued until the passing of the 1886 Crofters' Act and on one occasion 400 [[Морська піхота|marines]] were deployed on Skye to maintain order.<ref>[http://www.highlandclearances.info/clearances/clearances_battleofthebrae.htm „Battle of the Braes“] highlandclearances.info. Retrieved 29 March 2008.</ref>
 
  +
[[Файл:Clachan_Bridge.jpg|міні|Міст Клахан Телфорда між материковою Шотландією та островом Сейл, також відомий як „Міст через Атлантику“, був збудований 1792&nbsp;р.<ref>Murray (1977) p. 121</ref>]]
[[Файл:Ellenabeich_-_geograph.org.uk_-_95384.jpg|ліворуч|міні|Sea filled [[Шифер|slate]] quarries on Seil (foreground) and Easdale in the Slate Islands]]
 
  +
Після укладення Угоди про союз 1707 року Гебриди стали частиною нового [[Королівство Великої Британії|Королівства Великої Британії]], але вірність кланів далекому монарху була не сильною. Суттєва частина мешканців островів підтримали якобіта графа Мар у „15“ і знову у повстанні 1745 року, включно з кланом Маклауд з Данвегана і [[Клан Лівінгстон|Маклі]] з Лісмора.<ref>[https://web.archive.org/web/20110723035627/http://www.castlescotland.net/the-castles/d/dunvegan.html „Dunvegan“] castlescotland.net Retrieved 17 January 2011.</ref><ref>[http://www.clanmclea.co.uk/Donald_Livingstone.htm „Incidents of the Jacobite Risings&nbsp;— Donald Livingstone“] clanmclea.co.uk. Retrieved 17 January 2011.</ref> Наслідки вирішальної [[Битва при Каллодені|Битви при Каллодені]], яка розбила надії якобітів на ресторацію Стюартів, були широко відчуті<ref>[http://www.bbc.co.uk/history/scottishhistory/union/trails_union_culloden.shtml „The Battle of Culloden“] BBC. Retrieved 16 January 2011.</ref>&nbsp;— стратегією британського уряду стало відділити голів кланів від членів клану та перетворити їх нащадків у англомовних землевласників, чиїм основним занепокоєнням був дохід їх маєтків, а не добробут тих, хто жив на їх землях. Це принесло мир на острови, але у наступному столітті за цей мир була сплачена страшна ціна.<ref>[http://www.highlandclearances.info/clearances/preclearances_cullodenaftermath.htm „Culloden Aftermath“] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111002142226/http://www.highlandclearances.info/clearances/preclearances_cullodenaftermath.htm |date=2 жовтень 2011 }} http://www.highlandclearances.info. Retrieved 16 January 2011.</ref>
For those who remained new economic opportunities emerged through the export of cattle, commercial fishing and tourism.<ref>Hunter (2000) p. 292</ref> Nonetheless emigration and military service became the choice of many<ref>Hunter (2000) p. 343</ref> and the archipelago's populations continued to dwindle throughout the late 19th and 20th centuries. Jura's population fell from 1300 in 1831 to less than 250 by 1961 and Mull's from 10,600 in 1821 to less than 3,000 in 1931.<ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) p. 169</ref><ref>Haswell-Smith (2004) pp. 47, 87</ref> Lengthy periods of continuous occupation notwithstanding, some of the smaller islands were abandoned&nbsp;— the Treshnish Isles in 1934, Handa in 1948, and Eilean Macaskin in the 1880s among them.<ref>Haswell-Smith (2004) pp. 57, 99</ref>
 
   
  +
На початку 19-го сторіччя був час розвитку та зростання населення. Будувались дороги та набережні, індустрія видобутку сланцю стала значним роботодавцем на Ісделі та островах поруч, а будівництво Крінанського та [[Каледонський канал|Каледонського]] каналів і інші інженерні роботи, такі як „Міст через Атлантику“ Телфорда покращили транспортне сполучення з островами.<ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 152-53</ref> Однак вже всередині 19-го сторіччя [[депортація шотландських горців]] зруйнувала багато спільноти у Хайлендс та на Гебридах, коли поселення людей виселяли та заміняли овечими фермами.<ref>Hunter (2000) p. 212</ref> Становище було погіршено занепадом індустрії [[Ламінарієві (порядок)|бурих водоростей]], яка процвітала на островах з 18-го ст. до кінця [[Наполеонівські війни|Наполеонівських воєн]] 1815&nbsp;р.<ref>Hunter (2000) pp. 247, 262</ref><ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 157-58</ref>. Масштабна еміграція стала ендемією. Так звана „Битва пагорбів“ ({{lang-en|Battle of the Braes}}) була протестом проти заборони доступу до земель та видачі наказів про виселення і стала каталізатором створення комісії Нап'є, яка 1884 року подала звіт про ситуацію у Хайлендс. Сутички продовжувались до прийняття Акту Крофтера 1886 рок.<ref>[http://www.highlandclearances.info/clearances/clearances_battleofthebrae.htm „Battle of the Braes“] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080515073942/http://www.highlandclearances.info/clearances/clearances_battleofthebrae.htm |date=15 травень 2008 }} highlandclearances.info. Retrieved 29 March 2008.</ref>
Nonetheless, there were continuing gradual economic improvements, among the most visible of which was the replacement of the traditional thatched blackhouse with accommodation of a more modern design<ref>[https://web.archive.org/web/20060429142820/http://www.isle-of-lewis.com/history/blackhouses.htm „Blackhouses“]. isle-of-lewis.com Retrieved 17 January 2011.</ref> and in recent years, with the assistance of Highlands and Islands Enterprise many of the island's populations have begun to increase after decades of decline.
 
  +
[[Файл:Ellenabeich_-_geograph.org.uk_-_95384.jpg|ліворуч|міні|Заповнені морем сланцеві кар'єри на Сейлі (попереду) та Ісдейлі, Сланцеві острови]]
  +
Для мешканців островів, які не виїхали (напр., емігрували), врешті решт виникли нові економічні можливості у вигляді експорту худоби, риболовства та туризму.<ref>Hunter (2000) p. 292, 343</ref>. Тим не менш, населення архіпелагу продовжувало падати наприкінці 19-го і майже все 20-те сторіччя. Населення острова Джура скоротилось з 1300 у 1831&nbsp;р. до менше 250 у 1961&nbsp;р., а острова Малл з 10 600 у 1821&nbsp;р. до менше 3 000 у 1931&nbsp;р.<ref>Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) p. 169</ref><ref>Haswell-Smith (2004) pp. 47, 87</ref>; деякі малі острови були покинуті, серед них острови Трешніш у 1934&nbsp;р., Ханда у 1948&nbsp;р., Ейлін Макаскін у 1880-ті рр.<ref>Haswell-Smith (2004) pp. 57, 99</ref>
   
  +
По мірі економічного покращення, у рому числі заміні традиційних солом'яних чорних будинків на сучасні<ref>[https://web.archive.org/web/20060429142820/http://www.isle-of-lewis.com/history/blackhouses.htm „Blackhouses“]. isle-of-lewis.com Retrieved 17 January 2011.</ref>, а у останні роки&nbsp;— за сприяння „[[Highlands and Islands Enterprise]]“, населення багатьох островів почало зростати після десятиліть падіння.
== Transport ==
 
[[Файл:Dubh_artach.jpg|міні|''Dhu Heartach Lighthouse, During Construction'' by Sam Bough (1822—1878)]]
 
Scheduled [[Пором|ferry]] services between the Inner Hebrides and the Scottish mainland operate on various routes including: Tayinloan, Kintyre to Gigha; Kennacraig, Kintyre to Islay; [[Обан|Oban]] to Mull, Coll and Tiree and Colonsay; Mallaig to Armadale, Skye and Eigg, Muck, Rùm & Canna; and Glenelg to Kyle Rhea on the Sleat peninsula, Skye.
 
   
  +
== Транспорт ==
Some ferries reach the Inner Hebrides from other islands such as the Seil to Luing route, Fionnphort on the Ross of Mull to Iona, Sconser to Raasay and Port Askaig to Feolin, Jura. There is also a service to and form the Outer Hebrides from Tarbert, Harris and Lochmaddy on North Uist to Uig, Skye and from Castlebay, Barra to Tiree.<ref>[http://www.calmac.co.uk/Timetables-Fares/timetables.html „Timetables and Fares“] [//en.wikipedia.org/wiki/Caledonian_MacBrayne Caledonian MacBrayne]. Retrieved 4 July 2010. Шаблон: Webarchive: помилка: Перевірте аргументи <code style="color:inherit; border:inherit; padding:inherit;">&#x7C;url=</code> value. Порожньо.
 
  +
[[Файл:Dubh_artach.jpg|міні|''Маяк Dhu Heartach під час будівництва'', Сем Буг (Sam Bough) (1822—1878)]]
[[Категорія:Шаблон:Webarchive:помилки]]</ref>
 
  +
Регулярні [[пором]]ні рейси між Внутрішніми Гебридами та материковою Шотландією існують на різних маршрутах, у тому числі з поселень Кінтайру до островів [[Гіа]] та Айлей; з [[Обан]]а до островів Малл, Колл і Тайрі і Колонсей; з Маллейга до островів Армадейл, Скай та Егг, Мак, Рум & Канна; та від Гленелга до Кайл Реа на півострові Сліт, острів Скай.
   
  +
Деякі пороми ходять на Внутрішні Гебриди з інших островів, а також на шляху до Зовнішніх Гебридів з Тарберту, Гарріса та Лохмадді до острова Скай і від Каслбей до Тайрі.<ref>[http://www.calmac.co.uk/Timetables-Fares/timetables.html „Timetables and Fares“] [[Caledonian MacBrayne]]. Retrieved 4 July 2010. {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20101007174923/http://www.calmac.co.uk/Timetables-Fares/timetables.html |date=7 October 2010 }}</ref>
National Rail services are available for onward journeys, from stations at [[Обан|Oban]], which has direct services to [[Глазго|Glasgow]] and from Kyle of Lochalsh to [[Інвернесс|Inverness]]. There are scheduled flights from Broadford Airfield Skye, Colonsay Airport, Islay Airport near Port Ellen and Tiree Airport.
 
   
  +
Найближчі станції залізниці&nbsp;— у [[Обан]]і, який має пряме сполучення з [[Глазго]] та від Кайл-оф-Лохалш до [[Інвернесс]]а. Регулярні рейси здійснюються з місцевих аеропортів на островах Скай, Колонсей, Айлей та Тайрі.
The archipelago is exposed to wind and tide, and there are numerous sites of wrecked ships. [[Маяк|Lighthouses]] are sited as an aid to navigation at various locations.<ref>[http://www.nlb.org.uk/LighthouseLibrary/Main/ „Lighthouse Library“] Northern Lighthouse Board. Retrieved 8 July 2010.</ref>
 
Dubh Artach lighthouse is located on a remote rock and warns seafarers away from the area itself and the nearby Torran Rocks. Originally it was considered to be an impossible site for a light, but the loss of the steamer ''Bussorah'' with all thirty-three hands on her maiden voyage in 1863 and of an astonishing 24 vessels in the area in a storm on 30–31 December 1865 encouraged positive action.<ref name="Bath">Bathhurst (2000) pp. 210–35</ref><ref>Stevenson (1872) pp. 4, 6</ref> Skerryvore is another remote lighthouse in the vicinity and at a height of {{Convert|48|m|ft}} it is the tallest in Scotland.<ref name="NLBH">[http://www.nlb.org.uk/historical/faqs.htm#q3 „Historical Information“] Northern Lighthouse Board. Retrieved 17 January 2008.</ref>
 
   
  +
Архіпелаг відкритий дії вітрів та припливів, тома довкола розташовані численні місця аварій кораблів. [[Маяк]]и допомагають навігації у багатьох місцях.<ref>[http://www.nlb.org.uk/LighthouseLibrary/Main/ „Lighthouse Library“] Northern Lighthouse Board. Retrieved 8 July 2010.</ref>
== Gaelic language ==
 
  +
Маяк Dubh Artach розташований на віддаленому скельному острівці та попереджає кораблі не наближатись до нього та розташованих поруч Торран Рокс. Початково вважалось, що на цьому місці збудувати маяк неможливо, але після втрати пароплава „''Bussorah''“ з усією командою (33 людини) на його першому маршруті 1863 року та загибелі 24 кораблів в цих водах у штормі 30–31 грудня 1865 року він був збудований.<ref name="Bath">Bathhurst (2000) pp. 210–35</ref><ref>Stevenson (1872) pp. 4, 6</ref> Неподалік розташований інший віддалений маяк Skerryvore, який є найвищим у Шотландії (висота 48 метрів).<ref name=NLBH>[http://www.nlb.org.uk/historical/faqs.htm#q3 „Historical Information“] Northern Lighthouse Board. Retrieved 17 January 2008.</ref>
[[Файл:Scots_Gaelic_speakers_in_the_2011_census.png|міні|Geographic distribution of Gaelic speakers in Scotland (2011)]]
 
There are about 4,000 Gaelic speakers in the Inner Hebrides, equal to 20&nbsp;% of the population of the archipelago.
 
   
  +
== Гельська мова ==
There have been speakers of [[Гойдельські мови|Goidelic languages]] in the Inner Hebrides since the time of Columba or before, and the modern variant of [[Шотландська гельська мова|Scottish Gaelic]] (''Gàidhlig'') remains strong in some parts. However, the Education (Scotland) Act 1872 led to generations of Gaels being forbidden to speak their native language in the classroom, and is now recognised as having dealt a major blow to the language. Children were being beaten for speaking Gaelic in school as late as the 1930s.<ref>[http://www.simplyscottish.com/readingroom/history/gaelic_education.htm „Gaelic Education After 1872“] simplyscottish.com. Retrieved 28 May 2010.</ref> More recently the Gaelic Language (Scotland) Act was enacted by the Scottish Parliament in 2005 in order to provide continuing support for the language.<ref name="about">»[https://web.archive.org/web/20110717185530/http://www.gaidhlig.org.uk/en/the-bord/government/the-gaelic-act.html "The Gaelic Language Act "], Bòrd na Gàidhlig. Retrieved 6 March 2011.</ref>
 
  +
[[Файл:Scots_Gaelic_speakers_in_the_2011_census.png|міні|Географічний поділ носіїв гельської мови у Шотландії (2011)]]
  +
Зараз на Внутрішніх Гебридах бл. 4 000 носіїв гельської мови або 20&nbsp;% населення.
   
  +
Носії [[Гойдельські мови|гойдельських мов]] були присутні на Внутрішніх Гебридах з часів Колумби або раніше. Сучасний варіант [[Шотландська гельська мова|шотландської гельської]] (''Gàidhlig'') у деяких місцях досить поширений. Однак закон Шотландії про освіту 1872 року призвів до заборони поколінням гельців розмовляти у навчальних закладах рідною мовою і зараз визнаний критичною шкодою для мови; ще у 1930-ті відомі випадки побиття дітей у школах за розмову гельською.<ref>[http://www.simplyscottish.com/readingroom/history/gaelic_education.htm „Gaelic Education After 1872“] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110716072637/http://www.simplyscottish.com/readingroom/history/gaelic_education.htm |date=16 липень 2011 }} simplyscottish.com. Retrieved 28 May 2010.</ref>
By the time of the 2001 census Kilmuir parish in Skye had 47&nbsp;% Gaelic speakers, with Skye overall having an unevenly distributed 31&nbsp;%. At that time Tiree had 48&nbsp;% of the population Gaelic-speaking, Lismore 29&nbsp;%, Islay 24&nbsp;%, Coll 12&nbsp;%, Jura 11&nbsp;%, Mull 13&nbsp;% and Iona 5&nbsp;%.<ref name="MacT">Mac an Tàilleir, Iain (2004) [http://www.linguae-celticae.org/dateien/Gaelic_1901-2001.ppt ''1901-2001 Gaelic in the Census''] (PowerPoint) Linguae Celticae. Retrieved 1 June 2008.</ref> Students of Scottish Gaelic travel from all over the world to attend Sabhal Mòr Ostaig, a Scottish Gaelic college based on Skye.<ref>[https://web.archive.org/web/20060502020016/http://www.smo.uhi.ac.uk/en/colaiste/index.php «Welcome to Sabhal Mòr Ostaig»] UHI Millennium Institute. Retrieved 8 March 2008.</ref>
 
   
  +
За даними перепису 2001 року на острові Скай носіями гельської мови були 31&nbsp;% населення (з нерівномірним розподілом по громадах); на Тайрі&nbsp;— 48&nbsp;%, на Лісморі&nbsp;— 29&nbsp;%, Айлей&nbsp;— 24&nbsp;%, Колл&nbsp;— 12&nbsp;%, Джура&nbsp;— 11&nbsp;%, Малл&nbsp;— 13&nbsp;% та Йона&nbsp;— 5&nbsp;%.<ref name="MacT">Mac an Tàilleir, Iain (2004) [http://www.linguae-celticae.org/dateien/Gaelic_1901-2001.ppt ''1901-2001 Gaelic in the Census''] (PowerPoint) Linguae Celticae. Retrieved 1 June 2008.</ref> Ті, хто вивчають шотландську гельску, подорожують з усього світу до „Sabhal Mòr Ostaig“, коледжу шотландської гельської, розташованого на острові Скай.<ref>[https://web.archive.org/web/20060502020016/http://www.smo.uhi.ac.uk/en/colaiste/index.php „Welcome to Sabhal Mòr Ostaig“] UHI Millennium Institute. Retrieved 8 March 2008.</ref>
== The arts ==
 
[[Файл:Scotland-Staffa-Fingals-Cave-1900.jpg|ліворуч|міні|Entrance to [[Фінгалова печера|Fingal's Cave]], Staffa]]
 
Hebridean landscapes have inspired a variety of musicians, writers and artists. ''The Hebrides'', also known as ''[[Фінгалова печера|Fingal's Cave]]'', is a famous overture written by [[Фелікс Мендельсон|Felix Mendelssohn]] inspired by his visit to Staffa. Contemporary musicians associated with the islands include [[Ієн Андерсон|Ian Anderson]], Donovan and Runrig.<ref>[http://www.isbuc.co.uk/People/Donova.php «Donovan»] isbuc.co.uk Retrieved 6 June 2010.</ref><ref>Gough, Jim (30 May 2004) [https://web.archive.org/web/20040607035038/http://www.sundayherald.com/42278 «Anderson swaps fish for his flute»]. Glasgow. ''Sunday Herald''</ref> [[Енія|Enya]]'s song «Ebudæ» from ''[[Shepherd Moons]]'' is based on a traditional waulking song.<ref>[http://www.pathname.com/enya/shepherd_moons.html#ebudae «Translations for ''Shepherd Moons''»]. http://www.pathname.com. Retrieved 28 December 2010.</ref>
 
   
  +
Закон Шотландії про гельську мову 2005 року був прийнятий для підтримки збереження мови.<ref name="about">»[https://web.archive.org/web/20110717185530/http://www.gaidhlig.org.uk/en/the-bord/government/the-gaelic-act.html "The Gaelic Language Act "], Bòrd na Gàidhlig. Retrieved 6 March 2011.</ref>
The poet Sorley MacLean was born on Raasay, the setting for his best known poem, ''Hallaig''.<ref>[https://www.theguardian.com/books/2002/nov/30/featuresreviews.guardianreview35 «''Hallaig'' by Sorley MacLean, translated by Seamus Heaney»] (30 November 2002) guardian.co.uk Retrieved 27 October 2008.</ref> [[Джордж Орвелл|George Orwell]] wrote much of the novel ''1984'' whilst living at Barnhill on Jura<ref>Newton (1995) p. 96</ref> and [[Джеймс Баррі|J.M. Barrie]] wrote a screenplay for the [[Пітер Пен (фільм, 1924)|1924 film adaptation]] of ''Peter Pan'' whilst on Eilean Shona.<ref>[https://web.archive.org/web/20030208103302/http://www.eileanshona.com/island.html «Eilean Shona House»] eileanshona.com. Retrieved 28 December 2010.</ref> [[Кресіда Ковел|Cressida Cowell]], the author of ''[[Як приборкати дракона (серія книг)|How to Train Your Dragon]]'', spent childhood summers in the Inner Hebrides and has stated that they are «one of the most beautiful places on Earth» and «the kind of place where you expect to see dragons overhead».<ref>«Film based on little island» (5 April 2010) ''Press and Journal''. Aberdeen.</ref>
 
   
  +
== Острови у мистецтві ==
== Wildlife ==
 
  +
[[Файл:Scotland-Staffa-Fingals-Cave-1900.jpg|ліворуч|міні|Вхід до [[Фінгалова печера|печери Фінгала]], [[Стаффа]]]]
[[Файл:Atlantic_Puffin.jpg|міні|Adult [[Тупик атлантичний|Atlantic puffin]] (''Fratercula arctica'') in breeding plumage on Lunga in the Treshnish Isles.]]
 
  +
Пейзажі Гебрид надихали різних музикантів, письменників та художників. «''Гебриди''» або «''[[Фінгалова печера]]''»&nbsp;— відома увертюра [[Фелікс Мендельсон|Фелікса Мендельсона]], на яку його надихнуло відвідання печери на острові Стаффа. Сучасні музиканти, які творили про Гебриди, включають [[Ієн Андерсон|Ієна Андерсона]], [[Донован (музикант)|Донована]] та групу [[Runrig]].<ref>[http://www.isbuc.co.uk/People/Donova.php «Donovan»] isbuc.co.uk Retrieved 6 June 2010.</ref><ref>Gough, Jim (30 May 2004) [https://web.archive.org/web/20040607035038/http://www.sundayherald.com/42278 «Anderson swaps fish for his flute»]. Glasgow. ''Sunday Herald''</ref> Пісня [[Енія|Енії]] «Ebudæ» з альбому «''[[Shepherd Moons]]''» заснована на традиційній народній пісні, яку жінки островів співали під час одного з етапів виготовлення тканини.<ref>[http://www.pathname.com/enya/shepherd_moons.html#ebudae «Translations for ''Shepherd Moons''»]. http://www.pathname.com. Retrieved 28 December 2010.</ref>
In some respects the Hebrides generally lack biodiversity in comparison to mainland Britain, with for example only half the number of mammalian species the latter has.<ref>Murray (1973) p. 72</ref> However, these islands have much to offer the naturalist. Observing the local abundance found on Skye in the 18th century [[Семюел Джонсон|Samuel Johnson]] noted that:{{Quote|At the tables where a stranger is received, neither plenty nor delicacy is wanting. A tract of land so thinly inhabited, must have much wild-fowl; and I scarcely remember to have seen a dinner without them. The moor-game is every where to be had. That the sea abounds with fish, needs not be told, for it supplies a great part of Europe. The Isle of Sky has stags and roebucks, but no hares. They sell very numerous droves of oxen yearly to England, and therefore cannot be supposed to want beef at home. Sheep and goats are in great numbers, and they have the common domestic fowls."|<ref name = Johnson>Johnson (1775) pp. 78-79</ref>|text=At the tables where a stranger is received, neither plenty nor delicacy is wanting. A tract of land so thinly inhabited, must have much wild-fowl; and I scarcely remember to have seen a dinner without them. The moor-game is every where to be had. That the sea abounds with fish, needs not be told, for it supplies a great part of Europe. The Isle of Sky has stags and roebucks, but no hares. They sell very numerous droves of oxen yearly to England, and therefore cannot be supposed to want beef at home. Sheep and goats are in great numbers, and they have the common domestic fowls."|sign=<ref name = Johnson>Johnson (1775) pp. 78-79</ref>}}In the modern era avian life includes the [[Деркач (птах)|corncrake]], [[Гагара червоношия|red-throated diver]], [[Голуб сизий|rock dove]], [[Мартин трипалий|kittiwake]], [[Чистик чорний|tystie]], [[Тупик атлантичний|Atlantic puffin]], [[Гоголь (птах)|goldeneye]], [[Беркут|golden eagle]] and [[Орлан-білохвіст|white-tailed sea eagle]].<ref>[//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23FFD69 Fraser Darling (1969)] p. 79</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20080513173348/http://www.duntulmcastle.co.uk/skye_wildlife.php «Trotternish Wildlife»] Duntulm Castle. Retrieved 25 October 2009.</ref> The last named was re-introduced to Rùm in 1975 and has successfully spread to various neighbouring islands, including Mull.<ref name="autogenerated1">{{Cite news|title=Sea eagle spreads its wings...|last=Watson|first=Jeremy|date=12 October 2006|publisher=''Scotland on Sunday''|location=Edinburgh}}</ref> There is a small population of [[Галка червонодзьоба|red-billed chough]] concentrated on the islands of [[Айлей|Islay]] and Colonsay.<ref>Benvie (2004) p. 118.</ref>
 
   
  +
Поет Сорлі Маклін народився на острові Расей, про який йдеться у його найбільш відомій поемі «''Hallaig''».<ref>[https://www.theguardian.com/books/2002/nov/30/featuresreviews.guardianreview35 «''Hallaig'' Сорлі Макліна, переведена на англ. Сеймусом Хіні»] (30 November 2002) guardian.co.uk Retrieved 27 October 2008.</ref> [[Джордж Орвелл]] написав значну частину знаменитої антиутопії «''[[1984 (роман)|1984]]''», коли жив у Барнхіллі на острові Джура<ref>Newton (1995) ст. 96</ref>, а [[Джеймс Баррі]] написав сценарій для [[Пітер Пен (фільм, 1924)|екранізації 1924 року]] «''Пітер Пен''» на Ейлін Шона.<ref>[https://web.archive.org/web/20030208103302/http://www.eileanshona.com/island.html «Eilean Shona House»] eileanshona.com. Retrieved 28 December 2010.</ref> [[Кресіда Ковел]], автор «''[[Як приборкати дракона (серія книг)|Як приборкати дракона]]''», у дитинстві проводила літні місяці на Внутрішніх Гебридах і зазначила, що вони є «одним з найпрекрасніших місць світу» та «місцем, де ви очікуєте побачити драконів над головою».<ref>«Film based on little island» (5 April 2010) ''Press and Journal''. Aberdeen.</ref>
[[Заєць білий|Mountain hare]] (apparently absent from Skye in the 18th century) and [[Кріль європейський|rabbit]] are now abundant and predated on by [[Кіт лісовий|wild cat]] and [[Куниця лісова|pine marten]].<ref>[//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23FFD69 Fraser Darling (1969)] pp. 71-72</ref> [[Олень благородний|Red deer]] are common on the hills and the [[Тев'як|grey seal]] and [[Тюлень звичайний|common seal]] are present around the coasts of Scotland in internationally important numbers, with colonies of the former found on Oronsay and the Treshnish Isles and the latter most abundant in the Firth of Lorn.<ref>[http://www.snh.gov.uk/protecting-scotlands-nature/protected-species/which-and-how/mammals/seal-protection/ «Protected mammals&nbsp;— Seals»]. Scottish Natural Heritage. Retrieved 6 March 2011.</ref><ref>Murray (1973) pp. 96-98</ref> The rich fresh water streams contain [[Пструг струмковий|brown trout]], [[Лосось атлантичний|Atlantic salmon]] and [[Рясоніжка велика|water shrew]].<ref>[//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23FFD69 Fraser Darling (1969)] p. 286</ref><ref>[http://www.trout-salmon-fishing.com/scotland-skye.htm «Trout Fishing in Scotland: Skye»] trout-salmon-fishing.com. Retrieved 29 March 2008.</ref> Offshore minke whales, [[Косатка|killer whales]], [[Акула велетенська|basking sharks]], [[Фоценові|porpoises]] and [[Дельфіни|dolphins]] are among the sea life that can be seen<ref>{{Cite web|url=http://www.snh.org.uk/pdfs/strategy/trends/SNH_Trends_sea.pdf|title=Trends - The Sea|publisher=Scottish Natural Heritage|format=PDF|accessdate=1 January 2007}}</ref><ref>[http://www.whalewatchingtrips.co.uk/species.htm «Species List»]. http://www.whalewatchingtrips.co.uk. Retrieved 28 December 2010.</ref> and [[Великий суходільний краб|edible crab]] and [[Устрицеві|oyster]] are also found, in for example, the Sound of Scalpay.<ref>[//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23FFD69 Fraser Darling (1969)] p. 84</ref> There are nationally important horse mussel and [[Офіури|brittlestar]] beds in the sea lochs.<ref name="SLBG">[https://web.archive.org/web/20050320224957/http://www.highlandbiodiversity.com/htm/counties/skye_lochalsh/skye_lochalsh.pdf ''Skye & Lochalsh Biodiversity Action Plan''] (2003) (pdf) Skye and Lochalsh Biodiversity Group. Retrieved 29 March 2008.</ref>
 
   
  +
== Дика природа ==
Heather moor containing [[Верес звичайний|ling]], [[Erica cinerea|bell heather]], [[Erica tetralix|cross-leaved heath]], [[Мірика звичайна|bog myrtle]] and [[Костриця (рід)|fescues]] is abundant and there is a diversity of arctic and alpine plants including alpine pearlwort and [[Мокричник|mossy cyphal]].<ref>Slack, Alf «Flora» in [//en.wikipedia.org/wiki/Inner_Hebrides%23Slesser70 Slesser (1970)] pp 45-58</ref>
 
  +
[[Файл:Atlantic_Puffin.jpg|міні|Дорослий [[тупик атлантичний]] (''Fratercula arctica'') у оперенні парування на островах Трешніш.]]
  +
З одного боку, на Гебридах біорізноманіття менше, ніж на материковій Британії, наприклад там зустрічається менше половини видів ссавців<ref>Murray (1973) p. 72</ref> Але там зустрічається багато диких птахів, наприклад [[Деркач (птах)|деркач]], [[гагара червоношия]], [[голуб сизий]], [[мартин трипалий]], [[чистик чорний]], [[тупик атлантичний]], [[Гоголь (птах)|гоголь]], [[беркут]] і [[орлан-білохвіст]]<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] p. 79</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20080513173348/http://www.duntulmcastle.co.uk/skye_wildlife.php «Trotternish Wildlife»] Duntulm Castle. Retrieved 25 October 2009.</ref> Останній був відновлений на острові Рум 1975 року і успішно поширився на сусідні острови, у тому числі Малл.<ref name=autogenerated1>{{cite news | last = Watson | first = Jeremy | date = 12 October 2006 | title = Sea eagle spreads its wings... | location = Edinburgh | publisher = ''Scotland on Sunday''}}</ref> Також присутня невелика популяція [[Галка червонодзьоба|галки червонодзьобої]], в основному на островах [[Айлей]] і Колонсей.<ref>Benvie (2004) p. 118.</ref>
   
  +
[[Заєць білий]] (який, ймовірно, був відсутній на острові Скай у 18-му ст.) і [[кріль європейський]] зараз присутні у великій кількості; на них полюють [[кіт лісовий]] і [[куниця лісова]].<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] pp. 71-72</ref> [[Олень благородний]] поширений у пагорбах, а [[тев'як]] і [[тюлень звичайний]] присутні у водах біля берегів Шотландії у міжнародно значущих кількостях, мають колонії на Оронсей та островах Трешніш (перший) та у Фірт-оф-Лорн (другий).<ref>[http://www.snh.gov.uk/protecting-scotlands-nature/protected-species/which-and-how/mammals/seal-protection/ «Protected mammals&nbsp;— Seals»]. Scottish Natural Heritage. Retrieved 6 March 2011.</ref><ref>Murray (1973) pp. 96-98</ref> У повноводних прісноводних струмках присутні [[пструг струмковий]], [[лосось атлантичний]] і [[рясоніжка велика]]<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] p. 286</ref><ref>[http://www.trout-salmon-fishing.com/scotland-skye.htm «Trout Fishing in Scotland: Skye»] trout-salmon-fishing.com. Retrieved 29 March 2008.</ref>, а у морі зустрічаються [[смугач малий]], [[косатка]], [[акула велетенська]], [[фоценові]] і [[дельфіни]]<ref>{{cite web | url = http://www.snh.org.uk/pdfs/strategy/trends/SNH_Trends_sea.pdf | title = Trends - The Sea | publisher = Scottish Natural Heritage | accessdate = 1 January 2007 | format = PDF | archiveurl = https://web.archive.org/web/20120225051340/http://www.snh.org.uk/pdfs/strategy/trends/SNH_Trends_sea.pdf | archivedate = 25 лютий 2012 | deadurl = yes }}</ref><ref>[http://www.whalewatchingtrips.co.uk/species.htm «Species List»]. http://www.whalewatchingtrips.co.uk. Retrieved 28 December 2010.</ref>, а також [[великий суходільний краб]] і [[Устрицеві|устриці]] (наприклад у протоці Скалпей).<ref>[[#FFD69|Fraser Darling (1969)]] p. 84</ref>. У солоних озерах є національно значимі колонії одного з видів мідій і [[Офіури|офіурів]].<ref name="SLBG">[https://web.archive.org/web/20050320224957/http://www.highlandbiodiversity.com/htm/counties/skye_lochalsh/skye_lochalsh.pdf ''Skye & Lochalsh Biodiversity Action Plan''] (2003) (pdf) Skye and Lochalsh Biodiversity Group. Retrieved 29 March 2008.</ref>
== See also ==
 
* Rulers of the Kingdom of the Isles
 
   
  +
На островах поширені вересові пустиші, на яких ростуть [[верес звичайний]], ''[[Erica cinerea]]'', ''[[Erica tetralix]]'', [[мірика звичайна]] і [[Костриця (рід)|костриця]], а також різноманітні альпійські та арктичні рослини, у тому числі [[моховинка]] (Sagina) і [[мокричник]].<ref>Slack, Alf «Flora» in [[#Slesser70|Slesser (1970)]] pp 45-58</ref>
== Примітки ==
 
  +
;Notes
 
  +
== Коментарі ==
 
{{Reflist|group=Note}}
 
{{Reflist|group=Note}}
  +
;Footnotes
 
  +
== Примітки ==
 
{{reflist|2}}
 
{{reflist|2}}
  +
;General references
 
  +
== Джерела ==
 
{{refbegin}}
 
{{refbegin}}
 
* Barrett, James H. «The Norse in Scotland» in Brink, Stefan (ed) (2008) ''The Viking World''. Abingdon. Routledge. {{ISBN|0-415-33315-6}}
 
* Barrett, James H. «The Norse in Scotland» in Brink, Stefan (ed) (2008) ''The Viking World''. Abingdon. Routledge. {{ISBN|0-415-33315-6}}
Рядок 328: Рядок 329:
 
* {{cite journal|last=Duffy |first=Seán |title=Irishmen and Islesmen in the Kingdom of Dublin and Man 1052-1171 |journal=[[Ériu (journal)|Ériu]] |pages=93–133 |year=1992|jstor=30007421|issue=43|ref=Duffy92}}
 
* {{cite journal|last=Duffy |first=Seán |title=Irishmen and Islesmen in the Kingdom of Dublin and Man 1052-1171 |journal=[[Ériu (journal)|Ériu]] |pages=93–133 |year=1992|jstor=30007421|issue=43|ref=Duffy92}}
 
* Edwards, Kevin J. & Ralston, Ian B.M. (Eds) (2003) ''Scotland After the Ice Age: Environment, Archaeology and History, 8000 BC&nbsp;— AD 1000''. Edinburgh. Edinburgh University Press.
 
* Edwards, Kevin J. & Ralston, Ian B.M. (Eds) (2003) ''Scotland After the Ice Age: Environment, Archaeology and History, 8000 BC&nbsp;— AD 1000''. Edinburgh. Edinburgh University Press.
* {{Cite book|author1=[[Frank Fraser Darling|Fraser Darling, Frank]]|author2=Boyd, J. Morton| year=1969| title=The Highlands and Islands|series=The New Naturalist| location=London| publisher=Collins| ref=FFD69}} First published in 1947 under title: ''Natural history in the Highlands & Islands''; by F. Fraser Darling. First published under the present title 1964.
+
* {{Cite book|author1=Fraser Darling, Frank|author2=Boyd, J. Morton| year=1969| title=The Highlands and Islands|series=The New Naturalist| location=London| publisher=Collins| ref=FFD69}} First published in 1947 under title: ''Natural history in the Highlands & Islands''; by F. Fraser Darling. First published under the present title 1964.
* [[Donald Gregory|Gregory, Donald]] (1881) ''The History of the Western Highlands and Isles of Scotland 1493—1625.'' Edinburgh. Birlinn. 2008 reprint&nbsp;— originally published by Thomas D. Morrison. {{ISBN|1-904607-57-8}}
+
* Gregory, Donald (1881) ''The History of the Western Highlands and Isles of Scotland 1493—1625.'' Edinburgh. Birlinn. 2008 reprint&nbsp;— originally published by Thomas D. Morrison. {{ISBN|1-904607-57-8}}
 
* {{Haswell-Smith}}
 
* {{Haswell-Smith}}
 
* Hunter, James (2000) ''Last of the Free: A History of the Highlands and Islands of Scotland''. Edinburgh. Mainstream. {{ISBN|1-84018-376-4}}
 
* Hunter, James (2000) ''Last of the Free: A History of the Highlands and Islands of Scotland''. Edinburgh. Mainstream. {{ISBN|1-84018-376-4}}
Рядок 345: Рядок 346:
 
* Omand, Donald (ed.) (2006) ''The Argyll Book''. Edinburgh. Birlinn. {{ISBN|1-84158-480-0}}
 
* Omand, Donald (ed.) (2006) ''The Argyll Book''. Edinburgh. Birlinn. {{ISBN|1-84158-480-0}}
 
* Ross, David (2005) ''Scotland&nbsp;— History of a Nation''.
 
* Ross, David (2005) ''Scotland&nbsp;— History of a Nation''.
* [[Malcolm Slesser|Slesser, Malcolm]] (1970) ''The Island of Skye''. Edinburgh. [[Scottish Mountaineering Club]].
+
* Slesser, Malcolm (1970) ''The Island of Skye''. Edinburgh. [[Scottish Mountaineering Club]].
 
* Stevenson, Robert Louis (1995) ''The New Lighthouse on the Dhu Heartach Rock, Argyllshire''. California. Silverado Museum. Based on an 1872 manuscript and edited by Swearingen, R.G.
 
* Stevenson, Robert Louis (1995) ''The New Lighthouse on the Dhu Heartach Rock, Argyllshire''. California. Silverado Museum. Based on an 1872 manuscript and edited by Swearingen, R.G.
 
* Thomson, William P. L. (2008) ''The New History of Orkney''. Edinburgh. Birlinn. {{ISBN|978-1-84158-696-0}}
 
* Thomson, William P. L. (2008) ''The New History of Orkney''. Edinburgh. Birlinn. {{ISBN|978-1-84158-696-0}}
* [[William J. Watson|Watson, W. J.]] (1994) ''The Celtic Place-Names of Scotland''. Edinburgh; Birlinn. {{ISBN|1-84158-323-5}}. First published 1926.
+
* Watson, W. J. (1994) ''The Celtic Place-Names of Scotland''. Edinburgh; Birlinn. {{ISBN|1-84158-323-5}}. First published 1926.
 
* {{citation |last=Woolf |first=Alex |author-link=Alex Woolf |title=From Pictland to Alba, 789&ndash;1070 |year=2007 |series=The New Edinburgh History of Scotland |publisher=Edinburgh University Press |location=Edinburgh |isbn=978-0-7486-1234-5}}
 
* {{citation |last=Woolf |first=Alex |author-link=Alex Woolf |title=From Pictland to Alba, 789&ndash;1070 |year=2007 |series=The New Edinburgh History of Scotland |publisher=Edinburgh University Press |location=Edinburgh |isbn=978-0-7486-1234-5}}
 
{{refend}}
 
{{refend}}
   
== External links ==
+
== Посилання ==
 
* [http://www.southernhebrides.com/ Guide to Southern Inner Hebrides]
 
* [http://www.southernhebrides.com/ Guide to Southern Inner Hebrides]
  +
[[Категорія:Аргілл-і-Б'ют]]
 
  +
[[Категорія:Внутрішні Гебриди|*]]
 
[[Категорія:Гебридські острови]]
 
[[Категорія:Гебридські острови]]
 
[[Категорія:Гайленд]]
 
[[Категорія:Гайленд]]
[[Категорія:Внутрішні Гебриди|*]]
+
[[Категорія:Аргілл-і-Б'ют]]

Версія за 19:41, 2 квітня 2019

Внутрішні Гебриди
англ. Inner Hebrides
Внутрішні Гебриди Шотландії
Внутрішні Гебриди Шотландії
56°30′ пн. ш. 6°00′ зх. д. / 56.500° пн. ш. 6.000° зх. д. / 56.500; -6.000Координати: 56°30′ пн. ш. 6°00′ зх. д. / 56.500° пн. ш. 6.000° зх. д. / 56.500; -6.000
АрхіпелагГебридські острови
Кількість островівпонад 80
Найбільший острівСкай
Загальна площабл. 4 130 км² км²
КраїнаВелика Британія
РегіонШотландія
CMNS: Внутрішні Гебриди на Вікісховищі
Вид на захід до затоки Бейлфуйл (Balephuil Bay), острів Тірей через махар (луки).

Внутрішні Гебриди (англ. Inner Hebrides; шотл. ґел. Na h-Eileanan a-staigh, «внутрішні острови») — архіпелаг поруч з західним берегом материкової Шотландії, на південний схід від Зовнішніх Гебрид. Разом ці дві групи островів формують Гебридські острови, які мають м'який морський клімат. Внутрішні Гебриди складаються з 35 населених островів та 44 ненаселених островів з площею більше 30 га. Головними галузями економіки є туризм, приватне сільське господарство (крофтінг), рибальство та виготовлення віскі. У сучасні часи Внутрішні Гебриди утворюють частини двох місцевих адміністративних одиниць, на півночі та на півдні. Разом, площа островів складає бл. 4 130 км² та населення 18 948 осіб у 2011 р.[1][2] Щільність населення таким чином складає 4,6 людини на км².

На островах розташовані різні важливі доісторичні споруди, деякі з яких мають вік старший за перші письмові згадки островів давньоримськими та давньогрецькими авторами. У історичний період першими відомими поселенцями були пікти на півночі та ґели у південному королівстві Дал Ріада; потім острови стали частиною Королівства Островів вікінгів, які правили тут понад 400 років до того, як влада була передано до Шотландії Пертським миром 1266 року. Потому контроль над островами утримували різні голови кланів, переважно Макліни, Маклауди і Макдональди. Депортація шотландських горців 19-го ст. мала руйнівний вплив на багато спільнот островів і лише в останні десятиліття населення островів припинило зменшуватись.

Морський транспорт є основним і ряд поромних переправ з'єднує острови і материкову Шотландію. Шотландська гельська мова у деяких районах лишається поширеною; пейзажі островів надихали багатьох митців; а дика природа є різноманітною.

Географія

Найбільшими островами є, з півдня на північ, Айлей, Джура, Малл, Рум і Скай. Скай є найбільшим (1656 км²) і найбільш населеним (трохи більше 10 тис. людей).[3][4]

Південна група належить до Аргіллу, території, яка грубо відповідає основі давнього королівства Дал Ріада, і включена до сучасного унітарної області Аргілл-і-Б'ют. Північні острови є частиною графства Інвернессшир і належать до області Гайленд.

Фізичні характеристики

Тоберморі, найбільше поселення на Маллі
Сґурр Аласдер (Sgurr Alasdair), найвищий пік Внутрішніх Гебрид

Десять найбільших островів[5]:

Острів Англійська/ ґельська назва Area (га)[6] Населення Найвища точка[7] Висота (м.н.м.)[8] Носії ґельської мови
Колл Coll/Colla 7685 195 Ben Hogh 104
Колонсей Colonsay/Colbhasa 4074 124 Carnan Eoin 104 20.2 % (15)
Егг Eigg/Eige 3049 83 An Sgurr 393
Айлей Islay/Ìle 61 956 3228 Beinn Bheigeir 491 19 % (613)
Джура Jura/Diùra 36 692 196 Beinn an Òir 785
Лісмор Lismore/Lios Mor 6231 192 Lios Mor 444 26.9 % (50)
Малл Mull/Muile 87 535 2800 Ben More 966
Раасей Raasay/Ratharsair 6231 161 Dùn Caan 444 30.4 % (48)
Рум Rùm/Rùm 10 463 22 Askival 812
Скай Skye / An t-Eilean Sgitheanach

або Eilean a' Cheò

165 625 10 008 Sgurr Alasdair 993 29,4 % (2 942)
Тайрі Tiree/Tioridh 7834 653 Ben Hynish 141 38,3 % (250)
Всього 18 947 3 918

Геологія та геоморфологія островів різна. Деякі, такі як Скай та Малл, скелясті, а інші, такі як Тайрі, відносно низинні та пласкі. Найвищими горами є Куллінс на острові Скай, хоча пагорби висотою понад 300 метрів поширені і на інших островах. Значну частину берегової лінії займають махар (англ. machair), родючі низинні дюнні пасовища.[9] Багато островів омиваються сильними течіями, а припливний вир у Коррівреканській затоці[en] між островами Скарба та Джура є одним з найбільших у світі.[10]

Архіпелаг Внутрішні Гебриди, крім більших островів, включає ряд менших архіпелагів, у тому числі острови Аскріб, острови Кроулін, острови Слейт, Маленькі острови, Літні острови та острови Трешніш.

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
2001 18 257
2011 18 948 +3.8%
[1][2]
Винокурня віскі Laphroaig, Айлей

Населені острови Внутрішніх Гебрид мали населення 18 257 осіб за переписом 2001 р. і 18 948 в 2011 р. За той же період загальне населення шотландських островів виросло на 4 % до 103 702 осіб.[11] Також існує 44 ненаселених острови Внутрішніх Гебрид з площею більше 30 км².[Note 1] Записи щодо останньої дати присутності населення на менших островах неповні, але більшість з них мали населення колись під час періодів Неоліту, Залізної доби, Раннього Середньовіччя або доби вікінгів. Разом з багатьма іншими головними архіпелагами Шотландії, багато менших і віддаленіших островів були покинуті у 19-20-му ст., деколи після безперервного заселення з доісторичних часів. Ці острови розглядались як відносно самодостатні аграрні економіки,[12] але серед островитян та зовні розвинулась точка зору, що більш віддалені острови не мають необхідних послуг сучасної індустріальної економіки.[13] А населення більших островів в цілому виросло більше ніж на 12 % з 1981 до 2001 р.

Основними видами економічної діяльності є туризм, крофтінг (приватне хуторське сільське господарство), рибальство та виробництво віскі (основним з яких є віскі острова Айлей, але також «Talisker» на острові Скай, «Isle of Jura Single Malt» острова Джура та «Tobermory» і «Ledaig» на острові Малл)). В цілому, ця територія відносно залежна від первинного сектору економіки і державного сектора; існує залежність від самозайнятості та мікробізнесу, і більшість територій визначені «Highlands and Islands Enterprise» як економічно «вразливі території». Однак на островах є високий потенціал розвитку відновлювальної енергетики, особливо оншорних та оффшорних вітроелектростанцій; а півострів Сліт острова Скай є прикладом більш економічно багатого регіону.[14][15][16] Для деяких островів створені трасти розвитку, які підтримують місцеву економіку.[17]

Клімат

Вплив Атлантичного океану і Північно-Атлантичної течії створює м'який морський клімат. Температури як правило прохолодні, в середньому 6,5 °C у січні та 15,4 °C у липні у Дюнтульмі на півострові Троттерніш острова Скай.[18] На рівні моря сніг можна рідко побачити, а заморозки рідші, ніж на материковій частині. Вітри обмежують вегетацію: були зафіксовані швидкості у 128 км/г; найбільш поширені південно-західні. Рівень опадів зазвичай високий між 1300 та 2000  мм на рік, а у горах ще більше.[19][20] Острів Тірей є одним з найбільш сонячних місць у Шотландії (у 1978 році було зафіксовано 300 сонячних днів). Троттерніш як правило має 200 сонячних годин у травні, найбільш сонячному місяці.[21][22]

Клімат м. Дюнтульм, Скай
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 6,5 6,6 8,1 9,6 12,4 14,3 15,4 15,7 14,2 11,5 9,1 7,6 10,9
Середній мінімум, °C 2,4 2,2 3,3 4,3 6,5 8,7 10,4 10,7 9,4 7,2 5,1 3,6 6,2

Доісторичні часи

Руїни Дун Рінгілл поблизу Елгора на острові Скай

На Гебридах, які були вперше заселені у Мезоліті, є багато доісторичних ділянок. Флінтова стріла, виявлена в полі біля Брігенда, острів Айлей, була датована 10 800 р. до. н. е.; ця знахідка може вказувати не на постійне поселення, а на літнє полювання.[23] Спалені оболонки фундука та мікроскопічне вугілля, знайдені на Фарм Філдс, Кінлох на острові Рум, вказують на якесь поселення і є одними з найстаріших свідчень поселення у Шотландії.[24][25][26]

У Стаоснейг на Колонсей у смітниковій ямі були знайдені свідчення масштабної мезолітичної обробки горіхів, датовані бл. 7000 р. до н. е. Розкопки знайшли сотні тисяч згорілих оболонок фундука[27][28], що дало деяке розуміння діяльності спільноти та планування на майбутнє у той період. Всі горіхи були зібрані в один рік, а аналіз пилку дозволяє припустити, що всі дерева ліщини були зрізані одночасно. Масштаб діяльності, безперецедентний деінде у Шотландії, та відсутність великого дикого звіра на острові, дозволяє припустити, що спільнота, під час перебування на Колонсей, мала переважно вегетаріанську дієту.[27]

Три кам'яні вогнища та сліди червоної вохри, знайдені на острові Джура та датовані 6000 р. до н. е., є найбільш ранніми кам'яними спорудами, знайденими на поточний момент у Шотландії.[29][30] Однак в цілому неолітичні ділянки на Внутрішніх Гебридах значно менш масштабні та вражаючі від ділянок на Оркні та Західних островах.[Note 2] Збереглися численні ділянки Залізної доби, включаючи залишки форта Дун Рінгілл на острові Скай, який за поземним планом схожий одночасно на брох і на складний атлантичний круглий дім.[31]

Етимологія

„Стара Британія“ як показано на атласі Шотландії Блау 1654 р., заснованому на Птолемеї.

Найбільш рання відома письмова згадка про ці острови з'являється у „Природній історії“ Плінія Старшого, де він зазначає, що існує 30 „Hebudes“. Клавдій Птолемей через 80 років, бл. 140—150 р.н. е., описував ранішу морську експедицію Агріколи, посилається на п'ять Ἐβοῦδαι („Eboudai“) („Ebudes“ або „Ebudae“ латиною), тому можливо має на увазі саме Внутрішні Гебриди.[32][33] Пліній можливо взяв інформацію у Піфея з Массілії, який відвідав Британію між 322 та 285 р. до н. е. Можливо, що Птолемей взяв інформацію звідти ж, оскільки інформація Агріколи про західне узбережжя Шотландії є поганої якості[32][33].

Ватсон (1926) зазначає, що значення назви „Eboudai“ у Птолемея невідоме, і що корінь може бути докельтським.[34][Note 3] Інші ранні письмові згадки включають втечу народу немед з Ірландії до „Домон на Ердомон на північ від Альби“, що згадується у „Lebor Gabála Érenn“ 12-го ст. Домон, що означає „острів глибокого моря“ стосується Зовнішніх Гебрид, а Ердомон, що означає „на схід поруч з Домоном“, відповідно, — Внутрішні Гебриди.[33]

Окремі назви островів та поселень на Гебридських островах мають мішане гельське та скандинавське походження.[36]

Історичні часи

Дал Ріада

Хоча карта Птолемея позначає різні племена, такі як Creones, які могли жити на Внутрішніх Гебридах у добу давніх римлян, перші письмові записи про життя на островах почалися у 6-му ст. н. е. з записом про заснування королівства Дал Ріада.[37] Королівство приблизно охоплювало сучасний Аргілл-і-Б'ют та Лохабер у Шотландії та графство Антрім в Ірландії.[38]

Високий хрест святого Мартіна на острові Йона

В Аргіллі it воно спочатку складалось з трьох головних кланів: клан Лоарна (Cenél Loairn) на півночі та середньому Аргіллі, клан Енгуса (Cenél nÓengusa) на Айлей і клан Габрана (Cenél nGabráin) у Кінтайрі. Наприкінці 7-го ст. набув впливу четвертий рід, клан Комгалла (Cenél Comgaill), який розташовувався у східному Аргіллі.

Постать святого Колумби має велике значення для історії Дал Ріада, а заснування ним монастиря на острові Йона зробило Дал Ріада важливим для поширення християнства у північній Британії. Але монастир на Йоні не був унікальним. Абатство острову Лісмор на території клану Лоарна було достатньо важливим, щоб смерть його абатів досить часто записувалась анналах; також з анналів відомі менші монастирі, наприклад на островах Егг, Гінба та Тайрі.[39]

Незалежність королівства скінчилась у добу вікінгів, і воно врешті решт злилося з землями піктів і утворило королівство Альба.

На північ від Дал Ріада Внутрішні Гебриди номінально були під контролем піктів, хоча історичних свідчень збереглося мало.[Note 4]

Правління вікінгів

Фоліо 32v „Келльської книги“, яку могли створити монахи монастиря на Йоні та перевезли до Ірландії на збереження після неодноразових набігів вікінгів на Гебриди.

Коли саме вікінги захопили та зайняли Гебридські острови невідомо[41] але збереглися записи про набіги вікінгів на Британські острови з 793 року. „Всі острови Британії“ були розорені 794 року[42], Йона розорена 802 і 806 року.[43] У 870 році замок Дамбартон був осаджений Амлайбом Конунгом та Імаром, „двома королями вікінгів“.[44] Тому ймовірно домінування скандинавів на західних берегах Шотландії на той момент вже було суттєвим.[45] У 9-му ст. з'являються перші згадки про Gallgáedil (тобто „іноземних гелів“). Цей термін по різному використовувався у наступні сторіччя на позначення осіб змішаного скандинавсько-кельтського походження та/або культури, яка стала домінуючою у південно-західній Шотландії, частинах Північної Англії та на островах.[46]

Історія Гебридів початку 10-го ст. маловідома, але існує запис про Олава мак Сітріка, який брав участь у Битві під Брунанбургом 937 року, як короля Островів у бл.941—980 рр.[47]

Важко співвіднести записи ірландських анналів зі скандинавськими джерелами, такими як „Оркнейська сага“, але існує ймовірність, що голови кланів вікінгів та гельських (Gallgáedil) І Івар сперечались за контроль над цим регіоном більшу частину 9-12-го сторіч. У 990 році Сігурд Дебелий, граф Окрні, став правителем Гебридів[48] та утримував цю позицію до своєї смерті під час Битви при Клонтарфі 1014 року.[49] Далі є непевності в історичних даних, але можливо син Сігурда Торфінн Могутній став правителем бл. 1035 року та правив два десятки років до своєї смерті.[50]

Наприкінці 12-го сторіччя ірландський вплив на острови став сильним і Діармайт мак Майл на м-Бо, Верховний король Ірландії, став правителем острвоа Мен та Гебридських островів до 1072 р.[51] Записи про правителів Гебридів знову непевні до прибуття туди Годреда Крована, якого літописи іменують королем Дубліна та Островів, і який став прабатьком багатьох наступних правителів острова Мен та Островів. Його скинув Муйрхертах Ва Бріайн; Годред втік на острів Айлей, де помер від чуми 1095 р.[52][53][54] Рівень впливу на той час клану О'Браєн на острови на північ від острова Мен невідомий, але зростання ірландського впливу у цих морях спричинило різкий та рішучий відгук вікінгів Норвегії.

Військо короля Норвегії Магнуса III в Ірландії до його смерті в 1103 році, зображення 19-го ст.

Король Норвегії Магнус III відновив пряму владу Норвегії над Островами до 1098 року.[55] Другий похід 1102 року був і на саму Ірландію, але король загинув у серпні 1103 року під час битви в Ульстері.[56] Наступним лордом Островів був Лагман Годредсон, а після нього — ряд нащадків Годреда Крована, які (як васали короля Норвегії) правили Гебридами на північ від Арднамурчан наступні 160 років, але їх контроль над південними Внутрішніми Гебридами був втрачений завдяки Сомерледу, самопроголошеному лорду Аргіля.[57][58][Note 5]

Певний час Сомерлед правив островом Мен та Гебридами in toto, але загинув 1164 року під час вторгнення на материкову Шотландію.[59] Після цього Годред Чорний, внук Годреда Крована, повернув контроль над північними Гебридами, а південні острови були поділені між синами Сомерледа. Його нащадки врешті решт стали відомі як лорди Островів та породили клани Макдугалл, Макдональд і Макруарі.[60] Однак і за життя Сомерледа, і після шотландські монархи намагались отримати контроль над островами, який мав він та його нащадки. Врешті-решт це привело до вторгнення короля Норвегії Гокона IV. Після „нічиєї“ у Битві при Ларгсі Гокон відступив на Оркні, де помер 1263 року. Після цього походу Гебриди та острів Мен і всі права, які норвезька корона „мала там здавна“ були відступлені королівству Шотландія в результаті Пертського миру 1266 року.[61][62][63]

Клани та правління шотландців

Лорди Островів, як вони були вперше записані 1336 року,[64] продовжили правити Внутрішніми Гебридами та частиною Західних Хайлендс як васали королів Шотландії до моменту, коли Джон Макдональд, четвертий Лорд Островів, знищив впливове становище родини. За таємним договором з королем Англії Едуардом IV, укладеним у замку Ардторніш 1462 року, він став вассалом англійської корони. Коли король Шотландії Яків III дізнався про цей договір 1476 року, він видав указ про конфіскацію земель Макдональда. Деякі землі були повернуті за обіцянку хорошої поведінки, але Макдональд не зміг контролювати свого сина Енгуса Ога, який переміг його у Битві при Кривавій затоці біля берегів Тоберморі, острів Малл, у 1481 році. Подальше повстання його племінника, Олександра з Лохалша, змусило короля Шотландії Якова IV остаточно забрати землі Макдональдів 1493 року.[65]

Портрет Флори Макдональд роботи Алана Рамсея

Найбільш впливовими кланами на острові Скай після завершення доби вікінгів були клан Маклауд, який спочатку базувався у Троттерніш, і клан Макдональд у Сліті. Після розпаду Лордства Островів, як незалежний клан піднявся клан Маккіннон, чиї значні землі на острові Скай зосереджувались довкола Стратхайрд.[66] Макдональди з Південного Уїста були заклятими ворогами Маклаудів, і спроба перших вбити церковних прихожан у Трампані як помста за попередню різню на Ейг, стала причиною Битви при Спойлін Дайк 1578 р.[67][68]

Після придушення повстання якобітів 1745 року, Флора Макдональд прославилась порятунком принца Карла Едварда Стюарта від військ Ганноверів. Оповіді про неї асоціюються з їх втечею через острів Скай і вона похована на Кілмуїр.[69] Семюел Джонсон і Джеймс Босвел відвідал її під час їх „Подорожі до Західних островів Шотландії“ 1773 року, а на її надгробку написані слова Джонсона, що її „Ім'я буде згадуватись в історії, і якщо сміливість та вірність будуть вважатись благородними рисами, то згадуватись з повагою“.[70] Після повстання кланова система була зламана і Гебридські острови стали рядом окремих земельних маєтків.

Британська доба

Міст Клахан Телфорда між материковою Шотландією та островом Сейл, також відомий як „Міст через Атлантику“, був збудований 1792 р.[71]

Після укладення Угоди про союз 1707 року Гебриди стали частиною нового Королівства Великої Британії, але вірність кланів далекому монарху була не сильною. Суттєва частина мешканців островів підтримали якобіта графа Мар у „15“ і знову у повстанні 1745 року, включно з кланом Маклауд з Данвегана і Маклі з Лісмора.[72][73] Наслідки вирішальної Битви при Каллодені, яка розбила надії якобітів на ресторацію Стюартів, були широко відчуті[74] — стратегією британського уряду стало відділити голів кланів від членів клану та перетворити їх нащадків у англомовних землевласників, чиїм основним занепокоєнням був дохід їх маєтків, а не добробут тих, хто жив на їх землях. Це принесло мир на острови, але у наступному столітті за цей мир була сплачена страшна ціна.[75]

На початку 19-го сторіччя був час розвитку та зростання населення. Будувались дороги та набережні, індустрія видобутку сланцю стала значним роботодавцем на Ісделі та островах поруч, а будівництво Крінанського та Каледонського каналів і інші інженерні роботи, такі як „Міст через Атлантику“ Телфорда покращили транспортне сполучення з островами.[76] Однак вже всередині 19-го сторіччя депортація шотландських горців зруйнувала багато спільноти у Хайлендс та на Гебридах, коли поселення людей виселяли та заміняли овечими фермами.[77] Становище було погіршено занепадом індустрії бурих водоростей, яка процвітала на островах з 18-го ст. до кінця Наполеонівських воєн 1815 р.[78][79]. Масштабна еміграція стала ендемією. Так звана „Битва пагорбів“ (англ. Battle of the Braes) була протестом проти заборони доступу до земель та видачі наказів про виселення і стала каталізатором створення комісії Нап'є, яка 1884 року подала звіт про ситуацію у Хайлендс. Сутички продовжувались до прийняття Акту Крофтера 1886 рок.[80]

Заповнені морем сланцеві кар'єри на Сейлі (попереду) та Ісдейлі, Сланцеві острови

Для мешканців островів, які не виїхали (напр., емігрували), врешті решт виникли нові економічні можливості у вигляді експорту худоби, риболовства та туризму.[81]. Тим не менш, населення архіпелагу продовжувало падати наприкінці 19-го і майже все 20-те сторіччя. Населення острова Джура скоротилось з 1300 у 1831 р. до менше 250 у 1961 р., а острова Малл з 10 600 у 1821 р. до менше 3 000 у 1931 р.[82][83]; деякі малі острови були покинуті, серед них острови Трешніш у 1934 р., Ханда у 1948 р., Ейлін Макаскін у 1880-ті рр.[84]

По мірі економічного покращення, у рому числі заміні традиційних солом'яних чорних будинків на сучасні[85], а у останні роки — за сприяння „Highlands and Islands Enterprise“, населення багатьох островів почало зростати після десятиліть падіння.

Транспорт

Маяк Dhu Heartach під час будівництва, Сем Буг (Sam Bough) (1822—1878)

Регулярні поромні рейси між Внутрішніми Гебридами та материковою Шотландією існують на різних маршрутах, у тому числі з поселень Кінтайру до островів Гіа та Айлей; з Обана до островів Малл, Колл і Тайрі і Колонсей; з Маллейга до островів Армадейл, Скай та Егг, Мак, Рум & Канна; та від Гленелга до Кайл Реа на півострові Сліт, острів Скай.

Деякі пороми ходять на Внутрішні Гебриди з інших островів, а також на шляху до Зовнішніх Гебридів з Тарберту, Гарріса та Лохмадді до острова Скай і від Каслбей до Тайрі.[86]

Найближчі станції залізниці — у Обані, який має пряме сполучення з Глазго та від Кайл-оф-Лохалш до Інвернесса. Регулярні рейси здійснюються з місцевих аеропортів на островах Скай, Колонсей, Айлей та Тайрі.

Архіпелаг відкритий дії вітрів та припливів, тома довкола розташовані численні місця аварій кораблів. Маяки допомагають навігації у багатьох місцях.[87] Маяк Dubh Artach розташований на віддаленому скельному острівці та попереджає кораблі не наближатись до нього та розташованих поруч Торран Рокс. Початково вважалось, що на цьому місці збудувати маяк неможливо, але після втрати пароплава „Bussorah“ з усією командою (33 людини) на його першому маршруті 1863 року та загибелі 24 кораблів в цих водах у штормі 30–31 грудня 1865 року він був збудований.[88][89] Неподалік розташований інший віддалений маяк Skerryvore, який є найвищим у Шотландії (висота 48 метрів).[90]

Гельська мова

Географічний поділ носіїв гельської мови у Шотландії (2011)

Зараз на Внутрішніх Гебридах бл. 4 000 носіїв гельської мови або 20 % населення.

Носії гойдельських мов були присутні на Внутрішніх Гебридах з часів Колумби або раніше. Сучасний варіант шотландської гельської (Gàidhlig) у деяких місцях досить поширений. Однак закон Шотландії про освіту 1872 року призвів до заборони поколінням гельців розмовляти у навчальних закладах рідною мовою і зараз визнаний критичною шкодою для мови; ще у 1930-ті відомі випадки побиття дітей у школах за розмову гельською.[91]

За даними перепису 2001 року на острові Скай носіями гельської мови були 31 % населення (з нерівномірним розподілом по громадах); на Тайрі — 48 %, на Лісморі — 29 %, Айлей — 24 %, Колл — 12 %, Джура — 11 %, Малл — 13 % та Йона — 5 %.[92] Ті, хто вивчають шотландську гельску, подорожують з усього світу до „Sabhal Mòr Ostaig“, коледжу шотландської гельської, розташованого на острові Скай.[93]

Закон Шотландії про гельську мову 2005 року був прийнятий для підтримки збереження мови.[94]

Острови у мистецтві

Пейзажі Гебрид надихали різних музикантів, письменників та художників. «Гебриди» або «Фінгалова печера» — відома увертюра Фелікса Мендельсона, на яку його надихнуло відвідання печери на острові Стаффа. Сучасні музиканти, які творили про Гебриди, включають Ієна Андерсона, Донована та групу Runrig.[95][96] Пісня Енії «Ebudæ» з альбому «Shepherd Moons» заснована на традиційній народній пісні, яку жінки островів співали під час одного з етапів виготовлення тканини.[97]

Поет Сорлі Маклін народився на острові Расей, про який йдеться у його найбільш відомій поемі «Hallaig».[98] Джордж Орвелл написав значну частину знаменитої антиутопії «1984», коли жив у Барнхіллі на острові Джура[99], а Джеймс Баррі написав сценарій для екранізації 1924 року «Пітер Пен» на Ейлін Шона.[100] Кресіда Ковел, автор «Як приборкати дракона», у дитинстві проводила літні місяці на Внутрішніх Гебридах і зазначила, що вони є «одним з найпрекрасніших місць світу» та «місцем, де ви очікуєте побачити драконів над головою».[101]

Дика природа

Дорослий тупик атлантичний (Fratercula arctica) у оперенні парування на островах Трешніш.

З одного боку, на Гебридах біорізноманіття менше, ніж на материковій Британії, наприклад там зустрічається менше половини видів ссавців[102] Але там зустрічається багато диких птахів, наприклад деркач, гагара червоношия, голуб сизий, мартин трипалий, чистик чорний, тупик атлантичний, гоголь, беркут і орлан-білохвіст[103][104] Останній був відновлений на острові Рум 1975 року і успішно поширився на сусідні острови, у тому числі Малл.[105] Також присутня невелика популяція галки червонодзьобої, в основному на островах Айлей і Колонсей.[106]

Заєць білий (який, ймовірно, був відсутній на острові Скай у 18-му ст.) і кріль європейський зараз присутні у великій кількості; на них полюють кіт лісовий і куниця лісова.[107] Олень благородний поширений у пагорбах, а тев'як і тюлень звичайний присутні у водах біля берегів Шотландії у міжнародно значущих кількостях, мають колонії на Оронсей та островах Трешніш (перший) та у Фірт-оф-Лорн (другий).[108][109] У повноводних прісноводних струмках присутні пструг струмковий, лосось атлантичний і рясоніжка велика[110][111], а у морі зустрічаються смугач малий, косатка, акула велетенська, фоценові і дельфіни[112][113], а також великий суходільний краб і устриці (наприклад у протоці Скалпей).[114]. У солоних озерах є національно значимі колонії одного з видів мідій і офіурів.[115]

На островах поширені вересові пустиші, на яких ростуть верес звичайний, Erica cinerea, Erica tetralix, мірика звичайна і костриця, а також різноманітні альпійські та арктичні рослини, у тому числі моховинка (Sagina) і мокричник.[116]

Коментарі

  1. У т.ч. Лунга, який був населений у 2001 р., але не у 2011 р.[2]
  2. Дивись, наприклад, Клад-Халлан та вражаючі руїни Каменів Калланіш і Скара-Брей.
  3. Мюррей (1966) стверджує, що "Ebudae" Птолемея має походження з давньоскандинавського Havbredey, яке означало "острови на краю моря".[35] Цю ідею часто повторюють, але твердих доказів на її користь не має.
  4. Hunter (2000) зазначаж щодо короля піктів Бруде I 6-го ст.н.е.: "Що стосується Шетланду, Оркні, Скай та Західних островів, їх населення, більшість з яких того часу були носіями культури та мови піктів, ймовірно вважала Бруде достатньо далеким впливом.”[40]
  5. Hunter (2004) зазначає, що "у гельській традиції збереглися та визнаються сучасними вченими в цілому справжніми" твердження про походження Сомерледа від Гофреда мак Фергюса[58]. А Woolf (2005) зазначає, що "всупереч зображення сучасними істориками кланів клану Сомхайрль гельськими націоналістами, які звільняли Острови від скандинавів, досить очевидно з двох суттєвих літописів тринадцятого сторіччя, "Оркнейської саги" та "Хронік королів острова Мен та Островів", що ранні лідери цього клану бачили себе претендентами на статус лордів Островів на основі їх походження від матері Рагнхілт" і що їх претензія "на королівський статус засновувалась на їх позиції як сегменту І Івар."[54]

Примітки

  1. а б General Register Office for Scotland (28 November 2003) Шаблон:GRO10
  2. а б в Шаблон:NRS1C
  3. Haswell-Smith (2004) pp. 502-5
  4. Haswell-Smith (2004) p. 173
  5. Crìonadh mòr sa Ghàidhlig anns na h-Eileanan - Naidheachdan a' BhBC. bbc.co.uk. Процитовано 15 April 2017. 
  6. Haswell-Smith (2004) pp. 30, 79, 130, 148 and 182 except estimates from Ordnance Survey maps as indicated.
  7. Haswell-Smith (2004) and Ordnance Survey maps.
  8. Ordnance Survey maps.
  9. McKirdy et al. (2007) p. 224
  10. Коррівреканський вир зазвичай називають третім найбільшим у світі — напр., див. "Corryvreckan Whirlpool " Gazetteer for Scotland. Retrieved 19 September 2009. Деякі джерела називають його другим найбільшим після Москстраумен.
  11. «Scotland's 2011 census: Island living on the rise». BBC News. Retrieved 18 August 2013.
  12. Напр., див. Hunter (2000) pp. 152—158
  13. Напр., див. Maclean (1977) Chapter 10: «Arcady Despoiled» pp. 125–35
  14. «Argyll and the Islands — economic profile». HIE. Retrieved 28 December 2010.
  15. "Lochaber, Skye and Wester Ross — economic profile'. HIE. Retrieved 28 December 2010.
  16. «Growing fragile communities». HIE. Retrieved 28 December 2010.
  17. «Directory of Members» Архівовано 19 липень 2010 у Wayback Machine. DTA Scotland. Retrieved 15 July 2007.
  18. Див. також «Weather Data for Staffin Isle of Skye». carbostweather.co.uk. Retrieved 7 June 2008.
  19. Murray (1966) p. 147.
  20. «Regional mapped averages» Met Office. Retrieved 28 December 2010.
  21. Murray (1973) p. 79.
  22. Дані для Айлей див. на «Islay weather and climate» http://www.islayinfo.com. Retrieved 28 December 2010.
  23. Moffat (2005) p. 42
  24. Edwards, Kevin J. and Whittington, Graeme «Vegetation Change» in Edwards & Ralston (2003) p. 70
  25. Поселення на цій ділянці датується 8590+/-95 некоригованих радіовуглецевих років тому. Edwards, Kevin J., and Mithen, Steven (Feb. 1995) "The Colonization of the Hebridean Islands of Western Scotland: Evidence from the Palynological and Archaeological Records, « World Archaeology. 26. No. 3 p. 348. Retrieved 20 April 2008.
  26. Finlayson, Bill and Edwards, Kevin J. „The Mesolithic“ in Edwards & Ralston (2003) p. 115
  27. а б „Mesolithic food industry on Colonsay“ (June 1995) British Archaeology. No. 5. Retrieved 25 May 2008.
  28. Moffat (2005) pp. 91–2
  29. Moffat (2005) pp. 90–91.
  30. Mercer, John (1972) „Microlithic and Bronze Age camps, 75–26 ft OD, N Carn, Jura“. Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland.
  31. „Skye, Dun Ringill“ RCAHMS. Retrieved 22 June 2008.
  32. а б Breeze, David J. „The ancient geography of Scotland“ у Ballin Smith and Banks (2002) pp. 11-13
  33. а б в Watson (1926) pp. 40-41
  34. Watson (1926) p. 38
  35. Murray (1966) p. 1
  36. Mac an Tàilleir (2003) різні сторінки.
  37. Nieke, Margaret R. „Secular Society from the Iron Age to Dál Riata and the Kingdom of Scots“ у Omand (2006) ст. 60
  38. Lynch (2007) ст. 161 162
  39. Clancy, Thomas Owen „Church institutions: early medieval“ у Lynch (2001).
  40. Hunter (2000) pp. 44, 49
  41. Ó Corráin (1998) p. 25
  42. Thomson (2008) p. 24-27
  43. Woolf (2007) p. 57
  44. Woolf (2007) p. 109
  45. Woolf (2007) p. 115
  46. Woolf (2007) pp. 253, 296-97
  47. Gregory (1881) pp. 4-6
  48. Hunter (2000) p. 84
  49. Woolf (2007) p. 213
  50. Gregory (1881) p. 5
  51. Duffy (1992) pp. 100-01
  52. Duffy (1992) p. 108
  53. Duffy (1992) p. 106
  54. а б Woolf (2005) p. 212
  55. Ó Corráin (1998) p. 23
  56. Duffy (1992) pp. 110-13
  57. Gregory (1881) pp. 9-17
  58. а б Hunter (2000) pp. 104
  59. Gregory (1881) pp. 15-16
  60. Gregory (1881) pp. 17-19
  61. Hunter (2000) pp. 106—111
  62. Barrett (2008) p. 411
  63. „Agreement between Magnus IV and Alexander III, 1266“ isleofman.com. Manx Society vols IV, VII & IX. Retrieved 11 January 2011.
  64. Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ у Omand (2006) p. 123
  65. Oram, Richard „The Lordship of the Isles: 1336—1545“ in Omand (2006) pp. 135-38
  66. Mackinnon, C. R. (1958). The Clan Mackinnon: a short history. Архів оригіналу за 27 May 2010. Процитовано 30 April 2010. 
  67. Murray (1966) p. 156.
  68. „The Massacre at Trumpan Church and the subsequent Battle of the Spoiled Dyke“ Архівовано 6 жовтень 2008 у Wayback Machine.. The Hendry Family. Retrieved 25 May 2008.
  69. „Flora Macdonald's Grave, Kilmuir“ Am Baile. Retrieved 24 October 2009.
  70. Murray (1966) pp. 152-4.
  71. Murray (1977) p. 121
  72. „Dunvegan“ castlescotland.net Retrieved 17 January 2011.
  73. „Incidents of the Jacobite Risings — Donald Livingstone“ clanmclea.co.uk. Retrieved 17 January 2011.
  74. „The Battle of Culloden“ BBC. Retrieved 16 January 2011.
  75. „Culloden Aftermath“ Архівовано 2 жовтень 2011 у Wayback Machine. http://www.highlandclearances.info. Retrieved 16 January 2011.
  76. Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 152-53
  77. Hunter (2000) p. 212
  78. Hunter (2000) pp. 247, 262
  79. Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) pp. 157-58
  80. „Battle of the Braes“ Архівовано 15 травень 2008 у Wayback Machine. highlandclearances.info. Retrieved 29 March 2008.
  81. Hunter (2000) p. 292, 343
  82. Duncan, P. J. „The Industries of Argyll: Tradition and Improvement“ in Omand (2006) p. 169
  83. Haswell-Smith (2004) pp. 47, 87
  84. Haswell-Smith (2004) pp. 57, 99
  85. „Blackhouses“. isle-of-lewis.com Retrieved 17 January 2011.
  86. „Timetables and Fares“ Caledonian MacBrayne. Retrieved 4 July 2010. Архівовано 7 October 2010 у Wayback Machine.
  87. „Lighthouse Library“ Northern Lighthouse Board. Retrieved 8 July 2010.
  88. Bathhurst (2000) pp. 210–35
  89. Stevenson (1872) pp. 4, 6
  90. „Historical Information“ Northern Lighthouse Board. Retrieved 17 January 2008.
  91. „Gaelic Education After 1872“ Архівовано 16 липень 2011 у Wayback Machine. simplyscottish.com. Retrieved 28 May 2010.
  92. Mac an Tàilleir, Iain (2004) 1901-2001 Gaelic in the Census (PowerPoint) Linguae Celticae. Retrieved 1 June 2008.
  93. „Welcome to Sabhal Mòr Ostaig“ UHI Millennium Institute. Retrieved 8 March 2008.
  94. »"The Gaelic Language Act ", Bòrd na Gàidhlig. Retrieved 6 March 2011.
  95. «Donovan» isbuc.co.uk Retrieved 6 June 2010.
  96. Gough, Jim (30 May 2004) «Anderson swaps fish for his flute». Glasgow. Sunday Herald
  97. «Translations for Shepherd Moons». http://www.pathname.com. Retrieved 28 December 2010.
  98. «Hallaig Сорлі Макліна, переведена на англ. Сеймусом Хіні» (30 November 2002) guardian.co.uk Retrieved 27 October 2008.
  99. Newton (1995) ст. 96
  100. «Eilean Shona House» eileanshona.com. Retrieved 28 December 2010.
  101. «Film based on little island» (5 April 2010) Press and Journal. Aberdeen.
  102. Murray (1973) p. 72
  103. Fraser Darling (1969) p. 79
  104. «Trotternish Wildlife» Duntulm Castle. Retrieved 25 October 2009.
  105. Watson, Jeremy (12 October 2006). Sea eagle spreads its wings... Edinburgh: Scotland on Sunday. 
  106. Benvie (2004) p. 118.
  107. Fraser Darling (1969) pp. 71-72
  108. «Protected mammals — Seals». Scottish Natural Heritage. Retrieved 6 March 2011.
  109. Murray (1973) pp. 96-98
  110. Fraser Darling (1969) p. 286
  111. «Trout Fishing in Scotland: Skye» trout-salmon-fishing.com. Retrieved 29 March 2008.
  112. Trends - The Sea (PDF). Scottish Natural Heritage. Архів оригіналу за 25 лютий 2012. Процитовано 1 January 2007. 
  113. «Species List». http://www.whalewatchingtrips.co.uk. Retrieved 28 December 2010.
  114. Fraser Darling (1969) p. 84
  115. Skye & Lochalsh Biodiversity Action Plan (2003) (pdf) Skye and Lochalsh Biodiversity Group. Retrieved 29 March 2008.
  116. Slack, Alf «Flora» in Slesser (1970) pp 45-58

Джерела

  • Barrett, James H. «The Norse in Scotland» in Brink, Stefan (ed) (2008) The Viking World. Abingdon. Routledge. ISBN 0-415-33315-6
  • Ballin Smith, B. and Banks, I. (eds) (2002) In the Shadow of the Brochs, the Iron Age in Scotland. Stroud. Tempus. ISBN 0-7524-2517-X
  • Bathhurst, Bella (2000) The Lighthouse Stevensons. London. Flamingo.
  • Benvie, Neil (2004) Scotland's Wildlife. London. Aurum Press. ISBN 1-85410-978-2
  • Cooper, Derek (1983) Skye. Law Book Co of Australasia. ISBN 0-7100-9565-1.
  • Downham, Clare «England and the Irish-Sea Zone in the Eleventh Century» in Gillingham, John (ed) (2004) Anglo-Norman Studies XXVI: Proceedings of the Battle Conference 2003. Woodbridge. Boydell Press. ISBN 1-8438-3072-8
  • Duffy, Seán (1992). Irishmen and Islesmen in the Kingdom of Dublin and Man 1052-1171. Ériu (43): 93–133. JSTOR 30007421. 
  • Edwards, Kevin J. & Ralston, Ian B.M. (Eds) (2003) Scotland After the Ice Age: Environment, Archaeology and History, 8000 BC — AD 1000. Edinburgh. Edinburgh University Press.
  • Fraser Darling, Frank; Boyd, J. Morton (1969). The Highlands and Islands. The New Naturalist. London: Collins.  First published in 1947 under title: Natural history in the Highlands & Islands; by F. Fraser Darling. First published under the present title 1964.
  • Gregory, Donald (1881) The History of the Western Highlands and Isles of Scotland 1493—1625. Edinburgh. Birlinn. 2008 reprint — originally published by Thomas D. Morrison. ISBN 1-904607-57-8
  • Шаблон:Haswell-Smith
  • Hunter, James (2000) Last of the Free: A History of the Highlands and Islands of Scotland. Edinburgh. Mainstream. ISBN 1-84018-376-4
  • Johnson, Samuel (1775) A Journey to the Western Islands of Scotland. London: Chapman & Dodd. (1924 edition).
  • Lynch, Michael (ed) (2007) Oxford Companion to Scottish History. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-923482-0.
  • Шаблон:Gaelic Placenames
  • McKirdy, Alan Gordon, John & Crofts, Roger (2007) Land of Mountain and Flood: The Geology and Landforms of Scotland. Edinburgh. Birlinn. ISBN 978-1-84158-357-0
  • Maclean, Charles (1977) Island on the Edge of the World: the Story of St. Kilda. Edinburgh. Canongate. ISBN 0-903937-41-7
  • Moffat, Alistair (2005) Before Scotland: The Story of Scotland Before History. London. Thames & Hudson.
  • Murray, W.H. (1966) The Hebrides. London. Heinemann.
  • Murray, W.H. (1973) The Islands of Western Scotland: the Inner and Outer Hebrides. London. Eyre Methuen. ISBN 0-413-30380-2
  • Murray, W.H. (1977) The Companion Guide to the West Highlands of Scotland. London. Collins.
  • Newton, Norman (1995) Islay. Newton Abbott. Pevensey Press. ISBN 978-0-907115-97-7
  • Ó Corráin, Donnchadh (1998) Vikings in Ireland and Scotland in the Ninth Century CELT.
  • Omand, Donald (ed.) (2006) The Argyll Book. Edinburgh. Birlinn. ISBN 1-84158-480-0
  • Ross, David (2005) Scotland — History of a Nation.
  • Slesser, Malcolm (1970) The Island of Skye. Edinburgh. Scottish Mountaineering Club.
  • Stevenson, Robert Louis (1995) The New Lighthouse on the Dhu Heartach Rock, Argyllshire. California. Silverado Museum. Based on an 1872 manuscript and edited by Swearingen, R.G.
  • Thomson, William P. L. (2008) The New History of Orkney. Edinburgh. Birlinn. ISBN 978-1-84158-696-0
  • Watson, W. J. (1994) The Celtic Place-Names of Scotland. Edinburgh; Birlinn. ISBN 1-84158-323-5. First published 1926.
  • Woolf, Alex (2007). From Pictland to Alba, 789–1070. The New Edinburgh History of Scotland. Edinburgh: Edinburgh University Press. ISBN 978-0-7486-1234-5. 

Посилання